27 червня 2025 року Справа № 280/3057/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №083950001544 від 04.04.2025 про часткову відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII починаючи з 28 березня 2025 року;
стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн (дев'ять тисяч гривень).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 19.02.2019 перебуває на обліку в УПФУ в Дніпровському районі м.Запоріжжя та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058. 28.03.2025 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області №08395001544 від 04.04.2025 відмовлено у переведенні на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу», підставою для відмови слугувало недостатній стаж державної служби, який полягає в не зарахуванні трудового стажу позивача на посадах в державній податковій інспекції та в ораганах місцевого самоврядування, оскільки, на думку відповідача, ці посади не були віднесені до відповідних посад державних службовців. Позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним та таким, що порушує конституційне право на пенсійне забезпечення. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.
Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). 28.03.2025 Позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про здійснення перерахунку у зв'язку із звільненням (з 18.03.2025) та переходу на інший вид пенсії - з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889- VIII (далі - Закон № 889-VIII). За принципом екстериторіальності заява від 28.03.2025 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області. За результатами розгляду вищезазначеної заяви Відповідачем частково задоволено вимогу щодо здійснення перерахунку пенсії у зв'язку із звільненням із роботи, а також прийнято рішення №083950001544 від 04.04.2025 про відмову в частині здійснення перерахунку пенсії Позивача, а саме - у переведенні з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону № 889-VIII. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Так, за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1978 Позивач працювала: з 01.11.1993 по 01.03.2000 в Запорізькому обласному центрі зайнятості й 05.07.1994 прийнято присягу державного службовця; з 08.06.2007 по 21.01.2008 в Державній податковій інспекції у Запорізькому районі Запорізької області головним державним податковим ревізором інспектором; з 24.01.2008 по 31.03.2011 в Фінансовому управлінні Ленінської райадміністрації Запорізької міської ради - посадова особа ОМС; з 01.04.2011 по 16.09.2013 в Департаменті фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради - посадова особа ОМС; з 17.09.2013 по 21.04.2021 в Департаменті економічного розвитку Запорізької міської ради - посадова особа ОМС; з 22.04.2021 по 18.03.2025 в Департаменті фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради - посадова особа ОМС. За матеріалами електронної пенсійної справи та наданими документами, станом на 01.05.2016 Позивач має 5 років 7 місяців 27 днів стажу державної служби. Щодо не зарахування періоду роботи в органах податкової служби до стажу державної служби. За записами трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1978 Позивач з 08.06.2007 по 21.01.2008 працювала в Державній податковій інспекції у Запорізькому районі Запорізької області головним державним податковим ревізором-інспектором. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р “Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» віднесено посади державних податкових інспекцій в районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань, до відповідних категорій посад. Пунктом 3 статті 3 Закону № 889 регламентовано, що його дія не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом. Разом з тим, посадовим особам контролюючих органів згідно із статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби. Таким чином, зарахування періодів роботи в органах податкової служби до стажу державної служби, чинним законодавством не передбачено. Щодо зарахування періодів роботи в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби. За записами трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1978 Позивач (з 24.01.2008 по 31.03.2011, з 01.04.2011 по 16.09.2013, з 17.09.2013 по 21.04.2021, з 22.04.2021 по 18.03.2025) працювала в органах місцевого самоврядування. Відповідно до підпункту 3 статті 3 дія Закону № 889-VІІ не поширюється, зокрема, на посадових осіб місцевого самоврядування. Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі Закон - № 2493-ІІІ, набрав чинності з 4 липня 2001 року) передбачено, що існуючі в органах місцевого самоврядування посади віднесені до відповідних категорій посад службовців органів місцевого самоврядування з присвоєнням рангів посадових осіб місцевого самоврядування. Посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів віднесені до відповідних категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців. Отже, час роботи в органах місцевого самоврядування можливо зарахувати до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, лише за той період, коли відповідні посади були віднесені до категорій посад державних службовців. Перелік посад працівників місцевих рад та їх виконавчих комітетів, які відносилися до відповідних категорій посад державних службовців, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239, яка була чинна до 26.01.2001, оскільки 04.07.2001 набрав чинності Закон № 2493-ІІІ, відповідно до якого посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів віднесені до відповідних категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не відповідних категорій посад державних службовців. Враховуючи зазначене, періоди роботи в органах місцевого самоврядування не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону №889. Згідно статті 21 Закону № 2493-ІІІ, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону № 1058. Тобто, зарахування періодів роботи в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, чинним законодавством не передбачено. Враховуючи зазначене, Головним управлінням прийнято рішення відмовити Позивачу в проведені перерахунку пенсії в частині переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону 889, оскільки відсутні законодавчі підстави а саме: станом на 01.05.2016 Позивач не займала посаду, віднесену до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723 посаду державної служби а також станом на цю дату відсутні не менш як 10 років або не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Таким чином, рішення № 083950001544 від 04.04.2025 про часткову відмову в перерахунку пенсії Позивача у переведенні з пенсії віком на пенсію відповідно до Закону №889 є обґрунтованим, правомірним і таким, що прийнято у відповідності до норм чинного законодавства. Щодо витрат, пов'язаних з правничою допомогою зазначено, що фактично представник Позивача просить відшкодувати витрати на підготовку позовної заяви, що є неминучими та реальними витратами на правову допомогу, які належать відшкодуванню за рахунок Відповідача, але з урахуванням категорії даної справи загальний розмір понесених витрат є завищений та належить зменшенню. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
28.03.2025 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про здійснення перерахунку у зв'язку із звільненням (з 18.03.2025) та переходу на інший вид пенсії - з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889- VIII (далі - Закон № 889-VIII).
За принципом екстериторіальності, заява від 28.03.2025 була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви відповідачем частково задоволено вимогу щодо здійснення перерахунку пенсії у зв'язку із звільненням із роботи, а також прийнято рішення №083950001544 від 04.04.2025 про відмову в частині здійснення перерахунку пенсії Позивача, а саме - у переведенні з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону № 889-VIII.
Відповідно до рішення №083950001544 від 04.04.2025:
за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1978 ОСОБА_1 працювала:
з 01.11.1993 по 01.03.2000 в Запорізькому обласному центрі зайнятості й 05.07.1994 прийнято присягу державного службовця;
з 08.06.2007 по 21.01.2008 в Державній податковій інспекції у Запорізькому районі Запорізької області головним державним податковим ревізором-інспектором;
з 24.01.2008 по 31.03.2011 в Фінансовому управлінні Ленінської райадміністрації Запорізької міської ради - посадова особа ОМС;
з 01.04.2011 по 16.09.2013 в Департаменті фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради - посадова особа ОМС;
з 17.09.2013 по 21.04.2021 в Департаменті економічного розвитку Запорізької міської ради - посадова особа ОМС;
з 22.04.2021 по 18.03.2025 в Департаменті фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради - посадова особа ОМС.
Відповідно до пункту 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII регламентовано, що державні службовці, які на день набрання чинності цього Закону (1 травня 2016 року) займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723- ХІІ (зі змінами) (далі - Закон № 3723-ХІІ) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 цього ж розділу, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 25 Закону № 3723-ХІІ визначено сім категорій посад державної служби, а також посади, які належать до кожної із цих категорій. Також цією статтею зазначено, що віднесення посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Відповідно до пункту 3 статті 3 Закону №889 не поширюється, зокрема, на посадових осіб місцевого самоврядування.
Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі Закон - № 2493-ІІІ, набрав чинності з 4 липня 2001 року) передбачено, що існуючі в органах місцевого самоврядування посади віднесені до відповідних категорій посад службовців органів місцевого самоврядування з присвоєнням рангів посадових осіб місцевого самоврядування.
Отже, час роботи в органах місцевого самоврядування можливо зарахувати до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, лише за той період, коли відповідні посади були віднесені до категорій посад державних службовців.
Згідно статті 21 Закону № 2493-ІІІ, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону № 1058.
За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 та наданими документами, станом на 01.05.2016 має 5 років 7 місяців 27 днів стажу державної служби.
Прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні частини перерахунку пенсії щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону №889, оскільки відсутні законодавчі підстави, а саме станом на 01.05.2016 не займала посаду, віднесену до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України №3723 посаду державної служби, а також станом на цю дату відсутні не менш як 10 років або не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених відповідних категорій посад державної служби.
Вважаючи протиправним рішення відповідача №083950001544 від 04.04.2025, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Таким чином законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Судом установлено, що відповідач відмовив позивачу в проведенні частини перерахунку пенсії щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону №889, оскільки відсутні законодавчі підстави, а саме станом на 01.05.2016 не займала посаду, віднесену до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України №3723 посаду державної служби, а також станом на цю дату відсутні не менш як 10 років або не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених відповідних категорій посад державної служби.
Відповідач стверджує, що за матеріалами електронної пенсійної справи та наданими документами, станом на 01.05.2016 позивач має 5 років 7 місяців 27 днів стажу державної служби.
Щодо не зарахування періоду роботи в органах податкової служби до стажу державної служби відповідач посилається на те, що з 08.06.2007 по 21.01.2008 позивач працювала в Державній податковій інспекції у Запорізькому районі Запорізької області головним державним податковим ревізором-інспектором. Зарахування періодів роботи в органах податкової служби до стажу державної служби, чинним законодавством не передбачено.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.
Як вбачається, з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 08.06.2007, позивач з 08.06.2007 по 21.01.2008 працювала в Державній податковій інспекції у Запорізькому районі Запорізької області головним державним податковим ревізором-інспектором.
Стаття 25 Закону №3723-XII визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (частина перша).
Частиною другою цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців. Поряд з тим частиною третьою статті 25 Закон №3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (далі - Порядок №283).
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII “Про державну податкову службу в Україні» (був чинний до 19.11.2012, далі - Закон №509-XII).
Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Частиною п'ятою статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України “Про державну службу».
Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Частинами сьомою, восьмою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Законом України від 05.07.2012 №5083-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі - ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344. Так згідно з пунктом 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно д Закону України “Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону України “Про державну службу», Закону України “Про державну податкову службу в Україні» дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Надалі такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
Отже, посадові особи органів державної податкової служби, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету та яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись їм до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Згідно висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку №283.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 08.06.2007 по 21.01.2008 зараховується до стажу державної служби.
Стосовно зарахування періодів роботи в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби відповідач посилається на те, що час роботи в органах місцевого самоврядування можливо зарахувати до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, лише за той період, коли відповідні посади були віднесені до категорій посад державних службовців. Періоди роботи в органах місцевого самоврядування не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону №889. Згідно статті 21 Закону № 2493-ІІІ, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону № 1058. Тобто, зарахування періодів роботи в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, чинним законодавством не передбачено.
Судом установлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 24.01.2008 по 31.03.2011, з 01.04.2011 по 16.09.2013, з 17.09.2013 по 21.04.2021, з 22.04.2021 по 18.03.2025 працювала в органах місцевого самоврядування.
24.01.2008 призначена на вакантну посаду спеціаліста І категорії економіста відділу доходів фінансового управління Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, як таку що пройшла за конкурсом (розпорядження міського голови №77к від 23.01.2008);
Присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування, як такій, що має 12 ранг державного службовця;
24.01.2008 прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування;
07.04.2008 призначена на вакантну посаду головного спеціаліста економіста відділу доходів фінансового управління Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, як таку що успішно пройшла стажування на цій посаді (розпорядження міського голови №366к від 31.03.2008);
31.03.2011 звільнена з займаної посади за переведенням до департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради згідно п.6 ст.36 КЗпП України (розпорядження міського голови №1311к від 31.03.2011);
01.04.2011 призначена за переведенням на вакантну посаду головного спеціаліста економіста відділу адміністрування доходів бюджету та моніторингу бюджетних програм Правобережного міжрайонного фінансового управління департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, як таку що успішно пройшла стажування на цій посаді (розпорядження міського голови №1312к від 31.03.2011);
01.04.2011 присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування (розпорядження міського голови №1312к від 31.03.2011);
16.09.2013 звільнена з посади головного спеціаліста економіста відділу адміністрування доходів бюджету та моніторингу бюджетних програм Правобережного міжрайонного фінансового управління департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради за переведенням до департаменту економічного розвитку Запорізької міської ради згідно з п.5 ст.36 КЗпП України (розпорядження міського голови №1591к від 16.09.2013);
17.09.2013 призначена за переведенням на вакантну посаду головного спеціаліста відділу економіки комунальних підприємств департаменту економічного розвитку Запорізької міської ради, як така що успішно пройшла стажування на цій посаді (розпорядження міського голови №1592к від 16.09.2013);
16.04.2021 переведена з посади головного спеціаліста відділу економіки комунальних підприємств департаменту економічного розвитку Запорізької міської ради на вакантну посаду головного спеціаліста відділу аналізу та моніторингу діяльності комунальних підприємств департаменту економічного розвитку Запорізької міської ради, як така що успішно пройшла стажування на цій посаді (розпорядження міського голови №625к від 14.04.2021);
21.04.2021 звільнена з посади головного спеціаліста відділу аналізу та моніторингу діяльності комунальних підприємств департаменту економічного розвитку Запорізької міської ради за переведенням до департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради згідно з п.5 ст.36 КЗпП України (розпорядження міського голови №707к від 21.04.2021);
22.04.2021 призначена за переведенням на вакантну посаду головного спеціаліста відділу аналізу та моніторингу діяльності комунальних підприємств управління економіки комунальних підприємств та тарифної політики департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради зі збереженням 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування (розпорядження міського голови №708к від 21.04.2021);
18.03.2025 звільнена з посади головного спеціаліста згідно з п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін (розпорядження міського голови №332к від 10.03.2025).
Відповідно до довідки від 21.03.2025 №01.1-01/625, виданої Департаментом фінансової та бюджетної політики, ОСОБА_1 з 22.04.2021 по 18.03.2025 працювала в Департаменті фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради на посаді головного спеціаліста відділу аналізу та моніторингу діяльності комунальних підприємств управління економіки комунальних підприємств та тарифної політики. Має VI категорію посадовця органів місцевого самоврядування. Станом на 18.03.2025 має стаж в органах державної служби та місцевого самоврядування 25 років 5 місяців 17 днів.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03 травня 1994 року (була чинною до 01 травня 2016 року) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25 березня 2016 року, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Суд звертає увагу, що як Порядок №283, так і чинний наразі Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-III від 07.06.2001, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема:
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
п'ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Необхідно врахувати, що пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
За установлених судом обставин слідує, що періоди роботи позивача з 24.01.2008 по 31.03.2011, з 01.04.2011 по 16.09.2013, з 17.09.2013 по 21.04.2021, з 22.04.2021 по 18.03.2025 на державних посадах в органах місцевого самоврядування підлягає зарахуванню до стажу державної служби в силу наведених вище законодавчих вимог.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року по справі № 735/939/17 (адміністративне провадження №К/9901/2444/17).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-ІІІ визначено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Зазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що до стажу роботи на державній службі зараховується стаж до набрання чинності Законом №2493-ІІІ (04.07.2001).
Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №083950001544 від 04.04.2025 про часткову відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Водночас позивач не заявляє позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу державної служби періоди роботи.
Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи вищенаведені висновки суду, період роботи позивача з 08.06.2007 по 21.01.2008, з 24.01.2008 по 31.03.2011, з 01.04.2011 по 16.09.2013, з 17.09.2013 по 21.04.2021, з 22.04.2021 по 18.03.2025 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд зазначає, що обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача від 28.03.2025 та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнані судом протиправними, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст. 77 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Херсонській області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1211,20 грн.
Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 14.04.2025 між позивачем та адвокатом Шумським І.В. був укладений договір про надання юридичної (правової) допомоги.
Відповідно до п.3 Договору, сторони погодили, що за надання юридичної консультації, аналіз судової практики у пенсійних справах, вивчення документів наданих позивачкою за захистом її прав, підготовку позовної заяви до ГУ ПФУ в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення №083950001544 від 04.04.2025 про часткову відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 …, розмір гонорару адвоката Шумського І.В. складає 9000 грн. Перелік робіт та їх вартість будуть визначені у підписаному сторонами Акті виконаних робіт.
Відповідно до Акту виконаних робіт, сума наданих послуг складає 9000,00 грн, а саме: надано юридичну консультацію вартістю 1000 грн; проаналізована судова практика у пенсійних справах - 1000 грн; вивчено документи - 1000 грн; підготовлено позовну заяву - 6000 грн.
Факт оплати послуг адвоката підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 14.04.2025, 16.04.2025 №140425/1, №140425/2, №140425/3, №160425, які містяться в матеріалах справи.
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд наголошує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Так, аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених у звіті, слід вказати, що такі послуги як усна консультація по справі є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складання адміністративного позову, до якого входить вивчення, аналіз, складання документів та дії технічного характеру щодо виготовлення документів, з огляду на що окреме їх виділення є необґрунтованим.
Отже, в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі, реальним результатом, який відображено у детальному описі наданих послуг, є складання позовної заяви.
Судом установлено, що адвокатом Шумським І.В., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001196 від 29.11.2016 та ордеру на надання правової допомоги серія АР №1234622 від 16.04.2025, підготовлена та подана позовна заява до Запорізького окружного адміністративного суду.
Разом з тим, суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На думку суду, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Отже, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2000,00 грн за складання та подання до суду адміністративного позову. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, Херсонська область, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №083950001544 від 04.04.2025 про часткову відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 08.06.2007 по 21.01.2008, з 24.01.2008 по 31.03.2011, з 01.04.2011 по 16.09.2013, з 17.09.2013 по 21.04.2021, з 22.04.2021 по 18.03.2025, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2025 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова