30 червня 2025 року м. Рівне №460/4072/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 19.02.2025 № 172050006979 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку на п'ять років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на п'ять років у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 16 січня 2025 року.
В підтвердження позовних вимог позивач зазначила, що 11.02.2025 року звернулася через сервісний центр Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке 19.02.2025 року прийняло рішення №172050006979 про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Позивач вважає рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки має достатньо страхового стажу для її призначення та досягла встановленого законодавством пенсійного віку, тому звернулася в суд з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач 21.03.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погодився з позовними вимогами та просив їх залишити без задоволення. Зазначив, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) з урахуванням положень ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - Закон № 796). Згідно принципу екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Рішенням відповідача від 19.02.2025 № 172050006979 відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку відсутністю необхідного періоду проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року. Зазначає про те, що станом на 01.01.93 період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить 1 рік 4 місяці 7 днів, а тому відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до п.2 ст.55 Закону №796 у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року 3 роки. Відтак, рішення є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим вказує на відсутність підстав для задоволення вимог позивача.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 06.05.1994р.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідки старости села Мульчиці Вараськовї міської ради Рівненської області від 30.01.2025 N 43 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 15.01.1970 по 02.09.1987р., була зареєстрована та проживала в селі Журавлинне Володимирецького району Рівненської області, на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 3, в зоні гарантованого (добровільного) відселення.
Крім того, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 листопада 2024 року у справі №556/2901/24, яке набрало законної сили 13 грудня 2024 року, встановлено факт постійного проживання Позивача постійно проживала в с. Журавлине Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, з 25 квітня 1988 року по 26 червня 1988 року, з 01 липня 1988 року по 31 серпня 1988 року, з 09 березня 1989 року по 26 квітня 1989 року, з 01 липня 1989 року по 30 листопада 1991 року.
11 лютого 2025 року позивач звернулася до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.02.2025 № 172050006979 відмовлено у призначенні позивачу пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років проживання на території зони гарантованого добровільного відселення на 01 січня 1993 року 3 роки. Страховий стаж позивача становить 37 років 2 місяці 29 днів, а вік позивачки на дату звернення становить 55 років 26 днів. За наданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Підтверджений період постійного проживання (роботи) Позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить - 1 рік 4 місяці 7 днів, що не достатньо для визначення права на зниження пенсійного віку. А тому, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутнє.
Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 , звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.91 (далі Закон № 796-XII).
Відповідно до абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч. 2 ст. 55 Закону № 796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.93 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.86 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.86 по 01.01.93) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, суд враховує, що згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок № 22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період (и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування; для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Статтею 65 Закону № 796-XII визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч. 1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч. 4).
Судом встановлено, що у позивача наявне посвідчення Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , видане Рівненською обласною державною адміністрацією 06.05.1994р., відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом № 796-XII.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи, до суду надано не було.
Суд зазначає, що наявність у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) дає їй право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, в тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, однак не підтверджує факту постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом не менше 3 роки з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року.
Таким чином, Законом № 796-XII та Порядком № 551 чітко визначено, що саме посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі № 212/12245/13-а (№ К/9901/1087/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відтак, надаючи особі посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.
Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 569/7589/17 зазначила, що: …право на пенсію відповідно до Закону №796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи досліджені у справі докази, суд дійшов висновку, що видача позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01.01.93 постійно проживав або постійно працював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає йому право користування пільгами, встановленими Законом N 796-XII, в тому числі і на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
При цьому, покликання Відповідача на те, що період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить станом на 01.01.93 - 1 рік 4 місяці 7 днів, суд вважає безпідставними, оскільки питання проживання Позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.93 вирішувалося при наданні йому статусу потерпілої особи.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20.
А факт проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення засвідчують довідки видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
При цьому згідно пункту 4.7 Порядку N 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд встановив, що згідно з довідкою села Мульчиці Вараськовї міської ради Рівненської області від 30.01.2025 №43 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 15.01.1970 по 02.09.1987р., була зареєстрована та проживала в селі Журавлинне Володимирецького району Рівненської області, на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 3, в зоні гарантованого (добровільного) відселення.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідки №75 від 28.03.2024, виданої Рівненським кооперативним економіко-правовим фаховим коледжом, ОСОБА_1 дійсно навчалася в Рівненському кооперативному технікумі, денна форма навчання з 01 вересня 1987 року (н-з про зарахування № 301 від 29.06.1987р.) по 01 липня 1989 року (н-з про відрахування № 178 від 01.07.1989р. в зв'язку із закінченням терміну навчання) за спеціальністю «Бухгалтерський облік». З 25 квітня по 26 червня 1988р. проходила першу технологічну практику в Старорафалівському СТ (н-з № 89 від 05.04.1988р.). 3 09 березня по 26 квітня 1989р. проходила другу технологічну практику в Старорафалівському СТ (н-з № 17 від 27.01.1989р.). Отримала диплом НОМЕР_2 з відзнакою від 01.07.1989, присвоєно кваліфікацію бухгалтера. Підстава: накази за 1987р., 1988р., 1989p.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази проживання позивача на території міста Рівне у період з 01.09.1987 по 01.07.1989, а тому покликання відповідачів на те, що в цей період позивач, навчаючись в Рівненському кооперативному технікумі, проживав в такому населеному пункті, територія якого не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, є лише їх припущеннями.
Відповідно до записів у трудовій книжці, серії НОМЕР_3 з 01 серпня 1989 року по 05 квітня 2002 року працювала у Рафалівській продовольчій базі.
В свою чергу, записом №1 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 (дата заповнення 01.08.1989), підтверджується, що з 01.08.1989 Позивач була зарахована на посаду старшого бухгалтера у Рафалівській продовольчій базі, яка знаходиться в селищі Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, територія якої відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 зазначив, що …дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
У такий же спосіб дані диплома не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідною довідкою органу місцевого самоврядування.
Крім того, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 листопада 2024 року у справі №556/2901/24, яке набрало законної сили 13 грудня 2024 року, встановлено факт постійного проживання Позивача постійно проживала в с. Журавлине Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, з 25 квітня 1988 року по 26 червня 1988 року, з 01 липня 1988 року по 31 серпня 1988 року, з 09 березня 1989 року по 26 квітня 1989 року, з 01 липня 1989 року по 30 листопада 1991 року.
Враховуючи встановленні судовим рішенням у справі №556/2901/24 обставини, суд оцінює критично твердження відповідача, викладене в спірному рішенні, про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як потерпілій від Чорнобильської катастрофи, з урахуванням такого судового рішення.
Суд нагадує відповідачу, що згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, фактично ігноруючи обставини, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, та всупереч висновкам суду в такому рішенні, відповідач продовжує стверджувати про відсутність у позивача необхідної кількості років проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та про наявність у неї строку проживання у такій зоні станом на 01.01.93 менше 3 років.
У зв'язку з цим, суд наголошує відповідачу - суб'єктам владних повноважень, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 N 11-рп/2012).
Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Суд зауважує, що орган Пенсійного фонду при визначенні права особи на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII не наділений повноваженнями зараховувати чи не зараховувати періоди проживання такої особи на території зон радіоактивного забруднення, а лише враховувати періоди її проживання на такій території, які вказані в належно оформлених документах, зазначених в ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону № 796-XII, або встановлені судовим рішенням.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 02.09.1987 (1 рік 4 місяці 7 днів), з 25.04.1988 по 26.06.1988(2 місяці 1 день), 01.07.1988 по 31.08.1988 (2 місяці), 09.03.1989 по 26.04.1989(1 місяць 17 днів), 01.07.1989 по 30.11.1991(2 роки 5 місяців), що в сукупності становить понад 4 років проживання в такій зоні станом на 01.01.1993 та дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за кожні 2 роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 08.06.2022 у справі № 380/7535/21.
Водночас, проживання Позивача на території 3 зони гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.86 по 31.07.86 (незалежно від часу проживання в цей період) дає йому право на зменшення пенсійного віку на 3 роки (початкова величина) при призначенні пенсії за віком.
Відтак, матеріалами судової справи спростовано твердження відповідача про те, що позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення лише 1 рік 4 місяці 7 днів.
Враховуючи наявність у Позивача посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також довідки органу місцевого самоврядування, яка підтверджує факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3) з 26.04.86 по 01.01.1993 понад 4 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону N 796-XII (3 роки початкова величина; 2 роки додатково за повних 4 роки проживання в зоні гарантованого добровільного відселення).
Частиною третьою статті 55 № 796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
При цьому, частиною першою статті 55 Закону № 796-XII обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
При цьому, частиною першою статті 55 Закону № 796-XII обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону N 1058-IV).
Враховуючи вимоги Законів № 796-XII та № 1058-IV, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років позивач набуває в 55 роки та за наявності страхового стажу (на момент досягнення 55-го віку) 27 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (11.02.2025) вона досягла віку 55 роки 26 днів та має страховий стаж понад 37 років 2 місяці 29 днів.
Отже в досліджуваній ситуації виконано умови для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі її заяви від 11.02.2025.
Водночас, належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 19.02.2025 №172050006979 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII та відновленню шляхом зобов'язання органу Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує положення частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася із заявою про призначення пенсії 11.02.2025, а отже пенсія має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку 16 січня 2025 року .
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах та прийнятого ним рішення, натомість доводи позивача частково відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений при поданні позовної заяви судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 19.02.2025 №172050006979 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 16.01.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 червня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська обл.,88008, ЄДРПОУ/РНОКПП 20453063)
Суддя С.А. Борискін