30 червня 2025 р. № 400/3966/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 та просив суд:
-визнати дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними, а саме мобілізацію ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що він є особою, яка на підставі п.6 ч.6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.01.2020 року та визнати незаконним наказ про мобілізацію ОСОБА_1 ;
-стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1211 грн. 20коп., у зв'язку із розглядом справи.
В обґрунтування позову вказав, що його було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставлено на військовий облік, та мобілізовано. Вважає такі дії протиправними, оскільки був виключений із військового обліку.
Ухвалою суду від 25.04.2025 року було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував та вказав, що до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку. Наголосив, що чинне законодавство вже не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, як вказує позивач.
Дослідивши докази, суд, -
Позивач 30.01.2020 року був виключений із обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивача було призвано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 наказом № 37 від 06.02.2025 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Суд зазначає, що є загальновідомим та не потребує доказуванню, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні запроваджено загальну мобілізацію та правовий режим воєнного стану, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно ч.5 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Суд зазначає, що Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час розгляду справи судом встановлено, що основним доводом позивача щодо протиправності його призову на військову службу є те, що він був виключений з військового обліку 30.01.2020.
Так, в матеріалах адміністративної справи міститься тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 30.01.2020 був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, на підставі ст.37 п.6 пп.6 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу".
Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції станом на 30.01.2020), виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності підстав для виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
По друге, суд зазначає, що Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.
Відповідно до положень п.79 цього Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Згідно приписів ч.1 ст. 37 Закону №2232 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Згідно приписів ч.6 ст. 37 Закону №2232 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; припинили громадянство України; визнані непридатними до військової служби; досягли граничного віку перебування в запасі.
Згідно п.6 ч.6 ст.37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суд звертає увагу, що із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, редакція частини 6 статті 37 Закону №2232 зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.
Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин приписи ч.6 ст.37 Закону №2232 не передбачають такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а в силу приписів ч.1 ст.37 Закону №2232 позивач є громадянином України, який підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних.
Існування у позивача підстав для виключення з військового обліку військовозобов'язаних станом на дату взяття позивача на військовий облік матеріалами справи не підтверджено.
За таких обставин, суд зазначає, що відповідач мав підстави для взяття позивача на військовий облік та проведення його призову на військову службу під час мобілізації.
Також, щодо позовних вимог про звільнення позивача з військової служби, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові суду від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, в яких зазначено таке: "…У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу…".
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар