Апеляційне провадження Справа № 759/4713/25
№ 33/824/3324/2025
30 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Алієвої Д.У.
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Шимка Андрія Олександровича на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 241640 від 08.02.2025 року, ОСОБА_1 08 лютого 2025 року о 12 год. 05 хв. в м. Києві по пр-ту Берестейський, 89, будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року керувала транспортним засобом «Porsche», державний номерний знак НОМЕР_1 , чим порушила п. 2.1.а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП.
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з такою постановою судді, захисник ОСОБА_1 адвокат Шимко А.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій постанову змінити, виключити з резолютивної частини постанови рішення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 268 КУпАП розглянуто справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказує, що в матеріалах справи відсутні відомості про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія, оскільки остання не була наділена спеціальним правом керування транспортними засобами. ОСОБА_1 не отримувала посвідчення водія, а тому накладати на винну особу таке стягнення, як додаткове, КУпАП можливості не надає. За таких обставин, вважає, що суд не мав права застосовувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Також, захисник ОСОБА_1 адвокат Шимко А.О. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що він пропущений з поважним причин, оскільки ОСОБА_1 не була повідомлена про дату та час розгляду справи та про винесену постанову, оскільки судові повістки вона не отримувала; заяв про направлення судових викликів шляхом надсилання смс-повідомлень до суду не подавала; про наявність постанови дізналася від захисника, який 08 травня 2025 року у суді ознайомився з матеріалами справи.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Алишева Г.М. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Алишевої Г.М., проаналізувавши доводи апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова судді Святошинського районного суду міста Києва винесена 08 квітня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 , яка не була належним чином повідомлена про розгляд справи.
08 травня 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Шимко А.О. ознайомився з матеріалами справи.
15 травня 2025 року захисник ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на постанову судді.
Враховуючи вказані обставини, положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон направо керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Постановою КМУ від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.
Приписами статті 24 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення як позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).
Частиною другою статті 30 КУпАП визначено, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Відповідно до п. 2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Таким чином, частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3771291 від 02 січня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП із застосуванням до неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.
Відеозаписом з бодікамери підтверджуються обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 241640 від 08 квітня 2025 року.
Таким чином, висновок викладений у постанові судді Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Доводів на спростування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП апеляційна скарга не містить.
Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП прямо передбачає наступний склад адміністративного правопорушення: «керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом». За таких умов суб'єктом такого правопорушення є особа, яка на час здійснення керування транспортним засобом вже не має або ніколи не мала права на таке керування.
Чинне адміністративне законодавство розрізняє таких суб'єктів, як осіб, які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу. Відмінність вказаних суб'єктів полягає в тому, що водій транспортного засобу - це особа, яка здійснює керування таким транспортним засобом на законних підставах, оскільки набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом. На відміну від водія, суб'єкт, передбачений ч. 2 ст. 126 КУпАП - це особа, яка не має (не набувала) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. В даному випадку ч. 2 ст. 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка врегульовує відповідальність особи, яка здійснює керування транспортним засобом, не отримавши на це відповідного права.
Частина 5 ст. 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка передбачає відповідальність особи, яка не має права керування транспортним засобом, однак, здійснює таке керування повторно, протягом року. При цьому, санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП встановлює обов'язкове додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років.
Зважаючи на вищевикладене, особа, яка не має права на керування транспортними засобами, однак повторно протягом року вчинила правопорушення у вигляді такого керування, є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і до такої особи в обов'язковому порядку застосовується накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
В той же час, як випливає з положень ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення права керування транспортними засобами застосовується за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом, на думку апеляційного суду, відповідає меті адміністративного стягнення, визначеній у ст.23 КУпАП, тобто для виховання особи, яка вчинила адміністративне стягнення, та положенням ст.ст. 33-36 КУпАП щодо правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення та застосоване в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Суд першої інстанції обгрунтовано врахував безальтернативність санкції вказаної статті в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, а санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає лише один альтернативний вид стягнення - оплатне вилучення транспортного засобу.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування постанови суду першої інстанції чи її зміни, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що підстав для зміни постанови суду першої інстанції не має, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Шимку Андрію Олександровичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Шимка Андрія Олександровича - залишити без задоволення.
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В.В. Саліхов