Іменем України
30 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/726/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Бондаренка Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Олександра Вікторовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 страхових виплат з 01.02.2024 по теперішній час;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області поновити ОСОБА_1 страхові виплати з 01.02.2024 та виплатити виниклу заборгованість негайно після проголошення судового рішення;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати страхової виплати у межах суми стягнення за один місяць відповідно до ст.371 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є особою, яка була переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
Позивач перебував на обліку у Фонді соціального страхування Луганської області, мав зареєстрований страховий випадок, та відповідно був отримувачем щомісячних страхових виплат у вищезазначеному Фонді.
За висновком МСЕК від 14 серпня 2018 року серія 12ААА №009988 позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності 40% безстроково та встановлена третя група інвалідності.
Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень з 01.01.2023 (у зв'язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.
21.11.2024 представник позивача звернувся до відповідача щодо надання інформації про правові підстави не виплати ОСОБА_1 страхових виплат, які він не отримав у лютому 2024 року.
Листом від 26.11.2024 року відповідач повідомив позивача, що згідно з даними Державної міграційної служби України документ (паспорт серія НОМЕР_1 , який міститься в Реєстрі застрахованих осіб), що посвідчує особу ОСОБА_1 визнано недійсним або втраченим на дату початку дії виплати. Тому ОСОБА_1 були призупинені щомісячні страхові виплати з 01.02.2024 року до з'ясування обставин для прийняття остаточного рішення, про що заявника було проінформовано листом від 26.03.2024 № 1200-0210-8/7700.
01.12.2024 позивач через веб-портал ПФУ звернувся до відповідача з заявою про продовження страхових виплат та надав усі відповідні документи.
Листом від 18.12.2024 відповідач відмовив позивачу в подовженні страхових виплат.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою адвоката Бондаренка Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення виплати страхових виплат з 09.10.2024;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області відновити нарахування та виплату пенсії з 09.10.2024.
Відповідач через підсистему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, як того вимагає пункт 3 Постанови КМУ № 1323 від 29.11.2022 та Постанови КМУ № 1467 від 30.12.2022, своєчасно прийняло від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області виплатні документи на січень 2023 року та справи про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати (по яких здійснено нарахування для виплати у січні 2023 року та по яких прийнято рішення про припинення здійснення страхових виплат, але справу не передано на архівне зберігання) та продовжило ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) призначені зазначеним управлінням страхові виплати.
В паперовому вигляді передано справу ОСОБА_1 , сформовану ФСС після 24.02.2022 (1 аркуш). Справи, сформовані Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до 24.02.2022 не передавалися, оскільки залишилися на тимчасово окупованій території Луганської області.
Згідно бази даних підсистеми ІКІС ПФУ «Призначення та виплати деяких соціальних виплат» ОСОБА_1 з 01.01.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як потерпілий внаслідок нещасного випадку на виробництві
Відповідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, від 14.08.2018 серія 12ААА № 009988, що додається, ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 40% з 01.08.2014 та діє безстроково.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нараховувало та фактично сплачувало потерпілому - позивачу ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати у період з 01.01.2023 по 31.01.2024 (остання виплата щомісячної страхової виплати за січень 2024 року здійснювалась у розмірі 5840,83 грн).
Відповідно до статті 9 Закону України від 03.12.2019 № 324-IX «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» (далі - Закон № 324) Міністерством фінансів України до Пенсійного фонду України надано списки осіб - отримувачів державних виплат (страхових виплат), по яких виявлено розбіжності щодо особи ОСОБА_1 в інформації, наявній в Єдиному державному демографічному реєстрі Державної міграційної служби України, з інформацією в електронній справі отримувача регресу. А саме: документ, що посвідчує особу ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1 в Єдиному державному демографічному реєстрі Державної міграційної служби України визнано недійсним або втраченим.
02.12.2024 ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення/перерахування/продовження страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням). До заяви від 02.12.2024 заявник додав копії таких документів: паспорту громадянина України у формі картки, ідентифікаційного номеру, Акту Н-1 (акт розслідування нещасного випадку), Акту П-4 (акт розслідування професійного захворювання), виписку з акту огляду МСЕК про встановлення, зняття або зміну групи інвалідності, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.06.2017 № 919 45894.
Відповідач звертає увагу, що на заяву від 02.12.2024, подану в електронній формі, накладено електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, однак, заявником не дотримано умов щодо здійснення авторизації на вебпорталі з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису “Дія.Підпис»).
Отже, на думку відповідача, він діяв в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою та особою з інвалідністю 3 групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як потерпілий внаслідок втрати працездатності та є отримувачем щомісячних страхових виплат, а також отримує пенсію, що підтверджується копіями паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 778563 та підтверджується сторонами в заявах по суті спору.
Відповідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, від 14.08.2018 серія 12 ААА № 009988, ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 40% з 01.08.2014 та діє безстроково.
21.11.2024 представник позивача звернувся до відповідача щодо надання інформації про правові підстави не виплати позивачу страхових виплат, які він не отримав у лютому 2024 року.
Листом від 26.11.2024 №1200-0208-8/30146 відповідач повідомив представника позивача, що відповідно до мігрованої бази даних Фонду соціального страхування України до бази даних підсистеми «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України ОСОБА_1 з 01.08.2015 по 31.12.2022 перебував на обліку в Сєвєродонецькому міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області. Також зазначили, що, відповідно до рекомендацій, наданих Міністерством фінансів України, щодо проведеної верифікації щомісячних страхових виплат, згідно з даними Державної міграційної служби України документ (паспорт серія НОМЕР_1 , який міститься в Реєстрі застрахованих осіб), що посвідчує особу ОСОБА_1 визнано недійсним або втраченим на дату початку дії виплати. Тому, ОСОБА_1 були призупинені щомісячні страхові виплати з 01.02.2024 до з'ясування обставин для прийняття остаточного рішення, про що заявника було проінформовано листом від 26.03.2024 № 1200-0210-8/7700.
01 грудня 2024 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління ПФУ в Луганській області з заявою про продовження страхових виплат та надав усі відповідні документи.
Постановою №1280278252/1280278252-2024-1 від 05.12.2024 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг ГУ ПФУ в Луганській області відмовлено позивачу у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг на підставі статті 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: в інших випадках, передбачених законом, а саме відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).
Листом від 18.12.2024 № 9683-9856/А-02/8-1200/24 відповідачем було повідомлено, що позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, необхідно особисто звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України (сервісного центру) із заявою про здійснення страхової виплати та надати документи: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; банківські реквізити для перерахування страхових виплат через мережу установ АТ “Ощадбанк»; акт розслідування нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (за наявністю); висновки МСЕК про встановлення відсотків втрати професійної працездатності (за наявністю) та оновлену довідку внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації на підконтрольній українській владі території.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV).
За змістом частини 1 статті 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закон №1105-XIV на уповноважений орган управління та його територіальні органи, серед іншого, покладено завдання здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Частиною 1 статті 30 Закону №1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати складаються, зокрема, із щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата) (пункт 1 частини 7 статті 30 Закону №1105-XIV).
Відповідно до статті 37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Статтею 38 Закону №1105-XIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Відповідно до статті 39 Закону №1105-XIV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
З аналізу наведених норм Закону №1105-XIV слідує висновок, що вказаними нормами врегульований порядок призначення страхових виплат потерпілим та особам, які мають право на такі виплати, а саме визначено порядок звернення таких осіб за призначенням страхових виплат з відповідною заявою, встановлено перелік документів, необхідних для розгляду заяви, порядок їх розгляду, встановлено порядок прийняття рішення за наслідками розгляду заяви та яке рішення приймається уповноваженим органом за результатом розгляду заяви про призначення страхової виплати.
У справі, що розглядається, позивач згідно бази даних підсистеми ІКІС ПФУ «Призначення та виплати деяких соціальних виплат» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01.01.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як потерпілий внаслідок нещасного випадку на виробництві та отримувач страхових виплат.
Таким чином, право позивача на отримання страхових виплат встановлено позивачу ще Фондом соціального страхування Луганської області, про що свідчить призначення відповідних виплат позивачу та їх виплата до 01.01.2023 Фондом соціального страхування Луганської області, після 01.01.2023 - ГУ ПФУ в Луганській області.
Матеріалами справи підтверджується, що постановою №1280278252/1280278252-2024-1 від 05.12.2024 позивачу відмовлено у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг на підставі статті 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: в інших випадках, передбачених законом, а саме відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).
В контексті наведеного, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг приймається за результатами розгляду заяви особи, яка звертається за призначенням відповідних страхових виплат, а не у випадку, коли такі виплати призначені і виплачуються.
До того ж, відповідач прийнявши рішення про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг та зобов'язуючи позивача звернутися із заявою про виплату страхових виплат та надати документи, вдається до процедури встановлення права позивача на такі виплати та їх призначення, що суперечить наведеним вимогам Закону №1105-XIV.
Суд звертає увагу, що страхові виплати як свідчать матеріали справи, позивачу вже призначені і здійснювалася їх виплата.
Статтею 40 Закону №1105-XIV визначений порядок припинення здійснення страхових виплат.
Так, цією статтею встановлено, що здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються:
1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) у разі смерті отримувача страхових виплат;
7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого;
8) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, враховуючи положення статті 40 Закону №1105-XIV суд дійшов висновку, що відповідач мав прийняти рішення у спосіб припинення здійснення страхових виплат, оскільки страхові виплати призначені і виплачувалися позивачу.
Дослідивши зміст спірного рішення судом встановлено, що відповідач прийняв рішення про відмову у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг, керуючись ст. 39 Закону №1105-XIV, а саме в рішенні вказано: відповідно до заяви з документами, які до неї було додано, та статті 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в інших випадках, передбачених законом: Відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).
Жодних мотивів відмови рішення відповідача не містить.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У вказаній статті закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметься ними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності. Законодавче закріплення цих критеріїв-принципів також дає можливість фізичній чи юридичній особі сформувати уявлення про якість та природу належних рішень чи дій, які вона має право очікувати від суб'єкта владних повноважень.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Отже, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Рішення відповідача не містить в собі мотивування та обґрунтування підстав прийняття такого рішення. Відповідач вказавши таку підставу у рішенні як відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи), не конкретизував яка саме інформація та документи відсутні.
Відповідні обґрунтування відповідач наводить у відзиві, проте як вже зазначено судом таке обґрунтування має бути наведене безпосередньо у рішенні.
З вище наведених правових норм слідує, що частиною першою статті 40 Закону №1105-XIV визначено вичерпний перелік підстав для припинення виплати страхових виплат. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати страхових виплат з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Щодо наведених відповідачем підстав припинення виплати позивачу страхових виплат суд звертає увагу, що відповідач тільки посилається на наявність інформації про те, що паспорт серія НОМЕР_1 , що посвідчує особу ОСОБА_1 визнано недійсним або втраченим, проте жодних доказів на підтвердження таких доводів не надано.
На думку суду, наявність такої інформації не є підставою, встановленою Законом для припинення виплати позивачу страхових сум відповідно до статті 40 Закону № 1105-XIV .
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одними з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Частини першої статті 27 Основ передбачено, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.
Відтак, Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення страхових виплат не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.
Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що інші випадки для припинення страхових виплат повинні також бути передбачені саме законом.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що припинення позивачу виплати щомісячних страхових виплат здійснено ГУПФУ в Луганській області за відсутності підстав, передбачених частиною першою 40 Закону № 1105-XIV, або підстав, передбачених іншим законом, а отже рішення відповідача є протиправним.
За приписами ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом встановлено, що у спірних правовідносинах право позивача порушено постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №1280278252/1280278252-2024-1 від 05.12.2024. Отже, наслідки для позивача тягне рішення відповідача та права позивача на отримання страхових виплат порушено рішенням відповідача, а не діями щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 страхових виплат, як зазначає позивач.
З метою захисту прав позивача, відповідно до приписів частини 2 статті 9 КАС України, відповідно до яких суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати постанову № 1280278252/1280278252-2024-1 від 05.12.2024 протиправною та скасувати її. Відновленням прав позивача є зобов'язання відповідача поновити позивачу в межах строку звернення до суду нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 09.10.2024.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню з виходом суду за межі позовних вимог та обранням належного способу захисту.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підстави застосування пункту 1 частини першої статті 371 КАС України відсутні, оскільки у справі суд не прийняв рішення про стягнення суми страхових виплат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн відповідно до квитанції про сплату № 7912-8171-0484-7992 від 31.03.2025.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Бондаренка Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код за ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 1280278252/1280278252-2024-1 від 05.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 09 жовтня 2024 року, із виплатою суми заборгованості.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення щомісячних страхових виплат за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова