27 червня 2025 року м. Рівне №460/4830/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 30.12.2024 про відмову в призначені пенсії та зобов'язання призначити пенсію до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 18.10.1989 по 25.12.1990 та період догляду за дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, до досягнення 12-річного віку: з 24.09.1987 по 17.11.1987, з 26.12.1990 по 28.02.1991, з 29.08.1992 по 14.10.1992, з 15.04.1993 по 14.10.1993, з 15.04.1994 по 14.10.1994, з 15.04.1995 по 23.09.1999, з 04.11.2000 по 31.10.2002.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії. Повідомлено, що у призначенні пенсії йому відмовлено, що зумовлене тим, що відповідач безпідставно не зарахував окремі періоди його роботи до страхового стажу. Стверджує, разом з заявою про призначення пенсії відповідачу надані всі належні документи на підтвердження страхового стажу, а тому вважає дії відповідача щодо відмови у зарахуванні такого періоду його роботи до страхового стажу необґрунтованими і протиправними. За таких обставин, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 17.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
У встановлений строк відповідач відзиву на позов не подав.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши наявні у справі письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 17.03.1993.
25.12.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За правилами екстериторіальності заяву з поданими документами передано на розгляд ГУ ПФУ в Київській області.
30.12.2024 ГУ ПФУ в Київській області за результатами розгляду заяви прийнято рішення №172450008393 про відмову у призначенні позивачу пенсії. Повідомлено, що тривалість проживання в зоні посиленого радіологічного контролю становить 23 роки 2 місяці 22 дні, станом на 01.01.1993 - 6 років 8 місяців 6 дні, що дає право для зниження пенсійного віку на 5 років.
Поряд з цим, зазначено, що страховий стаж особи становить 13 років 6 місяців 16 днів. До загального страхового стажу не враховано: період роботи з 18.10.1989 по 25.12.1990, оскільки в записі про прийняття відсутня назва підприємства.
За довідкою від 30.07.2024 №159 не підтверджено догляд за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не містить підстави видачі, відсутні номер та дата протоколу про видачу посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі якого видано посвідчення НОМЕР_2 .
Внаслідок таких дій позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи дії відповідача щодо незарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу та рішення про відмову у призначенні пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі, - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Як свідчить зміст рішення від 30.12.2024, пенсійним органом не заперечується право позивача на призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону №796-XII. Так, в рішенні констатовано, що тривалість проживання в зоні посиленого радіологічного контролю становить 23 роки 2 місяці 22 дні, станом на 01.01.1993 - 6 років 8 місяців 6 дні.
Водночас, ГУ ПФУ в Київській області, вирішуючи питання про призначення пенсії, не зарахувало до страхового стажу позивача ряд періодів його роботи, зокрема: період роботи з 18.10.1989 по 25.12.1990, оскільки в записі про прийняття відсутня назва підприємства.
За довідкою від 30.07.2024 №159 не підтверджено догляд за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не містить підстави видачі, відсутні номер та дата протоколу про видачу посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі якого видано посвідчення НОМЕР_2 .
З такими твердженнями відповідача, суд не погоджується та зазначає таке.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики № 259/34/5 від 08.06.2001, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника
Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи письмових трудових договорів, застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві внаслідок неможливості одержання від підприємства довідки чи відповідних документів про стаж роботи.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у позивача є в наявності трудова книжка, яку він надавав відповідачу для призначення пенсії по віку.
Відповідно до записів №6 та №7 трудової книжки від 22.01.1987 серії НОМЕР_3 в період з 18.10.1989 по 25.12.1990 ОСОБА_1 працював на посаді муляра та був прийнятий в члени кооперативу. Вказані записи чіткі, містять відбиток печатки підприємства та підпис посадової особи. Водночас, будь-яких позначень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості, немає.
При цьому, суд наголошує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи особи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19, від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23
Суд також враховує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки, аналогічні за своїм змістом, викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку, то суд зазначає таке.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 07.11.1987, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 23.09.1987.
За змістом довідки Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області від 30.07.2024 №159 відповідно до протоколу видачі посвідчень потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в приміщенні Березнівської селищної ради видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
На підставі корінця довідки Березнівської районної державної адміністрації №2081 від 26.10.1993 ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_5 від 25.09.2000, згідно з якою вона є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю.
Вказані документи дають підстави вважати, що ОСОБА_2 мала статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п. 13 ст. 30 Закону № 796-ХІІ, визначено що потерпілим дітям, визначених у п. 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.
Згідно п.11 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (із змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 26.04.2017 № 9-1) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до абзацу першого пункту 2.23 розділу II Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Отже, спеціальним законом, яким визначено порядок та умови зарахування певного періоду до страхового стажу, є саме Закон № 1058-IV.
Враховуючи наведене та системний аналіз наведених норм, обов'язковою умовою зарахування певного періоду до страхового стажу є проміжок часу, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені - внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, норми п.13 ст.30 Закону № 796-XII, гарантуючи право на зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років, можуть бути реалізовані виключно у випадку відповідності такого періоду вимогам, які визначені спеціальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу.
Тобто, умовою зарахування часу догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12 років до страхового стажу матері або батька є сплата за страхових внесків в указаний період або отримання виплат по догляду за дитиною. Відповідний висновок випливає, зокрема, й зі змісту положень Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, де визначено перелік застрахованих осіб.
Отже, період догляду за постраждалою дитиною може бути зараховано в страховий стаж одному з батьків, який не працював і доглядав таку дитину до 12-річного віку, якщо такий догляд здійснили до 01.01.2004.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення нею 12-річного віку за період: з 24.09.1987 по 17.11.1987, з 26.12.1990 по 28.02.1991, з 29.08.1992 по 14.10.1992, з 15.04.1993 по 14.10.1993, з 15.04.1994 по 14.10.1994, з 15.04.1995 по 23.09.1999, з 04.11.2000 по 31.10.2002.
Більше того, суд звертає увагу, що в силу вимог ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу. Відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу відповідного періоду роботи позивача, будь-яких додаткових документів від нього не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.
Суд вважає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавленим свого права на зарахування до страхового стажу спірних періодів та відповідно на призначення пенсії, позаяк зі свого боку позивач вчинила всі залежні від нього дії та надав усі можливі і наявні у нього документи.
Системний аналіз норм пенсійного законодавства дає підстави для висновку, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком відповідач зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на наведене, суд вважає, що період догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку з 24.09.1987 по 17.11.1987, з 26.12.1990 по 28.02.1991, з 29.08.1992 по 14.10.1992, з 15.04.1993 по 14.10.1993, з 15.04.1994 по 14.10.1994, з 15.04.1995 по 23.09.1999, з 04.11.2000 по 31.10.2002, а також період роботи позивача 18.10.1989 по 25.12.1990 належним чином підтверджені і правових підстав для неврахування їх до страхового стажу позивача у відповідача не було, а отже така бездіяльність відповідача є протиправною.
Жодних належних і допустимих доказів зворотного відповідачами суду не надано та матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд вважає, що ГУ ПФУ в Київській області, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, без урахування вказаних періодів роботи і служби позивача, діяли не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому рішення про таку відмову №172450008393 від 30.12.2024 не відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним і підлягає скасуванню.
Таким чином, належним способом захисту та відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Київській області зарахувати до страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку з 24.09.1987 по 17.11.1987, з 26.12.1990 по 28.02.1991, з 29.08.1992 по 14.10.1992, з 15.04.1993 по 14.10.1993, з 15.04.1994 по 14.10.1994, з 15.04.1995 по 23.09.1999, з 04.11.2000 по 31.10.2002, а також період роботи позивача 18.10.1989 по 25.12.1990 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням вказаних періодів.
Водночас, щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком, суд враховує, що повноважним органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого й належить розгляд документів. Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії чи його достатність, за умови, що таких дій не вчинив відповідач.
Таким чином, оскільки пенсійним органом ще не здійснено розрахунок загального стажу роботи позивача згідно з записами трудової книжки та не зроблено висновок чи такий є достатнім для призначення пенсії позивачу, то позовна вимога про зобов'язання призначити позивачу пенсію на даній стадії є передчасною.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом відновлення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії за віком із врахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення.
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі не виконали процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довели правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача частково відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
З огляду на наведене, позовна заява підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений ним судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №172450008393 від 30.12.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку з 24.09.1987 по 17.11.1987, з 26.12.1990 по 28.02.1991, з 29.08.1992 по 14.10.1992, з 15.04.1993 по 14.10.1993, з 15.04.1994 по 14.10.1994, з 15.04.1995 по 23.09.1999, з 04.11.2000 по 31.10.2002, а також період роботи позивача 18.10.1989 по 25.12.1990.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку з 24.09.1987 по 17.11.1987, з 26.12.1990 по 28.02.1991, з 29.08.1992 по 14.10.1992, з 15.04.1993 по 14.10.1993, з 15.04.1994 по 14.10.1994, з 15.04.1995 по 23.09.1999, з 04.11.2000 по 31.10.2002, а також період роботи позивача 18.10.1989 по 25.12.1990 та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії від 25.12.2024, з урахуванням вказаних періодів.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 27 червня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Андрія Саєнка,10,м. Фастів,Київська обл., Фастівський р-н,08500, ЄДРПОУ/РНОКПП 22933548)
Суддя Д.П. Зозуля