Справа № 420/7431/24
30 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна діюча в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), у якому, просить:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі.
- зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 25 січня 2020 року по 16 лютого 2024 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
- зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки.
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначає, що проходила службу НОМЕР_1 прикордонному загоні ДПСУ та наказом №15 о/с від 15.01.2020 р. виключена зі списків особового складу прикордонного загону. При цьому, під час проходження позивачем служби, відповідачем протиправно не здійснювалося в повному обсязі нарахування та виплата грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. В подальшому, 16.02.2024 р. відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року по справі № 420/12645/22 виплачена позивачу індексація грошового забезпечення в розмірі 57 272,73 грн. З огляду на вказане позивач вважає, що існують достатні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, та отримання за період з 25 січня 2020 року по 16 лютого 2024 р. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Окрім того, вважає за необхідне стягнути з відповідача втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01.06.2016 по день фактичної виплати індексації.
Відповідач не скористався правом надати суду відзив на позовну заяву, про що було вказано в ухвалі суду від 25 березня 2024 року про відкриття провадження у справі, примірник якої доставлено до електронного кабінету відповідача 26.03.2024 року, що підтверджується відповідною довідкою, наявної в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 11.03.2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 25 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Цією ж ухвалою зобов'язано НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії документів, а саме: докази виплати позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 р. у справі № 420/12645/22; довідку про середній розмір грошового забезпечення, обчислений виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому було звільнено позивача, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1992 №100.
Ухвалою суду від 27 травня 2025 року витребувано у НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України належним чином засвідчені копії наступних документів: довідку про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення при звільненні позивача (15.01.2020 року) із зазначенням складових такої суми ( розрахуноквий лист тощо); докази виплати позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 р. у справі № 420/12645/22; інші докази сплати позивачу грошового забезпечення після його звільнення, у т.ч. на виконання судових рішень або в добровільному порядку ( у разі наявності); довідку про середній розмір грошового забезпечення, обчислений виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому було звільнено позивача, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1992 №100.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 проходила військову службу у НОМЕР_1 прикордонного загону імені Державної прикордонної служби України .
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №15-ОС від 15.01.2020.2021 р. “Про особовий склад» старшого правопрщика ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, остаточною датою закінчення проходження служби вважати 15 січня 2021 р. (а.с.6)
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року по справі № 420/12645/22 зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням здійснених виплат.
16.02.2024 року на виконання даного судового рішення відповідачем здійснено виплату індексації грошового забезпечення в розмірі 57 272,73 грн., що підтверджується зарахуванням на особовий рахунок (а.с.8 )
01.03.2024 року представник позивача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення виключно за весь час затримки виплати . (а.с.7)
16.03.2024 року відповідач листом №09/Є-36/45 на звернення позивача від 05.03.2024 року вх. №Є-36 повідомив, що у зв?язку з відсутністю правових підстав та всупереч чинному законодавству України, НОМЕР_1 прикордонний загін не може здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати. (а.с.19)
У зв'язку із несвоєчасним проведенням з ним повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
V. Норми права, які застосував суд.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01 липня 1949 року № 95 “Про захист заробітної плати», ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін “заробітна плата» означає незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за № 854/32306 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України ( далі Інструкція № 558), якою визначено, зокрема
- у цій Інструкції термін “грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. (пункт 2 Інструкції № 558)
- грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. ( пункт 3 Інструкції № 558 )
- грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. ( пункт 7 Інструкції № 558 )
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (тут і далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
“У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Відповідно до статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
VI. Оцінка суду.
З огляду на вищевказані норми законодавства питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні особи з військової служби в органах Державної прикордонної служби України не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні викладався, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 460/10582/21, від 14.07.2022 у справі № 620/3095/20, від 28.10.2020 у справі №240/222/20, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 09.10.2020 у справі №580/3988/19, від 03.08.2021 у справі № 580/278/19.
Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Як встановлено судом, у день звільнення 15.01.2020 р. відповідачем не було виплачено позивачу індексації грошового забезпечення , що підтверджується наступним.
В подальшому, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року по справі № 420/12645/22 відповідачем 16.02.2024 р. була виплачена позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 57 272,73 грн.
Визначаючись з періодом затримки розрахунку при звільненні, то враховуючи п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц він розраховується з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником, до дня, що передує припиненню нарахування.
Отже, в межах даної справи, спірний період затримки розрахунку при звільненні тривав з 16.01.2020 р. (наступний день за датою звільнення позивача) по 15 лютого 2024 року (дата що передує остаточному розрахунку), що не оспорюється учасниками справи.
При цьому, встановивши право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен визначити розмір такої виплати.
Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП України, неодноразово наголошував, що дійшовши висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на суди покладено обов'язок визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30 квітня 2020 у справі № 140/2006/19, від 26 листопада 2020 року у справі №520/1365/2020, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20.
Зокрема, у постанові від 30.04.2020 р. у справі № 140/2006/19 Верховний Суд констатував, що статтею 117 КЗпП України покладено обов'язок щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2023 року у справі № 240/9022/20.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Відповідно до п.1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Згідно п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Повертаючись до обставин цієї справи, судом встановлено, що відповідно до довідки НОМЕР_1 прикордонного загону №84 від 04.06.2025 про розмір середньоденного грошового забезпечення та розмір середньомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 грошове забезпечення а останні два місяці які передують місяцю звільнення, у т.ч.листопад 2019 р. 11 423,40 грн., грудень 2019 р. 11 423,40 грн , середньомісячне грошове забезпечення складає 11 423,40 грн., та середньоденне 374,54 грн. (а.с.41)
У період з 16.01.2020 р. по 18.07.2022 р. кількість днів затримки розрахунку при звільненні позивача складає 914 календарних днів, а у період з 19.07.2022 року по 15.02.2024 року (в межах шести місяців) складає 184 календарних дні.
Отже, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 411 244,92 грн., у т.ч. :
- за період з 16.01.2020 р. по 18.07.2022 р. складає 342 329,56 грн. (374,54 грн. х 914 дн.),
- за період з 19.07.2022 року по 15.02.2024 р., з урахуванням 6-ти місяців, складає 68 915,36 грн. (374,54 грн. х 184 дн.)
Разом з тим, застосовуючи в межах цієї справи норми статті 117 Кодексу законів про працю України, суд враховує висновок Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформований у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, а саме “… норми статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові» (пункт 62 постанови).
Отже, щодо розміру середнього заробітку за період з 09.10.2018 р. по 18.07.2022 р., який підлягає виплаті позивачу, то згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, урахувавши наведений висновок Великої Палати Верховного Суду та проаналізувавши статтю 117 КЗпП України, визначив формулу, за якою слід обраховувати розмір належного до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема, у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
З огляду на вищевказані висновки Верховного Суду та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, зокрема, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складає 374 510,55 грн., який включає:
- виплачене при звільненні грошове забезпечення в добровільному порядку в сумі 317 237,85 (грошове забезпечення за січень 2020 року в розмірі 107 348,13 грн, компенсація за неотримане речове право в сумі 20 709,72 грн., та одноразова грошова допомога 189 180 грн. ) , що становить 84,71 % від 374 510,55 грн., (а.с. 38 );
- виплачена на виконання судового рішення у справі №420/12645/22 індексація грошового забезпечення в сумі 57 272,73 грн., що становить 15,29 % від 374 510,55 грн.
Отже, виходячи з принципу пропорційності сума належного середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні (за період з 16.01.2020 р. по 18.07.2022 р.) має становити 15,29% від усієї суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, що складає 52 342,19 грн. (342 329,56 грн.(сума середнього заробітку за 914 днів затримки розрахунку) х 15,29 %))
Щодо розміру середнього заробітку за період з 19.07.2022 р. по 15.02.2024 р., який підлягає виплаті позивачу, то враховуючи, що законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові, сума середнього заробітку за вказаний період складає 68 915,36 грн.
Таким чином, загальна сума середнього заробітку за період з 16.01.2020 р. по 15.02.2024 р. складає 121 257,55 грн.
При цьому, суд не погоджується з вимогою позивача в частині зобов'язання відповідача сплатити на його користь середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку « з 25 січня 2020 року по 16 лютого 2024 р.», оскільки датою виключення зі списків відповідача є 15.01.2020 р. , а наступним днем за датою звільнення позивача є 16.01.2020 , при цьому датою отримання спірної виплати є 16.02.2024, а датою, яка передує її виплати є 15.02.2024р., а тому у цій частині позовні вимоги є необґрунтованими.
Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.
Щодо вимоги позивача в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму не виплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, то суд вказує про таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі Порядок № 159).
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст.2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до норм ст.3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до ст.6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Згідно з п.4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 13.01.2020 в справі №803/203/17, від 15.10.2020 в справі №240/11882/19, від 29.04.2021 рок в справі №240/6583/20, від 05.07.2022 в справі №420/7633/20, від 29.03.2023 в справі №120/9475/21-а, від 12.09.2024 в справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10.10.2024 в справі №280/5397/19, від 18.12.2024 в справі №755/15005/23.
Як вже було встановлено судом, в межах спірних правовідносинах індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року по справі № 420/12645/22 було перераховано на картковий рахунок позивача розмірі 57 272,73 грн. - лише 16 лютого 2024 року.
При вирішенні даних спірних правовідносин суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, згідно якої основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином обов'язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Крім того, за висновками Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16 Закон № 2050-III не ставить у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися у зв'язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем, тобто з його вини, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, адже на відповідача покладений обов'язок проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.
VIII. Розподіл судових витрат.
Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, при звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2470,47 грн., що підтверджується платіжними документами від 05.03.2024 року на суму 1211,20 грн. та від 15.03.2024 р. на суму 1259,27 грн
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI ) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 01.01.2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень.
Оскільки позивачкою подано до суду позов, яким заявлено дві вимоги немайнового характеру, відповідно розмір судового збору за подання даного позову складає 2422,40 грн. ( 3 028,00 * 0,4 *2).
Враховуючи, що предметом позову є дві вимоги немайнового характеру, які хоч і задоволено частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір у 2422,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку ( нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 16 січня 2020 року по 15 лютого 2024 року включно в сумі 121 257 грн. 55 коп. (сто двадцять одна тисяча двісті п'ятдесят сім гривень 55 копійок) .
Зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Стягнути з НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 ( дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок.) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна