30 червня 2025 року м. Київ справа №320/59200/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом від 12.11.2024 № 39 в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 , повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 05.11.2024 та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неповідомлення ОСОБА_1 про прийняте рішення за результатом розгляду його заяви від 05.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у строк, встановлений пунктом 60 Порядку проведення призиву громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, а саме 13.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 05.11.2024 він звернувся до голови Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з пакетом документів відповідно до додатку №5 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024. Повідомленням №5631 від 26.11.2024 його проінформовано, що протоколом від 12.11.2024 №39 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Вказане рішення прийнято з підстав неповноти пакету документів відповідно до додатку №5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період. Вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує права позивача. Просить суд задовольнити позов.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
11 грудня 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року відкрито провадження у справі №320/59200/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень КАС України. У зв'язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 (а.с.22).
Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.19).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Службою у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації позивач має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а.с.25).
З довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.07.2024 №1092 вбачається, що позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 12 серпня 2024 року (а.с.20).
Позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ) (а.с.12,11,10).
З огляду на що, позивач, вважаючи, що він є особою, яка на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
У зв'язку з чим, 05.11.2024 позивач особисто подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до якої було надано копії: свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження дітей, посвідчення багатодітної сім'ї, рішення суду від 12.07.2007, договір про участь у вихованні та утриманні дітей, заяву колишньої дружини позивача - ОСОБА_5 (афідевіт), ІD картку позивача, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, роздруківку з Резерву+ (а.с.9).
З повідомлення №5631 від 26 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачу стало відомо, що протоколом від 12.11.2024 №39 комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовила в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та вказано, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Причиною відмови зазначено: «надано неповний пакет документів згідно Додатку №5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560».
Не погоджуючись із вказаним рішенням, а також, вважаючи бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неповідомлення ОСОБА_1 про прийняте рішення за результатом розгляду його заяви від 05.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у строк, встановлений пунктом 60 Порядку проведення призиву громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, а саме 13.11.2024 протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду даної адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно положень частин першої, другої, п'ятої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
У відповідності до частини п'ятої статті 22 Закону № 3543, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, у редакції, чинній на момент винесення спірного рішення)
Згідно пункту 1 Порядку № 560, цей Порядок, серед іншого, визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення
У відповідності до пункту 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно пункту 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Як встановлено пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додатком 5 до Порядку №560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, відповідно вказаного додатку за пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543 жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці документами, що підтверджують право на відстрочку є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Предметом вказаного спору є оцінка правомірності рішення відповідача, оформленого протоколом від 12.11.2024 №39, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543.
Підставою для відмови відповідачем визначено: «надано неповний пакет документів згідно Додатку №5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560». Інших обставин, які б унеможливлювали право позивача на отримання відстрочки відповідачем не наведено.
Суд звертає увагу, що згідно пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Таким чином, обов'язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені, в тому числі на відповідача.
З огляду на положення частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-ІІІ (далі - Закон №2402), кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною першої статті 12 Закону № 2402 визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно частини першої, другої статті 15 Закону № 2402 дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частинами першої, четвертої статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до частин першої - третьої статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частиною п'ятою статті 157 Сімейного кодексу України визначено перелік питань, які можуть вирішуватися одним із батьків, з яким за рішенням суду визначено місце проживання дитини.
З аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що Законом № 2402 та Сімейним кодексом України передбачено рівні права та обов'язки батьків (матері і батька) щодо дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. При цьому один із батьків, який проживає окремо від дітей, зобов'язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з ними. Сплата аліментів є одним із способів виконання батьками обов'язку з утримання дітей. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Так, з огляду на зміст пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти є підставою для позбавлення батьківських прав.
Беручи до уваги, що проживання батьків окремо, розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з одним із батьків не впливає на обсяг прав та обов'язків батьків щодо виховання дитини, а також не звільняє того з батьків, хто проживає окремо від батьківського обов'язку і не позбавляє права брати участь у вихованні дитини.
До матеріалів справи надано копію договору про участь у вихованні та утриманні дітей від 01.06.2017 зі змінами внесеними договором від 15.04.2022. Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору сторони домовились, що з моменту досягнення чотирнадцяти років дитина самостійно визначає своє місце проживання з батьком чи матір'ю. Також надано нотаріально засвідчену заяву (афідевіт) ОСОБА_6 від 15.04.2022 про підтвердження проживання ОСОБА_2 , 2007 року народження, та ОСОБА_7 2005 року народження, з батьком ОСОБА_1 за адресою його місця проживання.
Оскільки надання відстрочки належить до повноважень відповідача та, враховуючи, що інших підстав для відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1 відповідачем не встановлено, то суд зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543 та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неповідомлення ОСОБА_1 про прийняте рішення за результатом розгляду його заяви від 05.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у строк, встановлений пунктом 60 Порядку проведення призиву громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, а саме 13.11.2024, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки, самі по собі дії/бездіяльність, результатом яких стало прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення не порушують прав позивача, а скасування спірного рішення є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.
За нормами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 3635 грн. Отже, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2422,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом від 12.11.2024 № 39, в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 05.11.2024 та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.