30 червня 2025 р. № 400/15486/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Марка Кропивницького, 17, м. Миколаїв, 54005,
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", узвіз Каботажний, 1,м. Миколаїв,54020,
простягнення 12 210 891,76 грн,
Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Відділення або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містить вимоги:
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (далі - Товариство або відповідач) на користь Відділення суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальну суму заборгованості 12 210 891,76 грн, з яких адміністративно-господарські санкції складають 11 433 418,86 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій складає 777472,90 грн.
На обґрунтування позовних вимог Відділення вказало, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Товариства за 2022 рік склала 1 442 особи, тому за нормативом, встановленим частиною першою статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875), кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, мала дорівнювати 58 (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу). Фактична середньооблікова чисельність штатних працівників яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, у 2022 році склала 15 осіб. За 43 робочих місця, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, роботодавець (Товариство), згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875, має сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Сума штрафу - 11 433 418,86 грн. На підставі частини другої статті 20 Закону № 875, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичним особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223 «Порядку нарахування пені та її сплати», позивач визначив суму пені за період з 18.04.2023 до 11.07.2023, яку має сплатити відповідач, - 777 472,90 грн.
Товариство позов не визнало, у відзиві (арк. 53-57) факт невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю заперечило.
Відділення подало відповідь на відзив (арк. 84-88), Товариство - заперечення (арк. 92-95).
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Частинами першою, другою, четвертою статті 20 Закону № 875 (у редакції, чинній з 06.11.2022) встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно з частиою першою статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно, відсутність з боку суб'єкта господарювання порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, виключає застосування адміністративно-господарських санкцій.
На підтвердження факту порушення Відділення додало до позову «Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку щ невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» (далі - Розрахунок, арк. 7).
Згідно зі статтею 19 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-2 були затверджені: «Порядок надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - Порядок № 14-2) і «Форму надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - Форма).
У пункті 2 Порядку № 14-2 (в редакції станом на 15.03.2023) вказано, що надання інформації з реєстру застрахованих осіб здійснюється на центральному рівні в електронній формі щоквартально до 25 числа другого місяця, наступного за звітним кварталом, наростаючим підсумком в розрізі місяців.
У пункті 4 Порядку № 14-2 вказано, що Пенсійний фонд України з реєстру застрахованих осіб надає інформацію:
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місця для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
У Формі вказується, зокрема, ЄДРПОУ, найменування юридичної особи, назва відокремленого підрозділу юридичної особи (якщо звітні відомості подає податковий агент за відокремлений підрозділ).
Із заяв позивача по суті справи суд дійшов висновку, що Відділення для Розрахунку використало лише ту інформацію, що надійшла від Пенсійного фонду відносно головного підприємства.
Товариство у 2022 році мало 35 філій, що розташовані в різних областях України; філіям були присвоєні коди ЄДРПОУ.
Із заяв по суті справи суд встановив, що філії як податкові агенти подавали звіти з податку на доходи фізичних осіб та з єдиного соціального внеску.
Такі ж звіти подавало і головне підприємство.
Інформація, що стала підставою для формування позивачем Розрахунку, відповідно до Порядку № 14-2, надійшла до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від Пенсійного фонду України (у пункті 2 йдеться про надання інформації на центральному рівні).
Але відомості про найменування юридичної особи (Товариство), згідно з Формою, містяться і в інформації щодо філій, яку Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав від Пенсійного фонду України у такому ж порядку, як і інформацію щодо головного підприємства.
Оскільки частиною першою статті 19 Закону № 875 норматив встановлений саме для підприємства, суд визнав слушними аргументи відповідача про те, що Фонд мав «… акумулювати отримані від Пенсійного фонду України відомості щодо всіх відокремлених підрозділів (філій) юридичної особи ТОВ СП «НІБУЛОН» та вже на підставі підсумкових показників визначити наявність чи відсутність підстав для застосування до Товариства адміністративно-господарських санкцій …».
У відповіді на відзив Відділення вказало: «… якщо б середньооблікова чисельність штатних працівників філій Відповідача була включена до загальної середньооблікової чисельності штатних працівників, з якої розраховано чотирьох відсотковий норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, дані за філії включалися би до відповідних даних Відповідача і це було б відображено в його Податкових розрахунках. Відповідно до інформації, отриманої Відділенням з Централізованого банку даних з проблем інвалідності Відповідач прозвітував за себе (без філій) за 2022 рік, зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників 1 442 особи, осіб з інвалідністю - 15 осіб. Норматив робочих місць … 58 осіб …».
У поясненнях (арк. 148-150) позивач вказав: «… оскільки усі розрахунки адміністративно-господарських санкцій виконуються в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців виключно на підставі даних Розрахунків , а філії Відповідача самостійно подавали саме за себе розрахунки, як і головне підприємство, це означає, що філії все ж таки мають окремий баланс. В іншому випадку за них повинен був прозвітувати Відповідач, і дані по філіям були би включені до облікової, середньооблікової кількості найманих працівників, осіб з інвалідністю саме відповідача. Дотримання Відповідачем такого порядку подання Розрахунків виключило би формування розрахунків адміністративно-господарських санкцій, нарахування пені, подання позовних заяв зі сплатою значеного розміру судового збору …».
З приводу цих доводів суд вказав таке.
Перевірка дотримання відповідачем вимог законодавства щодо подання звітності з ПДФО та ЄСВ не є функцією позивача.
У розпорядженні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю мала бути отримана від Пенсійного фонду України інформація щодо всіх філій Товариства (35 Форм).
Наявність у Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю цієї інформації позивач не спростував.
Як вказано вище, відповідно до статті 19 Закону № 875, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (як суб'єкт, до якого на центральному рівні надійшла від Пенсійного фонду України інформація, про яку вказано у Порядку № 14-2) щороку в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Відповідно, належна обробка всієї інформації щодо підприємства, а не вибіркове її використання Відділенням за територіальним принципом, дала би можливість встановити, що Товариство забезпечило у 2022 році норматив робочих місць, що виключило би формування Відділенням Розрахунку.
Стосовно того, що неправильні звіти Товариства призвели до нарахування пені, подання позову і сплати судового збору, суд зауважив, що позивач 26.05.2023 подав до Відділення заяву (арк. 70-71), в якій, з посиланням на норми законодавства, на додані звіти, на накази про прийняття на роботу працівників, на витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказав на помилковість Розрахунку та просив відкликати його.
У відповіді від 09.06.2023 (арк. 9-10) Відділення, аргументуючи відмову у відкликанні Розрахунку, вказало: «… Філії ТОВ СП «НІБУЛОН» територіально зареєстровані в інших областях України (тобто не на території Миколаївської області) … Відділення в «Реєстрі роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» немає доступу до інформації стосовно роботодавців, які зареєстровані в інших регіонах. Таким чином філії ТОВ СП «НІБУЛОН» з метою врегулювання питання сплати адміністративно-господарський санкцій та пені мають звернутись до відповідних територіальних відділень Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю …».
Зміст цієї відповіді, на думку суду, свідчить про те, що Відділення навіть не намагалося перевірити існування тих обставин, якими в подальшому обґрунтувало свій позов. Відсутність у позивача доступу до «Реєстру роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» в частині інформації щодо філій позивача не є об'єктивною перешкодою для отримання повної і достовірної інформації (яку позивач міг отримати безпосередньо від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або від інших відділень) і, безумовно, не є підставою для застосування адміністративно-господарський санкцій за відсутності порушення.
Відповідно до часини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 400/7681/23 та № 400/7683/23 встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників Товариства у 2022 році - 3 988 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлено інвалідність, - 175 осіб, що свідчить «… про виконання товариством встановленого ст. 19 Закону №875-ХІІ нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю …».
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна