Іменем України
30 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/157/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
27 січня 2025 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яким просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу у повному обсязі щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік, у розміру п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є учасником бойових дій, статус наданий рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України від 29.10.2015, посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 06.11.2015 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата (допомога).
Зазначена допомога повинна бути виплачена у розмірі, визначеному статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " (в редакції Закону від 25.12.1998 №367-ХІV), тобто, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до висновків рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007; від 22.05.2008 №10-рп/2008; від 18.12.2018 №12-р/2018; від 27.02.2020 №3-р/2020; від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18); від 06.04.2022 №1-р(II)/2022; від 12.10.2022 №7-р(II)/2022.
З урахуванням встановленого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» - 2361,00 грн (стаття 7), виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 28 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п'ять розмірів мінімальних пенсій за віком становить ( 5 х 2361,00 грн ) = 11 805,00 грн.
05 серпня 2024 року на картковий рахунок АТ “Ощадбанк» позивача від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшли кошти однією сумою 14 675 грн. 38 коп., з яких 13 675 грн. 38 коп. - пенсія за серпень 2024 року та 1 000 грн. 00 коп. - щорічна разова грошова виплата до Дня Незалежності України за 2024 рік учаснику бойових дій.
Таким чином, сума недоотриманої позивачем щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік учаснику бойових дій становить 10 805,00 гривень (із розрахунку 11805,00 грн - 1000,00 грн).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 25.10.2024 з вимогою щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком - 11 805,00 грн.
Листом № 8714-8448/Є-02/8-1200/24 від 18.11.2024 відповідач повідомив, що заява розглянута та відсутні підстави для перегляду розміру одноразової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій у 2024 році.
З такими діями не погодився позивач та звернувся до суду за захистом порушених прав.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Законом України від 20.03.2023 № 2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» частину 5 статті 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551 XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Отже, законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551.
При цьому відповідач вказав, що грошова допомога виплачується до 24 серпня 2024 року у розмірі, зокрема учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Згідно електронної бази даних пенсіонерів силових структур Луганської області ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 по лінії Національної поліції України. До основного розміру пенсії ОСОБА_1 встановлено підвищення, як учаснику бойових дій.
Грошову допомогу до Дня незалежності України у 2024 році, як учаснику бойових дій, передбачену Постановою №1396, в сумі 1000 грн (згідно постанови КМУ №369) ОСОБА_1 05.08.2024 на рахунок Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області було нараховано разом із місячним розміром пенсії 13675,38 грн на основну відомість серпня 2024 року (загальний розмір виплати складав 14675,38 грн).
Суми грошової допомоги, не виплаченої станом на 1 грудня поточного року, що надійшли до Пенсійного фонду України від уповноважених банків та АТ "Укрпошта", повертаються Пенсійним фондом України на рахунок Мінсоцполітики, відкритий у Казначействі. Пенсійний фонд України щокварталу до 10 числа інформує Мінсоцполітики про обсяг використаних бюджетних коштів.
З наведеного слідує, що:
розмір грошової допомоги визначено не Головним управлінням, а Постановою №369;
дії Головного управління щодо виплати грошової допомоги у 2024 році полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою №369 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій;
головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики, на рахунок якого Пенсійним фондом України повертаються невиплачені суми грошової допомоги (незалежно від причин такої невиплати);
повноважень на вчинення дій, не передбачених Постановою №369, органам Пенсійного фонду України не надано.
Постанова №369 вичерпно врегульовує порядок дій державних органів у процедурі виплати грошової допомоги.
Органи Пенсійного фонду України не можуть вчиняти дій, що суперечать вищенаведеним законодавчим актам або не відповідають їм.
Ухвалою суду від 31.01.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 06.02.2025 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23.
Ухвалою суду від 12.06.2025 поновлено провадження у справі.
Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копіями паспорту громадянина України, картки платника податків та посвідчення серії НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 25.10.2024 з вимогою щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком 11 805,00 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18.11.2024 № 8714-8448/Є-02/8-1200/24 повідомлено, що відповідно до Закону України від 20.03.2023 № 2983-К “Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань», який набув чинності 15.04.2023, внесено зміни до статті 12 “Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них» Закону України від 22.10.1993 № 3551-XП “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме: підпунктом 5 пункту 22 цієї статті визначено, що щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році встановлена разова грошова виплата до Дня Незалежності України, яка виплачується до 24 серпня 2024 року, зокрема, учасникам бойових дій в розмірі 1000,00 гривень. Згідно з електронною базою даних пенсіонерів силових структур Луганської області Ви перебуваєте на обліку в Головному управлінні, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі, визначеному у 2024 році чинним законодавством, виплачено у серпні 2024 році разом з поточною пенсією. Враховуючи зазначене, законні підстави для перегляду розміру одноразової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій у 2024 році відсутні.
Позивач, не погоджуючись з розміром виплаченої йому разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (стаття 4 Закону № 3551-XII).
Статтею 12 Закону № 3551-XII встановлені пільги учасникам бойових дій.
Частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-XII передбачено виплату учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону № 3551-ХІІ Законом від 25 грудня 1998 року № 367-XIV та доповненням статті 12 частиною четвертою наступного змісту:
Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
В подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Законом України № 2983-IX, який набрав чинності 15.04.2023, частину п'яту статті 12 Закону № 3551-XII, викладено в такій редакції:
"Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
На виконання вищенаведених норм Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1396 від 27.12.2023 відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, якою затверджено Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі Порядок № 1396).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1396 цей Порядок визначає механізм надання ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань(далі - грошова допомога).
Пунктом 2 Порядку № 1396 встановлено, що до осіб, які мають право на грошову допомогу (далі - отримувач грошової допомоги), належать:
учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1396 грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.
З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 02.04.2024 № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році» (далі - Постанова № 369).
Постановою № 369 установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Так, у ситуації позивача, який є учасником бойових дій, внаслідок внесених Законом № 2983-IX змін до частини 5 статті 12 Закону № 3551-XII, прийняття Постанови № 369 та передачі повноважень з визначення розміру допомоги Кабінету Міністрів України, щорічну разову грошову допомогу в розмірі п'яти мінімальних пенсій по віку замінено на щорічну разову грошову допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Так, вирішуючи цей спір судом враховані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі № 440/14216/23 відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі №440/12216/23 дійшла висновку, що приурочення зазначеної виплати до іншої дати з мотивів проведення декомунізації, про що чітко викладено в пояснювальній записці, не змінює і не може змінювати її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, оскільки мета виплати такої соціальної допомоги не змінилася - надання матеріальної підтримки особам з інвалідністю внаслідок війни, вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.
Оскільки фрагмент цієї статті «у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» не є новелою у механізмі правового регулювання застосування згаданої виплати для ветеранів війни, тому є підстави для висновку, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України не є зміненою (за умовами та підставами виплати) щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня. Такий правовий результат досягнуто шляхом безпосереднього внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, а не через внесення змін у бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
За правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб'єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі №440/12216/23 також зазначила, що Верховна Рада України під час формування соціальної політики держави відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України у законах самостійно визначає, зокрема, основи соціального захисту, та може збільшувати, зменшувати або перерозподіляти соціальні виплати й допомогу з урахуванням принципів пропорційності та соціальної справедливості.
Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
Також Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зауважила, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб. Зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1- 4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері. Оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.
Верховна Рада України може встановлювати, модернізувати або поновлювати зазначений вид державної допомоги, змінювати її розмір, механізми її нарахування та надання, оскільки така допомога не закріплена в Конституції України, а визначається у законах відповідно до соціальної політики держави.
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики.
Як зазначалося Великою Палатою Верховного Суду, шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 13 Закону № 3551-ХІІв редакції Закону № 2983- ІХ як спеціального закону.
У цій справі, предметом позову є виплата грошової допомоги учаснику бойових дій, а не особі з інвалідністю внаслідок війни.
Водночас, правова природа таких виплат та порядок їх нарахування є ідентичними, що свідчить про необхідність врахування при розгляді цієї справи висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23.
Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі № 440/14216/23, суд висновує, що відповідач здійснивши позивачу грошову виплату відповідач правомірно застосував правила частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ, тобто діяв відповідно до приписів статті 19 Конституції України.
Вказаний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду висловленій у постанові від 28.05.2025 у справі № 600/1257/24-а.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач правомірно здійснив виплату позивачу одноразової грошової допомоги до Дня незалежності України за 2024 рік, а тому з матеріалів справи не вбачається порушення прав позивача.
Щодо інших обставин, якими сторони наводять свої доводи, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про необґрунтованість позовних вимог, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу встановлених обставин справи, наведених положень законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 241-246, 250, 255, 260, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова