Іменем України
30 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/16990/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Свергун І.О.,
за участі секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,
представника позивача Дмітрієвої В.В.,
представника відповідача Юзюка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 2422615147 та № 2432615147 від 14.06.2019,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 2422615147 та № 2432615147 від 14.06.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків відповідача про порушення товариством податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій з контрагентами підтверджено наявними первинними документами. Разом з тим, позивач зазначає про недотримання контролюючим органом процедури перевірки, враховуючи повідомлення товариством перевіряючих про факт втрати первинних документів.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
22.10.2019 до суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що під час перевірки встановлено неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій з постачання (реалізації) товарів на адресу позивача по ланцюгу постачання, у зв'язку з відсутністю у вказаних суб'єктів господарювання необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, виробничих потужностей, власних основних засобів при значних обсягах реалізації послуг та товарів. Крім того, акцентовано увагу на тому, що товариством позивача було частково надано первинні документи бухгалтерського обліку, а про частину документів, що не надана, позивач повідомив контролюючий орган безпосередньо під час проведення перевірки, тобто з порушенням строків, визначених законодавством.
21.11.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на позовних вимогах.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 2422615147 та № 2432615147 від 14.06.2019 відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року скасовано; прийнято нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2019 року № 2422615147. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2019 року № 2432615147.
Постановою Верховного Суду від 26 травня 2022 року касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі № 640/16990/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/16990/19 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2022 закінчено підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до положень абзаців другого-четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Автоматизованою системою документообігу Луганського окружного адміністративного суду для розгляду цієї адміністративної справи визначена суддя Свергун І.О.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 справу прийнято до провадження, замінено відповідача Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС України, код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка 33/19, м. Київ, 04655). Визначено продовжити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 16.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові, а представник відповідача заперечував проти позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень від 11 квітня 2019 року № 201/26-15-14-07-02-18, №781/26-15-42-08, № 202/26-15-14-09-01 від 15 квітня 2019 року № 215/26-15-14-07-02-18, виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві, на відповідно до ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок на ІІ квартал 2019 року та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 28 березня 2019 року № 3845, було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «СМАРТ СОЛЮШИНЗ ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, валютного - за період 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, з питань єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2018 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід'ємною частиною).
Так, під час проведення перевірки директору ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» були вручені запити: від 11 квітня 2019 року № 1, № 2, від 12 квітня 2019 року № 3, від 25 квітня 2019 року № 4 про надання оригіналів всіх наявних первинних документів, даних бухгалтерського та податкового обліку за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року.
Водночас, 25 квітня 2019 року, 26 квітня 2019 року та 06 травня 2019 року складено акти № 333/26-15140702-1, № 342/26-15-14-07-02-16 та № 357/26-15-14-07-02-1 про факт відмови позивача у наданні документів до проведення перевірки.
При цьому про втрату первинних документів ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» було офіційно повідомлено ГУ ДФС у м. Києві листом від 07 травня 2019 року № 81 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 07 травня 2019 року № 95060/10), в якому товариством зазначено, що повідомлення про втрату документів до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві зроблено 07 травня 2019 року.
За результатами проведення зазначеної перевірки контролюючим органом було складено акт від 13 травня 2019 року № 101/26-15-14-07-02-10/37203896, та встановлено наступні порушення норм податкового законодавства:
- п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. 134.1.1 п. 1.134 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, ст. 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 п. 7 П(С)БО 15 «Доходи, П(С)БО 16 «Витрати», п. 5 П(С)БО 11, п.п. 2.1, п.2.2 Положення № 88, з урахуванням ст. ст. 138-140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 3920332 грн, у тому числі: за 2016 рік у сумі 527907 грн, за 2017 рік у сумі 1531636 грн, за 2018 рік у сумі 1860789 грн;
- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 185.1 ст. 185, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 4033078 грн (арк. спр. 50-250 т. 1, арк. спр. 1-43 т. 2).
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано наступним.
За результатами аналізу регістрів бухгалтерського обліку (журналів-ордерів та відомостей по рахунку 631, оборотно-сальдових відомостей за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року), на балансі ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» станом на 01 січня 2016 року, обліковується кредиторська заборгованість на загальну суму 1498903 грн, яка залишилась непогашеною, станом на 31 грудня 2018 року по розрахунках з: ТОВ «ГЕФЕСТ АЛЬЯНС БК», ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», ТОВ «ГАТІОРА», ТОВ «АНІАН», ТОВ «ІНТЕРГО-ПЛЮС», ТОВ «КІГЕНС», ТОВ «МАЕСТРО ТОРГ», ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА МОНОЛІТ».
Контролюючий орган дійшов висновку, що строк позовної давності по вищенаведеній заборгованості минув ще у 2018 році, проте Товариством не проведено її списання. Крім того, претензійної роботи щодо врегулювання/стягнення заборгованості Товариства перед кредиторами не проводилось, відповідного документального підтвердження до перевірки не надавалось, як неможливо підтвердити облік та формування вказаної заборгованості, з огляду на не надання позивачем відповідних документів.
Також контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій з контрагентами ТОВ "АДЕКСІМ-ТРЕЙД", ТОВ"МЕТЛАЙНІНГ", ТОВ "ІНТЕР ТОРГ КОМПАНІ", ТОВ "ТК ІНТЕР АЛЬЯНС", ТОВ "АРЕНА ТОРГ ЮА", ТОВ "БЛОЙТЕН", ТОВ "БРАЙТЕНС", ТОВ "АКЦЕНТ ТГ", ТОВ "ПЕЧЕРСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ", ТОВ "СОБРАЄН", ТОВ "ОЛДІ-ТРЕЙД", ТОВ "ІНДІ ГРОУП", ТОВ"СПРОМЕКС", ТОВ "ЛІСТЕКС ГРУП", ТОВ "СТРАЙТЕН", ТОВ "НОСКУС", ТОВ "ТРІФЕШ", ТОВ "ОН-КОРТ ЛТД", ТОВ "ЮРТЕКС ГРУП", ТОВ "ЦВІНАТ", ТОВ "ФЛАЙДЕР", ТОВ"ДЖАМБЕК", ТОВ "ДРЕТОК", ТОВ "ДІСПЕТ", ТОВ "ТРОВАРС", ТОВ "ЛЕНДЛІ", ТОВ"ТЕРМАМІН", ТОВ "ПРОСТ КВЕН", ТОВ "КОСМО МИСТ", ТОВ "ГЛОС РИН" (на загальну суму 1533483,0 грн, в тому числі ПДВ 255580,0 грн), ТОВ "БІСТ КОНСАЛТИНГ", ТОВ"ТОРГВІНА", ТОВ "ВИНС ПРОМТ", ТОВ "КРОКУС ВАЙТ", ТОВ "НУБОРАН", ТОВ "КВЕСТ КЛІН", ТОВ "ЗАВЕРОН" (на загальну суму 708334,0 грн, ПДВ у сумі 141667,0 грн) з огляду на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, виробничих потужностей, власних основних засобів при значних обсягах реалізації послуг та товарів, не звітування контрагентів по ланцюгу постачання до контролюючих органів. Контролюючий орган вважає, що за операціями з вказаними контрагентами оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій та правомірності формування сум податкового кредиту та витрат, наслідком чого стало отримання ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток.
При цьому відповідач також посилається на порушення позивачем вимог ст. 44 Податкового кодексу України в частині ненадання Товариством до перевірки документів, які стосуються предмету перевірки.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 2422615147 від 14 червня 2019 року про визначення сум грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на суму 3920332,00 грн. (основної суми) та 980083,00 грн. (штрафних санкцій) внаслідок порушення вимог п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, ст. ст. 138-140 ПК України;
- № 2432615147 від 14 червня 2019 року про визначення сум грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 3920748 грн (основної суми) та 980187 грн (штрафних санкцій) внаслідок порушення вимог п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 185.1 ст. 185, п.п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192, п.п. 198.1, п.п.198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України.
Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП», не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятими за результатами проведення перевірки податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарг від 27 червня 2019 року № 143 та від 27 червня 2019 року № 142.
За результатами розгляду наведених скарг рішенням ДФС України від 22 серпня 2019 року № 40539/6/99-99-11-04-01-25 залишено без змін прийняті податкові повідомлення-рішення, а скарги - без задоволення.
Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеними за її результатом податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи такі рішення протиправним та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1.1. статті 1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Як слідує зі змісту акта перевірки, під час аналізу регістрів бухгалтерського обліку (журналів-ордерів та відомостей по рахунку 631, оборотно-сальдових відомостей за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року), на балансі ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» станом на 01.01.2016 року, обліковується кредиторська заборгованість на загальну суму 1498903 грн, яка залишилась непогашеною, станом на 31.12.2018 року по розрахунках з:
- ТОВ «Гефест Альянс БК» (код 37312719) у сумі 300510,50 грн - інформації щодо виникнення кредиторської заборгованості до перевірки не надано;
- ТОВ «Грант Тайм» (код 38123047) у сумі 159879,0 грн - інформації щодо виникнення кредиторської заборгованості до перевірки не надано;
- ТОВ «Гатіора» (код 38091733) у сумі 30883,14 грн - інформації щодо виникнення кредиторської заборгованості до перевірки не надано;
- ТОВ «Аніан» (код 39643482) у сумі 32436,0 грн - інформації щодо виникнення кредиторської заборгованості до перевірки не надано;
- ТОВ «Інтерго-Плюс» (код 39058426) у сумі 82950,0 грн - інформації щодо виникнення кредиторської заборгованості до перевірки не надано;
- ТОВ «Кігенс» (код 39277933) у сумі 36000,0 грн - інформації щодо виникнення кредиторської заборгованості до перевірки не надано;
- ТОВ «Маестро Торг» (код 37931224) у сумі 425044,16 грн - інформації щодо виникнення кредиторської заборгованості до перевірки не надано;
- ТОВ «Перспектива Моноліт» (код 39235940) у сумі 431200,0 грн - інформації щодо виникнення кредиторської заборгованості до перевірки не надано.
Водночас, податковим органом було звернуто увагу на те, що строк позовної давності по вищенаведеній заборгованості минув ще у 2018 році, проте, товариством не проведено її подальше списання, а у зв'язку з тим, що перевірка проводиться за період з 01.01.2016, неможливо підтвердити облік та формування вказаної заборгованості. Крім того, претензійної роботи щодо врегулювання/стягнення заборгованості не проводилось та відповідного документального підтвердження до перевірки не надавалось.
Статтею 4 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами), визначені основні принципи бухгалтерського обліку, зокрема: нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому, доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Приписами п. 3 ст. 9 Закону № 996-XIV, визначено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Згідно з нормами п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно із частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20).
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).
Частиною першою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина третя статті 264 ЦК України).
Відтак, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за придбані товари/послуги залишилася не сплаченою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен включити суму такої кредиторської заборгованості до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 520/723/20.
Позивачем не заперечується, що на балансі ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» станом на 01.01.2016 року обліковується кредиторська заборгованість на суму 1498903 грн, лише посилається, що Товариство не списувало кредиторську заборгованість, оскільки не було підстав, отже, і підстав для висновку про заниження фінансового результату до оподаткування у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 1498903 грн немає.
При цьому в судовому засіданні представник позивача не змогла надати пояснення ні щодо періоду виникнення заборгованості, ні щодо погашення кредиторської заборгованості Товариством.
Позивач не надав суду доказів на підтвердження погашення заборгованості або вчинення інших конкретних дій, спрямованих на погашення боргу перед кредиторами, а також будь-яких доказів, що строк позовної давності переривався.
Тож, з урахуванням положень ст. ст. 4, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 та п. 7 П(С)БО 15, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що в порушення норм ст. 134 та ст. 135 ПК України, за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, а саме: до складу «Іншого доходу» рядок 2240 Звіту про фінансові результати за 2018 рік, позивачем не було включено суми безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 1498903 гривень, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на суму 1498903 грн.
Щодо питання дотримання ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» вимог п. 85.2. ст. 85 ПК України.
Під час перевірки контролюючим органом було вручено платнику чотири письмові запити про надання документів, а саме: № 1 від 11.04.2019, № 2 від 11.04.2019, № 3 від 12.04.2019, № 4 від 25.04.2019.
Однак, 06.05.2019, тобто в останній день проведення документальної планової перевірки (з урахуванням строку продовження), головний бухгалтер підприємства повідомила, що первинні документи по запиту № 4 від 25.04.2019 було частково втрачено 01.05.2019, на підтвердження чого було надано талон-повідомлення від 01.05.2019 до Деснянського управління поліції ГУНП в м. Києві та службову записку юрисконсульта ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» Безпалюка В.А. від 06.05.2019 про викрадення 01.05.2019 з його машини документів.
Про втрату первинних документів ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» офіційно повідомлено ГУ ДФС в м. Києві листом від 07.05.2019 № 81 (вх. ГУ ДФС у м. Києві № 95060/10 від 07.05.2019), в якому зазначено, що повідомлення про втрату документів до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві зроблено 07.05.2019.
До перевірки не надано первинні документи, про що складено акти про відмову ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» у наданні документів до перевірки: від 25.04.2019 № 333/26-15-14-07-02-16, від 26.04.2019 № 342/26-15-14-07-02-16, від 06.05.2019 № 357/26-15-14-07-02-16.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, врегульований статтею 44 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 44.1 вказаної статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44).
Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9).
З огляду на вказані норми права підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності не підтвердженими відповідними первинними документами.
Таким чином, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.
Відповідно до частин першої-третьої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88).
Відповідно до пункту 6.6 Положення № 88 строк зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства.
Згідно з вимогами пункту 85.2 статті 85 платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85).
Отже, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови (пункт 85.6 статті 85).
Згідно з пунктом 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
З огляду на положення пункту 44.5 статті 44 ПК України суд констатує порушення позивачем строку повідомлення контролюючого органу за місцем обліку про втрату документів, оскільки втрата мала місце 01.05.2019, а письмове повідомлення контролюючого органу здійснено 07.05.2019.
Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Таким чином, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, реєстрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, зазначена імперативна норма передбачена пунктом 44.1 статті 44 і кореспондується з вимогами пункту 198.6 статті 198, якою передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Товариством не дотримано вимоги п. 44.5 статті 44 ПК України щодо повідомлення контролюючого органу про втрату документів у п'ятиденний термін (втрата сталася 01.05.2019, талон-повідомлення Деснянського УПГУ НП у м. Києві датовано 01.05.2019, а повідомлення про втрату до органу ДФС офіційно здійснено 07.05.2019).
В порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України до перевірки не надано первинні документи, про що, як зазначено вище, було складено акти.
Суд також не бере до уваги доводи представника позивача про те, що запит № 4 від 25.04.2019 про надання документів ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» отримало лише 26.04.2019, оскільки згідно з листом від 07.05.2019 вих. № 81 на адресу начальника ГУ ДФС України у м. Києві директор ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» Нагаївський О.Г. підтверджує, що запит № 4 він отримав 25.04.2019 (том 2 арк. спр. 131-132).
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, реєстрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, зазначена імперативна норма передбачена пунктом 44.1 статті 44 і кореспондується з вимогами пункту 198.6 статті 198, якою передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відтак, висновок контролюючого органу в акті перевірки про порушення позивачем п. 85.2 статті 85 ПК України суд вважає обґрунтованим.
Також під час проведення перевірки згідно наданих первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, оборотно-сальдових відомостей контролюючим органом було встановлено взаємовідносини між ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» та контрагентами-постачальниками товарів на загальну суму 1533483,00 грн, в тому числі ПДВ 255580,0 грн, які не можуть бути прийняті та відображені у податковій звітності, адже не підтверджуються фактично, адже контрагентів-постачальників товарів ТОВ «АДЕКСІМ-ТРЕЙД» (код 36472468), ТОВ «МЕТЛАЙНІНГ» (код 41831380), ТОВ «ІНТЕР ТОРГ КОМПАНІ» (код 42104931), ТОВ «ТК ІНТЕР АЛЬЯНС» (код 42104994), ТОВ «АРЕНА ТОРГ ЮА» (код 42108323), ТОВ «БЛОЙТЕН» (код 42113149), ТОВ «БРАЙТЕНС» (код 42114393), ТОВ «АКЦЕНТ ТГ» (код 42121255), ТОВ «ПЕЧЕРСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» (код 42121297), ТОВ «СОБРАЄН» (код 42121344), ТОВ «ОЛДІ-ТРЕЙД» (код 42121627), ТОВ «ІНДІ ГРОУП» (код 42121653), ТОВ «СПРОМЕКС» (код 42154343), ТОВ «ЛІСТЕКС ГРУП» (код 42155635), ТОВ «СТРАЙТЕН» (код 42155939), ТОВ «НОСКУС» (код 42178338), ТОВ «ТРІФЕШ» (код 42186752), ТОВ «ОН-КОРТ ЛТД» (код 42187138), ТОВ «ЮРТЕКС ГРУП» (код 42188058), ТОВ «ЦВІНАТ» (код 42196980), ТОВ «ФЛАЙДЕР» (код 42197916), ТОВ «ДЖАМБЕК» (код 42198637), ТОВ «ДРЕТОК» (код 42236290), ТОВ «ДІСПЕТ» (код 42236415), ТОВ «ТРОВАРС» (код 42302236), ТОВ «ЛЕНДЛІ» (код 42303135), ТОВ «ТЕРМАМІН» (код 42357992), ТОВ «ПРОСТ КВЕН» (код 42358074), ТОВ «КОСМО МИСТ» (код 42358116), ТОВ «ГЛОС РИН» (код 42358231) відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, виробничих потужностей, власних основних засобів при значних обсягах реалізації послуг та товарів.
Наведене, на переконання податкового органу, свідчить про неможливість постачати (реалізовувати) товари на адресу ТОВ «СМАРТ СОЛЮПІНЗ ГРУП» по ланцюгу постачання, з урахуванням відсутності у вищезазначених контрагентів-постачальників матеріальних, виробничих та трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності та зокрема, постачання (реалізацію) товарів на адресу ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП».
Натомість, позивач наголошує на тому, що вказані висновки податкового органу є припущенням та не є доведеними, адже, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. При цьому, позивач вказує на те, що порушення постачальниками товару ланцюгу постачання або правил бухгалтерського обліку, не може бути підставою для висновку про порушення норм законодавства покупцем при формуванні податкового кредиту і такий покупець не повинен зазнавати негативних наслідків за умови, якщо він не був обізнаний з такою поведінкою та не вступав у змову з контрагентами.
Позивач зазначає на тому, що товариство реально отримало товари від продавців та передало їх замовникам, доказом чого слугують первинні документи та відсутність претензій з боку кінцевих отримувачів товарів.
Згідно з нормами п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 п. 44 ПК України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків під час складання такої звітності.
Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У силу ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
При цьому слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.
Водночас нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.
Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.
Суд, аналізуючи висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, що надані сторонами під час розгляду спору по суті, вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» документально оформлювало операції з постачання товарів вищезазначеними контрагентами-постачальниками на загальну суму 1533483,00 грн, які є операціями з безоплатного отриманих цих товарів від третіх осіб.
З урахуванням відсутності трудових ресурсів у вищезазначених контрагентів-постачальників, необхідних для здійснення господарської діяльності, відсутність власних основних засобів, відсутність придбання зазначених товарів по ланцюгу постачання та в подальшому їх реалізацію, свідчить лише про документування зазначених операцій на паперових носіях та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.
Оскільки реальність вчинення господарських операцій між вищезазначеними контрагентами-постачальниками та ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів (придбання товарів), а не задекларований на папері, таким чином, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо того, що у ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.
Натомість, надані під час розгляду спору документи первинного бухгалтерського обліку вказують лише на документальне оформлення вказаних господарських операцій з контрагентами-постачальними, однак, не спростовують встановлених контролюючим органом обставин фактичної неможливості їх виконання.
Як зазначалось вище, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, недостатність площі складських приміщень, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не придбавались по ланцюгу постачання в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, суд приходить висновку, що, в даному випадку, надані позивачем первинні документи не є достатніми та вичерпними для висновку про реальне виконання договорів з контрагентами.
У даному випадку суд погоджується з висновками контролюючого органу, що надані ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» первинні документи не засвідчують реальності господарських операцій та не містять достовірних відомостей.
Контролюючим органом під час здійснення перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок, саме задекларованими контрагентами, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті.
Фактично, ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» було проведено господарські операції з вищезазначеними контрагентами-постачальниками шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами. Таким чином, висновки податкового органу про те, що на порушення п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» занижено фінансовий результат до оподаткування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року на загальну суму 1533483 грн, є обґрунтованими та знаходять своє підтвердження.
Контролюючим органом під час перевірки повноти декларування ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, встановлено їх заниження всього у сумі 21779623 грн, у тому числі: за 2016 рік у сумі 2932816 грн, за 2017 рік у сумі 8509089 грн, за 2018 рік у сумі 10337718 гривень.
Нереальність наведених господарських операцій з контрагентами-постачальниками позивача відповідач пов'язував зі встановленими під час перевірки обставинами та податковою інформацією, наданою контролюючими органами, щодо: реалізації контрагентами товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання (відповідно до зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних); відсутності можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу; відсутності інформації щодо зберігання, транспортування товару, власні або орендовані фонди, необхідні для здійснення задекларованої господарської діяльності.
Предмет доказування у справі, що розглядається, становлять не тільки долучені первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами позивача, а й обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.
Надання позивачем податковому органу (також суду під час розгляду спору) належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. При цьому, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції податкового органу.
Податковий орган під час розгляду спору посилався на те, що контрагенти позивача об'єктивно не могли виконати весь обсяг робіт та послуг, а також поставити товар, враховуючи відсутність у них достатнього обсягу трудових ресурсів, основних засобів та самого товару.
Виходячи з зібраних у матеріалах справи первинних документів та обставин, якими керувався податковий орган, суд враховує, що по більшості наведених у акті перевірки контрагентах позивача, спільним є те, що: відсутність звітування до податкових органів; у них наявні облікові картки суб'єктів фіктивного підприємництва (зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників); особи (керівники/засновники) у ході допиту повідомили про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності вказаних контрагентів; відсутнє придбання товарів, що продавались позивачу (зокрема, гнучка підводка для спринклера); відсутність звітування контрагентами про нарахування заробітної плати або за цивільно-правовими договорами. Також по більшості контрагентів позивача, вбачається повна невідповідність придбаних товарів по відношенню до реалізованих, зокрема, придбавали сигарети, а продаж відбувся будівельно-монтажних робіт, послуги з утилізації ТПВ, плитки керамічної для стін, суміші для швів, паперу, розміщення матеріалів в торгівельних точках. До прикладу, встановлено, що ТОВ «НУБОРАН» придбавало з моменту створення по листопад 2018 року сигарети, а продавало вже антикорозійний захист фасонних виробів, емаль, будівельно-монтажні роботи, здійснювало ремонт каналізаційної мережі. ТОВ «КВЕСТ КЛІН» з моменту створення до 2018 року придбавало сигарети, а реалізовувало антикорозійний захист фасонних виробів, будівельно-монтажні роботи з реконструкції дошкільного навчального закладу, виконання робіт з брендування приміщень, олію соняшникову, електроди, штуцер різьбовий, підшоломник зимовий тощо. У свою чергу, ТОВ «ІНТЕР ТОРГ КОМПАНІ» з моменту створення по грудень 2018 року придбавало сигарети та тканини з синтетичних комплексних ниток, а реалізовувало золотник двухпозиційний з електромагнітним управлінням, джерело безперебійного живлення, стійку під фотоелемент, монтажний набір, сповіщувач магнітоконтактний, полиця консольна, надавало послуги з утилізації ТПВ тощо. (а.с. 87-250 т. 1, а.с. 1-18 т. 2).
Крім того, по взаємовідносинах ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» з контрагентами-постачальниками будівельно-монтажних робіт, а саме: ТОВ «БІСТ КОНСАЛТИНГ» (код 41640579), ТОВ «ТОРГВІНА» (код 42302194), ТОВ «ВИНС ПРОМТ» (код 42357987), ТОВ «КРОКУС ВАЙТ» (код 42358027), ТОВ «НУБОРАН» (код 42358069), ТОВ «КВЕСТ КЛІН» (код 42358095), ТОВ «ЗАВЕРОН» (код 42372256) задекларовано взаємовідносин на загальну суму 708334,0 грн., ПДВ у сумі 141667,0 гривень.
Водночас, наведені в п. п. 1 п. 3.1.2.2. акта перевірки обставини свідчать про неможливість ТОВ «БІСТ КОНСАЛТИНГ» (код 41640579), ТОВ «ТОРГВІНА» (код 42302194), ТОВ «ВИНС ПРОМТ» (код 42357987), ТОВ «КРОКУС ВАЙТ» (код 42358027), ТОВ «НУБОРАН» (код 42358069), ТОВ «КВЕСТ КЛІН» (код 42358095), ТОВ «ЗАВЕРОН» (код 42372256) постачати (виконувати) будівельно-монтажні роботи на адресу ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» по ланцюгу постачання, з урахуванням відсутності в них матеріальних, виробничих та трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності та, зокрема, постачання (виконання) робіт, послуг на адресу ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП».
У контрагентів-постачальників будівельно-монтажних робіт ТОВ «БІСТ КОНСАЛТИНГ» (код 41640579), ТОВ «ТОРГВІНА» (код 42302194), ТОВ «ВИНС ПРОМТ» (код 42357987), ТОВ «КРОКУС ВАЙТ» (код 42358027), ТОВ «НУБОРАН» (код 42358069), ТОВ «КВЕСТ КЛІН» (код 42358095), ТОВ «ЗАВЕРОН» (код 42372256) відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, виробничих потужностей, власних основних засобів при значних обсягах реалізації послуг та товарів.
За операціями з ТОВ «БІСТ КОНСАЛТИНГ» (код 41640579), ТОВ «ТОРГВІНА» (код 42302194), ТОВ «ВИНС ПРОМТ» (код 42357987), ТОВ «КРОКУС ВАЙТ» (код 42358027), ТОВ «НУБОРАН» (код 42358069), ТОВ «КВЕСТ КЛІН» (код 42358095), ТОВ «ЗАВЕРОН» (код 42372256) оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій та правомірності формування сум податкового кредиту та витрат, наслідком чого, стало отримання ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток.
Суд за даних обставин не бере до уваги посилання позивача на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, а також про те, що порушення постачальниками товару ланцюгу постачання не може бути поставлено у провину саме позивачу, адже, в сукупності, обставини даного спору та висновки акта перевірки вказують на фактичну неможливість проведення та досягнення результатів від наведених господарських операцій, з урахуванням не порушення контрагентами податкової дисципліни, а фізичної можливості їх здійснення без наявності придбання товару, що мав постачатися, його зберігання, наявності достатніх матеріальних та трудових ресурсів для подальшого продажу товарів/послуг, а також відсутності звітування до податкового органу по встановлених ПК України формах, що є звичайним та необхідним явищем при здійсненні суб'єктом господарювання реального сектору економіки.
Для ствердження про реальність (товарність) здійснення фінансового-господарської діяльності з контрагентами, для платника податків не достатньо лише оформлення у паперовому вигляді таких взаємовідносин, а необхідним за таких умов є й те, щоб номенклатура придбаних товарів у контрагента збігалась з номенклатурою придбаного ним товару.
За правилами пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Лише наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).
Встановлюючи обов'язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об'єктів оподаткування.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, та відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Обов'язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції, не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.
Тож, суд вважає, що в порушення ст. 4, 9 Закону України № 996-XIV, п. 6, п. 7 П(С)БО 16, п. 5 П(С)БО 11, п.п. 2.1 і 2.2 Положення № 88, з урахуванням ст. ст. 138 - 140 ПК України: до складу рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» було безпідставно віднесено витрати з придбання у ТОВ «БІСТ КОНСАЛТИНГ» (код 41640579), ТОВ «ТОРГВІНА» (код 42302194), ТОВ «ВИНС ПРОМТ» (код 42357987), ТОВ «КРОКУС ВАЙТ» (код 42358027), ТОВ «НУБОРАН» (код 42358069), ТОВ «КВЕСТ КЛІН» (код 42358095), ТОВ «ЗАВЕРОН» (код 42372256) будівельно-монтажних робіт із джерела невідомого походження та без документального підтвердження, в результаті чого, завищено витрати на загальну суму 708334,0 грн, у тому числі за 2018 рік на суму 708334 гривень.
Наведене вище дає підстави для висновку про те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (договори, податкові накладні, акти, тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, спірні господарські операції не підтверджені фактично, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.
Суд також враховує, що відповідно до вироку Подільського районного суду міста Києва від 04.02.2019 у справі № 758/16825/18 (провадження № 1-кп/758/566/19), який набрав законної сили 06.03.2019, затверджено угоду від 26.09.2018 про визнання винуватості між прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Корж Р.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.
У відповідності до обвинувального акту від 26.09.2018 ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1 ) вчинив фіктивне підприємництво шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АДЕКСІМ-ТРЕЙД» (код 36472468) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформленні від імені даного підприємства псевдо фінансово-господарських операцій та незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо наявності вироку відносно посадової особи контрагента платника податків за статтею 205 Кримінального кодексу України, а саме що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Відповідний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 826/17813/18, від 12 березня 2021 року у справі № 814/1325/17, від 08 квітня 2021 року у справі № 826/14873/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2025 у справі № 420/12471/22.
Крім того, установлено відсутність у вищезазначеного контрагента-постачальника матеріальних, виробничих та трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності та, зокрема, постачання (реалізацію) товарів на адресу ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП».
Згідно аналізу баз даних ІС «Податковий блок» встановлено, що по ланцюгу постачання ТОВ «АДЕКСІМ-ТРЕЙД» відсутнє придбання товарів Гнучка підводка (з'єднувач) для спринклера діаметром 1/2» (довжина 1000 мм), з кронштейном, які було надано на адресу ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП».
Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних за період взаємовідносин ТОВ «АДЕКСІМ-ТРЕЙД» придбавало наступні товари, роботи/послуги: оренда (компенсація комунальних послуг), делегування доменного імені, телекомунікаційні послуги, офісна шафа, плічка дерев'яні з перекладиною, суборенда нежитл. прим. вул. Костянтинівська, 72, рідина для промивки, сервісний збір за авіаквиток, організація перевезення відправлень, вогнегасники та інше.
Ураховуючи всі встановлені судом обставини, суд погоджується з висновком контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з вищезазначеним контрагентом.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на досліджені докази та встановлені обставини суд вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню, оскільки є правомірними, прийнятими в межах повноважень відповідача та у спосіб визначений законодавством, натомість, позивачем не спростовано доводів податкового органу та не доведено відсутність виявлених порушень. Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, йому не відшкодовуються. Відповідачем у справі не понесено судових витрат.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 2422615147 та № 2432615147 від 14.06.2019 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 30.06.2025.
Суддя І.О. Свергун