30 червня 2025 року справа № 580/4038/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 щодо не надання Дозволу (довідки) на виїзд за межі місця проживання (місця перебування) встановленого зразка на вимогу чинного «Порядку надання дозволу громадянам України, які перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на виїзд за межі місця проживання (місця перебування) з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час» (далі - Порядок МОУ) від 28 червня 2022 року, а також згідно положень п. 16 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 щодо не надання мотивованого та аргументованого згідно Закону рішення про відмову в задоволенні вимог розглянутої заяви позивача від 06.03.2025 відповідно до положень ст.15 Закону України №393/96-ВР «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 повторно розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, заяву позивача з додатками до неї щодо надання Дозволу (довідки) на виїзд за межі місця проживання (місця перебування) від 06.03.2025, та за результатом розгляду прийняти обґрунтоване рішення з дотриманням мотивів, вказаних у рішенні суду;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 видати Дозвіл (довідку) на виїзд за межі місця проживання (місця перебування) встановленого зразка (відповідно до Додатку 1 Порядку МОУ) на термін до одного року згідно абз. 5 Порядку МОУ від 28 червня 2022 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно не надав позивачу Дозвіл (довідку) на виїзд за межі місця проживання (місця перебування) встановленого зразка у відповідності до вимог Порядку надання дозволу громадянам України, які перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на виїзд за межі місця проживання (місця перебування) з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час, а також згідно положень п. 16 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому зазначив, що станом на час звернення позивача із заявою від 06.03.2025 дія частини 4 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» поширювалась на внутрішньо переміщених осіб, і не передбачала обов'язку військовозобов'язаних отримувати вказаний вище дозвіл, так само, як і чинні положення ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачає отримання дозволу військовозобов'язаними у разі зміни місця проживання, тому посилання позивача на вказану норму є безпідставними. Також відповідач наголосив, що позивач безпідставно посилається на норми Порядку надання дозволу громадянам України, які перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на виїзд за межі місця проживання (місця перебування) з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час, оскільки вищезазначений порядок втратив свою чинність.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач 06.03.2025 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» направив відповідачу заяву щодо надання Дозволу на виїзд за межі місця проживання (місця перебування).
Відповідач листом від 27.03.2025 №13/5424 повідомив позивача, що його заява є необґрунтованою та не підлягає до задоволення через відсутність правових підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що у попередній редакції частини шостої статті 22 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543) було вказано, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті (в даному випадку - керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Тобто, у цій нормі йшлося про зміну місця проживання.
Однак суд звертає увагу, що з 18.05.2024 частина шоста статті 22 Закону № 3543 має такий зміст:
«У період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Частиною четвертою статті 37 (в редакції, що була чинною на момент внесення змін до Правил) Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) було визначено, що у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
У пункті 1 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» (додаток 1 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, далі - Порядок №921) було передбачено, що призовники і військовозобов'язані повинні не змінювати місце фактичного проживання (перебування) з моменту оголошення мобілізації, а у воєнний час не виїжджати з місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Однак, суд наголошує, що починаючи з 18.05.2024 частина четверта статті 37 Закону №2232 має такий зміст:
«У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов'язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України)».
Крім того, Порядок № 921 втратив чинність 05.01.2023.
У затвердженому постановою Кабінету Міністрів України віл 30.12.2022 №1487 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (діла - Порядок № 1487, в редакції, що є чинною з 18.05.2024) відсутня норма про надання керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки дозволу на виїзд з місця проживання.
Також у затвердженому 23.02.2022 постановою Кабінету Міністрів України №154 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі - Порядок №154) відсутня норма, яка зобов'язує РТЦК розглядати заяву військовозобов'язаного про надання дозволу на виїзд з місця проживання.
Враховуючи, що відповідно до чинних положень норм Закону №3543, Закону №2232, Порядку №1487 та Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не наділені повноваженнями з видачі військовозобов'язаному дозволу на виїзд за межі місця проживання (місця перебування), тому твердження позивача про допущену відповідачем бездіяльність є безпідставними.
Крім того, до 18.05.2024 п. 16 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачав, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби.
У подальшому, з 18.05.2024 п. 16 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» був виключений відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024.
Отже посилання позивача на п. 16 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», який був виключений з 18.05.2024, є безпідставними та не приймаються судом до уваги.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ