Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 червня 2025 року Справа № 520/566/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не проставленні в Обліковій картці ОСОБА_1 в Єдиному Державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних та у не оформленні військово-облікового документу в порядку та за формою, визначеною чинним законодавством; - зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 проставити в Обліковій картці ОСОБА_1 в Єдиному Державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних та оформити військово-обліковий документ в порядку та за формою, визначеною чинним законодавством, із зазначенням відмітки “Виключено з військового обліку».
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що у 2005 році його було виключено з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі пункту 5 «г» ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу». Попри те, відповідачем у Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів» не оновлено інформацію про зняття його з військового обліку. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, посилаючись на принцип незворотності дії закону в часі та чинність норм, за якими його виключили з обліку в 2005 році. Просить позов задовольнити.
Відповідачем не подано до суду відзив, який би містив заперечення на позов.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору не подано заперечень щодо позову.
Ухвалою суду від 14.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України.
Суд установив, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.02.2005 № 116 позивач знятий з військового обліку з виключенням у відповідності до статті 37 пункту 5 «г» Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
19.11.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою у якій просив: повідомити чи було виключено з військового обліку громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та чи було проставлено у відповідному обліковому записі списків персонального військового обліку відмітки “Виключено з військового обліку"?; у разі негативної відповіді на попереднє питання, прошу виключити з військового обліку громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з внесенням відповідних даних до реєстру «Оберіг» та видати йому військово-обліковий документ за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, із зазначенням відмітки "Виключено з військового обліку".
09.12.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою у якій просив: посприяти розгляду заяви/звернення адвоката Вайленко Ганни Олександрівни, поданої в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_7 , що була відправлена 19.11.2024 року. У разі відсутності у відповідному обліковому записі списків персонального військового обліку щодо громадянина ОСОБА_1 відмітки "Виключено з військового обліку", прошу посприяти в питанні виключення з військового обліку громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з внесенням відповідних даних до реєстру «Оберіг» та видачі йому військово-облікового документу за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, із зазначенням відмітки "Виключено з військового обліку".
16.12.2024 відповідач розглянуто заяву представника позивача від 09.12.2024, щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів (далі Реєстр) облікової інформації щодо гр. ОСОБА_1 та його виключення з військового обліку. За результатами розгляду повідомлено наступне, що відповідно до інформації в Реєстрі, станом на 16.12.2024, гр. ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 з 19.12.1994, як сержант запасу; відповідно до пункту 5 статті 1 глави І Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом; виключний перелік ідстав для виключення з військового обліку викладений у пункті 6 статті 37 глави VI Закону України "Про військовий обов'язок і обліку військову громадян, службу". В зазначеній статті відсутня норма, яка дозволяє виключити з військово обліку громадян, які були раніше засуджені.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 грудня 2015 року № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Пунктом 3 Указу № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
В подальшому воєнний стан продовжений указами Президента України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно з ч. 9 ст. 14 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються, крім іншого: зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання; виключення з військового обліку громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до п. 8, 9 ч. 1 ст. 89 Кримінального кодексу України, такими, що не мають судимості, визнаються: особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення; особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 90 ККУ строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.
До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.
Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового). Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового). Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.
Згідно ч. 5 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
У абз. 3 п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
Відповідно до пункту “г» ч. 5 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 14.10.2003) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.
Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, статтю 37 Закону України № 2232-ХІІ викладено в новій редакції.
Редакція статті 37 Закону України № 2232-ХІІ, яка є чинною з 18.05.2024, вже не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до вимог Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
Вирішуючи спір, суд відхиляє доводи позивача, які ґрунтуються на тому, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із тим, що підлягає виключенню з військового обліку військовозобов'язаних відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки станом на 2024 рік позивач в відповідності до ст. 89 ККУ вважається таким, що не має судимості, адже термін після засудження сягає більше двадцяти років.
Зокрема, суд виходить із того, що кримінальна відповідальність, будучи одним із видів юридичної відповідальності, є формою реалізації охоронних кримінально-правових відносин, пов'язаних зі скоєнням злочину. Юридичними фактами, що породжують вказані відносини і цим зумовлюють кримінальну відповідальність особи, є: а) суспільно небезпечна поведінка особи, яка порушує певні кримінально-правові норми; б) наявність обвинувального вироку суду, в якому ця поведінка визнана конкретним злочином; в) вступ даного вироку в законну силу.
Основною ж формою кримінальної відповідальності є покарання, що являє собою встановлений законом комплекс правових обмежень, в яких виявляються властивості покарання. Ці властивості включають не тільки призначення судом конкретного виду і розміру покарання, а й умови відбування покарання та умови звільнення від нього. Юридичним фактом, який припиняє кримінально-правові відносини і відповідно свідчить про повну реалізацію кримінальної відповідальності, є відсутність в особи (як правило, погашення чи зняття) судимості за скоєний нею злочин.
У Кримінальному кодексі України інститут судимості регулюється окремим розділом, що тільки підкреслює його важливість.
У ст. 88 КК України зазначено, що особа визнається судимою з дня набрання законної сили обвинувальним вироком до погашення або зняття судимості. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
Таким чином, судимість на законодавчому рівні розглядається у площині певного статусу та конкретного строку перебування у цьому статусі особи.
З точки зору право реалізаційних процесів в кримінальному праві судимість особи, яка визнана винною у вчиненні злочину й відбула відповідний вид покарання, є завершальним етапом реалізації щодо вказаної особи кримінальної відповідальності. У цей період особа, яка має судимість зазнає різноманітні за обсягом обмеження прав і свобод, що передбачені нормами різних галузей права і застосовуються під час усього або частини строку, протягом якого зберігаються правові наслідки судимості, але не входять до змісту призначеного їй виду покарання.
Визначення дефініції “погашення судимості» як таке в законі відсутнє.
У постанова ККС ВС від 27.09.2018 у справі № 647/1831/15-к наведено висновок, згідно з яким припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
Отже, посилання в адміністративному позові на те, що позивач раніше притягувався до кримінальної відповідальності неспроможне, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка відповідно до ст. 89 КК України не має судимості.
Необхідно зауважити, що на час подання заяви позивача до відповідача до Закону №2233-XII внесені зміни та Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18 травня 2024 року) статтю 37 Закону №2233-XII викладено у новій редакції.
Зокрема, частиною 6 статті 37 №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Отже, підстава “громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Таким чином, при повторному розгляді документів щодо виключення з військового обліку, відповідач повинен застосовувати частину 6 статті 37 №2233-XII у редакції Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».
З огляду на вищевикладене, відповідачем не допущено протиправних дій щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку на підставі п.5 п.п. “г» абзацу 4 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на моент виключення позивача з військового обліку). Дії відповідача є правомірними, оскільки останній діяв у межах чинного законодавства.
Суд також враховує інші аргументи та доводи позивача, зазначені у позові, однак зауважує, що вони не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах, оскільки встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору про відмову у задоволенні позову.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вказане вище та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
У відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати понесені позивачем - покласти на останнього.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд, -
у адміністративному позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 - покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.06.2025.
Суддя М. І. Садова