про розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення
27 червня 2025 року м. Дніпро Справа № 360/931/24
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Cекірської А.Г., розглянувши у письмовому провадженні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про виконання рішення суду у справі за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 360/931/24, яке набрало законної сили 11 грудня 2024 року, позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 , гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при перерахунку пенсії з 01.03.2024;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме - у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
21 лютого 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/931/24 за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, в якій заявник просив застосувати судовий контроль за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 у справі 360/931/24, зобов'язавши відповідача протягом 15 днів подати звіт про повне виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 24.02.2025 заяву про встановлення судового контролю призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 05 березня 2025 року. Запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області надати суду письмові пояснення з приводу виконання рішення суду у справі № 360/931/24.
Ухвалою суду від 05.03.2025 застосовано судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 360/931/24 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області подати до Луганського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 у справі № 360/931/24 у місячний строк з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18.03.2025 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 у справі № 360/931/24, встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області новий строк на подання звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 у справі № 360/931/24 на три місяці з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою суду від 19.06.2025 звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17 червня 2025 року № 1200-0801-8/15207 про виконання рішення суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 360/931/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 27 червня 2025 року, запропоновано стягувачу та боржнику у строк до 27 червня 2025 року включно подати до суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» пояснення щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі № 360/931/24 шляхом стягнення з ГУПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення суду сум пенсійних виплат.
24.06.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України надійшла заява, в якій останній зазначає наступне.
Суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Так, саме поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які ґрунтуються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.
Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 по справі № 360/4375/21 стосується зобов'язання вчинити певні дії щодо зобов'язання Головне управління здійснити перерахунок основного розміру пенсії у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, боржником за яким є державний орган, а не стягнення коштів.
Натомість особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна визначені у статті 7 Закону № 4901-VI.
З 01.04.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги", якою вносяться зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.
Тобто рішення суду в частині доплати до пенсії боржником фактично виконується в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
При цьому Головне управління зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості з пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у цій справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості зі страхових виплат позивачу.
Відповідач зазначив, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості з пенсії і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення суду у даній справі має зобов'язальний характер, тому зміна способу виконання рішення із зобов'язання здійснити виплату заборгованості по пенсії на стягнення суми цієї заборгованості фактично призведе до зміни рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенню питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
На переконання відповідача, вказане рішення не потребує встановлення іншого способу виконання, оскільки рішення є типовим та одним із багатьох інших типових рішень щодо виплати заборгованості з пенсії відповідно до вимог Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці». У всіх подібних судових рішеннях існують схожі обставини щодо їх виконання, які у даному випадку, що розглядається, не є істотно ускладненими або такими, що спричиняють неможливість їх виконання.
За таких обставин вважає, що підстави щодо зміни порядку виконання судового рішення у справі № 360/931/24 відсутні.
25.06.2025 від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення, в яких останній зазначає, що в запереченні на звіт відповідача зверталася увага, що протоколом перерахунку пенсії позивача підтверджено, що розмір пенсії позивача у відповідності до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» встановлено у розмірі 19139,78 грн, в той же час розмір фактичної пенсії 18665, 73 грн, тобто відповідач не виконав рішення суду, адже під час виконання повторно обмежив основний розмір пенсії ОСОБА_1 , гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при перерахунку пенсії з тих же самих підстав, яким вже надана правова оцінка судом і по яким ухвалено рішення щодо протиправності таких дій.
Тобто відповідач, виконуючи судове рішення, свідомо здійснив ті ж самі дії, на підставі того ж самого нормативно-правового акту, яким судом надана оцінка у судовому рішенні, здійснивши обмеження пенсії позивача та намагаючись таким чином створити ілюзію виконання судового рішення.
Звернення позивача з окремим позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 , гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при перерахунку пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме - у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії фактично буде передбачати винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, тобто буде суперечити ст. 129-1 Конституції України та нівелює значення інституту судового контролю.
Представник позивача вважає, що суд спочатку має надати належну оцінку діям відповідача щодо виконання рішення суду в частині перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме - у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, що надасть можливість визначити правильність визначення відповідачем суми різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
Адже для зміни способу і порядку виконання судового рішення першочергове значення має сума, яка підлягає стягненню. Наразі позивач переконаний, що так як відповідач до цього часу не виконав повною мірою рішення суду в частині перерахунку пенсії, яка має відповідати ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», то і сума фактичної заборгованості з пенсії відповідачем, відповідно, визначена невірно.
Відтак, питання щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення на цій стадії буде передчасним.
При розгляді звіту про виконання рішення суду, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
У відповідності до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно із частиною першою статті 383-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Абзацом першим частини першої статті 383-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 383-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У частині дев'ятій статті 382-3 КАС України визначено, що суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята статті 382-3 КАС України).
Судом встановлено, що звіт ГУПФУ в Луганській області від 17 червня 2025 року № 1200-0801-8/15207 відповідає вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Судом встановлено, що ГУПФУ в Луганській області рішенням № 909230169367 від 17.03.2025 проведено перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме - у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Внаслідок перерахунку, розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 склав 17165,73 грн (80% від заробітної плати - 21457,16 грн). Також нараховано доплату по проведеному перерахунку за період з 01.03.2024 по 31.03.2025 у сумі 14518,66 грн та обліковано в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.
Зазначений борг включено до переліку боргів внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1165 станом на 2025 рік. Виплату в новому розмірі розпочато з квітня 2025 року.
Разом з тим відповідачем не надано доказів на підтвердження виплати заборгованості за період з 01.03.2024 по 31.03.2025 у сумі 14518,66 грн, що свідчить про не повне виконання рішення суду.
Щодо доводів представника позивача про неналежне виконання судового рішення в частині перерахунку пенсії і передчасність вирішення питання щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення, суд зазначає таке.
У мотивувальній частині судового рішення від 04.10.2024 у справі № 360/931/24 зазначено, зокрема, таке:
«..Тобто, мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно із рішенням ГУПФУ в Луганській області від 25.02.2024 № 909230169367 середньомісячний заробіток позивача становить 21457.16000, сума пенсії по ЗУ “Про підвищення престижності шахтарської праці» (80% від 21457,16 грн) - 17165,73 грн, обмеження в індексації з 01.03.2023 - (-1116,82 грн), розмір пенсії з надбавками - 16048,91 грн.
Таким чином, відповідачем обмежено саме гарантований статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» основний розмір пенсії, що не є тотожним обмеженню максимального розміру індексації на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України».
Судом установлено, що на виконання судового рішення відповідачем рішенням № 909230169367 від 17.03.2025 проведено перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме - у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Внаслідок перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 склав 17165,73 грн (80% від заробітної плати - 21457,16 грн).
Тобто, відповідачем правильно визначено розмір пенсії ОСОБА_1 , а саме - 80% від заробітної плати 21457,16 грн становить 17165,73 грн.
Підсумовуючи наведені вище обставини, суд зазначає, що боржником частково виконано рішення суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 360/931/24, а саме в частині проведення перерахунку проведено перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме - у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому в цій частині суд приймає звіт ГУПФУ в Луганській області.
З наданих в матеріали доказів судом встановлено, що нарахована ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 360/931/24 сума пенсії у розмірі 14518,66 грн залишається невиплаченою.
Наданими в матеріали справи листами, які направляються боржником до Пенсійного фонду України, підтверджено, що боржником в межах наданих йому повноважень вживаються заходи з метою повного виконання рішення суду, проте такі заходи є недієвими, оскільки не призвели до повного виконання рішення суду.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже з наведених положень слідує, що невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості з пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 01.03.2024 по 31.03.2025 у сумі 14518,66 грн є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Як вже встановлено, на виконання рішення суду ГУПФУ в Луганській області нараховано ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.03.2024 по 31.03.2025 у сумі 14518,66 грн.
З дати набрання рішенням суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 360/931/24 законної сили пройшло близько 6 місяців, проте нарахована на виконання цього рішення суду заборгованість стягувачу не сплачена.
Отже судом встановлено, що наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 360/931/24 в частині зобов'язання ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01.03.2024 по 31.03.2025 у сумі 14518,66 грн.
Також за наслідками розгляду звіту суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до начальника ГУПФУ в Луганській області штрафу, оскільки звіт в частині проведення ОСОБА_1 перерахунку проведено перерахунок основного розміру пенсії з 01.03.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме - у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" судом прийнятий, а неповне виконання судового рішення обумовлене причинами, які не залежать від волевиявлення ГУПФУ в Луганській області.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 295, 378, 382, 382-1, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17 червня 2025 року № 1200-0801-8/15207 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 360/931/24 в частині проведення ОСОБА_1 перерахунку проведено перерахунок основного розміру пенсії з 01.03.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме - у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 360/931/24 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: Луганська область, Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 21782461) здійснити перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) з 01.03.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме - у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 01.03.2024 по 31.03.2025 у сумі 14518,66 грн (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 66 коп.).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Cуддя А.Г. Секірська