27 червня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 372/4675/24
Головуючий у першій інстанції - Проць Т.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7397/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Суперіум» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Суперіум» заборгованість в розмірі 275 384, 41 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 33304, 61, а всього стягнуто 278 689, 02 грн. (а.с. 80-83).
Не погодившись з рішенням районного суду, 24 січня 2024 року ОСОБА_1 направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу (а.с. 86-96).
20 лютого 2025 року зазначена справа отримана Київським апеляційним судом та 21 лютого 2025 року передана судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 року - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали (а.с. 103-104).
Апелянту на виконання вимог вказаної ухвали слід було направити до Київського апеляційного суду докази сплати судового збору у розмірі 4 956,91 грн.
Згідно з супровідним листом Київського апеляційного суду від 24 лютого 2025 копію ухвали для виконання було направлено ОСОБА_1 на вказану в апеляційній скарзі поштову адресу (а.с. 105).
25 березня 2025 року до Київського апеляційного суду повернулася поштова кореспонденція від ОСОБА_1 без вручення, за закінченням терміну зберігання (а.с. 106-107).
Згідно з супровідним листом Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року копію ухвали для виконання було повторно направлено ОСОБА_1 на його поштову адресу (а.с. 108).
18 квітня 2025 року до Київського апеляційного суду повернулася поштова кореспонденція від ОСОБА_2 без вручення, за закінченням терміну зберігання (а.с. 109-110).
Згідно з супровідним листом Київського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року копію ухвали для виконання було втретє направлено ОСОБА_1 на його поштову адресу (а.с. 111).
18 квітня 2025 року до Київського апеляційного суду повернулася поштова кореспонденція від ОСОБА_1 без вручення, за закінченням терміну зберігання (а.с. 112).
Крім того, згідно з супровідним листом Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року копію ухвали для виконання було направлено ОСОБА_1 на його електронну пошту та доставлено апелянту 21.05.2025 року (а.с. 115-116).
Отже, Київським апеляційним судом було вжито всіх можливих заходів щодо сповіщення апелянта про ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року.
Проте, станом на 27 червня 2025 року недоліки апеляційноїскарги, вказані в ухвалі Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року, апелянтом не було усунуто.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, у тому числі цікавиться рухом справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини зазначав, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
У справі GORYACHYY v. Ukraine (№ 43925/18 рішення в цій справі ухвалене Комітетом 24 лютого 2022 року, оприлюднене 15 вересня 2022 року та є остаточним), ЄСПЛ зауважив, що згідно з національним законодавством апеляційний суд мав обов'язок повідомити заявника про майбутню апеляцію та запропонувати йому викласти свої доводи. На відміну від багатьох інших справ, розглянутих ЄСПЛ, де у відповідних матеріалах не було доказів того, що належна кореспонденція була надіслана заявникам (див., наприклад, «Стрижак проти України», № 72269/01, § 39, 8 листопада 2005 року; Hudakova and Others v. Slovakia, № 23083/05, §§ 30-32, 27 квітня 2010 року; і Лазаренко та інші, згадане вище, §§ 36 і 43), у цій справі докази, надані сторонами, показали, що 4 квітня 2016 року апеляційний суд справді надіслав заявнику рекомендованим листом повідомлення про апеляційну скаргу відповідача. Отже, виявляється, що національний суд належним чином дотримався вимоги, встановленої національним процесуальним законодавством.
ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/98, вересня 2001 року).
Інакше кажучи, органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви заявника про те, що його права за пунктом 1 статті 6 Конвенції були порушені (див. Yeremeyev v. Ukraine, (dec.) [Committee], № 64766/12, §§ 31 і 32, 26 березня року, та Sydorenko v. Ukraine (dec.) [Committee], №73193/12, § 32, 18 лютого 2021 року).
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов'язку сторони цікавитися рухом справи, застосування положень ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги не є порушенням права особи на доступ до правосуддя.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 185, ч. 2 ст. 357, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 року - визнати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали надіслати учасникам справи, а скаржнику надіслати копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова