30 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2561/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач1), у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових потреб, грошової допомоги на оздоровлення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу по звільненню у розмірі 4-х відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць -за 34 календарних місяця;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення;
- зобов'язати відповідача надати суду розгорнуту довідку щодо вартості не отриманого речового майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у лютому 2022 року був мобілізований та з 09.06.2023 по 05.07.2023, з 06.07.2023 по 20.01.2025 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 18.01.2025 №1-рс звільнений з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я). 3 20.01.2025 відповідно до наказу №20 (по стройовій частині) виключений із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 , знятий із всіх видів забезпечення.
Вказує, що при виключені зі списків особового складу відповідач зобов'язаний був виплатити йому наступні виплати: грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2025 рік, допомогу на оздоровлення за 2025 рік, а також грошову допомогу у розмірі 4-х відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць - за 34 календарних місяці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби». Однак, вказані виплати йому нараховані та виплачені не були.
Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та з цих підстав просить позов задовольнити.
ІНФОРМАЦІЯ_7 надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
Вказує, що не є належним відповідачем у справі, оскільки особовий склад ІНФОРМАЦІЯ_8 перебуває на всіх видах забезпечення, у тому числі і фінансовому, в ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Не заперечує, що позивач дійсно у період служби по мобілізації мав право на забезпечення речовим майном, однак зі звільненням втратив право на отримання предметів речового майна, тому не набув права на компенсацію неотриманого речового майна, яке не було отримане ним під час проходження служби.
Стосовно виплати грошової допомоги при звільненні у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - за 34 календарних місяці, то така виплата були здійсненні ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 20.01.2025 №20 (по стройовій частині) в сумі 29651,20 грн, що підтверджується відомостями зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення стипендії, тощо) за період з 08.02.2025 по 08.02.2025 за ІН 302860753 та листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 01.05.2025 №5155.
Зазначає, що позивач із рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не звертався, тому обов'язку здійснити таку виплату не виникло.
Наголошує, що грошового допомога для оздоровлення є державною гарантією, яка виплачується за умови надання щорічної відпустки та у межах бюджетного періоду, який становить один календарний рік. Оскільки позивачу у 2025 році щорічна відпустка не надавалася, тому підстави для виплати допомоги для оздоровлення були відсутні.
Звертає увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
ІНФОРМАЦІЯ_11 (далі - відповідач2) також подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
Вказує, що позивач зі звільненням з військової служби втратив право на отримання предметів речового майна, а відповідно і не набув права на компенсацію неотриманого речового майна, яке не було отримане ним під час проходження служби. Грошова допомога по звільненню у розмірі 4-х відсотків грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби ОСОБА_1 була виплачена у повному розмірі на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 20.01.2025 № 20 (по стройовій частині). З рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань позивач не звертався.
Зауважує, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військові частини. Позивач з відповідним рапортом у 2025 році про виплату грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення не звертався, щорічна відпустка за 2025 рік йому не надавалась, тому і підстави для виплати грошової допомоги для оздоровлення були відсутні.
Знову ж таки звертає увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач разом із позовною заявою подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом, а також клопотання про витребування у відповідача1 доказів.
ІНФОРМАЦІЯ_12 разом із відзивом на позовну заяву подав клопотання про залишення позову без розгляду.
12.05.2025 позивач на виконання ухвали суду від 06.05.2025 подав суду заяву про поновлення строку звернення до суду в частині позовної вимоги щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
Будь-яких інших заяв, чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.
22.04.2025 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), залишено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду без розгляду, витребувано у відповідача1 докази по справі.
06.05.2025 ухвалою суду залучено до участі у справі другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_11 . Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.
06.05.2025 ухвалою суду встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку та підтверджуючих доказів.
13.05.2025 ухвалою суду клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновлено його. У задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.05.2025 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач з 09.06.2023 по 05.07.2023 та з 06.07.2023 по 20.01.2025 проходив військову службу по мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_13 , що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20.01.2025 №20 ОСОБА_1 , звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по особовому складу) від 18.01.2025 №1-РС у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 20.01.2025 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вказано, що щорічна відпустка у 2022, 2024 та 2025 роках не йому надавалась, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не отримував. Наказано виплатити: грошову компенсацію за невикористані 25 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік; 30 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік та 30 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік; грошову компенсацію додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за період з 2024 по 2025 роки тривалістю 28 календарних днів; одноразову грошову допомогу в розмірі 4-х відсотків місячного забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - за 34 календарних місяці (а.с. 10).
Позивачу також було оформлено та видано речовий атестат №55 від 20.01.2025 усього на 53 предмети (а.с. 14).
Відповідно до довідки про розміри грошового забезпечення за період проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_14 та ІНФОРМАЦІЯ_14 з 09.06.2023 по 20.01.2025 від 28.04.2025 №5015 у листопаді 2024 року позивачу було нараховано 782,25 грн грошового забезпечення, у грудні 2024 році - 813,00 грн, а у січні 2025 (помилково зазначено 2024) - 483,87 грн (а.с. 32).
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 27.03.2025 за період з січня 2022 року по - лютий 2025 року ОСОБА_1 станом на дату звільнення з військової служби (20.01.2025) ІНФОРМАЦІЯ_15 було виплачено 813,00 грн грошового забезпечення, а у лютому 2025 році 112257,26 грн (а.с. 15-16).
Листом №5155 від 01.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_15 повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 на його запит від 30.04.2025 про те, що станом на 20.01.2025 ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 20.01.2025 включно виплачено оклад за військовим званням - 387,10 грн, за вислугу років - 96,77 грн. Також на день звільнення нараховано та виплачено додаткові види грошового забезпечення: грошову компенсацію додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України « Про відпустки » та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 2024 по 2025 роки тривалістю 28 календарних днів- 20348,86 грн; грошову компенсацію за невикористані 25 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік, 30 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік та 30 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік - 61773,33 грн; одноразову грошову допомогу по звільненню в розмірі 4-х відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» за 34 календарних місяці - 29651,20 грн (а.с. 56).
Вказані виплати були перераховані на особистий банківський рахунок позивача 08.02.2025 (а.с. 57).
При цьому, судом встановлено, що позивач 18.01.2025 подав на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 рапорт про своє звільнення з військової служби, у якому не заперечував проти проведення усіх розрахунків після звільнення (а.с. 53).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом другим пункту 1 статті 9-1 Закону №2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини (п. 3 Порядку №178).
Відповідно до пунктів 4-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
З аналізу вищевказаних норм слід дійти висновку про те, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно.
Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.08.2019 у справі №2040/7697/18 та від 30.07.2020 у справі №820/5767/17.
На вимогу суду, відповідачем1 складено довідку-розрахунок №1 на солдата ОСОБА_1 про неотримане речове забезпечення, вартість якого з посиланням на пункт 17 Інструкції №232 визначена у сумі 0,00 грн.
Відповідно до пункту першого Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232) ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці), в той час, як Порядком №178 визначається саме механізм виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Згідно з пунктом 4 розділу III Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до пункту 17 розділу III Інструкції №232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.
Відповідачі у відзивах на позовну заяву, як на підставу для відмови у виплаті грошової компенсації, послалися також на пункт 29 розділу V Інструкції №232, згідно якого у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Тобто вважають, що неотримані мобілізованим військовослужбовцем під час служби предмети речового майна компенсації після звільнення з військової служби не підлягають.
Суд визнає помилковими посилання відповідачів у межах спірних правовідносин на пункти 17 розділу III та 29 розділу V Інструкції №232, оскільки вказані пункти Інструкції передбачають лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте жодним чином не позбавляють їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають у відповідно до Закону №2011-XII.
Законодавством України передбачено право вибору військовослужбовця, який звільняється зі Збройних Сил України, - отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього.
Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.08.2019 у справі №820/3719/17, від 20.01.2021 у справі №200/1873/19-а від 24.06.2025 у справі № 560/4729/24.
Щодо вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_6 нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Пунктом 7 Положення №154 встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Пунктом 10 Положення №154 встановлено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: координують та здійснюють контроль за діяльністю підпорядкованих територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, контролюють дотримання ними вимог законодавства, виконання наказів і директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, наказів і директив Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил та інших органів військового управління
Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_7 є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебуває на його фінансовому забезпеченні. Крім цього, згідно матеріалів справи виплату грошового забезпечення позивачу здійснював саме відповідач2.
Відтак, відповідальність за нарахування та виплату належних позивачу сум грошового забезпечення позивача, у тому числі і компенсацію вартості за не отримане речове майно, несе ІНФОРМАЦІЯ_11 .
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у зв'язку з виключенням позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 та всіх видів забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_11 не провів з ним повний розрахунок за речовим забезпеченням та не виплатив грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, внаслідок чого допустив протиправну бездіяльність. При цьому, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період служби.
Щодо нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні у розмірі 4-х відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць - за 34 календарних місяці, суд зазначає таке.
Питання нарахування та виплати військовослужбовцям які призвані під час мобілізації одноразової грошової допомоги при звільненні врегульовано Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" (далі - Порядок №460).
Відповідно до пунктів 1-4 Порядку №460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу по мобілізації з 01.03.2022. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по особовому складу) від 18.01.2025 №1-РС був звільнений у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». З 20.01.2025 виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 , відтак набув право на отримання грошової допомоги при звільненні у розмірі 4-х відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць - за 34 календарних місяці. Вказана обставина не є спірною.
З урахуванням приписів пункту 4 Порядку №460 допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Розмір грошового забезпечення станом у грудні 2024 році становив 813,00 грн, а у січні 2025 - 483,87 грн.
У наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20.01.2025 №20 зазначено про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 4-х відсотків місячного забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - за 34 календарних місяці.
Згідно листа №5155 від 01.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_10 позивачу було на день звільнення нараховано та у наступному виплачено, у тому числі одноразову грошову допомогу по звільненню в розмірі 4-х відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до постанови №460 за 34 календарних місяці в сумі 29651,20 грн.
Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 27.03.2025 підтверджується, що така виплата була одержана позивачем 08.02.2025 у складі загальної суми 112257,26 грн.
Позивач не спростував доводи відповідача про фактичну виплату йому цих коштів та не вказав на помилки у проведених нарахуваннях.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не було порушено прав позивача при нарахуванні і виплаті йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №460, відтак підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
Щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1-2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п. 7 розділу XXIV Порядку №260).
Згідно із пунктом 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Перелік обставин, коли військовослужбовцю надається матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, регламентується окремим дорученням Міністра оборони України від 09.01.2025 №156/уд.
Тож отримати допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення можна виключно за наявності таких підстав: у військовослужбовця є інвалідність, отримана внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини; сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклим безвісти; внаслідок події, яка сталась у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, таких як: смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця; народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення; порушення стану здоров'я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма №027/0), довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії, висновок лікарсько-консультативної комісії), а саме:
захворювання військовослужбовця на туберкульоз, ВІЛ /СНІД, вірусний гепатит В , С; перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов'язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування; перебування військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця на лікуванні онкологічного захворювання, що потребує хірургічного лікування, променевої та (або) хіміотерапії, незалежно від року встановлення діагнозу онкологічного захворювання; поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; поранення (тяжкі травми, каліцтва) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов'язаного з військовою агресією російської федерації проти України.
При цьому, суд враховує, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Правовий висновок про те, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачується у разі наявності фонду грошового забезпечення викладено у постанові Верховного від 18.03.2020 у справі №810/3476/16.
Суд зазначає, що позивач не надав та матеріали справи не містять доказів його звернення до відповідача із відповідною заявою (рапортом) про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо під час проходження військової служби у 2025 році.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 даної статті).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що як позивач, так і відповідач повинні довести обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення. Встановлений частиною 2 статті 77 КАС України обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності не позбавляє необхідності доведення позивачем в ході судового розгляду справи заявлених ним підстав позову.
Крім того, у випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та нести ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 у справі 420/23351/21.
Відтак, враховуючи відсутність належних та достовірних доказів звернення позивача із рапортом про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, суд доходить висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Стосовно виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, суд зазначає наступне.
Пунктами 1, 2, 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, з наведених норм законодавства слідує, що військовослужбовець має право на отримання грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, яка у випадку невиплати її протягом року (незалежно від вибуття у щорічну основну відпустку), виплачується на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Така допомога надається незалежно від подання чи неподання рапорту військовослужбовцем.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач у 2025 році мав право на щорічну основну відпустку. Зокрема, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20.01.2025 №20 вказано про виплату грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік.
При цьому відповідачами не заперечується, що грошова допомога на оздоровлення ОСОБА_1 за 2025 рік при звільненні з військової служби не виплачувалася.
Отже, суд доходить висновку, що бездіяльність стосовно нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, є протиправною.
Щодо доводів відповідачів про пропуск позивачем строку звернення до суду, то в ухвалі суду від 06.05.2025 зазначено, що визначення строку звернення до суду у межах спірних правовідносин в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення здійснюється з урахуванням положень статті 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) ОСОБА_1 з 20.01.2025 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_16 .
З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 18.04.2025, тобто у межах встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, суд в ухвалі від 13.05.2025 враховав доводи представника позивача, викладені у заяві про поновлення строку звернення з позовом до суду - звільнення з військової служби за станом здоров'я, перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 24.02.2025 по 01.04.2025 (довідка від 17.04.2025 №212/3), визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновив його.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період служби.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 червня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )
Відповідач1 - ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач2 - ІНФОРМАЦІЯ_11 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК