06 червня 2025 року
м. Київ
провадження № 33/824/3201/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,
при секретарі: Мудрак Р. Р.
за участі захисника Черкашина Іллі Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Черкашина Іллі Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 ,
на постанову Печерського районного суду м. Києва в складі судді Константінової К. Е.
від 16 квітня 2025 року,
у справі № 757/58607/24-п Печерського районного суду м. Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП
громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
На дану постанову 23 квітня 2025 року захисник Черкашин І. В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Зауважує, що суддя не з'ясував повною мірою, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи, як того вимагають ст. ст. 245, 280 КУпАП.
Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам щодо невиконання вимоги про зупинку, адже суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не передав на вимогу посвідчення водія та залишив місце вчинення правопорушення. Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу після застосування поліцейськими світлових і звукових сигналів. Після зупинки, працівник поліції відмовив у наданні підтвердження вчинення правопорушення, поводився зухвало та провокативно, не висловлюючи чітких вимог щодо незалишення місця правопорушення, про що свідчить діалог: ОСОБА_1 : «Я не порушував, я поїхав?» Грищенко: «Ну як скажете». Суд не звернув уваги на цю неконкретність вимог поліцейського.
Зазначає, що суд констатував залишення ОСОБА_1 місце вчинення адміністративного правопорушення, ігноруючи той факт, що постанова за ст. 122-2 КУпАП не охоплює таких дій водія. На відеозаписі портативного відеореєстратора поліцейського чітко зафіксовано дві зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Вважає, що позиція суду суперечить ст. 283 КУпАП та порушує принцип юридичної визначеності обвинувачення. Поліцейський мав діяти згідно зі ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 268 КУпАП, не провокувати, чітко висловлювати вимогу не залишати місце та точно визначити норму закону. Суд мав розглядати справу в межах складеного протоколу.
Неконкретність постанови суду не дозволяє ОСОБА_1 належним чином організувати ефективний захист та позбавляє апеляційну інстанцію можливості належної перевірки. Суд не має права брати на себе функцію обвинувачення, конкретизувати зміст обвинувачення чи відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це порушує право на захист та принцип рівності сторін (ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стверджує, що судом першої інстанції проігноровано висновки Верховного Суду (Постанова від 15.03.2019 по справі № 686/11314/17) та П'ятого апеляційного адміністративного суду (Постанова від 20.11.2020 у справі №473/1404/20), згідно з якими поліцейські не можуть вимагати у водія документи (свідоцтво про реєстрацію, поліс страхування), якщо немає доказів вчинення ним правопорушення.
Зауважує, що справа вже скеровувалась на доопрацювання, але суттєвих доповнень чи змін не сталося. Судом залишено поза увагою, що зупинка ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції здійснена двічі, що констатовано у попередній постанові Печерського районного суду від 23.01.2025 (суддя Гречана С. І.). Звертає увагу, що дії ОСОБА_1 згідно озвучених висновків суду можуть охоплюватися ст. 126 КУпАП, але справа розглядається за 122-2.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Черкашин І. В., в інтересах ОСОБА_1 , підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Дослідивши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника Черкашина І. В., в інтересах ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП районний суд виходив з доведеності вини останнього, а саме за невиконання водієм вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу. Оскільки адміністративне правопорушення, про яке йдеться, було вчинене 22 листопада 2024 року, а матеріали справи надійшли до суду лише 13 березня 2025 року, тримісячний строк для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачений законодавством, був пропущений. Відповідно, провадження у цій справі закрито через закінчення строків.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до змісту ст. 279 КУпАП, при розгляді справи про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності, саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є предметом дослідження та оцінки суддею в судовому засіданні при розгляді справи по суті. Системний аналіз приписів ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП визначає, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Суть порушення, яке має значення для справи, формулюється у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює в чому полягає правопорушення, тоді як суд, покликаний винести постанову, має лише обмежені повноваження щодо встановлення наявності / відсутності вини особи у скоєному.
Згідно зі статтею 2 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведеного суд першої інстанції не врахував.
Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Згідно із ч. 1 ст. 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП, чітко визначена як «невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу». Це правопорушення має формальний склад, що означає, що воно вважається закінченим з моменту невиконання зазначеної вимоги, незалежно від настання будь-яких шкідливих наслідків. Ключовим елементом об'єктивної сторони є саме факт невиконання водієм акту зупинки транспортного засобу у відповідь на законну та чітку вимогу поліцейського.
Подальші дії водія після здійснення зупинки не охоплюються об'єктивною стороною статті 122-2 КУпАП. Якщо водій на вимогу поліцейського зупинив транспортний засіб, то обов'язок, передбачений п. 2.4 ПДР в частині «зупинитися», вважається виконаним. Незалежно від того, що відбувається далі (навіть якщо водій потім від'їжджає, не надає документів, сперечається тощо), це не може кваліфікуватися як невиконання вимоги про зупинку. Інші дії водія, які можуть мати місце після того, як транспортний засіб вже був зупинений, можуть становити склад інших адміністративних правопорушень, якщо на те є законні підстави та чіткі докази. Однак, це не є порушенням статті 122-2 КУпАП, якщо первинна вимога про зупинку виконана.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 22.11.2024 о 10 год. 00 хв. у м. Києві по вул. Велика Васильківська водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz GLE 400» д.н.з. НОМЕР_2 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, на зауваження не реагував, був зупинений шляхом перекриття водію руху службовим автомобілем, чим порушив вимоги п.п. 2.4 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст. 122-2 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 23.01.2025 матеріали справи відносно ОСОБА_1 за ст. 122-2 КУпАП було повернуто до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, для належного оформлення, оскільки численні недоліки в протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяли всебічно розглянути справу. Зокрема, фабула протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 179418 від 22.11.2024 щодо ОСОБА_1 була визнана невідповідною, адже її зміст не узгоджувався з ознаками складу адміністративного правопорушення, зазначеними у відповідній статті КУпАП, а також не було чітко вказано, за якою саме частиною статті 122 КУпАП інкримінувалося діяння ОСОБА_1 . У фабулі протоколу не зазначено прізвище ім'я та по-батькові особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та не зазначено модель (марку) та державний номерний знак автомобіля, вказано лише «Водій». Обставини, викладені у протоколі, не охоплюють події, зафіксовані на відеозаписі з боді камер інспекторів патрульної поліції № 472117, № 472729, оскільки ОСОБА_1 було зупинено двічі.
13.03.2025 на виконання постанови від 23.01.2025 надійшли до суду доопрацьовані матеріали за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, складені відносно громадянина ОСОБА_1 разом із супровідним листом, у якому зазначається, що відповідно до положення ст. 256 КУпАП не передбачено можливості внесення змін, доповнень або уточнень безпосередньо у тому ж самому бланку протоколу про адміністративне правопорушення або складання нового (додаткового) протоколу за те ж саме адміністративне правопорушення. У зв'язку з цим, просять розглядати адміністративний протокол серії ЕПР1 № 179418 від 22.11.2024 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП по суті.
Судом першої інстанції не враховано, що після доопрацювання матеріалів вказані порушення не було усунуто, не досліджено викладені обставини.
За таких обставин, суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним за «ч. 1 ст. 122-2 КУпАП», фактично самостійно уточнив обвинувачення, перебираючи на себе функцію обвинувача, що прямо суперечить вищезазначеним принципам Конвенції та практиці ЄСПЛ.
Під час перегляду відеозаписів з бодікамер № 472117 та № 72729, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 зупинявся на вимогу поліцейських двічі, а отже викладені у протоколі факти, не відповідають подіям, зафіксованим на відео.
В діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності та відповідно до стандарту доведення «поза розумним сумнівом», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов'язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Зважаючи на відсутність юридичної визначеності обвинувачення, виявлені розбіжності у фабулі протоколу (включаючи нечітке зазначення частини статті 122 КУпАП), нечіткість вимог поліцейського, факт двох зупинок, що свідчать про виконання ОСОБА_1 вимоги про зупинку транспортного засобу, та загальну сукупність обставин, яка не дозволяє усунути всі сумніви, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого (ч. 1) ст. 122-2 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного перегляду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає задоволенню, а постанова Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,
Апеляційну скаргу, захисника Черкашина Іллі Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є.П. Євграфова