1[1]
05 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Березанського міського суду Київської області від 28 березня 2024 року щодо ОСОБА_9 а за ч. 2 ст. 286 КК України,
Вироком Березанського міського суду Київської області від 28 березня 2024 року
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березань, Броварського району, Київської області, громадянина України, освіта вища, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_9 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Судом визнано доведеним, що 18.12.2019 близько 08 години 00 хвилин водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки ВМW 5351, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі в м. Березань Київської області, в напрямку смт. Баришівка, по вул. Поліська, біля будинку № 41, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), згідно з якими, з п.2.3Правил дорожнього руху «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, проявив злочинну самовпевненість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також, порушуючи вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не обрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу контролювати керований ним транспортний засіб, не впорався з керуванням та внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який рухався по зустрічному напрямку відносно даного автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких помер в КНП «Березанська міська лікарня Березанської міської ради».
Смерть ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала від поєднаної тупої травми голови, тулуба та кінцівок, що супроводжувалася переломами скелету, ушкодженнями внутрішніх органів, внутрішньою та зовнішньою кровотечами та ускладнилася розвитком травматичного шоку.
Грубе порушення водієм ОСОБА_9 п.п. 2.3 б), д), 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно- небезпечних наслідків у вигляді загибелі (смерті) потерпілого ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_9 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 тобто скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій просить вирок Березанського міського суду Київської області від 28 серпня 2024 року щодо ОСОБА_9 , за ч. 2 ст. 286 КК України - скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги захисник вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Так, звертає увагу на те, що суд у вироку виклав лише частину показань експерта ОСОБА_11 , не виклавши при цьому, ту частину показань, які, на переконання захисника, виправдовують обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, та мали істотне значення для вирішення справи. Крім того, вказує, що судом не спростовано доводи сторони захисту щодо недопустимості висновків експертів № 12-1/882 від 13.04.2020 та № СЕ-19-20/16314-ІТ від 09.06.2020 без повного дослідження вихідних даних. Натомість, судом безпідставно відхилено докази сторони захисту, а саме: висновок судової автотехнічної експертизи № 29349/29350/21-52/8926/23-52 від 22.03.2022.
Також захисник просить повторно дослідити письмові докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. При цьому належить врахувати те, що у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 (справа № 676/603/17) зазначено, що « … відповідно до положень ст. 404 КПК, повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду». Таку ж позицію підтримала і Велика Палата Верховного Суду (справа № 640/6847/15-к).
Натомість захисник обґрунтовує своє клопотання лише доводами про свою незгоду з оцінкою доказів, на які суд послався у вироку.
З огляду на викладене та вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України підстави для задоволення такого клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів та обставин кримінального провадження відсутні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого на підтримку поданої апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечив проти апеляційних вимог, думку потерпілої, яка просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано у повній мірі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджені наявними доказами у їх сукупності, які перевірялися судом першої інстанції в ході судового розгляду.
Колегія суддів уважає доводи захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неспроможними, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, обвинувачений ОСОБА_9 пояснив, що вину визнає частково, підтвердив фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення відповідно до пред'явленого обвинувачення та пояснив, 18.12.2019 вранці близько 8 год. їхав на технічно справному транспортному засобі зі швидкістю 50 км/годину. Об'їжджаючи ліворуч імпровізовано зупинку, на які знаходилися люди, відчув, що наїхав на сторонній предмет. Проїхав зупинку, виїхав на обледенілу частину дороги, відбувся занос, внаслідок чого автомобіль понесло на зустрічну смугу, де йшов чоловік, якого він збив та зіткнувся з електроопорою і зупинився поза межами дороги у полі (чагарнику). Наполягав, що ДТП сталася внаслідок некерованості автомобіля в результаті розгерметизації шини після наїзду на сторонній предмет ще на проїзній частині.
Всупереч позиції обвинуваченого щодо часткового визнання винуватості, суд першої інстанції обґрунтовано послався на докази: показання потерпілої ОСОБА_8 - дружини загиблого ОСОБА_10 , яка не є очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, наполягала, що обвинувачений рухався з великою швидкістю, внаслідок чого сталися наслідки як смерть потерпілого; показання експерта ОСОБА_12 , яка пояснила, що під час дослідження колеса було виявлено пошкодження бігової доріжки у вигляді розрізу. Враховуючи розмір та характер даного пошкодження, воно утворилось в момент часу, коли колесо не оберталось або оберталося з мінімальною швидкістю, тобто при зупинці автомобіля. Пояснила, що з урахуванням матеріалів кримінального провадження, розгерметизація колеса відбулась в процесі ДТП після виїзду авто за межі проїзної частини. Виходячи з характеру пошкодження, воно могло також утворитись після ДТП під час транспортування автомобіля за місцем його зберігання або під час самого зберігання. Окремо наголосила, що у випадку, коли розгерметизація колеса відбувається на проїжджій частині, на асфальті залишаються характерні сліди шин, проте в даному випадку на схемі вони відсутні. Відсутні на проїзній частині також предмети, які могли б спричинити пошкодження та залишитись на місці. Під час повторного допиту експерт ОСОБА_12 суду повідомила, що під час дослідження колеса було виявлено пошкодження бігової доріжки колеса, зважаючи на характер пошкодження, його розмір розгерметизація відбулася у процесі дорожньо - транспортної пригоди, після неї або під час транспортування транспортного засобу. Якщо розгерметизація відбулась в межах проїзної частини і це призвело до зміни руху, мають залишитись сліди, яких не було. Пошкодження на диску не є наслідком розгерметизації. Слідів різкої розгерметизації не було; сліди юзу, тертя відсутні. Після наїзду на громадянина ОСОБА_10 , автомобіль виїхав на протилежну частину проїзної частини, після відбувся в'їзд у електроопору, з аварійним породженням автомобіля і деталі якого відокремлені були від авто, автомобіль ще проїхав 18 метрів;
- показання експерта ОСОБА_13 , який вказав, що при дослідженні колеса (диску та шини) було виявлено, дійсно пошкодження бігової доріжки шини гострим предметом. Звернув увагу, що при пошкодженні розгерметизація не відбувається моментально, і не є ознакою ДТП. На покришці має бути гострий предмет, або занурений всередину та там мав лишитися, та розгерметизація не перебуває у причинно- наслідковому зв'язку до ДТП та не впливає на втрату керованості автомобілем; показання експерт ОСОБА_14 який зазначив, що причиною розгерметизації є розріз правого заднього колеса автомобіля, це був сторонній предмет гострої форми, відбулось його занурення та вихід, і відповідно падіння надлишкового тиску, втрати курсової стійкості автомобіля, та втрату керованості руху; показання експерт ОСОБА_15 , який пояснив, що розгерметизація відбулась до виїзду за межі проїжджої частини, автомобіль рухався в стані заносу. Можливість або неможливість уникнення ДТП на такому автомобілі залежить від навиків керування водія.
Крім наведеного вище, судом першої інстанції враховано також і надані письмові докази, а саме: рапорт начальника СРПП №2 Березанського ВП Переяслав - Хмельницького ВП ГУНП в Київській області від 18.12.2019(т.1 а.к.п. 96-97); протокол огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 18.12.2019, з фото таблицями (т.1а.к.п. 98-114); протокол огляду транспортного засобу від 18.12.2019 з фото таблицями (т.1а.к.п.115-119); протокол огляду транспортного засобу автомобіля від 31.03.2020 (т.1а.к.п.176-177); протокол тимчасово вилученого майна від 18.12.2019 (т.1а.к.п.120); протокол огляду місця події від 19.12.2019 (т.1а.к.п.130-133); довідку КНП Березанська міська лікарня Березанськї міської ради від 18.12.2019 №1323 (Т.1а.к.п.188); протокол огляду трупа від 18.12.2019, з фото таблицями (т. 1 а.к.п.126-128); протокол огляду предметів, речей від 22.12.2019 (т. 1а.к.п.135-142); постанову про визнання предмету речовим доказом та приєднання до матеріалів від 22.12.2019 (т.1а.к.п.143-145); протокол слідчого експерименту від 19.03.2020 за участю ОСОБА_9 (Т.2 а.к.п.21-27); висновок експерта від 20.03.2019 №12-1/681, яким встановлено, система робочого гальма автомобіля на момент огляду знаходиться у працездатному стані. Несправностей, що могли викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією не виявлено. Рульове керування наданого на дослідження автомобіля на момент огляду знаходиться в працездатному стані Несправностей, що могли викликати погіршення або відмову у роботі рульового керування перед подією, не виявлено.Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено (т. 1а.к.п.163-166); висновок експерта №12-1№680 від 16.03.2020 (т.1а.к.п.170-172); висновок експерта від 13.04.2020 №12-1/882 яким в ході дослідження виявлено пошкодження заднього правого колеса автомобіля, утворення якого, і як наслідок, розгерметизація даного колеса утворилась в процесі ДТП, або після дорожньо - транспортної пригоди. Встановити більш точний момент утворення даного пошкодження в категоричні формі не переставляється можливим (т.1а.к.п.184-187); висновок експерта від 18.01.2020 №223 щодо експертизи трупа (т.1а.с.191-196); висновок експерта №223/223 від 18.01.2020 (т.1а.к.п.197-198); висновок експерта від 06.04.2020 №12-1/880, яким встановлено, що за дорожніх обставин з технічної точки зору, водій автомобіля «BMW 5351» повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України; за даних дорожніх обставин, технічна можливість попередження наїзду на пішохода водієм автомобіля «BMW 5351» номерний знак НОМЕР_1 полягала у виконанні вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України. Тобто при виконанні п.12.1 Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «BMW 5351» номерний знак НОМЕР_1 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода, на що у нього не було перешкод технічного характеру. За даних дорожніх обставин, при заданому комплексі вихідних даних в діях водія автомобіля «BMW 5351» номерний знак НОМЕР_2 , вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної дорожноьо - транспортної пригоди. (Т.1а.к.п.204-206); висновок експерта щодо результатів медичного огляду ОСОБА_16 (т.1а.к.п.219); висновок експерта № СЕ-19-20/16314-ІТ від 09.06.2020 про те, що розгерметизація заднього правого колеса автомобіля «BMW 5351» номерний знак НОМЕР_1 , відбулась внаслідок розрізу гумокордового матеріалу бігової доріжки шини плоским твердим предметом, який має гостру ріжучу кромку. З урахуванням відсутності ознак руху заднього правого колеса автомобіля без належного тиску повітря та досліджених ознак пошкодження, розгерметизація шини відбулась після дорожьо - транспортної пригоди (т. 2а.к.п.3-9).
Всупереч доводів захисника, наведені докази досліджені безпосередньо судом першої інстанції, є належними, допустимими та достатніми для встановлення існування обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та які у своїй сукупності відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення.
Твердження захисника про те, що суд не дав належної оцінки доводам сторони захисту, колегія суддів уважає непереконливими, оскільки місцевий суд проаналізував усі наявні у матеріалах кримінального провадження докази у контексті положень ст. 94 КПК України.
Що стосується тверджень захисника про те, що у вироку не в повній мірі викладено показання експерта ОСОБА_14 , то суд апеляційної інстанції зауважує, що положеннями КПК не передбачено обов'язку суду дослівно викладати показання експертів, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні, що і було зроблено в цьому випадку. Виклад у вироку показань експерта не спотворювалися, не змінювалися та не спростовували висновку експертизи.
У кримінальному провадженні проведено судову автотехнічну експертизу (висновок №12-1/681 від 20.03.2020), транспортно-трасологічну експертизу (висновок №12-1/680 від 16.03.2020), судову авто технічну експертизу (висновок №12-1/880 від 06.04.2020), судову авто технічну експертизу (висновок №12-1//882 від 13.04.2020). При цьому на вирішення експертів ставилися питання щодо наявності стороннього предмета, що стало причиною розгерметизації правого заднього колеса. Отже, судом першої інстанції детально, ретельно, об'єктивно з'ясовано питання доведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин встановлених судом.
Посилання апелянта на недопустимість висновків експертів № 12-1/882 від 13.04.2020 та № СЕ-19-20/16314-ІТ від 09.06.2020, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, з огляду на те що наведені докази не можуть вважатися недопустимими на підставах, описаних стороною захисту, оскільки не кореспондуються з положеннями ст. 87 КПК України, натомість доводи про їх недопустимість фактично зводиться до незгоди сторони захисту з викладеними у висновках підсумками.
На переконання колегії суддів, зазначені висновки експертів були ретельно досліджені під час розгляду в суді першої інстанції, є належними та допустимими відповідно до вимог статей 84 - 86 КПК України, оцінені судом згідно із ст. 94 КПК України, та в своїй сукупності спростовують доводи захисника про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
Отже, переконливих і достатніх доводів, які ставили би під сумнів додержання судами приписів статей 84, 91, 94 КПК України, в апеляційній скарзі не наведено. Також, за змістом окремих положень КПК України висновки експертів є самостійними джерелами доказів (частина 2 статті 84 КПК України); залучення експертів для проведення експертиз відбувалося у порядку, передбаченому статтею 243 КПК України; експерти є належними суб'єктами для проведення цього виду експертних досліджень і відповідають вимогам, що висуваються частинами 1, 2 статті 69 КПК України та Законом України «Про судову експертизу».
Так, судом першої інстанції у судовому засідання допитано експертів і лише на підставі ретельного з'ясування суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В частині доводів апеляційної скарги щодо невикладення судом у вироку в повному обсязі показань експерта ОСОБА_11 , які, на переконання апелянта, виправдовують ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, - є неспроможними з огляду на те, що дане твердження є суб'єктивним баченням сторони захисту. Законодавець не передбачає дослівне наведення у вироку показань, а лише виклад їх стислого змісту, який, на переконання колегії суддів, у даному випадку у повній мірі відтворює суть показань без надмірної деталізації.
Крім того, у межах кримінального провадження додатково проведено судову автотехнічну експертизу (висновок № 29349/29350/21-52/8926/23-52 від 22.03.2023), судову автотехнічну експертизу (висновок № 12-1/882 від 13.04.2020) та експертизу за експертною спеціальністю 10.3 «Дослідження деталей транспортних засобів» (висновок № СЕ-19-20/16314-ІТ від 09.06.2020).
Колегія суддів погоджується з мотивами суду щодо відсутності підстав брати за основу висновок від 22.03.2023 за № 29349/29350/21-52/8926/23-52, з огляду на необ'єктивність та неповноту оцінки експертами дійсних фактичних даних матеріалів кримінального провадження, а заперечення сторони захисту щодо неприйняття такого доказу зводиться до незгоди із прийнятим судом рішенням.
Таким чином, колегія суддів уважає, що висновки, наведені у вироку суду першої інстанції, не спростовуються доводами апеляційної скарги захисника. Підстав, за яких захисник наполягає на скасуванні вироку суду та закритті кримінального провадження, апеляційним судом не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що підстави для скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому в задоволенні поданої апеляційної скарги слід відмовити, а вирок суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок Березанського міського суду Київської області від 28 березня 2024 щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,- без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: _______________ ______________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/1495/2025
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_17
Доповідач: ОСОБА_1