30 червня 2025 р. № 640/33459/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаМіністерства оборони України, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправнимидії щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи;
- зобов'язати прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу, згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військово-службовців та членів їх сімей" з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2020 року, виходячи із розміру одноразової грошової допомоги на дату встановлення ІІ групи інвалідності (28.08.2020).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу 12.05.2015 року було первинно встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною інвалідності є травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Проте, позивач вважає, що у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності (28.08.2020), внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, він має право на донарахування спірної допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Просить задовольнити позовні вимоги.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки другу групу інвалідності позивачеві було встановлено понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності, то підстави для виплати позивачеві грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності відсутні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року прийняти до свого провадження адміністративну справу №640/33459/20 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд,
30.03.2015 позивача звільнено з військової служби.
12.05.2015 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (довідка МСЕК серія 12ААА №138155 від 12.05.2015). У зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності, позивачу була виплачена грошова допомога у розмірі 182700,00 грн.
28.08.2020 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія 12ААБ №194690 від 28.08.2020).
За посиланням позивача та що не заперечувалось відповідачем, позивач звернувся із заявою та доданими документами до Міністерства оборони України на комісію для розгляду питання, щодо виплати одноразової грошової допомоги як інваліду II групи.
Міністерство оборони України у Витязі з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.07.2020 №110, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні вищевказаної допомоги, у зв'язку з тим, оскільки групу інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги порушеним, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Так, ключовим правовим питанням при вирішенні даної справи є правильність застосування до спірних правовідносин абзацу 2 частини 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" статтею 16-3 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04 липня 2012 року №5040-VI).
З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінетом Міністрів України 25.12.2013 затверджено Порядок №975.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені лише з 01 січня 2014 року.
Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
За таких умов норми частини 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.
Суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплату одноразової грошової допомоги, якщо після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено іншу причину інвалідності, не передбачає.
Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (який набрав чинності з 01 січня 2017 року) частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
Тому, в разі якщо інвалідність особі була вперше встановлена до 01 січня 2014 року, а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014 року, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується.
Суд звертає увагу, що обидві вищевказані норми пункту 4 статті 16-3 Закону (у тому числі в редакції, що діяла на час встановлення позивачу інвалідності при первинному огляді) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності чи ступеня втрати працездатності.
Правовідносини щодо отримання позивачем одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення інвалідності виникли під час дії пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, який обмежує право на перегляд розміру такої допомоги дворічним строком.
Відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності після 01.01.2014.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше група інвалідності внаслідок травми, захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, позивачу було встановлено з 12.05.2015, а ІІ групу інвалідності з 28.08.2020, тобто з пропуском двох років.
З огляду на викладене, відмова відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є обґрунтованою та такою, що відповідає положенням чинного законодавства.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168, ідентифікаційний код 00034022), відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар