30 червня 2025 року справа №320/62462/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2024 року №92859240203, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві стосовно ОСОБА_1 , яким збільшено суму грошового податкового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб до 10 162 980,00 грн.,
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2024 року №92874240203, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві стосовно ОСОБА_1 , яким збільшено суму грошового податкового зобов'язання за військовим збором до 846 915,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, є хибними, оскільки позивач за наслідком продажу 50% частки у статутному капіталі ТОВ «РВС Форест Ленд» фактично не отримував доходу у вигляді інвестиційного прибутку, оскільки податковим органом при аналізі обставин перевірки не було враховано витрат на придбання та збільшення вартості інвестиційного активу. Таким чином, відсутні підстави для нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Зауважувала на порушенні процедури повідомлення її про проведення перевірки, що стало додатковою підставою для відсутності встановлення всіх обставин податковим органом та, як наслідок, формування помилкових висновків.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11 лютого 2025 року об 11:00 год.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки акт за результатами проведеної перевірки є законним, а висновки - обґрунтовані та доведені, отже підстави для скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень відсутні.
У підготовчому засіданні 11 лютого 2025 року судом оголошено перерву до 18 березня 2025 року о 14:30 год.
У відповіді на відзив представник позивача наголошував, що про обставини проведення відносно ОСОБА_1 перевірки остання не була належним чином повідомлена відповідачем, що унеможливило надати всі необхідні документи на підтвердження відсутності інвестиційного прибутку.
У підготовчому засіданні 18 березня 2025 року суд закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті, на підставі клопотання представника позивача, проти якого не заперечував відповідач, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи порядку письмового провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «РВС Форест Ленд» за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, за результатом якої прийнято акт від 08.07.2024 № 83461/ж5/26-15-24-02-03.
У висновку акту перевірки зазначено про порушення податкового законодавства, а саме:
п. 179.1 ст. 179 ПК України, з урахуванням п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України - не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік до контролюючого органу;
п.п. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
п.п. 168.2.1. п. 168.2, п.п. 168.1.3 п. 168. 1 ст. 168 ПК України з урахуванням вимог п.п. 164.2.9 п. 164.2. ст. 164, п. п. 170.2.6. п. 170.2 ст. 170 ПК України, а саме нібито занижено інвестиційний прибуток на суму 45 168 800, 00 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2021 рік в сумі 8 130 384, 00 грн. з отриманого доходу;
п.п. 1.2., п.п. 1.3, п. 16-1 підрозділу XX Перехідних положень ПК України, а саме нібито не нараховано, не утримано, не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 677 532,00 грн.
На підставі означеного акту перевірки в подальшому контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 14.08.2024 року №92859240203, яким позивачу збільшено розмір грошового податкового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб на суму 10 162 980,00 грн. (з яких 8 130 384,00 грн. - податкове зобов'язання, 2 032 596,00 грн. - штрафні санкції);
від 14.08.2024 року №92874240203, яким позивачу збільшено суму грошового податкового зобов'язання до 846 915 грн. (з яких 677 532 грн. - основне грошове зобов'язання, 169 383 грн.- штрафні санкції);
від 14.08.2024 року №92867240203 щодо неподання податкової декларації за 2021 рік і накладення штрафу у розмірі 340 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Підпунктами 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6, 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Для цілей цього пункту термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
У підпункті 14.1.81-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що інвестиційний прибуток для цілей розділу IV цього Кодексу - дохід у вигляді позитивної різниці між доходом, отриманим платником податку від проведення операцій з цінними паперами з урахуванням курсової різниці, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, та витратами на придбання таких інвестиційних активів.
У підпункті 168.2.1 пункту 168.2, підпункті 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Відповідно до підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Разом з тим, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що інвестиційним прибутком, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і на який нараховується військовий збір, є позитивна різниця між витратами особи на придбання інвестиційного активу і доходом, отриманим від його реалізації (тобто позитивний фінансовий результат).
Матеріалами справи підтверджено, що висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем отримано інвестиційний прибуток внаслідок продажу своєї частки у розмірі 50% від статутного капіталу ТОВ «РВС Форест Ленд» (інвестиційний актив) на підставі договору від 15.07.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , склав 45 168 800 грн, оскільки жодних доказів про розміри понесених ОСОБА_1 витрат на придбання такого інвестиційного активу не надав.
Як вбачається зі змісту протоколу №1 установчих зборів засновників (учасників) ТОВ «РВС Форест Ленд» від 05.10.2020, останнім було створено із статутним капіталом у розмірі 1 600 000,00 гривень, до складу якого входять кошти ОСОБА_1 у сумі 800 000,00 гривень та ОСОБА_3 у сумі 800 000,00 гривень.
Свою частку у сумі 800 000,00 гривень позивачем було сплачено 11.02.2021 в сумі 400 000,00 (чотириста тисяч) грн та 18.02.2021 у сумі 400 000,00 (чотириста тисяч) грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками.
13.04.2021 протоколом №1304/1 загальних зборів учасників ТОВ «РВС Форест Ленд» (код ЄДРПОУ 43854698) розмір статутного капіталу був збільшений до 90 337 600,00 гривень за рахунок негрошових внесків учасників.
Таким чином, до статутного капіталу Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було здійснено негрошовий внесок 44 (сорока чотирма) у вигляді земельних ділянок на суму 88 309 200,00 грн та грошовими коштами у сумі 428 400,00 грн. Підсумовуючи здійснені позивачем внески, загальний розмір статутного капіталу товариства внаслідок збільшення склав 90 337 600 гривень.
Факт внесення ОСОБА_1 у статутний капітал Товариства земельних ділянок підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «РВС Форест Ленд» від 13.04.2021, доданого до матеріалів справи.
Разом з тим, вартість земельних ділянок, яка була внесена Позивачем у статутний капітал ТОВ «РВС Форест Ленд» підтверджується Звітами про експертно-грошову оцінку земельних ділянок, які також долучено до справи. У вказаних звітах підтверджена вартість усіх внесених в статутний капітал земельних ділянок.
Протоколом №1304/1 затверджений розподіл статутного капіталу та вартість часток учасників у наступних пропорціях та розмірах:
ОСОБА_3 - 50% (п'ятдесят відсотків) що становить 45 168 800,00 (сорок п'ять мільйонів сто шістдесят вісім тисяч вісімсот) грн;
ОСОБА_1 - 50% (п'ятдесят відсотків) що становить 45 168 800,00 (сорок п'ять мільйонів сто шістдесят вісім тисяч вісімсот) грн.
З огляду на викладене, витрати позивача на придбання інвестиційного активу та підвищення його вартості за рахунок витрат позивача (формування статутного капіталу й подальші майнові внески у статутний капітал) склали 45 168 800,00 (сорок п'ять мільйонів сто шістдесят вісім тисяч вісімсот) грн, а саме - 800 000,00 (вісімсот тисяч) грн. грошовий внесок в Статутний капітал та 44 368 800,00 (сорок чотири мільйони триста шістдесят вісім тисяч вісімсот) грн, - майновий внесок до Статутного капіталу ТОВ «РВС Форест Ленд» у вигляді земельних ділянок, вартість яких, як вказувалось вище, підтверджується наданими звітами про експертно-грошову оцінку земельних ділянок.
В свою чергу, відчуження інвестиційного активу ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відбулося за 45 168 800, 00 грн, що підтверджується Договором купівлі-продажу частки в Статутному капіталі ТОВ «РВС Форест Ленд» від 15.07.2021 та актом приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «РВС Форест Ленд» від 15.07.2021.
Отже, в розумінні пп. 170.2.2,170.2.6. п. 170.2 ст. 170 ПК України різниця між доходом від продажу Інвестиційного активу (частки у розмірі 50% від статутного капіталу ТОВ «РВС Форест Ленд») та витратами на придбання та збільшення вартості Інвестиційного активу протягом звітного року дорівнює 0 грн. Такий висновок доводить відсутність підстав для нарахування податку на доходи фізичних осіб щодо ОСОБА_1 на підставі договору про продаж нею 50% частки у статутному капіталі ТОВ «РВС Форест Ленд».
Таким чином, доказів наявності отримання інвестиційний прибутку відповідачем не надано, як і не надано доказів на спростування викладеним позивачем у позові обставинам.
Натомість, основним аргументом податкового органу те, що вказані докази не можуть братись до уваги, оскільки вони не були надані під час проведення перевірки, а тому, як наслідок, не були проаналізовані та не можуть слугувати підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
При цьому, такі аргументи відповідача про відсутність підстав для оцінки наданої позивачем первинної бухгалтерської документації на підтвердження інвестиційних витрат, суд вважає неприйнятними з огляду на наступне.
Пунктом 85.2 статті 85 ПКУ визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України - у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
При цьому, як установлено судом, копію наказу від 23.05.2024 № 2999-п про проведення позапланової перевірки, повідомлення від 23.05.2024 № 1146/26-15-24-02-03 про дату перевірки, місце її проведення та необхідність надання документів, представником позивача не отримано, оскільки з поштового відправлення за №0600923574864 та довідки про причини повернення вбачається, що лист був повернутий відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Таким чином, фактично позивач не був обізнаний про проведення перевірки, а також, йому не було вручено запити щодо надання відповідних первинних документів до перевірки.
Отже, суд погоджується з позивачем, що він об'єктивно не зміг подати відповідачу під час перевірки наявні в нього документи, докази на підтвердження понесених ним інвестиційних витрат на придбання корпоративних прав.
Поряд з цим, вказані доводи позивача контролюючим органом не спростовано та не надано будь-яких належних та допустимих доказів на доведення протилежного.
За змістом п. 79.2 ст. 79 ПК України, право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом до її початку.
Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Тобто, нормами податкового законодавства не обмежено право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і під час вирішення спору в судовому порядку.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення від 14.08.2024 року №92859240203, від 14.08.2024 року №92874240203 про збільшення сум грошового податкового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб та військового збору є протиправними та такими, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи платіжної інструкції від 24.12.2024 № 1-56к, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 23 609,20 грн. Відтак, враховуючи розмір та характер задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 23 609,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2024 року №92859240203, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві стосовно ОСОБА_1 , яким збільшено суму грошового податкового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб до 10 162 980,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2024 року №92874240203, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві стосовно ОСОБА_1 , яким збільшено суму грошового податкового зобов'язання за військовим збором до 846 915,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 23 609,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Повний текст судового рішення складено та підписано 30 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.