30 червня 2025 року № 320/45482/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 22.05.2023 № 296 «Про застосування до працівників УПП у місті Києві дисциплінарних стягнень» в частині застосування до інспектора взводу № 2 роти № 6 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правового берега) УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти №6 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правового берега) УПП у місті Києві ДПП;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.05.2023 по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнення відбулось протиправно, необґрунтовано, оскільки висновки службового розслідування не ґрунтуються на перевірених та встановлених фактах. Також вказано, що було порушено право позивача на подання пояснень та заперечень щодо обставин вчиненого адміністративного проступку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та наголошував, що у межах спірних правовідносин відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З 04.07.2015 ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора взводу № 2 роти № 6 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві Департаменту патрульної поліції України.
На підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 30.03.2023 № 633 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» призначено службове розслідування у формі письмового провадження відносно позивача та на час проведення службового розслідування його відсторонено від виконання службових обов'язків та зобов'язано знаходитись на робочому місці у відділі чергової служби УПП у місті Києві ДПП.
З означеним наказ позивач ознайомився 04.04.2023, що підтверджується відповідною розпискою.
Наказом Департаменту патрульної поліції № 760 від 13.04.2023 продовжено строк проведення службового розслідування на 15 днів.
28 квітня 2023 року комісією було складено висновок службового розслідування щодо встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни інспектором взводу № 2 роти №6 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правового берега) УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , що виразилось у не притягненні водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та не фіксуванні події на портативні відео реєстратори, про що вказано у рапорті старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві ДПП капітана поліції Дениса Барабаша, зареєстрованого у відділі документального забезпечення УПП у місті Києві ДПП від 29.03.2023 № 1372вн/41/11/2-2023.
Комісія дійшла висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у недотриманні вимог частини першої, Другої, четвертої статті 266 КУпАП, статті 254 КУпАП, частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», статей 38, 42 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 3, 6, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 1 розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, пункту 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами), пункту 12 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, пункту 5 та 4 розділу П Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, розділу X доручення начальника УПП у місті Києві ДПП № 308вн/41/11/2/01-2019 від 23.012019, абзаців другого, третього, шостого та дев'ятого пункту 1 розділу П Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 12. розділу І, підпунктів 1, 7, 10, 11 пункту 3.1. розділу ПІ посадової інструкції інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП від 16.082021 № 1784, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до інспектора взводу № 2 роти № 6 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
22 травня 2023 року Департаментом патрульної поліції Національної поліції України виданий наказ № 286 «Про застосування до працівників УПП у м. Києві ДІIП дисциплінарних стягнень» до позивача наказано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 861 о/с від 14.07.2023 «По особовому складу» позивача було звільнено зі служби в поліції з 14 липня 2023 року на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію».
Вважаючи наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 22.05.2023 № 296 протиправним, таким, що порушують його права, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».
У частині 1 статті 60 вказаного Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Відповідно до приписів частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 Закону України «Про Національну поліцію».
Частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові.
Положеннями пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до пунктів 1, 2, 12 частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом №1179 від 09.11.2016, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарний статут Національної поліції, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі по тексту Дисциплінарний статут).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Так, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту обумовлено проведення службового розслідування. Службове розслідування-це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
На підставі ч. 1 та ч. 7 статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» від 07.11.2018 № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування (далі Порядок).
Пункт 1 розділу ІІ Порядку кореспондує статті 14 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту, яка кореспондує пункту 3 розділу V Порядку, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно із пунктом 2 розділу VІ Порядку визначено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Відповідно до пункту 5 розділу VІ Порядку у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
В силу положень ч. 3 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, однак згідно ч. 13 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов'язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.
Пунктом 1 розділу V Порядку зазначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Пунктом 4 вказаного розділу обумовлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Пунктами 1, 2, 4 розділу ІІІ Порядку зазначено, що на час проведення службового розслідування поліцейський може бути відсторонений від виконання службових обов'язків (посади) у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов'язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов'язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) здійснюється на підставі письмового наказу керівника, до повноважень якого належать призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, воно не може тривати більше строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду. Відсторонення від виконання службових обов'язків (посади) припиняється в день видання керівником, до повноважень якого належать призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, письмового наказу про допуск до виконання службових обов'язків за займаною посадою. Зазначені норми кореспондують нормам, закріпленим статтею 17 Дисциплінарного статуту.
Статтею 18 Дисциплінарного статуту поліцейському забезпечено право на захист.
Так, приписами вказаної статті зазначено, зокрема, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови. У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов'язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів. Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.06.2021 року у справі №815/2705/16, у постанові від 22.09.2022 року у справі №420/4977/20.
Аналізуючи висновок службового розслідування від 28.04.2023 відносно ОСОБА_1 слід зазначити, що він оформлений у відповідності до норм чинного законодавства, а документи, проаналізовані під час службового розслідування, є належним підтвердженням наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.
Так, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що на підставі наказу ДПП від 30.03.2023 № 633 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від службових обов'язків» та наказу ДПП від 13.04.2023 № 760 «Про продовження строку проведення службового розслідування» було проведено службове розслідування з метою повної, всебічної та об'єктивної перевірки причин та обставин можливого порушення службової дисципліни інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП капітаном поліції ОСОБА_3 , що виразилось в не притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та не фіксуванні події на портативні відеореєстратори, про що зазначено у рапорті старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві ДПП капітана поліції Барабаша Дениса, зареєстрованого у відділі документального забезпечення УПП у місті Києві ДПП від 29.03.2023 № 1372вн/41/11/2-2023.
За результатами службового розслідування встановлено, що 27.03.2023 о 20.47 працівники наряду «Рубін - 01251» капітан поліції ОСОБА_4 та старший лейтенант ОСОБА_5 за порушення Правил дорожнього руху зупинили транспортний засіб MAZDA 3, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_6 , у якого виявили ознаки наркотичного сп'яніння. Попри виявлені ознаки наркотичного сп'яніння у водія, вказані поліцейські, знаючи про те, що керування в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, не вжили заходів щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом, не здійснили огляд на стан сп'яніння у встановленому порядку, та не склали адміністративні матеріали.
Установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не дотримались вимог пункту 8 розділу XIII Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої МВС від 27.04.2020 № 357, де вказано, що під час несення служби забороняється вимикати планшетний пристрій та змінювати будь-які налаштування.
Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не здійснювали відеофіксацію події на нагрудні відеореєстратори, що є порушенням вимог пункту 4 та 5 розділу II, пункту 2 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 року № 1026.
Отже, в ході службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що вчиняючи вказані дії, зазначені поліцейські допустили порушення вимог КУпАП, Законів України «Про національну поліцію», «Про запобігання корупції», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідно до ст.ст. 11- 14, 26 якого Позивача було звільнено із служби в поліції.
Згідно з пояснень позивача, останній не заперечує встановлених обставин у висновку за результатами службового розслідування, натомість посилається лише на процедурні порушення під час проведення та після такого розслідування.
Отже, за результатами розгляду справи судом встановлено, що на час проведення службового розслідування та винесення оскаржуваного наказу, відповідачем було дотримано норми чинного законодавства. Оскаржений наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є правомірними та підтверджені наявними матеріалами службового розслідування зі встановленням конкретних фактів порушень, вчинених позивачем.
Доводи позивача про ненадання можливості надати пояснення в рамках судового розслідування є необґрунтованими та спростовуються наданими до матеріалів справи доказами, зокрема, розпискою позивача про ознайомлення з наказом про призначення службового розслідування 04.04.2023 та наданими поясненнями від 04.04.2023.
Посилання позивача, що він з 27.06.2023 перебував на амбулаторному лікування, а тому спірний наказ прийнято в порушення норм законодавства, суд вважає неприйнятним, оскільки відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 22.05.2023 № 296 «Про застосування до працівників УПП у місті Києві дисциплінарних стягнень» до інспектора взводу № 2 роти №6 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правового берега) УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції, натомість фактичне звільнення відбулось на підставі наказу відповідача від 14.07.2023 № 861 о/с.
Більш того, суд наголошує, що в рамках даного спору позивачем не оскаржується означений наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 861 о/с від 14.07.2023 «По особовому складу», яким позивача було звільнено зі служби в поліції з 14 липня 2023 року на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», тобто фактично позивачем обрано невірний спосіб захисту.
Таким чином, суд не надає оцінку іншим аргументам позивача щодо протиправності звільнення його зі служби та, як наслідок, вимогам позивача в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому, слід вказати, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим необхідно розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, а також його ставлення до служби.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що в даному випадку при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - відмовити повністю.
Повний текст судового рішення складено та підписано 30 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.