30 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/8489/24
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
Відповідно до ухвали суду від 06.05.2024 провадження в даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23.
Ухвалою суду від 03.06.2025 поновлено провадження у справі.
20.06.2025 через систему "Електронний суд" позивачем подано заяву, в якій просить застосувати до відповідача захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись приписами частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та клопотання про постановлення окремої ухвали, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.149 КАС України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень;
4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Відповідно до ч.2 вищевказаної статті суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків;
2) неодноразового зловживання процесуальними правами;
3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.
При цьому, відповідно до ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Із зазначеної норми встановлено, що постановлення ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу є правом суду, яке здійснюється за ініціативою суду у визначених Кодексом адміністративного судочинства України випадках.
Отже, стаття 149 КАС України містить диспозитивну норму та закріплює право суду щодо постановлення відповідної ухвали, а не обов'язок, а тому може бути ініційована виключно з ініціативи суду.
При вирішенні даної адміністративної справи, суд не вбачає підстав для постановлення ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу.
Суд зауважує, що винесення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, і реалізація такого права безпосередньо пов'язана з виявленням саме судом під час розгляду справи порушення закону.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання позивача про постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 149, 248, 256, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
У задоволенні заяви позивача про застосування до відповідача заходів процесуального примусу - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.Г. Попова