20 червня 2025 року
м. Київ
апеляційне провадження № 33/824/3331/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,
при секретарі : Мудрак Р. Р.
за участі ОСОБА_1 , захисника Камуза Ю. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області
у складі судді Перекупки Г. А.,
від 11 квітня 2025 року
у справі № 369/2441/25 Києво-Святошинського районного суду Київської області
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
На дану постанову 02 травня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову про адміністративне правопорушення скасувати. Провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного порушення.
Вказувала, що при складанні протоколу їй не були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, чим були порушені її конституційні права на захист. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом та підлягає поверненню і закриттю справи з підстав порушення ст. 265 КУпАП, так як неправильно визначено місце скоєння правопорушення в якому зазначена адреса с. Стоянка (на відео з нагрудних камер с. Капітанівка), а фактично с. Гореничі, вул. Леніна, 209.
На відео відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відеозапис з нагрудних камер співробітників поліції не є безперервним. Звертала увагу на те, що ніхто із осіб у чорному однострої не представився, службового посвідчення не пред'явили, все відбулось дуже скороплинно, що вплинуло на поведінку ОСОБА_2 прийняту як відмову від проходження тесту на стан сп'яніння.
Також ставила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, в обґрунтування якого вказувала, що за наслідками поданої її представником апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, постановою апеляційного суду від 28 квітня 2025 року апеляційну скаргу повернуто. Посилаючись на те, що вказані обставини зумовили причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, просив поновити такий строк.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2025 року поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її захисник Камуз Ю. В. підтримали подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останньої у порушенні вимог пункту 2.5 ПДР України, що підтверджується матеріалами даної справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху (далі Правила) визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 266 КУпАП).
Відповідно до п. п. 2, 4, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Для визначення у водія стану наркотичного сп'яніння обов'язкове проведення лабораторних досліджень, що визначено у п. 7 розділу III Інструкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, судом на підставі протоколу серії ААД №791412 встановлено, що 02 лютого 2025 року о 14 год. 40 хв. ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом FORD, державний номерний знак НОМЕР_1 , в Садовому товаристві «Воїн-1», в с. Гореничі Бучанського району Київської області (адреса місцезнаходження СТ «Воїн-1» уточнена в судовому засіданні та врахована судом), з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я відмовилась у присутності двох свідків.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху яким передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 791412 від 02 лютого 2025 року, від підпису якого ОСОБА_1 відмовилась, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.02.2025, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, акт огляду та затримання транспортного засобу від 02.02.2025, відео на цифровому носії з нагрудної камери поліцейського з місця події, відтворенням якого встановлено, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом та її зупинили працівники поліції, на 13:30 хвилині відеозапису висловлює абсолютну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що на відео відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не заслуговують на увагу й спростовуються безпосередньо записом з нагрудних камер співробітників поліції. При цьому, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечувала факт керування нею автомобілем, на питання працівника поліції чому вона не зупинилась за вимогу працівника поліції сказала, що вона не бачила, що її зупиняла поліція. Більше того, матеріалами справи та відеозаписом підтверджується, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відбулася не за її добровільним бажанням, а внаслідок того, що вона, намагаючись уникнути переслідування поліцейськими, заїхала у тупик на території садового товариства, де зіткнулася із закритим шлагбаумом, що унеможливило подальший рух.
Доводи апеляційної скарги про те, що ніхто із осіб у чорному однострої не представився поліцейським, службового посвідчення не пред'являв, а сама ОСОБА_1 сприйняла їх як співробітників охоронної фірми, посилаючись, зокрема, на те, що через зброю на ременях вона не розгледіла значки поліції, є абсолютно неспроможними та такими, що не відповідають об'єктивним обставинам справи. На відеозаписі чітко видно, що поліцейський автомобіль був обладнаний синьо-червоними проблисковими маячками, які були увімкнені у момент зупинки ОСОБА_1 , і які неможливо було не помітити. Крім того, на автомобілі були чіткі написи «ПОЛІЦІЯ» та сині державні номерні знаки, що є виключною ознакою транспортних засобів Національної поліції України. Також співробітники поліції були із вогнепальною зброєю, використання та носіння якої дозволено виключно працівникам правоохоронних органів, а не приватним охоронним структурам.
Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що вона не впізнала поліцейських або сплутала їх з приватною охороною, суперечить об'єктивним даним відеозапису. Поведінка ОСОБА_1 на відео не свідчить про обставини, які б унеможливлювали адекватне сприйняття очевидних фактів приналежності осіб до правоохоронних органів та законності їхніх вимог щодо проходження огляду.
Для складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, мотиви відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння не мають юридичного значення. Достатньо самого факту зафіксованої у встановленому порядку відмови від виконання законної вимоги уповноваженої особи. Це обумовлено формальним складом правопорушення, метою забезпечення безпеки дорожнього руху та відсутністю відповідних винятків у законодавстві.
Відмова ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння повною мірою зафіксована як відеозаписом, так і участю свідків. Поліцейськими правомірно були залучені для належної процесуальної фіксації огляду водія на стан алкогольного сп'яніння свідки, які не є поліцейськими, сумлінно виконували свої громадянські обов'язки свідків під провокаціями порушника, у їх неупередженості та добросовісності немає жодних сумнівів. Відеозапис чітко вказує, що працівник поліції у присутності свідків оголошує ОСОБА_1 пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що водій відмовилась шляхом ігнорування означеної пропозиції поліцейського.
Також апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що апелянту при складанні протоколу не були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, чим були порушені його конституційні права на захист спростовуються відеозаписом з нагрудної камери співробітників поліції.
Поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі вказує, що вона не вимагала роз'яснення їй певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлювала вимогу поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, здійснювала активні, свідомі та вольові дії, розуміла ситуацію, у якій опинилася, шляхом експресивної поведінки, зокрема, почавши вживати пиво до складання протоколу, заявляючи, що тепер огляд неможливий, а також сівши в автомобіль та увімкнувши гучну музику, намагалася спотворити адміністративну процедуру та ухилитись від відповідальності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, та керуючись принципами оцінки доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції встановив винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Попри те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом вини особи, у даній справі вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю переконливих, чітких і узгоджених між собою доказів, що повністю виключає будь-які сумніви щодо події порушення та винуватості особи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність. Підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2025 року .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. П. Євграфова