26 червня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 754/11104/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9911/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Ратнікової В.М., Саліхова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Саламона О.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,-
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 24 800 грн., з яких 4800 грн. - відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. - компенсація моральної шкоди (а.с. 1-4).
На обґрунтування позовних вимог зазначав,що 04.08.2023 позивачем на сайті likebus.ua зі свого карткового рахунку було придбано 2 квитки № 756009 для дружини та доньки, загальною вартістю 2 400 грн. за маршрутом Одеса АС «Привокзальна» пл. Старосінна, 1Б (відправлення 31.08.2023 о 19:15 год.) до Золоті піски Автобусна зупинка «Золоті піски» Траса Е 87 (01.09.2023 о 09:35 год.).
07 вересня 2023 року позивачем також було придбано на сайті likebus.ua зі свого карткового рахунку було придбано 2 квитки № НОМЕР_1 для дружини та доньки, загальною вартістю 2 400 грн. за маршрутом Золоті піски Автобусна зупинка «Золоті піски» Траса Е 87 (30.09.2023 о 15:30 год.) до Одеса АС «Привокзальна» пл. Старосінна, 1Б (01.10.2023 о 08:30 год.).
Відповідно до п. 4.2.1 договору публічної оферти, розміщеної на сайті likebus.ua, квиток є договором на перевезення, укладеним пасажиром і перевізником, на підставі якого пасажир має право використовувати транспортний засіб і пов'язані з ним послуги виключно на рейсі зазначеному в квитку.
Позивач вказував на те, що відправлення автобусу д.н.з НОМЕР_2 зі станції Одеса АС «Привокзальна» пл. Старосінна, 1Б, відбулось о 19 год. 43 хв., однак відповідно договору відправлення мало відбутись о 19 год. 15 хв., проте поважних причин для такої затримки не було.
При цьому, прибуття на місце висадки Золоті піски Автобусна зупинка «Золоті піски» Траса Е 87 01.09.2023 відбулось о 13 год. 30 хв., хоча повинно було відбутись о 09 год. 35 хв., тобто зі значною затримкою на 4 години.
30.09.2023 посадка не відбулась на зазначеній в квитку автобусній зупинці «Золоті піски» Траса Е87, адже автобус проїхав та зупинився на автобусній зупинці «Готель Бріз» Траса Е87, яка знаходиться далі по маршруту, що змусило дружину позивача разом з дитиною та багажем шукати таксі та добиратись за власні кошти до місця зупинки автобуса, не вказаний в квитку, що спричинило позивачу та його родині матеріальну та моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, які зазнали при споживанні неякісних послуги відповідача (а.с. 1-4).
14 січня 2025 року від ФОП ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував щодо задоволення позову (а.с. 50-54).
Вказував, що пасажири отримали послуги перевезення, при цьому в односторонньому порядку не відмовлялись розірвати договір, проте за твердженням позивача про порушення умов договору їм було відомо до початку отримання послуги з перевезення.
Також зазначено про те, що позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача, в тому числі неналежне отримання послуг з перевезення. Вказував, що позивачем не надано до позовної заяви доказів понесення витрат на придбання квитків, доказів на підтвердження перевізником умов договору оферти, порушення графіку руху автобуса за маршрутом, витрат пасажирів на послуги таксі та інших доводів та тверджень, які зазначені в позовній заяві. Не надання належних доказів позивачем позбавляє відповідача можливості надати обґрунтовані заперечення щодо змісту таких доказів, які на думку позивача могли стосуватися предмету доказування.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди вказував на те, що позивачем не обґрунтовано розмір суми моральної шкоди, заявленої до відповідача, та не надано будь-яких належних доказів в обґрунтування факту виникнення у нього душевних страждань з вини відповідача, тобто понесення моральних потрясінь, які можуть розцінюватися судом як моральна шкода. Зокрема, позивач посилається на моральні потрясіння, які понесені його родиною, а не ним безпосередньо, оскільки він не отримував послуги перевезення.
Також, заперечував щодо заявленої суми витрат на правову допомогу в сумі 20 000 грн., понесених позивачем, відповідач вважав таку суму завищеною та необґрунтованою, оскільки адвокат ОСОБА_1 є спеціалістом з розгляду справ про захист прав споживачів (складання претензій, скарг, представництво органах захисту прав споживачів, у суді та інші послуги) та відшкодування шкоди (як матеріальної, так і моральної), тобто є спеціалістом в галузі права, зокрема правовідносинах, які виникли в цьому процесі, у зв'язку з чим залучення інших спеціалістів для надання правничої допомоги по даній справі не є «неминучими та необхідними» витратами на правничу допомогу в розумінні практики Верховного Суду та практики ЕСПЛ (а.с.50-54).
21.01.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не заперечується та не спростовується, що перевезення виконано в порушення часу відправлення і прибуття та строку перебування пасажирів в дорозі. Також відповідач порушив умови договору та не здійснив посадку пасажирів у пункті, визначеному в квитках, що потягло додаткову моральну школу та матеріальні витрати позивача. Відповідач не обґрунтовує, з яких поважних причин це відбулося вчасне виконання умов договору, що свідчить про неповажність причин порушення узгоджених умов перевезення та повинно мати наслідком відповідальність відповідача.
Також не погоджується з твердженням відповідача, що договором оферти сторони звільнили відповідача від наслідків порушення взятих перевізником на себе зобов'язань.
Позивач вважає, що відповідач помилково зазначає, що позивачем не доведено факт спричинення матеріальної шкоди, оскільки така шкода дійсно була спричинена, однак дружина позивача не змогла отримати від болгарського таксиста чек за його послуги, до того ж, і часу цим займатися у неї в тих умовах не було, тому матеріальну шкоду обґрунтовано.
Також, позивач зазначав, що відповідно до поданої заяви просить стягнути з відповідача штраф, передбачений ст. 922 ЦК України та матеріальну компенсацію моральної шкоди. Вказував зокрема, що штраф помилково в прохальній частині позовної заяви було названо матеріальною шкодою.
У вказаній справі позивач приймає участь в якості фізичної особи, а не в якості адвоката, тому має право на правову допомогу як і будь яка особа на території України в силу ст. 59 Конституції України, а посилання відповідача на сайт не може бути підтвердженням моєї кваліфікації чи компетентності в тих чи інших юридичних спеціалізаціях. При цьому, позивач користується послугами адвоката та отримує правничу допомогу в рамках укладеного договору (а.с. 73-81).
28.01.2025 року подано до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від сторони відповідача, в яких вказано, що позивач не надає доказів на підтвердження несвоєчасного відправлення автобуса за розкладом, а також зупинки автобуса не на тій зупинці, що вказана в квитку.
Щодо доводів позивача, що він має право на відшкодування збитків через порушення умов договору перевізником, зазначає, що положення ст. 922 ЦК України визначає, що за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника. Навіть якщо і допустити, що при здійсненні перевезення були допущенні порушення, то відповідно до положень ст. 922 ЦК України розмір штрафу встановлюється сторонами. Резюмуючи викладене, з урахуванням умов договору оферти, перевізник не несе відповідальність за затримку транспортного засобу, а враховуючи відсутність погодженої суми штрафний санкцій, штраф не може бути стягнутий з відповідача (а.с. 90-98).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів - залишено без задоволення (а.с. 102-107).
Не погодившись з рішенням районного суду, 31 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 111-115).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що судом не були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, зокрема ті на які посилався позивач, судом проігноровано доведеність обставини, щодо порушення відповідачем умов договору перевезення, тому висновки суду про відсутність доказів порушення договору не відповідають дійсним обставинам справи. Також судом порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судом протиправно в оскаржуваному рішенні робиться висновок про відсутність з боку відповідача порушень вказаних умов договору, щодо часу відправлення та прибуття і місця посадки пасажирів на зворотному шляху.
Як зазначалось в позовній заяві і не заперечується та нічим не спростовується відповідачем - перевезення виконано в порушення часу відправлення і прибуття та строку перебування пасажирів в дорозі. Також відповідач порушив умови договору та не здійснив посадку пасажирів у пункті, визначеному в квитках, що потягло додаткову моральну школу та матеріальні витрати позивача. Відповідач не зміг обґрунтувати, з яких поважних причин не відбулося вчасне виконання умов договору, що свідчить про неповажність причин порушення узгоджених умов перевезення та повинно мати наслідком відповідальність відповідача.
Судом протиправно робиться посилання на окремі пункти договору оферти, зокрема на п. 6.3., яким начебто відповідач звільняється від наслідків порушення взятих перевізником на себе зобов'язань.
Звертав увагу, що позивач не був ознайомлений з договором оферти і жодної мови про нього в придбаних квитках не йшлося та відповідно не підписував його умови. Позивач не зобов'язаний був при придбані квитків самотужки вивчати весь сайт перевізника, для того щоб ознайомитись з усім його наповненням.
Форма замовлення квитків в 2023 році не передбачала надання згоди на ознайомлення з договором оферти чи іншою документацією відповідача та погодження з нею. До свого відзиву на позовну заяву відповідач надавав приклад форми придбання квитків, договір публічної оферти, правила перевезень - в редакції 2025 року, та нічим не підтверджує, що саме цю редакцію вони мали станом на 2023 рік. При придбанні квитків в 2023 році форма не мала такий вид і жодної згоди на щось вона не передбачала і відповідачем вказане не спростовано, однак протиправно відредаговано цю форму під обставини цієї справи.
Відповідно до придбаних квитків відправлення автобусу зі станції Одеса АС «Привокзальна» пл. Старосінна,1Б повинно було відбутися 31 серпня 2023 о 19:15 годині. Як свідчить фотографія цього автобусу, станом на 19-42 години автобус ще стояв на точці відправлення та не рухався. Відповідно до відеозапису відправлення автобусу та скрін-шоту з яких вбачається що автобус відправився лише в 19-43 години, замість 19-15 години, без будь-яких на те поважних причин, що свідчить про порушення перевізником умов договору.
Щодо прибуття автобусу до Автобусної зупинки «Золоті піски» Траса Е87, 01 вересня 2023, зазначав, що відповідно до придбаних квитків це повинно було відбутися о 09-35 годині, хоча насправді сталося лише о 13-30 годині, що на 4 години пізніше ніж передбачено в проїзних квитках. Зокрема, на скріншотах з гугл карт (містяться в матеріалах справи), які скидала під час цієї поїздки дружина видно, що поїздка істотним чином затягувалась.
Щодо відправлення автобусу з Автобусної зупинки «Золоті піски» на Трасі Е87, 30 вересня 2023 о 15:30 годині позивачем надавались скріншоти фотографії Автобусної зупинки «Золоті піски» з часом перебування дружини та доньки на ній, та скріншот з Гугл-карти про місце їх очікування автобусу відповідно до своїх білетів, яке повністю співпадало з місцем їх попередньої висадки по дорозі з України та аудіозаписи моїх телефонних розмов з дружиною, службою підтримки «Лайк бас» та водієм автобуса, який визнавав, що автобус зупинився не на зупинці «Золоті піски», як було передбачено в білетах, а на наступній зупинці «Готель Бріз».
Жодних належних і допустимих доказів в спростування цих тверджень відповідачем надано не було, тому висновок суду про відсутність порушень з боку відповідача умов договору перевезення - суперечить матеріалам справи та дійсним встановленим обставинам.
В оскаржуваному рішенні суд зазначав: «матеріали справи не місять відомостей та доказів тому, що посадка в автобус відбулась не в зазначеному місці». Однак, в квитку зазначено одне місце посадки, а по факту і водій і оператор і дружина і матеріали справи підтверджують, що автобус зупинився в іншому місці посадки на іншій зупинці далі по трасі, що також підтверджується скріншотами зупинки та гугл карті, та і та зупинка відноситься до населеного пункту Золоті Піски (Болгарія), однак це дві різні зупинки (автобусна зупинка «Золоті Піски» за автобусна зупинка Золоті Піски «Готель «Бріз») знаходяться на одній трасі Е87, однак з різницею в 1 км. і це не складно суду побачити на Гугл картах.
Також, на думку позивача , вказана справа безумовно стосується інтересів його дружини, ОСОБА_3 , однак суд розглянув справу без її залучення, в якості третьої особи на стороні позивача та надання нею пояснень, що є істотним порушенням процесуальних норм які тягнуть скасування судового рішення (а.с. 111-115).
30 квітня 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача ФОП ОСОБА_2 , в якому останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги (а.с. 138-142).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 рокурозглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Стаття 908 ЦК України визначає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 910 ЦК України визначає, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.
Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Положеннями ст. 911 ЦК України визначає права пасажира: 1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком; 2) провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця; 3) купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною; 4) перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами); 5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на десять діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби; 6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами); 7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом.
Стаття 920 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Стаття 922 ЦК України визначає, що за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України для відшкодування шкоди необхідно встановити такі факти: а) протиправна поведінка; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04 серпня 2023 року позивачем на сайті likebus.ua з карткового рахунку було придбано квиток для дорослого вартість 1600 грн. за маршрутом Одеса АТ «Привокзальна» пл. Старосінна, 1Б відправлення 31.08.2023 о 19-15 год.) до Золоті піски Автобусна зупинка «Золоті піски» Траса Е 87 (01.09.2023 о 09-35 год.).
Також, 04 серпня 2023 року було придбано квиток для дитини вартістю 800 грн. (за маршрутом Одеса АТ «Привокзальна» пл. Старосінна, 1Б відправлення 31.08.2023 о 19-15 год. до Золоті піски Автобусна зупинка «Золоті піски» Траса Е 87 (01.09.2023 о 09-35 год.), що підтверджується роздруківками з сайту likebus.ua (а.с. 7).
В подальшому, позивач придбав на сайті likebus.ua квитки у зворотньому напрямку на загальну суму 2 250 грн. Зокрема, вбачається, що відправлення відбувається з Автобусної зупинки «Золоті піски» Траса Е 87 до Одеси АС «Привокзальна» пл. Старосінна, 1Б.
Матеріалами справи підтверджується факт грошових транзакцій по списанню грошових коштів з карткового рахунку, що відображено у виписці про здійснені операції на суму 2 412 грн. та 2 261.25 грн. (а.с. 5).
Звертаючись до суду з позовним вимогами, позивач посилався на те, що відправлення 04.08.2023 та прибуття автобусу відбулось із запізненням на місце висадки Золоті піски Автобусна зупинка «Золоті піски» Траса Е 87. При цьому, позивач вказував, що 30.09.2023 посадка не відбулась на зазначеній у квитку автобусній зупинці «Золоті піски» Траса Е 87, адже автобус проїхав та зупинився на автобусній зупинці «Готель Бріз» Траса Е87, яка знаходиться далі по маршруту, що змусило дружину позивача разом з дитиною та багажем шукати таксі та добиратись за власні кошти до місця зупинки автобуса, не вказаний в квитку, що спричинило позивачу та його родині матеріальну та моральну шкоду. В подальшому, позивач зазначив, що має право на відшкодування збитків через порушення умов договору перевізником на підставі положень ст. 922 ЦК України у виді штрафних санкцій.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що пасажири отримали послуги перевезення, при цьому в односторонньому порядку не відмовлялись розірвати договір. При цьому, за твердженням позивача про порушення умов договору їм було відомо до початку отримання послуги з перевезення. Крім того, позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача, в тому числі неналежне отримання послуг з перевезення. Позивачем не надано до позовної заяви доказів на підтвердження порушення перевізником умов договору оферти, порушення графіку руху автобуса за маршрутом, витрат пасажирів на послуги таксі та інших доводів та тверджень, які зазначені в позовній заяві.
Суд першої інстанції, залишаючи без задоволення позовні вимоги, правильно виходив з того, що матеріали справи не місять відомостей та доказів того, що посадка (висадка) в (із) автобус (автобусу) відбулась не в зазначеному місці. В процесі розгляду справи позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача, в тому числі неналежне надання послуг перевезення пасажирів. Вбачається і сторони цього не заперечувала, що відповідачем була надана послуга перевезення у вищевказані дати, пасажири отримали послуги перевезення. Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо неналежного надання послуг перевезення відповідачем, наявності причинно-наслідкового зв'язку між наданням послуг відповідачем та заподіянням матеріальної шкоди позивачу.
В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що судом першої інстанції помилково було взято до уваги договір публічної оферти, правила перевезень - в редакції 2025 року, які були надані відповідачем до відзиву на позовну заяву, оскільки відсутні докази, що саме цю редакцію вони мали станом на 2023 рік. При придбанні квитків в 2023 році форма не мала такий вид і жодної згоди на щось вона не передбачала і відповідачем вказане не спростовано, однак протиправно відредаговано цю форму під обставини цієї справи.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що договір публічної оферти та правила перевезень, долучені до відзиву, не можуть братись до уваги, оскільки такі не підписані позивачем, а доказів, що саме такі умови, визначені у редакції, наданій до суду першої інстанції, діяли на час придбання позивачем квитків (укладення між сторонами договору перевезення), до суду не надано.
Однак, такі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, що позивачем у справі не доведено протиправну поведінку відповідача, в тому числі неналежне надання послуг перевезення пасажирів, зокрема, порушення графіку руху автобуса за маршрутом, а також, що посадка в автобус відбулась не в зазначеному в квитку місціпосадки.
Крім того, за змістом наданих до суду квитків зазначено, що відхилення від графіка руху транспортного засобу можливе через причини на які перевізник вплинути не може, зокрема, запізнення можливе через ремонти на дорогах, пробки, несприятливі погодні умови, затримка на митниці (при перетині державного кордону), непередбачену несправність транспортного засобу (а.с. 7-8).
При цьому, сторони не заперечували міжнародне перевезення (Республіка Болгарія) за вищевказаним договором перевезення (квитками).
Надані до суду першої інстанції позивачем фото та аудіозаписи не підтверджують факт неналежного надання послуг перевезення пасажирів відповідачем.
Судом досліджено аудіозаписи, на яких наявний запис спілкування позивача з оператором, котра в свою чергу, повідомила позивача про те, що останній має право звернутися засобами електронного зв'язку до відповідача з метою повернення грошових коштів, витрачених на квитки, однак позивач зазначив про те, що в цьому не вбачає потреби.
Також, з наявних аудіозаписів телефонної розмови позивача з дружиною (за твердженням позивача), неможливо достеменно встановити, що водій перевізник визнав свою вину у ситуації, що склалась.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пасажири отримали послуги перевезення за придбаними позивачем квитками, в односторонньому порядку договір перевезення розірвано не було.
Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджував, що дана справа безумовно стосується інтересів його дружини ОСОБА_3 , однак суд розглянув справу без її залучення в якості третьої особи на стороні позивача та надання нею пояснень, що є істотним порушенням процесуальних норм які тягнуть скасування судового рішення.
За змістом ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 54 ЦПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.
Відтак, саме позивач мав право повідомити ОСОБА_3 про відкриття провадження у справі та її потенційну участь у процесі для реалізації наданих їй законом прав. Однак, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не вживав заходів для її залучення до розгляду як третьої особи на його стороні.
Відповідних клопотань чи заяв про залучення до участі у справі ОСОБА_3 стороною позивача не заявлялось в суді першої інстанції, та у жодному процесуальному документі не повідомляв про це суд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-383 ЦПК, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
В.В. Саліхов