Іменем України
30 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/952/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 07.05.2025 надійшов адміністративний позов адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 21.11.2014 по 30.09.2021, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 21.11.2014 року по 28 лютого 2018 року включно - «січень 2008 року», а за період з 01 березня 2018 року по 30.09.2021 року включно - «березень 2018 року», з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індексацію грошового забезпечення у період з 21.11.2014 року по 30.09.2021, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку забезпечення в період з 21.11.2014 року по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 30.09.2021 - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 21.11.2014 по 30.09.2021 безперервно проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебував на фінансовому забезпеченні відповідача. Станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу з ним не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, яка гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України від 06.02.2003 № 491-ІV «Про індексацію грошових доходів населення», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення», а також численними роз'ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони. Вважаючи порушеним право позивача на належне грошове забезпечення, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що враховуючи вимоги Порядку №1078 та Постанови №1013, підстав для обчислення позивачеві індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, у відповідача відсутні. При цьому позовні вимоги за період з 21.11.2014 по 30.11.2015 не належать до задоволення, оскільки пункт 5 Порядку № 1078 в редакції, яка діяла до 15 березня 2018 року, і на яку позивач посилається як на правові підстави заявлених позовних вимог, застосовується лише з 01 грудня 2015 року. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Також відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в період з 21.11.2014 по 30.09.2021 безперервно проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебував на фінансовому забезпеченні відповідача, що не заперечується учасника справи.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення від 08 квітня 2016 року серії НОМЕР_2 .
З довідки від 28.05.2025 № 2479 про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу за період з серпня 2017 року по 30 вересня 2021 року вбачається, що в період з серпня 2017 року по грудень 2017 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась. Вбачається, що у березні 2019 року нараховано індексацію у розмірі 117,12 грн, у квітні - травні 2019 року - 134,47 грн, у червні - листопаді 2019 року - 206,72 грн, у грудні 2019 року - вересні 2020 року - 216,51 грн, у жовтні - листопаді 2020 року - 226,29 грн, у грудні 2020 року - 233,81 грн, у січні - березні 2021 року - 331,42 грн, у квітні - червні 2021 року - 415,41 грн, у липні - вересні 2021 року - 540,03 грн.
Відомостей про нарахування та виплату у період з 21.11.2014 по 31.07.2017 та з 01.01.2018 по 28 лютого 2019 року позивачу індексації грошового забезпечення довідка не містить.
Як зазначено відповідачем у відзиві, відомості щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача за період з 21.11.2014 по 31.07.2017 відсутні, оригінали розрахунково-платіжних відомостей тощо залишились в адміністративній будівлі ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 , яка була захоплена в ході збройної агресії російської федерації, що розпочалась 24.02.2022 р., та по теперішній час знаходиться на окупованій території, тимчасово не підконтрольній органам державної влади України.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частинами першою, другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший).
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (абзац другий).
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац четвертий).
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий).
У разі коли особа працює/служить неповний робочий/службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу (абзац шостий).
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац сьомий).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий).
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру (абзац п'ятий).
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
Враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 № 9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати, індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Подібний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.
Щодо позовних вимог, які стосуються невиплати в повному обсязі позивачу індексації грошового забезпечення за період з 21.11.2014 по 28.02.2018, суд зазначає.
Пункт 5 Порядку № 1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року в редакції, яка діяла до 15 березня 2018 року, передбачав:
у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);
обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій);
якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);
у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий).
З викладеного слідує, що підставою для встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
На час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців (далі Постанова № 1294).
Пунктом 13 постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинність з 01 січня 2008 року.
Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01 березня 2018 року.
Проаналізувавши Постанову № 1294 в період її дії з 01 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року (період оскаржуваних правовідносин), суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.
Отже, внаслідок незмінності до 01 березня 2018 року посадових окладів військовослужбовців, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) у межах спірних правовідносин за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно є січень 2008 року.
Суд зауважує, що відповідачем не надано суду довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення з зазначенням складових за період з грудня 2015 року по липень 2017 року включно проте, відповідачем у відзиві зазначено, що враховуючи вимоги Порядку №1078 та Постанови №1013, підстави для обчислення позивачеві індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 як базового місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, у відповідача відсутні.
Тобто, відповідач фактично визнає обставину щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з грудня 2015 року по 31.07.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, а ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення з застосуванням місяця січень 2008 року за період з 01.08.2017 по 28.02.2018 підтверджується також довідкою від 28.05.2025 № 2479.
При цьому позовні вимоги за період з 21.11.2014 по 30.11.2015 не належать до задоволення, оскільки пункт 5 Порядку № 1078 в редакції, яка діяла до 15 березня 2018 року, і на яку представник позивача посилається як на правові підстави заявлених позовних вимог, застосовується лише з 01 грудня 2015 року.
Щодо позовних вимог, які стосуються невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2021, суд зазначає.
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діє з 15 березня 2018 року) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
З огляду на зазначене, суд вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Слід звернути увагу на положення абзаців четвертого-п'ятого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Так, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Підвищення його грошового забезпечення позивача в березні 2018 року у зв'язку зі зміною посадових окладів не перевищило суму індексації, що склалась у лютому 2018 року.
Відповідачем на спростування таких тверджень позивача жодних доказів не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Тобто, відповідач зобов'язаний був з березня 2018 року виплачувати фіксовану суму індексації грошового забезпечення (різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу), а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року по справі № 816/1728/16.
Зважаючи, що відповідачем в період з 01.03.2018 по 30.09.2021 виплата фіксованої суми індексації не здійснювалась, суд погоджується з твердженнями позивача, що в цьому періоді нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача здійснені відповідачем без врахування абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку.
Оскільки судом встановлено, що відповідач ухиляється від обов'язку виплатити позивачу фіксовану суму індексації, обраховану як різниця між сумою індексації за лютий 2018 року, розмір якої в свою чергу обрахований виходячи з базового місяця січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року, суд дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, належним способом захисту від якої є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації за період з 01 березня 2018 року по 30 вересня 2021 року з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «РуїзТорія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003р визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача буде ухвалення рішення про:
- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не врахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.12.2015 по 28.02.2018;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (базового місяця) - січень 2008 року із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2021, обрахованому відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2021 відповідно до абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
16 червня 2025 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання від 16 червня 2025 року № 250601/06/25-О про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
Як слідує з матеріалів справи позовну заяву в інтересах позивача подано та підписано адвокатом Ільїчовим Сергієм Дмитровичем.
На підтвердження своїх повноважень адвокатом Ільїчовим Сергієм Дмитровичем до позовної заяви додано копію ордеру від 19 січня 2025 року серія АН № 1605466, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги від 19 січня 2025 року № 05072405/01. В означеному ордері вказано, що він виданий адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
До закінчення вирішення справи по суті на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які позивач сплатив у зв'язку з розглядом справи, суду надано: договір про надання правової допомоги / юридичних послуг від 05 липня 2024 року № 05072405, акт приймання-передачі наданих послуг від 31 грудня 2024 року № 05072405 до договору про надання юридичних послуг / правової допомоги, договір від 19 січня 2025 року № 05072405/01 про надання правничої допомоги, договір від 1 січня 2024 року № 30052501-с про співробітництво у сфері надання правової допомоги / юридичних послуг, договір від 1 січня 2025 року № 01012405-с про співробітництво у сфері надання правової допомоги / юридичних послуг, додаток від 19 січня 2025 року до договору про співробітництво у сфері надання правової допомоги / юридичних послуг від 1 січня 2025 року № 01012405-с.
Дослідженням договору від 1 січня 2025 року № 01012405-с про співробітництво у сфері надання правової допомоги / юридичних послуг встановлено, що:
«Центр правової допомоги» (ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24» (КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права»)), з одного боку та адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович, з іншого боку (далі разом - Сторони), уклали цей договір про співробітництво у сфері надання правової допомоги / юридичних послуг, про таке:
відповідно до предмету та інших умов цього договору Сторони домовились про співробітництво у сфері надання правової допомоги / юридичних послуг фізичним та юридичним особам, які звертаються до «Центр правової допомоги» (ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24», щодо отримання правової допомоги / юридичних послуг згідно з чинним законодавством (далі споживачі послуг Центру, споживачі), зокрема при виконанні доручення замовника за договором / договорами про надання правової допомоги / юридичних послуг з «Центр правової допомоги» (ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24» (КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права»)), визначених у додатках до цього договору (пункт 1.1 Договору);
укладенням цього договору Сторони досягли взаємоузгодженої домовленості при проведенні співробітництва за цим договором дотримуватися відносно споживачів Центру вимог чинного законодавства України, в тому числі щодо захисту прав споживачів та захисту персональних даних (пункт 2.1 Договору);
співробітництво за цим договором здійснюється Сторонами на безоплатних засадах. Адвокат не відшкодовує Центру будь-які витрати останнього, пов'язані з виконанням цього договору, в тому числі щодо надання Адвокатом правової допомоги / юридичних послуг споживачам (пункт 2.2 Договору);
у разі необхідності, у випадках, встановлених законом, Адвокат укладає із споживачами послуг Центру, за згодою останніх, договори про надання правничої допомоги та у встановлений законом спосіб оформлює власні повноваження, зокрема щодо представництва (захисту) прав та законних інтересів споживачів в органах державної влади, судах, перед іншими фізичними та юридичними особами. Умови договорів про надання правничої допомоги, що укладатимуться Адвокатом із споживачами послуг Центру, не можуть містити умови щодо будь-якої оплати споживачами Адвокату гонорару (винагороди) та / або відшкодування споживачами витрат Адвоката, пов'язаних з наданням останнім правничої допомоги споживачам (пункт 2.3 Договору).
Згідно з додатком від 19 січня 2025 року до договору про співробітництво у сфері надання правової допомоги / юридичних послуг від 1 січня 2025 року № 01012405-с Сторони домовились про співробітництво у сфері надання правової допомоги / юридичних послуг при виконанні доручення замовника та за договором / договорами про надання правової допомоги / юридичних послуг з «Центр правової допомоги» (ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24» (КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права»)): від 05 липня 2024 року № 05072405, замовник ОСОБА_1 .
Дослідженням договору про надання правової допомоги / юридичних послуг від 05 липня 2024 року № 05072405 встановлено, що:
«Центр правової допомоги» (ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24» (КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права»)), іменований далі Виконавець, з одного боку та Хатажуков Юрій Гісович, іменований далі Замовник, уклали цей договір про таке:
Виконавець зобов'язається за дорученням Замовника надати юридичні послуги / правову допомогу поіменно в переліку послуг, зазначених в п. 1.2 цього Договору, а Замовник зобов'язується сплатити грошові кошти за надані послуги (пункт 1.1 договору);
перелік юридичних послуг, види та обсяг правової допомоги, що надається: підготовка матеріалів для надання позову до адміністративного суду з питання індексації заробітної плати за період служби (пункт 1.2 договору);
пунктом 3.2 Договору встановлено, що розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами відповідно до цього Договору безоплатно.
Пунктом 3.5 Договору визначено, що факт надання передбачених цим Договором послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 31 грудня 2024 року № 05072405 до договору про надання юридичних послуг / правової допомоги ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24» надав, а Хатажуков Юрій Гісович прийняв юридичні послуги / правову допомогу щодо підготовки матеріалів для подання позову до адміністративного суду з питання індексації заробітної плати за період служби; вартість послуг за цим актом складає 15000,00 грн.
Дослідженням договору від 19 січня 2025 року № 05072405/01 про надання правничої допомоги встановлено таке:
адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович (далі - Адвокат) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) уклали цей договір про таке:
за цим договором Адвокат зобов'язується за завданням Клієнта надавати Клієнту правову допомогу (далі - послуги), а Клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього Договору. Під послугами у цьому Договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги. Адвокат надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта; представництва інтересів Клієнта в будь-яких судах (у т. ч. в будь-яких інстанціях, в будь-яких судочинствах), а також в інших державних органах (у т. ч., але не виключно, правоохоронних, контролюючих тощо) та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями; надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 1.1);
на виконання пункту 1.1 Договору Клієнт надає право (уповноважує) Адвокату: представляти інтереси Клієнта, захищати Клієнта у всіх судових органах (у т. ч. в судах першої інстанції, судах апеляційної інстанції, суді касаційної інстанції) та у всіх судочинствах (у т. ч., але не виключно, у господарському, цивільному, адміністративному, кримінальному тощо), у наказному, позовному, окремому та будь-яких інших провадженнях з правом: складати, підписувати та подавати позовні заяви, цивільні позови у кримінальному провадженні, відзиви на позовні заяви, відповіді на відзиви, заперечення, пояснення, вимоги, клопотання, заяви про видачу судових наказів або виконавчих листів, апеляційні скарги, касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, додатки до них та будь-які інші документи; засвідчувати копії (фотокопії) документів, які надаються Клієнтом суду; протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, визнати позов повністю або частково, пред'являти зустрічні позову, укласти мирову угоду; знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи; одержувати рішення, ухвали, постанови, їх копії, виконавчі листи, накази та будь-які інші документи; брати участь у судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення суду; подавати свої доводи, аргументи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб; знайомитися з журналом судових засідань, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, роботи з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його непр
гонорар форма винагороди Адвоката за надання послуг, передбачених цим Договором (пункт 3.1 Договору);
розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами відповідно до цього Договору безоплатно. При визначенні розміру гонорару враховується обсяг і час роботи, що потрібний Адвокату для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, що стосується доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатом інших доручень або частково ускладнить їх виконання; необхідність виїзду Адвоката у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта; особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення, характер і тривалість професійних відносин Адвоката з Клієнтом; кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація Адвоката (пункт 3.2 Договору);
факт надання, передбачених цим Договором послуг, підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.5 Договору).
З аналізу положень статей 16, 132, 134 КАС України слідує, що до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, які включаються до складу судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами, є витрати на професійну правничу допомогу виключно адвоката, а не будь-якого спеціаліста в галузі права.
За наданими суду доказами, зокрема актом приймання-передачі наданих послуг від 31 грудня 2024 року № 05072405 до договору про надання юридичних послуг / правової допомоги ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24», судом встановлено, що послуги щодо підготовки матеріалів для подання позову до адміністративного суду з питання індексації заробітної плати за період служби у цій справі надавались ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24», а не адвокатом Ільїчовим Сергієм Дмитровичем.
Всупереч умовам пункту 3.5 договору від 19 січня 2025 року № 05072405/01 про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Ільїчовим Сергієм Дмитровичем та ОСОБА_1 , суду не надано акта приймання-передачі наданих послуг на підтвердження факту надання передбачених цим договором послуг.
Також матеріали справи не містять документів, які підтверджують зазначені в клопотанні твердження про повну оплату клієнтом послуг за виконання юридичних послуг/правової допомоги у розмірі 15000,00 грн.
З огляду на викладене витрати позивача на юридичні послуги/правову допомогу, які надавались йому ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24», не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у передбаченому КАС України порядку.
Отже, суд зазначає, що витрати на правничу допомогу адвоката в цій справі не підтверджені належними та допустимими доказами, внаслідок чого у задоволенні клопотання про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн належить відмовити.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не врахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (базового місяця) - січень 2008 року із урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2021, обрахованому відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2021 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов