Справа № 759/6675/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3335/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
04 червня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2025 року про арешт майна,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника цивільного позивача ОСОБА_9 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2025 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023100080004156 від 03.11.2023 року.
Накладено арешт у кримінальному провадженні № 12023100080004156 від 03.11.2023 року:
- на банківські рахунки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 14.02.1996 року Слов?янським МВ УМВС України в Донецькій області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відкриті у АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ», ідентифікаційний код юридичної особи 33695095, юридична адреса: Україна, 04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83-Д, МФО банку 380281, а саме на наступні рахунки: НОМЕР_3 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 22.10.2018; НОМЕР_4 , валюта рахунку: 840-долар США, дата відкриття рахунку 12.07.2013; НОМЕР_5 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 02.07.2018; НОМЕР_6 , валюта рахунку: 978-ЄВРО, дата відкриття рахунку 02.07.2018; НОМЕР_7 , валюта рахунку: 840-долар США, дата відкриття рахунку 10.07.2018; НОМЕР_8 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 02.07.2018; НОМЕР_9 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 27.03.2008; НОМЕР_10 , валюта рахунку: 840-долар США, дата відкриття рахунку 02.07.2018; НОМЕР_11 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 26.06.2013; НОМЕР_12 , валюта рахунку: 840-долар США, дата відкриття рахунку 17.05.2017; НОМЕР_13 , валюта рахунку: 840-долар США, дата відкриття рахунку 07.06.2021; НОМЕР_14 , валюта рахунку: 978-ЄВРО, дата відкриття рахунку 07.06.2021; НОМЕР_15 , валюта рахунку: 840-долар США, дата відкриття рахунку 11.06.2020; НОМЕР_16 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 31.03.2022; НОМЕР_17 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 08.07.2022; НОМЕР_18 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 09.11.2021;
- на банківські рахунки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 14.02.1996 року Слов?янським МВ УМВС України в Донецькій області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відкриті у АТ «УНІВЕРСАЛБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 21133352, юридична адреса: 04082, Україна, м. Київ, вул. Автозаводська 54/19, МФО банку 322001, а саме на наступні рахунки: НОМЕР_19 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 13.07.2021; НОМЕР_20 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 28.03.2022;
- на банківські рахунки у цінних паперах ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 14.02.1996 року Слов?янським МВ УМВС України в Донецькій області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відкриті у Приватному акціонерному товаристві «ФОНДОВЕ АГЕНТСТВО «СХІД-ІНВЕСТ», ідентифікаційний код юридичної особи 25228595, юридична адреса: 43020, Україна, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 48, а саме на наступний рахунок: НОМЕР_21 - НОМЕР_22 дата відкриття 02.10.2019, взято на облік 07.10.2019; - на рухоме майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 14.02.1996 року Слов?янським МВ УМВС України в Донецькій області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме на: легковий автомобіль SKODA OKTAVIA A5, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_23 , номер кузову НОМЕР_24 , номер двигуна НОМЕР_25 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_26 ; легковий автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_27 , рік випуску 2016, номер кузова НОМЕР_28 , номер двигуна НОМЕР_29 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_30 ; рушницю гладкоствольну марки FABARM, номер НОМЕР_31 , 2019 року випуску, дозвіл № НОМЕР_32 від 08.07.2021, діє до 27.04.2026, виданий Дніпровським управлінням поліції ГУНП в м. Києві; пістолет (спецзасіб) марки ВИЙ-А, серія ЧН, номер НОМЕР_33 , 2020 року випуску, дозвіл № НОМЕР_34 від 28.10.2020, дійсний до 27.10.2023, виданий Головним управлінням Національної поліції в м. Києві.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати арешт, накладений ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02.04.2025 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник власника майна посилається на те, що підставою арешту майна є п. 4 ч. 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Вказує на те, що в порушення ст. 49 Кримінального кодексу України - арешт накладено у кримінальному провадженні, строки давності у якому спливли 22.06.2023 року.
Так, за версією сторони обвинувачення, злочин вчинено 23.06.2008 року - у день укладення договору позики № 1/23062008 і перерахування коштів за ним.
Враховуючи, що ч. 4 ст. 190 КК України на момент вчинення злочину, вважалась особливо тяжким злочином, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності становили 15 років.
Таким чином, строки кримінального провадження спливли 22.06.2023 року.
Отже, в порушення ч. 6 ст. 170 КПК України арешт накладено на майно особи, яка не набула статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Скаржник зазначає, що ОСОБА_11 не є підозрюваним у кримінальному провадженні, оскільки повідомлення про підозру не отримував, а відтак, активи ОСОБА_12 не могли бути арештованими.
Також в порушення ч. 1 ст. 171 КПК України арешт накладено за клопотанням особи, яка не є цивільним позивачем у кримінальному провадженні.
За версією сторони обвинувачення, суть злочину полягає у неповерненні грошових коштів за договором позики № 1/23062008, укладеним між «RIDGE TRADE AND INVEST LIMITED» (Позикодавець) та «COMINIA LIMITED» (Позичальник).
Жодного доказу зв'язку ОСОБА_10 з позикодавцем « ОСОБА_13 AND INVEST LIMITED» не надано.
Відтак, ОСОБА_10 не є особою, якій могла бути завдана майнова шкода внаслідок ймовірного неповернення грошових коштів за договором позики.
При цьому, постанови слідчого про залучення ОСОБА_10 в якості цивільного позивача та потерпілого у кримінальному провадженні є суто формальними і не підлягають врахуванню.
На думку скаржника, в порушення пункту 4 ч. 2 ст. 173 КПК України та ч. 6 ст. 170 КПК України арешт накладено за відсутності доказів обґрунтування розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Слідчий суддя не врахував відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості завданої шкоди.
Єдиним доказом розміру шкоди є довідка, складена представником заявника - зацікавленою особою у справі. Відтак, вона не є належним доказом у розумінні ст. 85 КПК України і не могла братись судом до уваги.
Також, в порушення п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України арешт накладено за відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази зв'язку між ОСОБА_14 і зазначеними особами чи компаніями.
Крім того, відсутні докази, які б реально підтверджували обставини, викладені у заяві про вчинення злочину та клопотанні про арешт майна.
В порушення вимог статті 94 КПК України, 370 КПК України - ухвала від 02.04.2025 року є незаконною, невмотивованою та необґрунтованою.
Слідчий суддя не дослідив обставини імовірного вчинення злочину, відомості викладені у клопотанні про арешт.
Крім того, суддя не встановив належність суб'єктів звернення з клопотанням, статуси особи, майно якої арештовано, та інші відомості, які відігравали значну роль при ухваленні рішення про арешт.
В доповненнях до апеляційної скарги, які подані ОСОБА_7 , остання зазначила про те, що у зв'язку з появою нових відомостей у кримінальному провадженні, виникла необхідність у зверненні із цими доповненнями до апеляційної скарги на ухвалу Святошинського районного суду від 02.04.2025 року.
Апелянт зазначає про те, що 03.03.2025 року щодо ОСОБА_12 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування становить 2 місяці з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Відповідно до ст. 115 КПК України при обчисленні строків місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк.
Тобто, обрахування строку починатиметься з дня, наступного за днем повідомлення про підозру у вчиненні злочину.
Таким чином, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні становив з 04.03.2025 року по 04.05.2025 року.
Між тим, 31.03.2025 року слідчий прийняв постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
20.05.2025 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/10084/25 скасував постанову про зупинення досудового розслідування від 31.03.2025 року.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 219 КПК України у випадку скасування постанови про зупинення досудового розслідування, строк із дня винесення такої постанови до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені ст. 219 КПК України.
Таким чином, враховуючи, що постанова про зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні від 31.03.2025 року скасована, строки досудового розслідування не переривались і закінчились ще 04.05.2025 року.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_6 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 та представника ОСОБА_9 в інтересах цивільного позивача ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.11.2019 року у справі № 760/12179/16-к, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без виклику та за відсутності представника володільця майна.
При цьому, відповідно до змісту матеріалів оскаржуваної ухвали представником ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 копію оскаржуваної ухвали отримано 08.04.2025 року, а апеляційну скаргу подано 10.04.2025 року, тому, з урахуванням абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України колегія суддів не вбачає підстав для розгляду клопотань представника власника майна про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, у провадженні слідчих СВ Святошинського УП ГУ НП в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12023100080004156 від 03.11.2023 року за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_15 підозрюються у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше ніж 23.06.2008 року, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
З метою реалізації свого злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, розробив злочинний план, який полягав у заволодінні грошовими коштами ОСОБА_10 під виглядом укладення договору позики, яку в дійсності не мав наміру повертати, створюючи перед останнім враження ділової людини, яка займаються веденням прибуткової господарської діяльності у сфері інвестицій, є впливовим, професійним та обізнаним у своїй справі фахівцем, який при отриманні грошових позик, створює за допомогою них додатковий прибуток шляхом інвестування грошових коштів у будівництво, що має принести дохід позикодавцю у вигляді річних процентів, за наступних обставин:
Так, 23 червня 2008 року, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, після неодноразових його перемовин з ОСОБА_10 , які відбувалися в приміщенні готельно-ресторанного комплексу «Верховина», розташованому за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 135, у ході яких ОСОБА_6 , створюючи враження ділової людини, запевняючи у щирості своїх намірів, висловив прохання ОСОБА_10 в отриманні грошових коштів як позики за договором між компаніями-нерезидентами, які належали кожному з них, розповівши останньому версію необхідності отримання грошових коштів, що полягала в тому, що ТОВ «ГРК «Столиця» (код ЄДРПО 32588614), фактичним власником якого на той час була, зокрема, компанія-нерезидент «Cominia Limited» («Комінія Лімітед»), яка, в свою чергу, була підконтрольна ОСОБА_6 , готується до продажу майже збудованого бізнес-центру «Кусто» індійській компанії (назву індійської компанії на даний час не встановлено), з якою досягнуто домовленості про придбання об?єкту нерухомості, що забезпечені укладеним договором про наміри, а необхідність у грошових коштах ОСОБА_6 мотивував необхідністю збільшення вартості офісного комплексу шляхом пришвидшення завершення відповідного об?єкта будівництва, з метою показати значно вищий рівень його готовності інвесторам. ОСОБА_6 також запевнив ОСОБА_10 , що після завершення будівництва, він забезпечить укладення між ТОВ «ГРК «Столиця» та індійською компанією, назву якої не встановлено, договору купівлі-продажу офісного комплексу «Кусто» на суму 70 000 000 доларів США, що дозволить йому повернути ОСОБА_10 грошові кошти з відсотками. Таким чином, ОСОБА_6 , вводячи в оману ОСОБА_10 , переконав останнього, як власника компанії «RIDGE TRADE AND INVEST LIMITED», укласти з власною компанією «COMINIA LIMITED», договір позики грошових коштів, не маючи наміру повертати їх в подальшому ОСОБА_10 .
При цьому, ОСОБА_6 , попередньо залучивши до вчинення кримінального правопорушення директора ТОВ «ГРК «Столиця» ОСОБА_15 , дотримуючись злочинного плану, повідомив потерпілого про те, що договір позики від імені компанії «COMINIA LIMITED» на підставі довіреності, виданої 14 лютого 2008 року, підпише саме ОСОБА_15 .
Далі, 23.06.2008 року, точний час та місце не встановлені, ОСОБА_10 , будучи введеним в оману ОСОБА_6 та переконаним у вигідності для нього та його компанії такого правочину, підписав від імені компанії «RIDGE TRADE AND INVEST LIMITED» договір позики N? 1/23062008 на суму 10 000 000 доларів США строком на 2 роки, з 23.06.2008 по 23.06.2010 року під 12 відсотків річних.
Після цього, того ж дня, ОСОБА_10 з метою виконання договору позики №1/23062008, будучи запевненим ОСОБА_6 в законності їх дій та намірів, перерахував із рахунку компанії «RIDGE TRADE AND INVEST LIMITED» на розрахунковий рахунок компанії «COMINIA LIMITED» грошові кошти в сумі 10 000 000 доларів США, що станом на 23.07.2008 року, відповідно до курсу НБУ становить 48 400 000 гривень.
В подальшому підконтрольна ОСОБА_6 компанія «COMINIA LIMITED» перерахувала грошові кошти в сумі 10 000 000 доларів США на інше підконтрольне ОСОБА_6 підприємство - ТОВ «ГРК «Столиця» (код ЄДРПО 32588614), яке, в свою чергу, здійснило переказ вказаних коштів на депозитний рахунок в банківській установі.
При цьому ОСОБА_6 , розуміючи, що на підставі пункту п?ятого частини першої зазначеного договору визначена дата погашення позики - 23 червня 2010 року, а пунктами 3.11.2, 3.11.3 розділу 3.11 частини 3 договору регламентовано, що договір припиняє свою дію при виконанні позичальником своїх фінансових зобов?язань по дійсному договору на дату повного погашення, встановлену умовами цього договору, станом на 03.03.2025 року не забезпечив повернення грошових коштів потерпілому.
Таким чином, своїми умисними злочинними діями ОСОБА_6 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою у групі з ОСОБА_15 , в особливо великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України.
Під час проведення досудового розслідування ОСОБА_10 визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні та допитано як потерпілого.
Внаслідок вчинення ОСОБА_14 та ОСОБА_15 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_10 завдано майнової шкоди в розмірі 1 205 580 400 грн. (один мільярд двісті п'ять мільйонів п'ятсот вісімдесят тисяч чотириста грн., що є еквівалентом 29 200 000 доларів США станом на 11.03.2025).
03.03.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В межах кримінального провадження ОСОБА_10 , якого визнано потерпілим, звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , в якому просив стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_15 на користь ОСОБА_10 відшкодування майнової шкоди, завданої Позивачу в розмірі 1 205 580 400 грн. (один мільярд двісті п?ять мільйонів п?ятсот вісімдесят тисяч чотириста грн., що є еквівалентом 29 200 000 доларів США станом на 11.03.2025 року).
Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100080004156 від 03.11.2023 року слідчим, на запит в порядку ст. 93 КПК України, від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, отримана інформація щодо майна та інших активів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 14.02.1996 року Слов'янським MB УМВС України в Донецькій області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме банківські рахунки відкриті у AT «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ», ідентифікаційний код юридичної особи 33695095, юридична адреса: Україна, 04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83-Д, МФО банку 380281 :
НОМЕР_3 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 22.10.2018; НОМЕР_4 , валюта рахунку: 840-долар США, дата відкриття рахунку 12.07.2013; НОМЕР_5 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 02.07.2018; НОМЕР_6 , валюта рахунку: 978-ЄВРО, дата відкриття рахунку 02.07.2018; НОМЕР_7 , валюта рахунку: 840-долар США, дата відкриття рахунку 10.07.2018; НОМЕР_8 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 02.07.2018; НОМЕР_9 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 27.03.2008; НОМЕР_10 , валюта рахунку: 840-долар США, дата відкриття рахунку 02.07.2018; НОМЕР_11 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 26.06.2013; НОМЕР_12 , валюта рахунку: 840-долар США, дата відкриття рахунку 17.05.2017; НОМЕР_13 , валюта рахунку: 840-долар США, дата відкриття рахунку 07.06.2021; НОМЕР_14 , валюта рахунку: 978-ЄВРО, дата відкриття рахунку 07.06.2021; НОМЕР_15 , валюта рахунку: 840-долар США, дата відкриття рахунку 11.06.2020; НОМЕР_16 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 31.03.2022; НОМЕР_17 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 08.07.2022; НОМЕР_18 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 09.11.2021.
Банківські рахунки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 14.02.1996 року Слов?янським МВ УМВС України в Донецькій області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відкриті у АТ «УНІВЕРСАЛБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 21133352, юридична адреса: 04082, Україна, м. Київ, вул. Автозаводська 54/19, МФО банку 322001, а саме на наступні рахунки:
НОМЕР_19 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 13.07.2021;
НОМЕР_20 , валюта рахунку: 980-українська гривня, дата відкриття рахунку 28.03.2022.
Рахунок у цінних паперах відкритий у Приватному акціонерному товаристві «ФОНДОВЕ АГЕНТСТВО «СХІД-ІНВЕСТ», ідентифікаційний код юридичної особи 25228595, юридична адреса: 43020, Україна, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 48, а саме наступний рахунок: НОМЕР_21 - НОМЕР_22 дата відкриття 02.10.2019, взято на облік 07.10.2019.
Крім того, ОСОБА_11 є власником об'єктів рухомого майна, а саме:
- легкового автомобіля SKODA OKTAVIA A5, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_23 , номер кузову НОМЕР_24 , номер двигуна НОМЕР_25 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_26 ;
- легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_27 , рік випуску 2016, номер кузова НОМЕР_28 , номер двигуна НОМЕР_29 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_30 ;
- рушниці гладкоствольної марки FABARM, номер НОМЕР_31 , 2019 року випуску, дозвіл № НОМЕР_32 від 08.07.2021, діє до 27.04.2026, виданий Дніпровським управлінням поліції ГУНП в м. Києві;
- пістолету (спецзасіб) марки НОМЕР_35, 2020 року випуску, дозвіл № НОМЕР_34 від 28.10.2020, дійсний до 27.10.2023, виданий Головним управлінням Національної поліції в м. Києві.
Постановою старшого слідчого слідчого відділу Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_16 від 13.03.2025 року постановлено розглянути у вказаному кримінальному провадженні позовну заяву адвоката ОСОБА_9 про відшкодування матеріальних збитків внаслідок вчинення злочину, відповідно до якої залучено ОСОБА_10 до кримінального провадження у якості цивільного позивача.
Як вбачається з матеріалів клопотання в межах кримінального провадження № 12023100080004156 від 03.11.2023 року, постановою від 05.12.2023 року визнано ОСОБА_10 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
У зв'язку з вищевикладеним, представник цивільного позивача ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту в межах кримінального провадження № 12023100080004156 від 03.11.2023 року на майно, яке належить ОСОБА_6 .
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні слідчих СВ Святошинського УП ГУ НП в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12023100080004156 від 03.11.2023 року за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Отже, у кримінальному провадженні № 12023100080004156 від 03.11.2023 року ОСОБА_10 заявлено цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, в якому останній просить стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_15 на свою користь майнову шкоду у розмірі 1 205 580 400,00 грн.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2025 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023100080004156 від 03.11.2023 року та накладено арешт на належне ОСОБА_6 майно, відповідно до переліку, наведеного у клопотанні адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 .
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 61 КПК України, права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Слідчим суддею належним чином досліджено матеріали провадження та встановлено, що в наданих матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які вказують на те, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а тому, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання про арешт майна, позаяк арешт вищезазначеного майна у вигляді банківських рахунків та рухомого майна, належного ОСОБА_6 , необхідний для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Так, слідчим суддею об'єктивно встановлено, що в межах кримінального провадження № 12023100080004156 від 03.11.2023 року, до старшого слідчого слідчого відділу Святошинського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_17 подано позовну заяву адвоката ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_10 до ОСОБА_6 та ОСОБА_15 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 1 205 580 400,00 грн.
Постановою старшого слідчого слідчого відділу Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_17 від 13.03.2025 року постановлено розглянути у вказаному кримінальному провадженні позовну заяву адвоката ОСОБА_9 , про відшкодування матеріальних збитків внаслідок вчинення злочину, відповідно до якої залучено ОСОБА_10 до кримінального провадження у якості цивільного позивача.
Також встановлено, що в межах кримінального провадження № 12023100080004156 від 03.11.2023 року, постановою від 05.12.2023 року визнано ОСОБА_10 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, та враховуючи те, що у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що є достатні підстави вважати, що не застосування арешту може призвести до перетворення чи відчуження (перереєстрації) майна, щодо якого ставиться питання про накладення арешту, беручи до уваги розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, виходячи із розумності та співмірності обмеження права власності в результаті накладення арешту на вказане майно, у зв'язку із чим клопотання про арешт майна обґрунтоване та підлягає задоволенню, оскільки накладення арешту на вказане майно буде розумним та співрозмірним заходом, який зможе забезпечити належним чином відшкодування шкоди у кримінальному провадженні.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 не є підозрюваним у кримінальному провадженні, спростовуються матеріалами провадження, наданими суду, з яких вбачається, що 03.03.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
При цьому твердження апелянта про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри та непричетність його до кримінального правопорушення не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки у випадку, передбаченому ч.ч. 2, 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта про необґрунтованість підозри ОСОБА_6 є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.
Необгрунтованими також є і доводи апеляційної скарги про відсутність цивільного позову та потерпілого у даному кримінальному провадженні, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами провадження, у якому наявна копія цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_6 та ОСОБА_15 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, та копія постанови органу досудового розслідування від 05.12.2023 року про визнання ОСОБА_10 потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Доводи апелянта про необґрунтованість заявленого цивільного позову не спростовують правильність висновків слідчого судді на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження щодо необхідності накладення арешту на банківські рахунки та рухоме майно, проте підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Колегією суддів перевірено також доводи апелянта про те, що судовий розгляд проведено без участі власника майна. Дана обставина знайшла своє підтвердження, однак колегія суддів цю обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням того, що в такому випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, у власника майна виникає право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Інші зазначені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, позаяк суперечать наявним матеріалам провадження та встановленим слідчим суддею обставинам.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4