30 червня 2025 року м. Київ справа №320/25483/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
28 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на останнього дисциплінарного стягнення у виді суворої догани;
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення перерахунку та стягнення з ОСОБА_1 виплачене грошове забезпечення за період самовільного залишення військової частини;
зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 виплатити грошове забезпечення, що було стягнено з ОСОБА_1 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення перерахунку та стягнення з військовослужбовця виплаченого грошового забезпечення за період самовільного залишення військової частини.
Позов мотивовано тим, що він проходить військову у складі Військової частини НОМЕР_1 та займає посаду старшого офіцера першого відділу вказаної військової частини. 28 грудня 2023 року позивачу стало відомо, що відносно нього уповноваженими особами Військової частини НОМЕР_1 здійснювалось службове розслідуванні за фактом самовільного залишення військової частини у період часу з 09 серпня 2023 року по 20 вересня 2023 року. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани. Проте, позивач зі згоди свого безпосереднього командира перебував на лікуванні.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
12 червня 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 позовну заяву залишено без руху.
30 серпня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року відкрито провадження у справі №320/25483/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень КАС України. У зв'язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .
Позивач проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №207 від 14.08.2023 призначено службове розслідування з метою з'ясування причин і умов щодо неприбуття з лікувального закладу старшого офіцера секції першого відділу капітана ОСОБА_1 08.08.2023, встановлення ступеня вини військовослужбовця, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Наказом Начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 22 вересня 2023 року № 141т/7Д капітану ОСОБА_1 було присвоєно чергове військове звання «майор».
За результатами службового розслідування складено акт службового розслідування.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №120 від 11.11.2023 «Про результати службового розслідування» за порушення вимог статей 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшого офіцера першого відділу Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних сил України - «Сувора догана». Начальнику першої секції Військової частини НОМЕР_1 наказано надати копії службового розслідування для передачі до Другого слідчого відділу з дислокацією у місті Харків, територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, Харківської спеціалізованої прокуратури оборони східного регіону з метою встановлення в діях військовослужбовця ознак кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону № 2232-XII).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до частини шостої статті 2 Закону № 2232-XII одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), відповідно до абзацу 1 пункту 1 якого Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої безпеки, затвердженим Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 (далі - Статут).
Разом з тим, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), частиною третьою статті 5 розділу І якого визначено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту (стаття 7 розділу І Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини першої статті 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтями 83 - 85 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (стаття 86 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 91 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.
Статтею 48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Предметом даного публічно-правового спору є законність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, ухилення від виконання обов'язків військової служби під час дії воєнного стану та порушення статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, статей 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та накладення на позивача стягнення у вигляді суворої догани.
Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 липня 2023 року № 204ДСК, майор ОСОБА_1 вибув у щорічну основну відпустку відповідно до частини вісімнадцятої статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на 15 календарних діб з 16 липня 2023 року по 30 липня 2023 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №220СК від 31.07.2023 позивача звільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку із хворобою на 9 календарних днів з 31.07.2023 по 08.08.2023.
Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 серпня 2023 року № 248ДСК, майор ОСОБА_1 з 28 серпня перебуває у Військово-медичному центрі професійної патології особового складу Збройних сил України (Військова частина НОМЕР_3 ) на лікуванні.
Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 вересня 2023 року № 271ДСК, майор ОСОБА_1 вважається таким, що прибув 20 вересня 2023 року та приступив до виконання службових обов'язків. Підтверджуючі документи про перебування майора ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 09 серпня 2023 року по 27 серпня 2023 року відсутні. Майор ОСОБА_1 надав наступні документи: копію консультаційного висновку від 09 серпня 2023 року, про те, що 09 серпня 2023 зазначений військовослужбовець знаходився на прийомі; Доплерографію екстракраніальних артерій Нацонального військово- медичного клінічного центру «ГВКГ» від 11 серпня 2023 року; копію консультації окуліста від 14 серпня 2023 року; копію двох протоколів МР обстеження - дата обстеження 15 серпня 2023 року; копію консультативного висновку від 15 серпня 2023 року - дата обстеження 15 серпня 2023 року.
З пояснень начальника першого відділу Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 стало відомо, що 09 серпня 2023 року майор ОСОБА_1 мав прибути на службу після лікування. В телефонній розмові він повідомив, що досі хворий. Полковник ОСОБА_2 порекомендував майору ОСОБА_1 написати рапорт з проханням надати йому звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з рекомендацією лікаря і надати з рапортом відповідну довідку лікаря, при наявності такої. З метою попередження порушень, пізніше, в цей же день полковник ОСОБА_2 уточнив у начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 , чи є в нього якась інформація стосовно необхідності подальшого проходження лікування майором ОСОБА_1 , на що отримав відповідь, що, згідно з наявними даними медичної служби Військової частини НОМЕР_1 , законні підстави для відсутності майора ОСОБА_1 на службі відсутні. Про неприбуття майора ОСОБА_1 полковником ОСОБА_2 була здійснена доповідь рапортом на ім'я командира частини. В період з 09 серпня 2023 року по 27 серпня 2023 року полковник ОСОБА_2 ще декілька разів зв'язувався в телефонному режимі з майором ОСОБА_1 та повідомляв йому алгоритм дій для отримання законних підстав відсутності на службі, проте майор ОСОБА_1 ігнорував ці вказівки.
З пояснень головного спеціаліста першого відділу Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 стало відомо, що для всіх військовослужбовців першого відділу Військової частини НОМЕР_1 начальником першого відділу Військової частини НОМЕР_1 визначено місце несення служби в пункті тимчасової дислокації в АДРЕСА_1 .
З пояснень начальника групи - лікаря сьомої групи капітана медичної служби ОСОБА_4 стало відомо, що майор ОСОБА_1 дійсно був звільнений від виконання службових обов'язків у зв'язку з перебуванням на лікуванні до 08 серпня 2023 року включно. Також капітан медичної служби ОСОБА_4 підтверджує факт того, що майор ОСОБА_1 за допомогою мессенджера «Signal» надав йому фотокопію консультативного висновку ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) від 09 серпня 2023 року з рекомендацією звільнення від виконання службових обов'язків терміном на 5 діб. Капітан медичної служби ОСОБА_4 повідомив про це начальника першого відділу Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , який прийняв рішення про прибуття майора ОСОБА_1 та написання ним рапорту щодо відповідної потреби у звільненні від виконання службових обов'язків.
За наслідками проведення службового розслідування складено Акт проведення службового розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли не прибуттю з лікувального закладу старшого офіцера секції першого відділу капітана ОСОБА_1 08 серпня 2023 року, виявлення винних осіб, а також встановлення ступеня їх вини.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №120 від 11.11.2023 «Про результати службового розслідування» за порушення вимог статей 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшого офіцера першого відділу військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних сил України - «Сувора догана». Начальнику першої секції Військової частини НОМЕР_1 наказано надати копії службового розслідування для передачі до Другого слідчого відділу з дислокацією у місті Харків, територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, Харківської спеціалізованої прокуратури оборони східного регіону з метою встановлення в діях військовослужбовця ознак кримінального правопорушення.
В позовній заяві позивач зазначає, що він інформував свого начальника ОСОБА_2 , а також начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 про результати кожного із вищезазначених медичних обстежень, шляхом надсилання останньому фотокопій висновків, заключень та протоколів обстежень на особистий номер телефону у месенджері «Signal». Вказане підтверджується роздруківками особистого спілкування позивача із начальником медичної служби, що додаються до даної заяви.
Окрім того, про результати проходження та подальші заплановані візити позивача до лікарів командування Військової частини НОМЕР_1 було обізнане, що підтверджується особистим листування позивача із представником відповідача.
16 серпня 2023 року позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 з письмовим рапортом, в якому викладено прохання надати йому можливість пройти лікування в умовах денного стаціонару.
17 серпня 2023 року уповноважена особа Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , якому позивач безпосередньо підпорядковується, в особистому листуванні, шляхом надіслання голосового повідомлення, повідомив позивачеві, що він «щойно підписав рапорт, відповідно в стройову завтра здам. Плюс, позитивно, лікуйтесь» (роздруківка особистого листування позивача із ОСОБА_2 , а також запис голосового повідомлення додається до позовної заяви)..
В підтвердження наведених вище обставин позивачем до позовної заяви було додано роздруківку переписки з месенджера «Signal».
Проте, суд приходить до висновку, що роздруківка переписки з месенджера «Signal» не можуть бути належними доказами поважності неприбуття 09.08.2023 позивача до військової частини НОМЕР_1 .
Військовослужбовці Збройних Сил України є громадянами України на яких поширюється законодавство України в галузі охорони здоров'я (Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).
Водночас військовослужбовці мають обов'язки щодо реалізації громадянських прав, які визначені Законом № 2232-XII та Статутом.
Відповідно до пункту 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Згідно з статтею 254 Статуту військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби (стаття 255 Статуту).
Відповідно до статті 259 Статуту у медичному пункті військової частини проводиться 14-денне стаціонарне лікування хворих, а також військовослужбовців, направлених з лікувальних закладів (частин) на лікування та реабілітацію.
Згідно статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини.
До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора). У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Військовослужбовці мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. За відсутності за місцем проходження військової служби військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
У випадках, коли військовослужбовець потребує екстреної (невідкладної) медичної допомоги, він має право самостійно звернутися за медичною допомогою до найближчих закладів охорони здоров'я, в тому числі зателефонувавши до служби екстреної медичної допомоги за телефоном 103. При цьому військовослужбовець повинен повідомити медичним працівникам про те, що він перебуває на військовій службі у Збройних Силах України та доповісти безпосередньому командиру (начальнику).
Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються військовими комендантами або військовими комісарами.
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13.11.2001 (далі - Інструкція №455) тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Пунктом 2.19 Інструкції №455 визначено, що особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов'язковим зазначенням часу проведеної консультації.
Пунктом 2.2 Інструкції №455 визначено, що при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 15 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 15 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК.
Згідно вимог Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406/, листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицьовий бік бланка ЛН заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Зворотний бік бланка ЛН заповнюється за місцем роботи застрахованої особи. Записи в ЛН здійснюються розбірливим почерком, без помарок, синім, фіолетовим або чорним чорнилом.
Довідок про те, що ОСОБА_1 перебував під наглядом лікаря до матеріалів службового розслідування та до позовної заяви не надано, надані позивачем записи свідчать лише про звернення позивача за лікарською допомогою, а не перебування на стаціонарному лікуванні.
Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що надані позивачем довідки не можуть свідчити про поважність відсутності позивача на службі.
Аналіз наведеного вище дає підстави суду дійти висновку, що позивачем порушено порядок звернення військовослужбовця за медичною допомогою, передбачену Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, а записи в медичній книжці не відповідають вимогам 2.19 Інструкції № 455, встановленим для листків непрацездатності (не містять часу звернення за допомогою, не містять періоду перебування під наглядом).
Вказані обставини були вірно встановлені відповідачем під час проведення службового розслідування.
Щодо подання позивачем, в якості доказів, роздруківки його переписки з посадовими особами відповідача за допомогою месенджера «Signal», суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Аналіз наведеної норми законодавства України дає підстави суду дійти висновку, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21, від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19.
Підстави та механізм проведення службових розслідувань відносно військовослужбовців Збройних сил України, які не виконали (неналежним чином) виконали свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби, а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Згідно пункту 2 розділу І Порядку № 608 виконавська дисципліна - належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями службових обов'язків, наказів Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, командирів (начальників), доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).
Службова перевірка - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.
Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пунктів 1 - 3 розділу ІІІ Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Міністр оборони України, Головнокомандувач Збройних Сил України, начальник Генерального штабу Збройних Сил України, командувачі видів (сил), окремих родів військ Збройних Сил України, інших органів військового управління можуть призначати службові розслідування безпосередньо або доручати їх проведення (призначення) підпорядкованим посадовим (службовим) особам.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Враховуючи викладене, особами Військової частини НОМЕР_1 , що проводили службове розслідування, дотримано вимог розділу V Наказу №608, а саме у вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначено: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Оцінюючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що службове розслідування за фактом несвоєчасного повернення позивача до військової частини НОМЕР_1 , проведене з дотримання вимог встановлених чиним законодавством.
Стосовно доводів позивача про те, що у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення позивачу було здійснено перерахунок грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260) грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Згідно пункту 5 розділу XVI Порядок №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Пункту 14 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Відповідно наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 №120 наказано начальнику другої секції Військової частини НОМЕР_1 відповідно до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, здійснити перерахунок та стягнути з позивача виплачене грошове забезпечення за період самовільного залишення частини.
В свою чергу оскільки позивач у вказаний період був відсутній на військовій службі без поважних причин, здійснення перерахунку та стягнення з позивача виплаченого грошового забезпечення за період самовільного залишення частини, є правомірними.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже позивачем під час проведення службового розслідування не надано доказів в підтвердження поважних причин відсутності на військовій службі, не надано доказів попередження своїх керівників про причини відсутності, порушено порядок звернення за медичною допомогою.
Тобто позивач допустив порушення військової дисципліни, а саме вимоги статей 1, 3 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Враховуючи вищевказане, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, передбаченої Дисциплінарним статутом та накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана» згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023, є правомірним.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.