26 червня 2025 року місто Київ.
Справа № 372/2459/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4529/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року (у складі судді Зінченко О.М., інформація щодо дати складання повного тексту рішення відсутня)
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні2024 року позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду із вказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір шляхом підписання оферти на укладання основного кредиту №491020688 (кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 22 593,20 грн, а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 24 лютого 2023 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 32%. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором.
Крім того, 21 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір, шляхом підписання оферти на укладання основного кредиту №491020691 (кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 18 226,68 грн, а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 24 лютого 2023 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 32%. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором.
В подальшому, 17 травня 2021 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено Договір факторингу №2, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч.: - за кредитним договором №491020688 від 21 лютого 2020 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 ; - за кредитним договором №491020691 від 21 лютого 2020 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1
18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №18-05/2021, відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги за вказаними вище кредитними договорами.
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року у т.ч.: - за кредитним договором №491020688 від 21 лютого 2020 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 ; - за кредитним договором №491020691 від 21 лютого 2020 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .
У порушення умов кредитного договору №491020688 від 21 лютого 2020 року відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконує, станом на 08 квітня 2024 року розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості становить 42 943,38 грн з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 22 211,65 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 19 855,44 грн, заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 876,29 грн.
У порушення умов кредитного договору №491020691 від 21 лютого 2020 року відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконує, станом на 08 квітня 2024 року розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості становить 34 618,21 грн з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 17 918,86 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 15 992,42 грн, заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 706,93 грн.
Загальний розмір заборгованості становить 77 561,59 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 40 130,51 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 35 847,86 грн, заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 1583,22 грн.
У зв'язку з наведеним позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитними договорами №№491020688, 491020691 у розмірі 77 561,59 грн, витрати на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 17 000,00 грн.
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 рокупозовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за Кредитними договорами №491020688, №491020691 від 21 лютого 2020 року в загальному розмірі 77 561,59 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» витрати на правову допомогу у розмірі 17000,00 грн.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким заочним рішенням суду, ОСОБА_1 12 листопада 2024 року подала засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове? яким відмовити в задоволенні позову.
У апеляційній скарзі вказує, що оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості після спливу позовної давності, то до заборгованості по тілу кредиту, чергових платежах, нарахування відсотків та штрафних санкцій - застосовується позовна давність, однак це не було здійснено.
Зазначає, що розгляд справи судом, за відсутності відповідачки, призвів до порушення права відповідачки подати заяву про застосування строків позовної давності.
Звертає увагу, що відповідно до Відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Альфа-Банк» - припинено. А тому суд першої інстанції з порушенням процесуальних вимог розглянув справу та прийняв рішення по ній, оскільки дана справа підлягала закриттю.
Наголошує, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штраф та пеня) за таке прострочення.
У відзиві ТОВ «Коллект Центр» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 77 561,59 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення районного суду відповідає.
Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (Стаття 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно несплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється.
За умовами ст.ст. 1049 та 625 ЦК України після закінчення строку дії договору, на підставі якого виникло грошове зобов'язання, на існуючий борг нараховуються проценти та застосовується цивільна відповідальність за порушення умов договору. У випадку, якщо розмір процентів не передбачений договором, то проценти нараховуються на борг на рівні облікової ставки НБУ (ВСУ від 7 вересня 2016 р. у справі за № 6-1412цс16).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно дост.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії цивільного процесу.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що 21 лютого 2020 року відповідачка ОСОБА_1 підписали оферту на укладання основного кредиту №491020688 (кредитний договір), відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 22 593,20 грн, а вона зобов'язалася повернути використану суму в строк до 24 лютого 2023 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 32% (а.с.5-6).
Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується копією меморіального ордеру №3286127 від 24 лютого 2020 року згідно якого ОСОБА_1 отримала 22 593,20 грн (а.с.9).
Відповідачка всупереч умовам кредитного договору не виконала своїх зобов'язань, і допустила виникнення заборгованості за кредитом, яка становить 42 943,38 грн з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 22 211,65 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 19 855,44 грн, заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 876,29 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 08 квітня 2024 року (а.с. 31).
Крім того, 21 лютого 2020 року відповідачка ОСОБА_1 підписали оферту на укладання основного кредиту №491020691 (кредитний договір), відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 18 226,68 грн, а вона зобов'язалася повернути використану суму в строк до 24 лютого 2023 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 32% (а.с.7-8).
Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується копією меморіального ордеру №3286170 від 24 лютого 2020 року згідно якого ОСОБА_1 отримала 18 226,68 грн (а.с.9 зворотна сторона).
Відповідачка всупереч умовам кредитного договору не виконала своїх зобов'язань, і допустила виникнення заборгованості за кредитом, яка становить 34 618,21 грн з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 17 918,86 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 15 992,42 грн, заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 706,93 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 08 квітня 2024 року (а.с. 32).
В подальшому, 17 травня 2021 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено Договір факторингу №2, згідно умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч.: - за кредитним договором №491020688 від 21 лютого 2020 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 ; - за кредитним договором №491020691 від 21 лютого 2020 року, між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 (а.с.33-39).
Крім того, 18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №18-05/2021, згідно якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги за кредитним договором №491020688 від 21 лютого 2020 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 ; - за кредитним договором №491020691 від 21 лютого 2020 року, між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 (а.с.40-48).
Однак, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено Договір відступлення права вимоги №10-01/2023 згідно якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект центр» у т.ч.: - за кредитним договором №491020688 від 21 лютого 2020 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 ; - за кредитним договором №491020691 від 21 лютого 2020 року, що укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 (а.с.49-55).
Згідно Реєстру боржників по договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року ТОВ «Коллект центр» передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами №491020688 та №491020691 від 21 лютого 2020 року (а.с.56-57).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, факт не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами, внаслідок чого утворилась заборгованість у визначеному позивачем розмірі та факт переходу права вимоги до позивача.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону.
Щодо доводів апеляційної скарги про неповідомлення відповідача про судовий розгляд,колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції направив відповідачці ухвалу про відкриття провадження від 12 червня 2024 року та копію позовної заяви разом із доданими до неї додатками, а також судову повістку за місцем реєстрації відповідачки.
ОСОБА_1 , отримала вищевказані документи, що підтверджується зворотнім повідомленням в якому зазначено, що 25 липня 2024 року відповідачка отримала лист про що поставила свій підпис (а.с. 81).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що про день, час та місце розгляду справи відповідачка повідомлялася належним чином, заперечень щодо позову та клопотань про відкладення справи до суду не направляла, тому суд вважав за можливе розглянути даний спір у відсутність відповідачки на підставі наявних у справі доказів.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що розгляд справи судом, за відсутності відповідачки, призвів до порушення права відповідачки подати заяву про застосування строків позовної давності та стягнення неустойки колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якогоособа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансоваустанова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати,підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).
За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строк. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Так, відповідно до умов Кредитних договорів від 21 лютого 2020 року №491020688 та №491020691, що були укладені між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , встановлено строк кредитування 36 місяців, а датою повернення Кредиту встановлено 24 лютого 2023 року (день остаточного повернення кредиту).
Станом на 24 лютого 2023 року ОСОБА_1 не повернула суму коштів, яку отримала за кредитними договорами, а також проценти за користування кредитними коштами та комісію за обслуговування кредиту, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість.
З договорів та графіків, за якими відповідач мала погашати борг вбачається, що обов'язок відповідача повертати борг, був визначений частинами, таким чином позовна давність обраховується від дати настання повернення кожного чергового платежу.
Перший платіж відповідачка мала сплати 24 березня 2020 року. Таким чином вимоги по такому платежу, кредитор мав заявити в суд до 24 березня 2023 року.
Разом з тим, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року.
У постанові від 22 вересня 2022 року у справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов'язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.
Тобто, загальні та спеціальні строки позовної давності відповідно до вищезазначеного були призупинені до 30 червня 2023 року.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.
За такого правового регулявання, доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності є безпідставні, так як на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, тому позовна заява подана в межах строку позовної давності.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції стягнув з відповідачки заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги та заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитних договорів (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості), проте неустойку (штраф та пеню) суд першої інстанції не стягував з відповідачки та не було заявлено позивачем таких вимог у своїй позовній заяві.
Щодо доводів апеляційної скарги, що АТ «Альфа-Банк» - припинено, а суд першої інстанції з порушенням процесуальних вимог розглянув справу та прийняв рішення по ній, оскільки дана справа підлягала закриттю, апеляційний суд зазначає наступне.
Вказані вище доводи є безпідставними оскільки АТ «Альфа-Банк» не є учасником даної справи та не припинено.
Так, згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань під кодом ЄДРПОУ 23494714 зареєстровано юридичну особу - Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Київський апеляційний суд зазначає, що 30 листопада 2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені зміни про перейменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Зі змісту статуту АТ «Сенс Банк», розміщеного на офіційному сайті позивача вбачається, що АТ «Сенс Банк» є правонаступником прав і обов'язків АТ «Альфа-Банк».
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2024 року №1010 було затверджено Статут акціонерного товариства «Сенс Банк», відповідно до якого Акціонерне товариство «Сенс Банк» є правонаступником усіх прав і обов'язків акціонерного товариства «Альфа-Банк», код згідно з ЄДРПОУ 23494714.
Інші доводи висновків суду не спростовують та на законність рішення не впливають.
З урахуванням викладеного, Київський апеляційний суд вважає, що вказане заочне рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, а відповідачкою не було долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на спростування заочного рішення, тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача понесених відповідачкою судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382- 384 України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова