30 червня 2025 року м. Київ справа №320/30668/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування наказу в частині,
Державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Міністерства юстиції України № 1820/5 від 19.06.2024, яким тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Задорожному Олександру Сергійовичу (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 3, нежилі прим, з № 1 по № 5 (гр. пр. № 31) (в літ. А) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
Позов мотивовано тим, що 22 червня 2024 року з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/rn/cherven-11563) позивачу стало відомо, що наказом Міністерства юстиції України № 1820/5 від 19.06.2024 року на підставі Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06 червня 2024 року скаргу ОСОБА_2 від 01.05.2024 задоволено. Визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 05.04.2024 № 72443544 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожного Олександра Сергійовича. Тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Задорожному Олександру Сергійовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
Вважає, що при розгляді скарги Міністерством юстиції було порушено правові норми, якими регламентована процедура розгляду скарг, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, що в свою чергу призвело до видання незаконного наказу №1820/5 від 19.06.2024. Просить суд задовольнити позов.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
01 липня 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року відкрито провадження у справі №320/30668/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у задоволенні заяви Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожнього Олександра Сергійовича про забезпечення позову відмовлено.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 01 липня 2024 року по справі №320/30668/24 доставлено до електронного кабінету Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожнього Олександра Сергійовича та Міністерства юстиції України 01 липня 2024 року.
09 серпня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач у відзиві зазначає, що 01.05.2024 зі скаргою до Міністерства юстиції України звернувся ОСОБА_2 , зареєстровану в Міністерстві юстиції України 06.05.2024 за № СК-2599-24, на рішення від 05.04.2024 № 72443544 (далі - оскаржуване рішення) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожного Олександра Сергійовича щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки з кадастровим номером 7410700000:05:004:0273. Оскільки оскаржуване рішення приватного нотаріуса Задорожного О.С. прийнято з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», допущене при його прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливає на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав. Тому, враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», це рішення підлягало анулюванню, а скарга - задоволенню.
Під час розгляду скарги Колегія не встановлює обставини, що передували підготовці поданих державному реєстратору документів та достовірність даних, зазначених у документах, а лише надає правову оцінку діям самого державного реєстратора. Державний реєстратор проводить реєстраційні дії виключно на підставі поданих йому документів та відомостей, які передбачені законом.
Вказане свідчить про те, що спірний наказ прийнято Міністерством юстиції України у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що вказує на дотримання відповідачем вимог чинного законодавства. Міністерство юстиції України при виконанні покладених на нього функцій та обов'язків, діяло на підставі та у межах, визначених чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №1820/5 від 19.06.2024. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.11.2015 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) та громадянином України ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №7426-94447/1, відповідно до п.1 якого іпотекодавець передавав в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно (предмет іпотеки): жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з жилим будинком з надвірними будівлями в іпотеу передавалася земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 951 кв.м (дев'ятсот п'ятдесят один квадратний метр). Кадастровий номер земельної ділянки: 7410700000:05:004:0273.
28.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОП ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41937164) та громадянкою України ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) за Договором іпотеки №742694447/1 від 18.11.2015 року, посвідченим ОСОБА_5 приватним нотаріусом Прилуцького МНО Чернігівської області за теєстровим №1854.
05.04.2024 року між громадянкою України ОСОБА_4 - продавцем та громадянкою України ОСОБА_6 був укладений договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого продавець, діючи відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку» продав, а покупець купив житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (два літера «Б») та земельну ділянку, площею 0,0951 га, кадастровий номер: 7410700000:05:004:0273, на якій розміщений даний житловий будинок, посвідчений Задорожним О.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Копії наведених вище договорів містяться в матеріалах справи.
Тмкож в матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 05.04.2024 року, адресованої ОСОБА_4 та іншим суб'єктам, кого це може стосуватися, відповідно до змісту якої встановлено наступне. ОСОБА_3 у визначені законом строки повідомлений про те, що 28.10.2022 року ОСОБА_4 набула право вимоги (права кредитора/іпотекодержателя) за основним зобов'язанням та договором іпотеки. Також ОСОБА_3 відомо про намір ОСОБА_4 звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу та укласти договір купівлі - продажу предмета іпотеки будь - якій особі - покупцеві , в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» на умовах, викладених в тексті даної заяви.
01.05.2024 зі скаргою до Міністерства юстиції України звернувся ОСОБА_2 (далі - скаржник), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 06.05.2024 за № СК-2599-24 (далі - скарга), на рішення від 05.04.2024 № 72443544 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожного Олександра Сергійовича (далі - приватний нотаріус Задорожний О.С.) щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок), а також земельної ділянки з кадастровим номером 7410700000:05:004:0273, що підтверджується матеріалами справи.
В обгрунтування наведеної скарги ОСОБА_2 було надано до Міністерства юстиції України копії наступних рішень: рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.01.2021 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики грошових коштів від 10.10.2018 року в сумі 605 694,00 грн. (шістсот п'ять тисяч шістсот дев'яносто чотири гривні 00 копійок), що на день подання позову за офіційним курсом Національного банку України (1 долар США коштує 28, 1718 гривень) еквівалентно 21500,00 доларів США (двадцять одна тисяча п'ятсот доларів США); виконавчого листа по справі №742/2666/20 від 18.05.2021 року (про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за договором позики від 19.10.2018 року грошових коштів в розмірі 10000 доларів США, еквіваленту 281718 грн. 00 коп., а також 2817 грн, 18 коп судового збору); постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП №66336797) від 02.08.2021р; виконавчого листа Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.01.2021р; постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП №66661783) від 31.08.2021р; постанови про арешт майна боржника (ЗВП №62078346 ) від 10.11.2021 р. про арешт майна боржника; постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП №66336797) від 11.11.2022 р; постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП №66661783) від 10.11.2022 р.; ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.04.2024 р. про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», АТ «КРЕДОБАНК», ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович про скасування арешту земельної ділянки та житлового будинку, інші документи, які містяться також і в матеріалах даної адміністративної справи.
06.06.2024 року Центральною комісією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено висновок, відповідно до тексту якого встановлено наступне.
Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія), встановила, що на підставі оскаржуваного рішення приватним нотаріусом Задорожним О.С. зареєстровано перехід права власності на житловий будинок та земельну ділянку від ОСОБА_3 до ОСОБА_6 в порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
З відомостей Державного реєстру прав Колегією встановлено, що на підставі постанови про арешт майна боржника від 10.11.2021 (ЗВП № 62078346), виданої приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем, було зареєстровано арешт на житловий будинок та земельну ділянку в інтересах скаржника.
Згідно з пунктом 7 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку», за умови що інші обтяження (крім заборони відчуження, накладеної відповідно до Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України») на передане в іпотеку майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки.
Оскільки, в результаті прийняття оскаржуваного рішення права власності на житловий будинок та земельну ділянку перейшло до фізичної особи, а не фінансової установи, то виняткова норма щодо державної реєстрації прав за наявності арешту, передбаченої пунктом 7 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не застосовується.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження а також внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відтак, ефективним способом юридичного захисту порушених прав скаржника є скасування оскаржуваного рішення, прийнятого приватним нотаріусом Задорожним О.С.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги на рішення, у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема, про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав).
Підпунктами «а», «б» пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що підставою для визнання прийнятим з порушенням Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є, зокрема, встановлення Міністерством юстиції України, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1,2,4 частини першої статті 3 цього Закону, а також за наявності підстав для 5 відмови в державній реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав, за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Оскільки оскаржуване рішення приватного нотаріуса Задорожного О.С. прийнято з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 24 Закону, а тому допущене при його прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливає на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», це рішення підлягає анулюванню, а скарга - задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі задоволення скарги на рішення у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Зважаючи на встановлений факт порушення й оцінюючи його ступінь та характер Міністерство юстиції виходить із того, що застосування до державного реєстратора заходів реагування у вигляді тимчасового блокування або анулювання доступу до Державного реєстру прав, має бути необхідним й достатнім для попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав. А тому з огляду на вказану мету й ґрунтуючись на принципах справедливості та співмірності заходи реагування повинні бути пропорційними характеру встановлених порушень.
Розглянувши скаргу дійшла висновку про те, що наявні правові підстави для її задоволення, й рекомендувала:
1.Скаргу ОСОБА_2 від 01.05.2024 задовольнити.
2. Визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 05.04.2024 № 72443544 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожного Олександра Сергійовича.
3. Тимчасово блокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
У зв'язку з наведеним вище, відповідачем прийнято наказ «Про задоволення скарги» від 19.06.2024 №1820/5, у якому було відображено вищезазначені висновки Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, відповідно до тексту якого: скаргу ОСОБА_2 від 01.05.2024 року вирішено задовольнити. Визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 05.04.2024 №72443544 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожного Олександра Сергійовича. Тимчасово обмежено доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухлме майно строком на 3 (три) місяці.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Міністерство юстиції України здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 зі змінами (далі - Порядок № 1128).
Відповідно до статті 7 Закону Міністерство юстиції України:
1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;
2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;
3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;
4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;
5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;
7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;
9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 37 Закону визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.
Міністерство юстиції України розглядає:
1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;
3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.
Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації (крім рішень про державну реєстрацію прав), які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.
Рішення державного реєстратора, прийняте всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції», може бути оскаржене суб'єктом, який бере участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики, правоохоронними органами, а також суб'єктом, уповноваженим дорученням Кабінету Міністрів України на здійснення заходів, пов'язаних із тимчасовим управлінням активами, які підлягають стягненню в дохід держави як санкції, протягом двох місяців з дня, коли відповідний суб'єкт дізнався про таке рішення державного реєстратора.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.
Строк для подання скарги, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року такого строку.
Строк для подання скарги, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця такого строку. Якщо закінчення строку для подання скарги, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, що не має відповідного числа, такий строк закінчується в останній день цього місяця.
Якщо закінчення строку для подання скарги припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем такого строку є перший після вихідного, святкового чи іншого неробочого дня робочий день.
Строк для подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв'язку чи направлено іншими засобами зв'язку.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Скарга на рішення державного реєстратора, прийняте всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції», має містити обставини, якими суб'єкт подання скарги обґрунтовує недотримання чи порушення державним реєстратором відповідних санкцій. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом третім частини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав. Якщо з дня прийняття рішення державного реєстратора, прийнятого з порушенням Закону України "Про санкції", спливло більше двох місяців, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про таке рішення у сфері державної реєстрації прав.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав має бути підписана скаржником або його представником. Така скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису або застосуванням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». До скарги, підписаної представником, додаються докази на підтвердження його повноважень.
До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.
До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена у встановленому порядку.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що подана особою, яка не має на це повноважень, або що не містить відомостей про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, дати, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав (якщо зазначення такої дати є обов'язковим), підпис скаржника або його представника, повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.
Скарга на рішення державного реєстратора, прийняте всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції", яка не містить обставин, якими суб'єкт подання скарги обґрунтовує недотримання чи порушення державним реєстратором відповідних санкцій, повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.
Скарга, подана в електронній формі без використання кваліфікованого електронного підпису або без застосування засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.
Повернення скарги не позбавляє скаржника права на повторне її подання в установленому порядку.
Перебіг строку на оскарження зупиняється з дня подання скарги до дня її повернення скаржнику.
Скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження.
У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.
Закінчення строку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишення її без розгляду.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, розгляд якої не належить до компетенції Міністерства юстиції України, його територіального органу, не пізніше п'яти днів з дня її надходження направляється за належністю, про що повідомляється скаржник.
Скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлені ним факти використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами можуть бути об'єднані для розгляду, якщо це сприятиме своєчасному, всебічному та об'єктивному встановленню відповідних обставин. У такому разі строк розгляду обраховується з дня надходження першої із скарг.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:
про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);
про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);
про залишення скарги без розгляду по суті.
Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:
1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;
2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;
3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;
4) скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;
5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;
6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;
7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані;
8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.
У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:
1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.
Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є:
а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції». У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України «Про санкції»), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини.
Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, передбачених пунктами 4-6 цієї частини;
2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов'язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;
3) зобов'язання державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов'язання;
4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерством юстиції України або його територіальним органом, яким прийнято відповідне рішення, протягом п'яти робочих днів вирішується питання про передачу на розгляд іншого державного реєстратора документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. У разі якщо інші державні реєстратори, які перебувають у трудових відносинах з відповідним суб'єктом державної реєстрації прав, відсутні або державним реєстратором є нотаріус, такі документи передаються до територіально найближчого суб'єкта державної реєстрації прав, що має не менше трьох державних реєстраторів, які мають доступ до Державного реєстру прав, або іншому нотаріусу (нотаріусам) за попереднім погодженням із ним (ними). У разі прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав стосовно нотаріуса такому нотаріусу забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону;
5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.
У разі якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав виявлено порушення законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів для повідомлення про це правоохоронних органів.
У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому частиною третьою статті 26 цього Закону (внесення відомостей про скасування, набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно).
У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав територіальні органи Міністерства юстиції України забезпечують відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому абзацом першим частини четвертої статті 26 цього Закону.
Особа, чиї права та законні інтереси були порушені внаслідок прийняття державним реєстратором скасованого (анульованого) рішення, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до статті 38 цього Закону.
Рішення, передбачені пунктами 1 і 2 частини сьомої цієї статті, виконуються посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіального органу не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання заяв, документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються. Наявність інших зареєстрованих заяв щодо певного об'єкта нерухомого майна, обтяжень речових прав на такий об'єкт нерухомого майна, рішень про заборону вчинення реєстраційних дій (крім судових рішень про заборону вчинення реєстраційних дій посадовими особами Міністерства юстиції України, його територіального органу) не є підставою для відкладення виконання рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, відмови в його виконанні або для зупинення відповідної державної реєстрації прав.
Рішення, передбачені пунктом 3 частини сьомої цієї статті, виконуються державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав у строки, визначені Міністерством юстиції України, його територіальними органами.
Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктом 4 частини сьомої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України.
Рішення, передбачені пунктами 5 і 6 частини сьомої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України, його територіальними органами невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
Міністерство юстиції України, його територіальний орган може з власної ініціативи або за заявою заінтересованої особи виправити описки (помилки), допущені в рішенні, прийнятому за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав.
Заява про внесення виправлень до рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, розглядається Міністерством юстиції України чи відповідним територіальним органом протягом 10 днів з дня її надходження.
Рішення про внесення виправлень до рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, не пізніше наступного робочого дня після його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу та надсилається заінтересованим особам.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1128 скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін'юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.
Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду, про що повідомляється скаржнику.
Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».
Пунктом 9 Порядку № 1128 встановлено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Згідно пункту 14 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін'юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.
Як вбачається з матеріалів справи, Колегією були встановлені такі обставини.
06.06.2024 відбувся розгляд скарги ОСОБА_2 від 01.05.2024, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.05.2024 за № СК-2599-24, на рішення від 05.04.2024 № 72443544 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки з кадастровим номером 7410700000:05:004:0273.
Скаржник зазначав, що з 2021 року в його інтересах зареєстровано обтяження у вигляді арешту на житловий будинок та земельну ділянку, які належали на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Водночас, вказане нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельна ділянка з 2015 року перебувають в іпотеці як забезпечення виконання зобов'язань за договором іпотеки від 18.11.2015 № 7426-94447/1, посвідченим приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Могиленко Ларисою Миколаївною, зареєстрованого в реєстрі за № 1854 (далі - договір іпотеки). З 2022 року іпотекодержателем є ОСОБА_4 , яка набула це право на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 28.10.2022, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком Анатолієм Володимировичем, зареєстрованого в реєстрі за № 987 за договором іпотеки.
Скаргу зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.05.2024, оскаржуване рішення прийнято 05.04.2024, що свідчить про дотримання строків подання скарги.
Скаржник вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки перехід права власності на житловий будинок і земельну ділянку відбувся за наявності арешту, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника від 10.11.2021. Водночас, скаржник зауважує на тому, що відповідно до вимог законодавства щодо статті 38 Закону України «Про іпотеку» на період дії в Україні воєнного стану накладено мораторій. Отже, приватний нотаріус Задорожний О.С. не мав права посвідчувати договір купівлі-продажу від 05.04.2024 та здійснювати реєстрацію прав на підставі нього, як державний реєстратор.
Таким чином, на думку скаржника, приватний нотаріус Задорожний О.С. повинен був відмовити у проведенні державної реєстрації переходу права власності на житловий будинок і земельну ділянку з підстав наявності арешту, що передбачено пунктом 6 частини першої статті 24 Закону.
Під час підготовки скарги до та в ході колегіального розгляду з відкритих відомостей офіційного веб-порталу судової влади України та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень не встановлена наявність інформації про відкриті за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження того самого рішення, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.
Під час дії воєнного стану та з урахуванням вимог, встановлених пунктом 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого 3 постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (зі змінами), за 15 днів (дата публікації оголошення 21.05.2024) до дня засідання Колегії на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було забезпечено оприлюднення інформації про дату засідання розгляду даної скарги та додатково повідомлено зазначену інформацію скаржнику, приватному нотаріусу Задорожному О.С., а також заінтересованим особам засобами електронної пошти.
Абзацом п'ятим пункту 10 Порядку № 1128 регламентовано, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації прав під час дії воєнного стану проводиться без участі скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи).
Після повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги до Міністерства юстиції України надійшли клопотання про надіслання матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти від приватного нотаріуса Задорожного О.С. від 22.05.2024 № 95/01-30, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 22.05.2024 за № СК-2881-24, відповідь на яке надано листом Міністерства юстиції України від 23.05.2024 № 77091/СК-2881-24/33.2.2, від Семенівської міської ради Чернігівської області в особі Секретаря міської ради Желтобрюха Олексія Івановича від 28.05.2024 № 01-24/1341, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.05.2024 за № СК-2964-24, відповідь на яке надано листом Міністерства юстиції України від 29.05.2024 № 79952/СК-2964-24/33.2.1, від представника ОСОБА_4 адвоката Трунова Юрія Анатолійовича від 31.05.2024, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.06.2024 за № СК-3022-24, відповідь на яке надіслано листом Міністерства юстиції України від 03.06.2024 № 81848/СК-3022-24/33.2.2 та 06.06.2024 за № СК-3090-24, відповідь на яке надано листом Міністерства юстиції України від 06.06.2024 № 83599/СК-3090-24/33.2.2.
Пунктом 12 Порядку № 1128 передбачено, що заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов'язково приймаються Колегією до розгляду.
Так, до Мін'юсту після призначення колегіального розгляду скарги надійшли пояснення по суті скарги від приватного нотаріуса Задорожного О.С. від 31.05.2024 № 103/01-30, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 04.06.2024 за № СК-3047-24, від представника ОСОБА_4 адвоката Опалюка Сергія Валерійовича від 05.06.2024, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.06.2024 за № СК-3091-24, які долучено до матеріалів скарг та досліджено в ході колегіального розгляду.
Відповідно пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Пунктом 4 частини першої статті 18 Закону передбачена перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Пунктом 6 частини першої до статті 24 Закону, передбачена відмова у проведенні державної реєстрації прав, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.
Пунктом 7 частини четвертої статті 24 Закону встановлено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується, зокрема, у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку», за умови що інші обтяження на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки.
Колегією встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення приватним нотаріусом Задорожним О.С. зареєстровано перехід права власності на житловий будинок та земельну ділянку від ОСОБА_3 до ОСОБА_6 в порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
З відомостей Державного реєстру прав Колегією встановлено, що на підставі постанови про арешт майна боржника від 10.11.2021 (ЗВП № 62078346), виданої приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем, було зареєстровано арешт на житловий будинок та земельну ділянку в інтересах скаржника.
Згідно з пунктом 7 частини четвертої статті 24 Закону, відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку», за умови що інші обтяження (крім заборони відчуження, накладеної відповідно до Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України») на передане в іпотеку майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки.
Оскільки, в результаті прийняття оскаржуваного рішення права власності на житловий будинок та земельну ділянку перейшло до фізичної особи, а не фінансової установи, то виняткова норма щодо державної реєстрації прав за наявності арешту, передбаченої пунктом 7 частини четвертої статті 24 Закону, не застосовується.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
Відповідно до статті 3 Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження а також внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відтак, ефективним способом юридичного захисту порушених прав скаржника є скасування оскаржуваного рішення, прийнятого приватним нотаріусом Задорожним О.С.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону за результатами розгляду скарги на рішення, у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема, про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав).
Підпунктами «а», «б» пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону визначено, що підставою для визнання прийнятим з порушенням Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є, зокрема, встановлення Міністерством юстиції України, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1,2,4 частини першої статті 3 цього Закону, а також за наявності підстав для 5 відмови в державній реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав, за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону. Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Оскільки оскаржуване рішення приватного нотаріуса Задорожного О.С. прийнято з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 24 Закону, з огляду на що суд погоджується із відповідачем, що допущене при його прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливає на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, це рішення підлягає анулюванню, а скарга - задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини сьомої статті 37 Закону у разі задоволення скарги на рішення у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Зважаючи на встановлений факт порушення й оцінюючи його ступінь та характер Міністерство юстиції виходило із того, що застосування до державного реєстратора заходів реагування у вигляді тимчасового блокування або анулювання доступу до Державного реєстру прав, має бути необхідним й достатнім для попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав. А тому з огляду на вказану мету й ґрунтуючись на принципах справедливості та співмірності заходи реагування повинні бути пропорційними характеру встановлених порушень.
Водночас, згідно із статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, а враховуючи те, що державна реєстрація права власності є гарантією непорушності цього права, то умисне або недбале здійснення державним реєстратором своїх повноважень, що має наслідком порушення конституційних прав громадян або прав інших суб'єктів цивільно-правових відносин, беззастережно потребує вжиття відповідних заходів реагування.
Таким чином, встановлення факту прийняття приватним нотаріусом Задорожним О.С. неправомірного рішення, з урахуванням його характеру та наслідків, які фактично призвели до порушення прав скаржника, є підставою для застосування відповідного заходу реагування у вигляді тимчасового блокування приватному нотаріусу Задорожному О.С. доступу до Державного реєстру прав строком на 3 (три) місяці.
Отже, єдиними умовами, за яких Колегія не має повноважень щодо розгляду скарг у сфері державної реєстрації, є державна реєстрація речового права на підставі судового рішення або коли щодо майна наявний судовий спір.
У даному випадку державна реєстрація права власності здійснювалася на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, а судовий спір щодо майна був відсутній.
Суд звертає увагу, що відповідач наділений повноваженнями в силу приписів статті 37 Закону застосовувати таку міру відповідальності державного реєстратора як тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незалежно від того чи міститься в скарзі прохання скаржника про застосування такої міри відповідальності.
Суд не приймає посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 по справі №916/4093/21, з огляду на нерелеваністість останньої, оскільки вказаною постановою була надана правова оцінка положенням статті 37 Закону в іншій редакції Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частинидругої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлгають.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задорожнього Олександра Сергійовича відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.