Головуючий І інстанції: В.О. Павлічек
30 червня 2025 р. Справа № 480/1624/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2025, по справі № 480/1624/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Сумській області, прийняті 25.12.2023: № 0404683-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404520-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404677-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404519-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404685-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404518-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404684-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404516-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404681-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404517-2409-1801-UА59080130000022249.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 задоволено позов.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Сумській області, прийняті 25.12.2023: № 0404683-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404520-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404677-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404519-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404685-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404518-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404684-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404516-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404681-2409-1801-UА59080130000022249; № 0404517-2409-1801-UА59080130000022249.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та звертав увагу на те, що позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не знаходиться на обліку в органах місцевого самоврядування, як фермерське господарство та об'єкт нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не класифікований, як будівля сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, вимоги пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПКУ на фізичну особу не розповсюджуються.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судовим розглядом, на праві приватної власності ОСОБА_1 належать наступні об'єкти нежитлової нерухомості:
- нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1378,1 кв.м., дата державної реєстрації - 14.02.2015.
- приміщення, нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 863,2 кв.м., дата державної реєстрації - 14.02.2015.
- нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1 335,7 кв.м., дата державної реєстрації - 14.02.2015.
- нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2555,7 кв.м., дата державної реєстрації -31.01.2015.
- нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2317 кв.м., дата державної реєстрації -31.01.2015.
25.12.2023 Головним управлінням ДПС у Сумській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форма «Ф», якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) за 2021 та 2022 роки:
- № 0404683-2409-1801-UА59080130000022249 на суму 30 668,4 грн. та № 0404520-2409-1801-UА59080130000022249 на суму 33 224,1 грн. (в зв'язку з перебуванням у власності будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2555,7 кв.м.)
- № 0404677-2409-1801-UА59080130000022249 на суму 16 537,2 грн. та № 0404519-2409-1801-UА59080130000022249 на суму 17915,3 грн. (в зв'язку з перебуванням у власності будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1378,1 кв.м.);
- № 0404685-2409-1801-UА59080130000022249 на суму 10 358,4 грн. та № 0404518-2409-1801-UА59080130000022249 на суму 11221,6 грн. (в зв'язку з перебуванням у власності приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 863,2 кв.м.);
- № 0404684-2409-1801-UА59080130000022249 на суму 13 902 грн. та № 0404516-2409-1801-UА59080130000022249 на суму 15 060,5 грн. (в зв'язку з перебуванням у власності будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2317 кв.м.);
- № 0404681-2409-1801-UА59080130000022249 на суму 16 028,4 грн. та № 0404517-2409-1801-UА59080130000022249 на суму 17 364,1 грн. (в зв'язку з перебуванням у власності будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1335,7 кв.м.).
Позивач, не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Відповідно до ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Згідно з пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2019) не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII, який набрав чинності 01.01.2019, внесено зміни до ПК України й пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 викладено в такій редакції: не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір з приводу того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Згідно з пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Так, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Таке правозастосування також ґрунтується на висновках Верховного Суду, наведених у згаданій вище постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
У ході судового розгляду встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є співзасновником Фермерського господарства «Ніка МС» (код ЄДРПОУ 34071713) (а.с.25-28).
Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
У рішенні Конституційного Суду України № 12-р(II)/2024 від 18 грудня 2024 року у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 51 Цивільного кодексу України (щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців) Конституційний Суд України вказав, що дотримання конституційних гарантій вільного розвитку підприємництва є значущим не лише для ефективного розвитку ринкової економіки, самозайнятості осіб і наповнення Державного бюджету України, а й для зміцнення таких основоположних цінностей конституційного порядку України, як демократія та правовладдя (верховенство права). Відносини держави і підприємництва мають втілювати європейську ідентичність Українського народу, незворотність європейського та євроатлантичного курсу України (абзац п'ятий преамбули Конституції України).
Конституційний Суд України зазначив, що свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, законодавець визначив як одну із загальних засад цивільного законодавства (пункт 4 статті 3 Кодексу). Забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, є загальними принципами господарювання в Україні (абзаци другий, третій статті 6 Господарського кодексу України). Отже, свобода особи, втілена у праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, гарантованому кожному частиною першою статті 42 Основного Закону України, сприяє реалізації низки інших конституційних прав, зокрема права власності (стаття 41 Конституції України).
Конституційний Суд України звернув увагу на те, що основою юридичного статусу фізичної особи є гарантовані Конституцією України людські права і свободи. У випадку реалізації фізичною особою конституційного права на підприємницьку діяльність її юридичний статус додатково набуває правомочностей, які випливають зі статусу підприємця. Водночас юридичний статус підприємця не обмежує фізичну особу щодо обсягу її людських прав і свобод, гарантованих Конституцією України.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 як співзасновник Фермерського господарства «Ніка МС», у випадку підтвердження призначення належного йому на праві власності нерухомого майна для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та визначення сільськогосподарської діяльності, яка здійснюється цим Фермерським господарством, не позбавлений можливості бути звільненим від сплати податку на нерухоме майно на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду від 04.02.2025 у справі № 140/33208/23.
Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності фермерського господарства «Ніка МС» є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), 01.46 Розведення свиней, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 10.11 Виробництво м'яса, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Вказане Фермерське господарство має у користуванні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, здійснює обробіток земель та вирощування на них зернових культур, що підтверджується наданими позивачем звітами ф. 4-сг про посівні площі сільськогосподарських культур за 2021-2022 роки, ф. 29-сг про площі та валові збори -сільськогосподарських культур за 2021-2022 роки, видатковими накладними на продаж готової продукції (а.с. 46-47, 172-189).
Разом з тим, із матеріалів справи встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебувають об'єкти нежитлової нерухомості, які передані у господарське відання Фермерському господарству «Ніка МС», зокрема:
- нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1378,1 кв.м., опис: будівля зерноскладу №6, що відповідає підкласу 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна» класу 1271;
- приміщення, нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 863,2 кв.м., опис: приміщення №1 (будівля критого току №1) літера «б», що відповідає підкласу 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»;
- нежитлова будівля, розташована за адресою: Сумська обл., Білопільський р-н, с. Товста, вул. Аграрна, буд. 13 загальною площею 1 335,7 кв.м., опис: будівля критого току №2 літера «б», що відповідає підкласу 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»;
- нежитлова будівля, розташована за адресою: Сумська обл., Білопільський р-н, с. Товста, вул. Аграрна, буд. 45 загальною площею 2555,7 кв.м., опис: будівля майстерні №1, що відповідає підкласу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші»;
- нежитлова будівля, розташована за адресою: Сумська обл., Білопільський р-н, с. Товста, вул. Аграрна, буд. 10 загальною площею 2317 кв.м., опис: будівля корівника №1 на 200 голів, що відповідає підкласу 1271.1 «Будівлі для тваринництва».
01.01.2021 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Ніка МС» укладено договір від 01.01.2021, яким ОСОБА_1 передає Фермерському господарству «Ніка МС» у господарське відання для здійснення сільськогосподарської діяльності нерухоме майно: будівлю корівника № 1 на 200 голів, загальною площею 2317 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будівля майстерні №1, загальною площею 2555,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будівля критого току № 2 загальною площею 1 335,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; приміщення № 1 (будівля критого току № НОМЕР_1 ), літера «Б», загальною площею 863,2 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будівля зерноскладу № 6, загальною площею 1378,1 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48- 49).
Зазначений договір не передбачає оплату за користування нерухомим майном, тобто носить безоплатний характер.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, як співзасновник Фермерського господарства, яке займається сільськогосподарською діяльністю та використовує для цього перелічені об'єкти нерухомості, має право бути звільненим від сплати податку на нерухоме майно на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 по справі № 480/1624/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов