30 червня 2025 р. № 400/973/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаКомісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049,
провизнання протиправним та скасування рішення , оформлене протоколом від 27.11.2024 №233 в частині, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом (арк. 38-45), що містить вимоги:
«Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з контролю за забезпеченнями військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом від 27 листопада 2024 року № 233, в частині не погодження капітану запасу ОСОБА_1 пропозиції про надання для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла - двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Зобов'язати Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями розглянути облікову справу капітана запасу ОСОБА_1 та погодити його пропозицію про надання для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла - двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 з урахуванням висновків суду у цій справі та у відповідності до Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ 31 липня 2018 року № 380».
Відповідачем у позові вказана Комісія Міністерства оборони України з контролю за забезпеченням військовослужбовців.
Згідно з викладеним у позові, капітан запасу ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом по мобілізації на посаді офіцера відділу планування застосування військ управління планування застосування військ штабу у військовій частині НОМЕР_1 та перебуває у військовій частині НОМЕР_2 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житла для постійного проживання з 29.06.2005, у списку осіб, що користуються правом позачергового отримання житлових приміщень, - з 26.10.2010.
Позивач і члени його родини користуються службовим житлом - двокімнатною квартирою жилою площею 30,3 м2, адреса: АДРЕСА_2 .
Житлова комісія військової частини НОМЕР_2 погодила забезпечення ОСОБА_1 постійним житлом шляхом виключення із числа службового, проте комісія з контролю за забезпеченням за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Комісія з контролю або відповідач) 27.11.2024 відмовила у погодженні забезпечення ОСОБА_1 постійним житлом шляхом виключення з числа службового.
Позивач вважає це рішення протиправним.
Міністерство оборони України позов не визнало з підстав, що викладені у відзиві (арк. 63-67).
Представник позивача подала клопотання про долучення доказів - «… оновленої позиції Міністерства оборони України з приводу організації забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, яка була доведена до особового складу військових частин ЗСУ та має назву « ІНФОРМАЦІЯ_1 і подання на розгляд пропозицій щодо забезпечення військовослужбовців постійним житом шляхом його виключення із числа службового», затверджений наказом Міністра оборони України …» (арк. 52-62). Які обставини справи, на думку представника позивача, підтверджують додані до клопотання документи, не вказано. Суд не оцінював ці документи з огляду на те, що на момент прийняття спірного рішення їх не існувало, тому вони не можуть ані довести обґрунтованість позовних вимог, ані спростувати правомірність спірного рішення.
Ухвалою від 21.03.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва.
Ухвалою від 21.03.2025 суд призначив судове засідання, визнав явку представника позивача обов'язковою, витребував у позивача докази на підтвердження того, що на момент прийняття спірного рішення (листопад 2024 року) його вислуга військової служби складала не менше 20 років.
В судове засідання представник позивача не прибула, подала клопотання про долучення доказів, у якому вказала на зайнятість і неможливість взяти участь у розгляді справи. До клопотання доданий складений 14.04.2025 розрахунок із зазначенням вислуги військової служби ОСОБА_1 (арк. 89-90).
На підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Як встановлено судом, у 2009 році капітан ОСОБА_1 був звільнений з військової служби (в/ч НОМЕР_2 ) у запас станом здоров'я (підпункт «б» пункту 6 статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується відповідними наказами (арк. 23).
Згідно з витягом із послужного списку (арк. 12, зв., 17), позивач був призваний на військову службу під час мобілізації.
У доданій до позову копії довідки від 05.07.2024 вказано, що майор ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 26.01.2023 по теперішній час (арк. 14, зв.).
08.11.2024 ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира в/ч НОМЕР_2 , в якому просив «… розглянути питання про забезпечення мене, майора ОСОБА_1 , постійним жилим приміщенням шляхом зняття статусу з службового житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 …» (арк. 16, зв.).
Рапорт позивача 12.11.2024 розглянула житлова комісія в/ч НОМЕР_3 , яка у протоколі № 12 вказала: «… на даний час капітан запасу ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом по мобілізації на посаді офіцера відділу планування … у військовій частині НОМЕР_1 та перебуває у військовій частині НОМЕР_2 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житла для постійного проживання з 29.06.2005 року, у списку осіб, які користуються правом позачергового отримання жилих приміщень з 26.01.2010 складом сім'ї 3 (три) особи. За час проходження служби у Миколаївському гарнізоні забезпечувався житлом за рахунок Міністерства оборони України, а саме: службовою двокімнатною квартирою жилою площею 30,3 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 …».
Житлова комісія в/ч НОМЕР_2 одноголосно вирішила: «Погодити капітану запасу ОСОБА_1 право на забезпечення його та членів його сім'ї постійним жилим приміщенням шляхом зняття статусу з службового житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , згідно п.10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 та внести у список військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , яким пропонується виключення житлових приміщень із числа службових, які вони займають, із зняттям з квартирної черги …» (арк. 12, 11, зв.).
Рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_2 затвердив командир в/ч, що підтверджується наказом від 12.11.2024 № 2738 (арк. 13).
Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 було затверджено «Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції (у відповідній редакції), житлова комісія військової частини має право приймати рішення, зокрема, щодо взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; щодо надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.
У пункті 9 Розділу ІІ Інструкції вказано, що з метою здійснення контролю за організацією забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України утворюється комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Комісія з контролю) та затверджується її склад.
Формою роботи Комісії з контролю є засідання; рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом, який підписується всіма членами комісії, присутніми на засіданні та секретарем, затверджується головою Комісії з контролю (пункт 9).
Згідно з пунктом 10 розділу ІІ Інструкції, основними завданнями Комісії з контролю є:
контроль за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями;
контроль за правильністю призначення виплат військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;
перевірка законності взяття та перебування на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.
Комісія з контролю відповідно до визначених завдань має право приймати рішення щодо:
погодження рішення житлово комісії військової частини про надання військовослужбовцям та членам їх сімей жилої площі для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;
погодження рішення житлової комісії військової частини про надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових приміщень;
перегляду раніше прийнятих рішень Комісії з контролю.
У разі непогодження рішення житлової комісії військової частини Комісія з контролю повертає документи на доопрацювання із відповідним обґрунтуванням (пункт 11 розділу ІІ Інструкції).
Порядок надання житлових приміщень для постійного проживання врегульовано розділом VII Інструкції.
У пункт 10 розділу VII Інструкції (норма, що вказана у рішенні житлової комісії в/ч НОМЕР_2 , і на яку позивач послався у позові) вказано, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
У пунктах 3-5 розділу VII Інструкції вказано, що протягом трьох робочих днів з дня видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання облікова справа військовослужбовця разом з витягом із затвердженого у встановленому законодавством порядку протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) та зазначеного наказу направляються військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом п'яти робочих днів з дня їх надходження готує список надання жилої площі для постійного проживання (додаток 23) (далі - список надання постійного житла), який затверджується командиром військової частини.
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) невідкладно в межах строку, визначеного абзацом першим цього пункту, направляються до ЦУІІЗ (Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ) для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:
погодження надання постійного житла;
відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.
Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.
У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Рішення Комісії з контролю є обов'язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, ТЦК та СП та військовими частинами.
27.11.2024 Комісія з контролю розглянула «… пропозиції відповідних командирів щодо виключення службового житла Міністерства оборони України 6 кватир та надання їх для постійного проживання сім'ям військовослужбовців, що в них проживають. Разом з тим, по кожному військовослужбовцю, Комісією розглянуті списки надання житла для постійного проживання (шляхом виключення квартир з числа службових) та облікові справи військовослужбовців, яким пропонується надати це житло для постійного проживання …».
За результатами розгляду Комісія з контролю одноголосно прийняла зокрема, рішення про непогодження виключення з числа службового житла Міністерства оборони України та надання для постійного проживання квартири, якою користується позивач і члени його сім'ї.
В якості зауважень у протоколі № 233 вказано: « … ГУКВ надати пропозиції щодо виключення квартири з числа службового фонду на розгляд керівництва МОУ …» (арк. 73-75).
Згідно з викладеним у позові, зміст рішення Комісії з контролю є суперечливим, оскільки «ЗА» погодження пропозиції проголосували 10 осіб, «ПРОТИ» - 0 осіб, а в підсумку - «Рішення не погоджено».
Ці доводи суд відхилив, оскільки члени Комісії з контролю одноголосно проголосували за рішення «Не погоджено», і це рішення є результатом розгляду відповідної пропозиції.
Суд погодився з позивачем у тому, що, в порушення пункту 5 розділу VII Інструкції, у протоколі № 233 не зазначені причини відмови.
У позові (стор. 6) наведений зміст частини першої статті 12 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (далі - Закон) - військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Також позивач послався на пункт 10 розділу VII Інструкції (текст вказаний вище).
У відзиві відповідач вказав, що позивач не мав вислугу на військовій службі 20 років і більше. Також Комісія з контролю зазначила про відсутність станом на 27.11.2024 рішення про виключення квартири з числа службових (абзац другий пункту 10 розділу VII Інструкції).
У клопотанні про долучення доказів представник позивача вказала, що право позивача на отримання квартири у постійне користування встановлено частиною дев'ятої статті 12 Закону.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Докази того, що ОСОБА_1 станом на листопад 2024 року мав вислугу на військовій службі 20 років і більше, відсутні.
У наданому представником позивача розрахунку (складеному, як вказано у клопотанні, 14.04.2025) зазначена календарна вислуга - 20 років 0 місяців 5 днів. Відповідно, станом на листопад 2024 року календарна вислуга ОСОБА_1 була меншою, ніж 20 років. Пільгова вислуга, що зазначена у розрахунку (0 років 11 місяців 5 днів), не має значення, оскільки обчислення вислуги років на пільгових умовах здійснюється з метою пенсійного забезпечення військовослужбовців.
У частині дев'ятій статті 12 Закону вказано, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Суд зауважив, що друге речення цієї норми дублює частину першу статті 12 Закону, і саме цій категорії військовослужбовців (тим, хто має вислугу на військовій службі 20 років і більше) надаються жилі приміщення для постійного проживання.
Надання жилих приміщень для постійного проживання іншим військовослужбовцям (про яких вказано у першому реченні частини дев'ятої статті 12 Закону) не передбачено.
Відповідно до пункту 10 розділу VІІ Інструкції, особи, які звільнені з військової служби за станом здоров'я, що забезпечені службовими житловими приміщеннями, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку.
Позивач має статус військовослужбовця, отже, у листопаді 2024 року не належав до осіб, звільнених з військової служби за станом здоров'я.
Суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача не може бути визнано протиправним, оскільки за результатами розгляду справи наявність відповідного права позивача на момент прийняття відповідачем спірного рішення не встановлена.
Відсутність факту порушення права виключає задоволення позову.
Судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна