Іменем України
30 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/8811/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» до Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити дії,
15.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» (далі позивач або ТОВ Будекосервіс) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач або ДПС України) в якому просить:
- рішення Державної податкової служби України у формі Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021 року без номеру, яким відмовлено у реєстрації розрахунку коригування №17 від 09.12.2021 року до податкової накладної №88 від 28.12.2017 року визнати протиправним та скасувати;
- рішення Державної податкової служби України у формі Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021 року без номеру, яким відмовлено у реєстрації розрахунку коригування №19 від 09.12.2021 року до податкової накладної №18 від 10.01.2018 року визнати протиправним та скасувати;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 року до податкової накладної №88 від 28.12.2017 року датою його надіслання для реєстрації 10.12.2021 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 року до податкової накладної №18 від 10.01.2018 року датою його надіслання для реєстрації 10.12.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем та ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП" був заключений договір оренди №1с від 27.12.2017р, згідно з якого позивач (виконавець за договором) зобов'язався надати ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП" (Замовнику за договором) послуги оренди складу, а ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП", у свою чергу - прийняти результати робіт та сплатити визначену у договорі ціну робіт. Пунктом 7 вказаного договору сторони визначили зобов'язання сплатити ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП" на користь позивача аванс (передплату) в розмірі 300000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50000,00 грн. за послуги оренди, які підлягають наданню у майбутньому.
Задля отримання вказаної передплати, позивач виставив ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП" рахунок на передплату послуг: № К02683 від 27.12.2017р. на суму 300000,00 грн.,
У виконання пункту 7 договору оренди №1с від 27.12.17р ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП" сплатив вказані 300000,00 грн. передплати, а саме: за платіжним дорученням №140 від 28.12.2017 сплатив на поточний рахунок позивача грошову суму в розмірі 150000,00 грн., у тому числі ПДВ - 25000,00 грн. за платіжним дорученням №155 від 10.01.2018 сплатив на поточний рахунок позивача грошову суму в розмірі 150000,00 грн., утому числі ПДВ - 25000,00 грн.
28.12.2017р грошова сума в розмірі 150000,00 грн. була зарахована на поточний рахунок Позивача, про що свідчить письмовій доказ - виписка по поточному рахунку позивача за 28.12.2017.
10.01.2018р грошова сума в розмірі 150000,00 грн. була зарахована на поточний рахунок Позивача, про що свідчить письмовій доказ - виписка по поточному рахунку позивача за 10.01.2018.
Відповідно до норм п.п. «а» п.187.1 ПКУ: 28.12.2017, у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 25000.00 грн., 10.01.2018, у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 25000.00 грн.
Вказане свідчить про виникнення у Позивача обов'язку:
28.12.2017р - скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на суму ПДВ, 25000,00 грн., визначив в такій податковій накладній ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП" в якості покупця послуг.
10.01.2017р - скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на суму ПДВ, 25000,00 грн., визначив в такій податковій накладній ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП" в якості покупця послуг.
Виконуючи визначений законом обов'язок, позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні №88 від 28.12.2017р. на суму ПДВ 25000,00 грн - зареєстрована в ЄРПН за №9281016393 за квитанцією від 28.12.2017р №18 від 10.01.2018р на суму ПДВ 25000,00 грн. - зареєстрована в ЄРПН за №9000458160 за квитанцією від 11.01.2018.
Додатковою угодою від 08.12.2021рдо договору оренди №1с від 27.12,2017, Позивач та ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП" відмовилися від виконання вказаного договору оренди.
У зв'язку з чим визначили позивачу обов'язок повернути ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП" грошову суму в розмірі 300000,00 грн., отриману позивачем від ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП" в якості передплати за договором оренди №1с від 27.12.2017р.
Виходячи з цього 09.12.2021 позивач: за платіжним дорученням №396 повернув ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП" грошову суму в розмірі 300000,00 грн., отриману позивачем від ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП" в якості передплати за договором оренди №1с від 27.12.2017 - 28.12.2017 в сумі 150000,00 грн. та 10.01.2018р в сумі 150000.00 грн. (усього 300000,00 грн)
Наслідком вказаних подій та дій позивачів відповідно до норм ст. 192 ПКУ є виникнення у позивача наступних обов'язків:
обов'язку скласти та надіслати до ЄРПН розрахунок коригування до податкової накладної №88 від 28.12.2017, яким зменшити податкові зобов'язання позивача з ПДВ на 25000,00 грн.;
обов'язку скласти та надіслати до ЄРПН розрахунок коригування до податкової накладної №18 від 10.01.2018, яким зменшити податкові зобов'язання позивача з ПДВ на 25000,00 грн.
У ТОВ "БІЛД КОММЕРС ГРУП", у свою чергу, виникли обов'язки зареєструвати вказані розрахунки коригування у ЄРПН.
У виконання вказаних обов'язків позивач склав та надіслав до ЄРПН: розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017; розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018р.
Однак, як вбачається з квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021, отриманої позивачем, розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017 відповідачем не прийнятий.
Як вбачається з квитанцій про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021, отриманої позивачем, розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018 відповідачем не прийнятий.
Відповідач відмовив у реєстрації розрахунків коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017 та №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018 з тієї підстави, що, за думкою відповідача, дата складання розрахунку не може перевищувати більш ніж на 1095 календарних днів дату складання податкової накладної, до якої складено такий розрахунок коригування.
На підставі чого вважає, що дії відповідача, не ґрунтується на вимогах закону, та порушує законні права, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
20.10.2022 відповідачем надано відзив, в обґрунтування якого зазначено, що позивачем складено та надіслано до Єдиного реєстру податкових накладних розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017 та розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018.
Однак, згідно Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021 р., розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 року до податкової накладної №88 від 28.12.2017 р. та розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018 не прийнятий з наступних підстав порушення вимог статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (з урахуванням внесених змін), а саме: дата складання розрахунку коригування не може перевищувати більше ніж на 1095 календарних днів дату складання податкової накладної, до якої складено такий розрахунок коригування».
Зазначив, що доводи позивача щодо відсутності обмежень в Податковому кодексі України застосування строку давності до реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та реєстрації розрахунку коригування до податкових накладних є хибними, оскільки у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг: постачальник має право зменшити податкові зобовязання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН отримувачем протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено.
Щодо тверждення позивача, що складення та подання на реєсрацію до ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної у строк поза 1095 днів від дня реєстрації такої податкової накладної нормами ПК Укрїни не заборонено, спростовується настіпним.
У разі, якщо зміна суми компенсації вартості товарів/послуг чи повернення товарів відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому могли бути визначені податкові зобов'язання з ПДВ, платник не може відкоригувати податкові зобов'язання з ПДВ, визначені 1095 і більше днів тому.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Позивачем, з дати складання податкових накладних №88 від 28.12.2017 р. та №18 від 10.01.2018 р. минуло більше ніж 1095 календарних днів, а тому розрахунки коригування №17 від 09.12.2021 №19 від 09.12.2021 надіслані ТОВ «Будекосервіс» не може бути прийнятий для реєстрації у ЄРПН з огляду на пропуск строку давності, визначеного статтею 102 ПК України.
Таким чином ДПС правомірно не зареєстровано розрахунки коригування надіслані ТОВ «Будекосервіс» на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних за №17 від 09.12.2021 №19 від 09.12.2021.
Отже, розрахунок коригування до податкової накладної, з дати складання якої минуло більше 1095 календарних днів, не може бути зареєстрований в ЄРПН у зв'язку із сплину терміну, встановленого статтями 257 ЦК України та 102 ПК України.
Таким чином, ДПС відмовляючи ТОВ «Будекосервіс» у прийнятті до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування №17 від 09.12.2021 №19 від 09.12.2021 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року прийнято справу №640/8811/22 до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, в тому числі подачі іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав, повідомити суду про таке протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі.
18.03.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, які є аналогічними наданими у відзиві на позов.
27.03.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких додатково зазначив, що відповідач наполягає, що строк, встановлений нормами 201.10 ПКУ для реєстрації розрахунку коригування (15 днів, наступних за днем отримання розрахунку коригування) і є строком давності. Однак, ст. 102 в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин - регулює строк, протягом якого платник податків має право скоригувати податкову звітність, а також строк, протягом якого (з моменту подачі податкової звітності) податковий орган має право визначити платнику податків грошове зобов'язання.
Ст. 201.10 в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин - регулює строк, протягом якого платник податків має обов'язок зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування.
Отже, ототожнення вказаних «строків» є помилковим.
Щодо складення та подання на реєстрацію до ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної у строк поза 1095 днів від дня реєстрації такої податкової накладної нормами ПК України не заборонено, спростовується наступним.
Загальний термін позовної давності встановлено статтями 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та 102 ПК України тривалістю у три роки (1095 календарних днів).
При цьому нормами ПК України не передбачено виключень щодо визначення терміну позовної давності для складання розрахунків коригування до податкових накладних, що складені за операціями з постачання, оплата за які здійснюється протягом терміну, що перевищує встановлений зазначеними статтями ЦК України і ПК України.
Тож, спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є ПК України.
У разі, якщо зміна суми компенсації вартості товарів/послуг чи повернення товарів відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому могли бути визначені податкові зобов'язання з ПДВ, платник не може відкоригувати податкові зобов'язання з ПДВ, визначені 1095 і більше днів тому.
Отже, розрахунок коригування до податкової накладної, з дати складання якої минуло більше 1095 календарних днів, не може бути зареєстрований в ЄРПН у зв'язку із спливом терміну, встановленого статтями 257 ЦК України та 102 ПК України
Станом на момент виникнення спірних правовідносин, Наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567, на яких посилається Відповідач, не існував.
Отже, як вбачається з змісту ст. 102 ПКУ, вказаною статтею ПКУ визначні строки давності та їх застосування до певних правовідносин - визначено, які саме строки та до яких саме правовідносин застосовується.
При цьому у цієї статті не зазначено як про само по собі застосування строку давності до дії по реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування, так і не встановлений порядок такого застосування.
Отже, строки давності, визначені нормами ст. 102 ПКУ до правовідносин сторін не є застосовними.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю Будекосервіс (код ЄДРПОУ 34480636) зареєстровано як юридична особа 13.07.2006, місце знаходження: 01133 м.Київ Печерський район бульвар Лесі Українки, 26 офіс 642; основний вид економічної діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.06.2025.
На підставі договору оренди №1с від 27.12.2017 між ТОВ "БУДЕКОСЕРВІС", надалі іменується як «Орендодавець» в особі директора СЕЛЯГІНА СЕРГІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА, який діє на підставі Статуту з одного боку, та ТОВ «БІЛД КОММЕРС ГРУП», надалі іменується як «Орендар» в особі директора КИРИЛОВА ОЛЕГА ДМИТРОВИЧА, який діє на підставі Статуту, з другого боку, надалі разом іменуються як «Сторони», уклали договір згідно якого ТОВ «Будекосервіс» зобов'язався надати ТОВ «Білд Коммерс груп» послуги оренди склада, а ТОВ «Білд Коммерс груп», у свою чергу прийняти результати робіт та сплатити визначену у договорі ціну робіт.
Згідно договору, сторони визначили зобов'язання сплатити ТОВ «Білд Коммерс груп» на користь позивача аванс (переплату) в розмірі 300 000,00 грн. у тому числі ПДВ - 50 000,00 за послуги оренди, які підлягають надання у майбутньому.
Позивач виставив ТОВ «Білд коммерс груп» рахунок на оплату послуг №К02683 від 27.12.2017 на суму 300 000,00 грн. у тому числі ПДВ - 50 000,00 грн.
На виконання п. 7 договору оренди ТОВ «Білд Коммерс груп» сплачено 300 000,00 грн. передплати, а саме: за платіжним дорученням №140 від 28.12.2017 сплатив на поточний рахунок позивача кошти в розмірі 150 000,00 грн. у тому числі ПДВ 25 000,00 грн. та за платіжним дорученням №155 від 10.01.2018 сплатив на поточний рахунок позивача кошти в розмірі 150 000,00 грн. у тому числі ПДВ 25 000,00 грн.
Позивач склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №88 від 28.12.2017 на суму 25 000,00 грн. та №18 від 10.01.2018 на суму ПДВ 25 000,00 грн.
Додатковою угодою від 08.12.2021 до договору оренди №1с від 27.12.2017 позивач та ТОВ «Білд коммерс груп» відмовилися (втратило інтерес для сторін) від виконання вказаного договору оренди та визначили обов'язок повернути ТОВ «Білд коммерс груп» в якості передплати кошти за договором оренди №1с від 27.12.2017.
Позивачем складено та надіслано до Єдиного реєстру податкових накладних розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 року до податкової накладної №88 від 28.12.2017 та розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018.
Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021, розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017 та розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018 не прийнятий з підстав:
Порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (з урахуванням внесених змін), а саме: дата складання розрахунку коригування не може перевищувати більше ніж на 1095 календарних днів дату складання податкової накладної, до якої складено такий розрахунок коригування.
Не погодившись із правомірністю дій відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
У розумінні підпунктів 14.1.60 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Таким органом центральної виконавчої влади, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, є Державна фіскальна служба України.
За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 Податкового кодексу України).
У відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (далі - Порядок № 1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", ";Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку №1246).
Аналогічні норми містяться і у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як вбачається зі змісту квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021, розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017 та розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018, контролюючим органом було зроблено висновки, про порушення вимог статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (з урахуванням внесених змін), а саме: дата складання розрахунку коригування не може перевищувати більше ніж на 1095 календарних днів дату складання податкової накладної, до якої складено такий розрахунок коригування.
Проте, суд не може погодитись з такими висновками контролюючого органу, враховуючи наступне.
До спірних правовідносин застосовуються положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з якими якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Аналіз наведених норм свідчить про відсутність у них умов, що пов'язували б обов'язок коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при поверненні товару з датою виникнення таких зобов'язань.
Положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України встановлюють особливості коригування зобов'язань за податковими накладними, що складені до 1 лютого 2015 року, однак до них не належать строки давності, на які посилається відповідач у справі.
У пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Аналіз вказаної норми Податкового кодексу не передбачає обмежень у часі з огляду на час настання першої події (передачі товару), а саме не обмежує позивача провести відповідне коригування сум податкових зобов'язань за результатами податкового періоду та надіслання отримувачу розрахунку коригування податку, а також відображення у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби результатів перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту.
До коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відображення у податковому обліку його результатів, у платника податку не можуть бути зменшені податкові зобов'язання, за рахунок чого у передбачених законом випадках виникнути право на відшкодування податку.
Суд не приймає до уваги те, що у разі, якщо повернення товарів відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, то платник податків - продавець таких товарів не може застосовувати норми пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України і відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість. А саме, що дати складання податкових накладних №88 від 28.12.2017 та №18 від 10.01.2018 минуло більше ніж 1095 календарних днів, а тому розрахунки коригування №17 від 09.12.2021 №19 від 09.12.2021 надіслані ТОВ «Будекосервіс» не може бути прийнятий для реєстрації у ЄРПН з огляду на пропуск строку давності, визначеного статтею 102 ПК України.
Таке твердження ґрунтується на помилковому тлумаченні норм податкового законодавства.
Судом не встановлювалась подача позивачем заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, подання яких є предметом правового регулювання у пункті 102.5 статті 102 цього Кодексу.
Податковий кодекс України не містить норм, які б обмежували у часі відображення від'ємного значення сум податку на додану вартість, що переноситься платником на майбутні податкові періоди, а відтак застосування контролюючим органом у розглядуваному випадку положень пункту 102.5 статті 102 Податкового Кодексу України, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, є помилковим.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №803/940/16 та від 19 квітня 2018 року у справі №810/30/16 та від 07 листопада 2018 року у справі №826/1403/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, приймаючи до уваги необґрунтованість дій відповідача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України у формі квитанції про відмову реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021 без номеру, яким відмовлено у реєстрації розрахунку коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017 та від 10.12.2021 без номеру, яким відмовив у реєстрації розрахунку коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018.
Стосовно позовних вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017 датою його надсилання для реєстрації 10.12.2021, розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018 датою його надсилання для реєстрації 10.12.2021, суд зазначає наступне.
Приписами пункту 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Суд враховує, що законодавством (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) покладено на комісію ДПС обов'язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, податковому органу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, "свобода розсуду" податкового органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017 датою його надсилання для реєстрації 10.12.2021, розрахунок коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018 датою його надсилання для реєстрації 10.12.2021, є обґрунтованими.
Таким чином, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Суд також звертає увагу, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин.
При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.
Тобто, що кожна особа (позивач) має право звернутися за захистом свого порушеного права, порушення якого допущено особою, до якої заявлено позов. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Однак, гіпотетичний інтерес не охоплюється судовим захистом. Наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно.
Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
Слід наголосити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов'язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 962, 00 грн, що підтверджується платіжними документами.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору у розмірі 4 962, 00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ДПС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» (код ЄДРПОУ 34480636 01133 м.Київ Печерський район бульвар Лесі Українки, 26 офіс 642) до Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393, 04053 м.Київ, площа Львівська, 8) про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України у формі квитанції про відмову реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2021 без номеру, яким відмовлено у реєстрації розрахунку коригування №17 від 09.12.2021 до податкової накладної №88 від 28.12.2017 та від 10.12.2021 без номеру, яким відмовив у реєстрації розрахунку коригування №19 від 09.12.2021 до податкової накладної №18 від 10.01.2018.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №17 від 09.12.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» до податкової накладної №88 від 28.12.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» датою його надсилання для реєстрації 10.12.2021, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №19 від 09.12.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» до податкової накладної №18 від 10.01.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» датою його надсилання для реєстрації 10.12.2021.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» (код ЄДРПОУ 34480636 01133 м.Київ Печерський район бульвар Лесі Українки, 26 офіс 642) судові витрати у розмірі 4 962, 00 грн (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Тихонов