30 червня 2025 р. № 400/1303/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, майдан Свободи, 5, Держпром,3, м. Харків, 61022, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач-2), в якій просить:
«Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , періоди роботи з 08.01.1986 по 27.08.1990 роки, з 30.08.1990 по 20.02.1991, з 20.02.1991 по 29.05.1998 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 15.08.1983 року
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , періоди роботи періоди роботи з 08.01.1986 но 27.08.1990 роки, з 30.08.1990 по 20.02.1991, з 20.02.1991 по 29.05.1998 згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 15.08.1983 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , від 31 липня 2024 року про призначення пенсії за віком, з моменту першого звернення позивача до відповідача».
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач-1 протиправно не зарахував до його страхового стажу періоди роботи за трудовою книжкою від 15.08.1983 НОМЕР_4 , у зв'язку з чим відмовив у призначенні пенсії за віком згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на недостатність у позивача страхового стажу. Відповідач-1 зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 08.01.1986 до 27.08.1990, з 30.08.1990 до 20.02.1991, з 20.01.1991 до 29.05.1998, згідно з записами у трудовій книжці від 15.08.1983 НОМЕР_4 , ураховуючи наявність виправлень у записах щодо відповідних періодів.
Відповідач-1 зазначає, що страховий стаж позивача, за обчисленням відповідача-1, становить 27 років 01 місяць 0 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач-2 у відзиві вказує, що трудова книжка від 15.08.1983 НОМЕР_4 заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), зокрема, в частині спірних періодів роботи позивача.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
10.12.2024 позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком.
На дату звернення позивач досяг віку 60 років, що підтверджується матеріалами справи.
До заяви, серед іншого, була додана трудова книжка від 15.08.1983 НОМЕР_4 .
Заява позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності була передана на розгляд відповідачу-1.
Рішенням від 17.12.2024 № 143750003984 відповідач-1 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком. Рішення мотивоване наявністю у позивача страхового стажу тривалістю 27 років 1 місяць 0 днів, що є недостатнім за статтею 26 Закону № 1058-IV.
Відповідач-1 зазначив у рішенні від 17.12.2024 № 143750003984 про те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 08.01.1986 до 27.08.1990, з 30.08.1990 до 20.02.1991, з 20.01.1991 до 29.05.1998 за трудовою книжкою від 15.08.1983 НОМЕР_4 , оскільки наявні виправлення в зазначених періодах.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Відповідач-1 прийняв рішення за заявою позивача про призначення пенсії, поданою відповідачу-2, виходячи з принципу екстериторіальності, закріпленого в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
На виконання та на розвиток положень Закону № 1058-IV затверджений Порядок № 22-1.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Щодо незарахування до трудового стажу позивача періоду роботи з 08.01.1986 до 27.08.1990
До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За приписами статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення трудових книжок у спірних періодах визначався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі-Інструкція № 58).
Згідно з пунктом 2.8 Інструкції № 162, виправлені відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення і та інші мають повність відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, що не вказані в трудовій книжці. Аналогічна правова позиція висловлена у пункті 2.9 Інструкції № 58.
Також пунктом 2.13 Інструкції № 162 визначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Згідно з пунктом 4.1 Інструкції № 162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов'язок щодо внесення достовірних відомостей про працівника під час заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій № 162 та № 58.
Судом встановлено, що в записі щодо дати прийняття на роботу - « 08.01.1986» присутнє повторне наведення року прийняття на роботу. На переконання суду, наведення не викликає сумнівів щодо прийняття позивача на роботу 08.01.1986.
У постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо незарахування до трудового стажу позивача періоду роботи з 30.08.1990 до 20.02.1991 та з 20.02.1991 до 29.05.1998
Спірні періоди не були зараховані відповідачем-1 у зв'язку з нечіткістю печатки у записах про звільнення.
Як було встановлено судом, обов'язок щодо внесення достовірних відомостей про працівника під час заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2018 року у справі № 677/277/17, провадження № К/9901/1298/17.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Довідкою від 09.10.2024 № Г-671/03-05 підтверджується, що 30.08.1990 позивач був прийнятий на роботу в Очаківський автозагон Миколаївського державного кооперативного виробничого об'єднання автомобільного транспорту «Агробудтранс», 20.02.1991 - звільнений.
Відповідач-1 не зарахував зазначену довідку, оскільки в ній ім'я та по-батькові позивача вказано не повністю.
Довідкою від 16.08.2024 № Г-388/09.03./4-04 підтверджується, що з 20.02.1991 позивач був прийнятий на роботу в Об'єднання «Миколаївоблстрій» Очаківський райагрострій, 29.05.1998 - звільнений.
Відповідач-1 не зарахував зазначену довідку, оскільки прізвище в довідці не збігається з паспортними даними позивача.
Суд відхиляє зазначені аргумент відповідача, оскільки нечіткість печатки у записі про звільнення в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем-1 не додано до справи довідку про заробітну плату позивача від 07.06.2024 та акт перевірки правильності та достовірності видачі довідки від 19.11.2024 № 1400-0903-1/6433.
Доданий відповідачем-1 розрахунок стажу позивача містить часткове зарахування спірних періодів роботи ОСОБА_1 . Правове обґрунтування такого зарахування в матеріалах справи відсутнє.
Отже, рішення відповідача-1 від 17.12.2024 № 143750003984 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд, на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає обґрунтованим і правомірним вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 усі періоди роботи, відображені в трудовій книжці НОМЕР_3 від 15.08.1983.
Щодо зобов'язання відповідача-2 «повторно розглянути заяву позивача від 31.07.2024 про призначення пенсії за віком, з моменту першого зварення позивача до відповідача», суд зазначає наступне.
Предметом спорі в цій справі є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.12.2024 № 143750003984 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Рішення від 17.12.2024 № 143750003984 було прийнято відповідачем-1 у зв'язку зі зверненням позивача 10.12.2024.
Отже, підстав для розгляду заяви позивача 31.07.2024 немає.
В цій частині позовних вимог належить відмовити.
Суд зазначає, що належним і ефективним способом захисту права позивача на пенсійне забезпечення є зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 10.12.2024, оскільки інші способи не гарантують фактичного отримання позивачем пенсійної виплати.
Заявлений позивачем спосіб захист права зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути його заяву про призначення пенсії не дозволяє захистити її право, оскільки відповідач-2 не розглядав заяву позивача про призначення пенсії. У зв'язку з цим у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
За такого суд, на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає обґрунтованим і правомірним вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву, оскільки він є органом Пенсійного фонду який розглядав заяву позивача від 10.12.2024.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 1 211,20 грн, який на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром,3, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код: 14099344) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.12.2024 № 143750003984 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 усі періоди роботи, відображені в трудовій книжці від 15.08.1983 НОМЕР_3 , повторно розглянути заяву від 10.12.2024 про призначення пенсії ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром,3, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код: 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна