1[1]
16 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 , ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК України,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 02.10.2023 Святошинським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 1 (один) рік,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 та п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного ОСОБА_6 , частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2023, перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий вид, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
На підставі ст. 72 КК України зараховано у срок відбування покарання час перебування обвинуваченого під вартою 14.08.2024.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України вироком Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2023, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та протягом року після засудження за цією статтею вчинив умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, за невстановлених обставин, але не пізніше 14.08.2024, незаконно придбав 2 (дві) таблетки наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон (фенадон).
Усвідомлюючи, що таблетка є наркотичним засобом метадон (фенадон), обіг якого обмежено, ОСОБА_7 , маючи злочинний намір, спрямований на незаконне придбання та зберігання без мети збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено, поклав його до правої кишені штанів, таким чином придбав та став зберігати при собі без мети збуту для особистого вживання.
В подальшому, 14.08.2024 ОСОБА_7 , знаходячись на ділянці місцевості за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструкторська, 7 у період з 12 год. 57 хв. по 13 год. 20 хв. був затриманий працівниками поліції; у нього з правої кишені штанів було вилучено 2 (дві) таблетки, що містили згідно висновку експерта від 21.08.2024 № СЕ-19/111-24/47155-НЗПРАП наркотичний засіб, обіг якого обмежено, метадон (фенадон) масою 0,044 грамів.
Метадон (фенадон) згідно списку №1 «Наркотичні засоби, обмежено» Таблиці ІІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, та згідно Таблиці № 1 Наказу Міністерства охорони здоров'я від 02.08.2000 №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», розмір виявленого та вилученого метадону (фенадону) масою 0,089 грамів є більшим за розмір, що становить до 0,02 г, та достатнім для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року змінити та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі від двох до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Мотивуючи свої вимоги, обвинувачений зазначає, що призначене вироком суду покарання є суворим, таким, що не відповідає тяжкості вчиненого та його особі, оскільки поза увагою суду залишились обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність об'єктивних підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Згідно з ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано у повній мірі.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК України в апеляційній скарзі не заперечуються.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Визначаючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд першої інстанції врахував положення статей 50, 65 КК України, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії нетяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав у повному обсязі; особу обвинуваченого, який судимий за злочин у сфері обігу наркотичних засобів та вчинив новий злочин в період іспитового строку, не працює, не одружений, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, та відсутність обтяжуючих обставин, та призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, а аткож остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України з урахуванням положень ст. 72 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць.
На переконання колегії суддів призначене вироком суду покарання ОСОБА_6 відповідає меті покарання у розумінні ст. 50 КК України, в повній мірі відповідає тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення, сукупності даних про обвинуваченого, є необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого.
Доводи обвинуваченого про те, що суд призначив явно несправедливе покарання через суворість, не знайшли свого підтвердження під час перегляду вироку в апеляційному порядку.
Посилання обвинуваченого на те, що судом першої інстанції не враховано наявність пом'якшуючих покарання обставин, таких як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки судом першої інстанції вмотивовано визнано обставиною, що пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого. При цьому, доводи обвинуваченого про активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Колегією суддів не встановлено підстав для зміни вироку суду та призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, оскільки дані, які вказували би на те, що обвинувачений має можливість сплатити штраф відсутні. Навпаки, органом досудового розслідування та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 не працює, доказів свого працевлаштування чи наявності стабільного джерела доходу, які давали би обвинуваченому можливість сплатити штраф, до суду апеляційної інстанції не надано.
Оскільки місцевим судом кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання узгоджується з статтями 50, 65 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: ______________ ____________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/3156/2025
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1