справа № 752/18394/15-ц головуючий у суді І інстанції Шкірай М.І.
провадження № 22-з/824/885/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
27 червня 2025року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , поданої представником Ліпінським Єгором Вікторовичем про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «Український страховий дім», про відшкодування матеріальної шкоди, -
У листопаді 2015 року ПАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача суму завданої майнової шкоди у розмірі 23 843,70 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 грудня 2015 року позов ПАТ «СК «ПЗУ Україна» задоволено.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Ліпінським Єгором Вікторовичем задоволено. Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна».
10 червня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником Ліпінським Є.В. , в якій останній просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ПАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь заява ОСОБА_1 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному суді.
Заперечень щодо ухвалення додаткового рішення на адресу суду від позивача не надходило.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Питання про судові витрати, понесені відповідачем на правничу допомогу в апеляційному суді, апеляційним судом в постанові від 02 червня 2025 року не вирішувалось.
Відповідач в апеляційній скарзі зробив застереження про орієнтовний розмір судових витрат в 12 000,00 грн. та вказував, що докази на підтвердження судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в Постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 285/5547/21, згідно яких, у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
До заяви про розподіл судових витрат надано копію договору про надання правничої допомоги від 26 квітня 2023 року, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 26 квітня 2023 року, акт від 06 червня 2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та розрахунок на оплату від 06 червня 2025року.
Отже, у даній справі докази, якими підтверджується розмір понесених позивачем судових витрат в суді апеляційної інстанції, існували станом на час подання апеляційної скарги та прийняття постанови Київського апеляційного суду від 02 червня 2025 року, і відповідач не був позбавлений об'єктивної можливості подати їх разом з апеляційною скаргою.
Складення сторонами акту про надання правничої допомоги 06 серпня 2025 року ніяким чином не свідчить про неможливість його складення та надання суду до винесення постанови Київським апеляційним судом чи разом з апеляційною скаргою.
Так у відповідності до наданого суду розрахунку витрат на правничу допомогу, він полягав лише у підготовці та поданні апеляційної скарги про що було відомо стороні відповідача. Усі дії адвоката по наданню зазначеної правової допомоги були завершенні в момент подачі апеляційної скарги (02 грудня 2024 року, т.2, а.с. 8).
Відтак відсутні обставини, які не давали можливості стороні відповідача подати докази понесення витрат на правову допомогу та акт прийому передачі виконаних робіт з надання правової допомоги, які полягала лише в підготовці та подачі апеляційної скарги - разом з апеляційною скаргою чи до ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Подана представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Ліпінським Є.В. заява про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтування поважності причин неподання таких доказів суду разом з апеляційною скаргою, що є підставою для відмови у її задоволенні.
Виходячи з вищевикладеного, заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ліпінського Є.В. про відшкодування судових витрат задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381, 389 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Ліпінського Єгора Вікторовича про розподіл судових витрат залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.