30 червня 2025 року № 320/44806/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, про:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2023 № 4790177-240111-2615, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за податковий період 2023 рік на суму 14977,07 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України та з урахуванням того, що позивач є платником єдиного податку 2-ї групи і протягом періоду з 01.01.2023 по 09.08.2023 постійно використовував частину земельної ділянки площею 0,005 га з загальної площі 0,03 га за її цільовим призначенням для провадження своєї господарської діяльності, а тому податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023 року за № 4790177-240111-2615 на суму 14977,07 грн про визначення суми податкового зобов'язання із земельного податку на земельну ділянку, є протиправним, незаконним та підлягає скасуванню.
Зокрема, земельна ділянка площею 0,025га надана позивачем в оренду згідно з договором оренди №12/02 від 01/04/2021, а тому сума земельного податку з фізичних осіб, який зазначено в ППР від 07.06.2023 за № 4790177-240111-2615, відповідач помилково/неправильно зазначив загальну площу ділянки розміром 0,03 га, тоді як правильною та обґрунтованою має бути лише частина ділянки площею 0,025 га, яка надана в оренду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та наголошував, що ОСОБА_1 не підлягає звільненню від сплати земельного податку на підставі пп.4 п.297.1 ст.197 ПК України, як платник єдиного податку, оскільки земельна ділянка, яка є об'єктом оподаткування, не використовується позивачем для провадження господарської діяльності.
У відповіді на відзив представник позивача наголошував на безпідставності та хибності аргументів податкового органу у відзиві.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником земельної ділянки площею 0,03 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:66:170:0100.
Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та експлуатації станції технічного обслуговування автомобілів.
Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.03.2021 виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:66:170:0100, площею 300 кв.м. складає - 1 183 957,92 грн.
Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023 № 4790177-240111-2615 на суму 14 977,07 грн по земельному податку з фізичних осіб.
Сума податку на 2023 рік по вищезазначеному податковому повідомленню-рішенню була розрахована наступним чином:
1 183 957,92 грн x l,1 x 1,15 x 1 % =14 977,07 грн, де:
1 183 957,92 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 05.03.2021;
1,1 - Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки (Лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22);
1,15 - Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки (Лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2023 № 6-28-0.222-323/2-23);
1% - ставка земельного податку (примітка 2 таблиці № 1 до додатка 3 Положення «Про плату за землю в місті Києві» затвердженого Рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» від 23.06.2011 № 242/5629 із змінами та доповненнями у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 № 1910/5974).
22.08.2023 контролюючим органом вищого рівня - Державною податковою службою України було зареєстровано скаргу позивача від 09.08.2023 на податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023.
Рішенням ДПС України від 20.09.2023 №27916/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 07.06.2023 № 4790177-240111-2615 - без змін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Пунктом 270.1 статті 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації (ст. 271 ПКУ).
Пунктом 286.1 статті 286 ПКУ визначено, що підставою для нарахування земельного податку є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);
е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПКУ нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Пунктом 269.2 статті 269 ПК України визначено особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1. статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Судом установлено, що належні Позивачу 0,03 га земельної ділянки використовуються ним наступним чином:
- 0,005га (50м2) - використовуються позивачем особисто, як фізичною-особою підприємцем платником єдиного податку (2-га група), для провадження, на власній земельній ділянці, за її цільовим призначенням, власної господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (КВЕД 45.20) згідно додаткової угоди від 30/04/2021до Договору оренди №12/02 від 01/04/2021.
- 0,025га (250м2) - надані позивачем в оренду згідно Договору оренди №12/02 від 01/04/2021.
На початку 2022 року позивач повідомив відповідача через електронний кабінет платника податків документом Форма №20-ОПП про об'єкти оподаткування, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, де зазначено, що земельна ділянка використовується позивачем і у графі 9 "Стан об'єкта оподаткування" було зазначено код - "2", тобто об'єкт - "експлуатується".
Квитанція відповідача підтверджує отримання "Повідомлення Форма №20-ОПП.
З 05.01.2022 за адресою просп. Визволителів 19-А, позивачем зареєстровано "пересувний" програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4000223476, який по 09.08.2023 (включно) використовувався позивачем для здійснення та провадження на частині (0,005га) належній позивачу земельній ділянці, власної господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (КВЕД 45.20).
Тобто, надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (КВЕД 45.20), зокрема діагностика та дрібний ремонт електрообладнання автомобілів, здійснювався позивачем у якості ФОП на частині ( 0,005га) власної земельної ділянки за допомогою власного автомобіля, який обладнано необхідним для цього приборами та електроінструментом.
Позивач у позові зазначав, що за період з 01.01.2023 по 09.08.2023 на підтвердження здійснення господарської діяльності сформовані та зареєстровані через ПРРО (фіскальний №4000223476) біля тисячі фіскальних чеків і сотні 2-звітів, що в свою чергу не спростовано відповідачем.
Окрім цього, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо недоведеності позивачем отримання доходів від використання спірної земельної ділянки в частині 0,005 га, оскільки подання декларації за звітний 2023 рік передбачено протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (пп.49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України), тобто з 01 січня по 29 лютого 2024 року, що виключала можливість податковому органу констатувати відсутність доходу з огляду на передчасність.
Отже, враховуючи зазначене, суд констатує, що підприємцем належна йому земельна ділянка в частині 0,005 га використовується при здійсненні своєї господарської діяльності, яка відповідає обраним ним видам діяльності, що є підставою відповідно до п.п.4 п.297.1 ст.297 ПК України для звільнення його від сплати земельного податку за належну йому земельну ділянку.
За таких обставин суд вважає безпідставними доводи контролюючого органу, про те, що позивачем не виконано вимоги чинного законодавства по використанню земельної ділянки в частині 0,005 га у своїй господарській діяльності, і що наявні підстави для нарахування грошових зобов'язань по даному податку на загальних підставах.
Щодо решти висновків податкового органу в частині земельної ділянки 0,025 га позивач не заперечує.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023 року за № 4790177-240111-2615в частині нарахування суми податкового зобов'язання із земельного податку на земельну ділянку щодо 0,005 га земельної ділянки є протиправним та підлягає скасуванню.
Ураховуючи наданий контролюючим органом розрахунок земельного податку відносно земельної ділянки площею 300 кв.м, нормативна грошова оцінка якої станом на 05.03.2021 складає 1183957,92 грн, суд вважає за можливе виокремити з даного розрахунку частину суми за 50 кв.м, за які позивач звільнений від сплати земельного податку.
Здійснивши розрахунок, належною до сплати сума податку становить 12 480,92 грн., а тому, спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування земельного податку на суму 2 496,18 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак судові витрати в порядку ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023 № 4790177-240111-2615 в частині визначення суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за податковий період 2023 рік на суму 2 496,18 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 30 червня 2025 року.
Суддя Кочанова П.В.