про відмову у забезпеченні позову
27 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7103/25
Волинський окружний адміністративний суд в складі судді Плахтій Н.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
26.06.2025 ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) через систему Електронний суд до пред'явлення позову звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони уповноваженим особам, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та іншим уповноваженим представникам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, вчиняти дії щодо його призову на військову служу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії щодо не прийняття відповідного рішення на підставі рішення від 18 листопада 2024 року справа №140/8658/24, що набрало законної сили.
Вказана заява мотивована тим, що у зв'язку з триваючою бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розгляду заяви про відстрочку, попри обов'язок, встановлений рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/8658/24, існує реальна загроза незаконної мобілізації позивача ОСОБА_1 , що унеможливить виконання судового рішення та ефективний захист прав. Рішення суду у судовій справі №140/8568/24 набрало законної сили, однак не виконане, що прямо порушує принцип обов'язковості виконання судових рішень (ст.124, 129 Конституції України, ст.14 КАС України) і вочевидь містить всі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.
На думку позивача, вжиття заходів забезпечення позову має на меті відвернення потенційного незаконного переслідування, збереження статусу позивача та гарантування ефективного судового захисту в адміністративному процесі.
Не забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права у зв'язку із вчиненням відповідачем дій по мобілізації. Забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов'язків позивача до розгляду справи по суті, оскільки відносно останнього може бути прийняте незаконне рішення про не розгляд повідомлення військовозобов'язаного про право на відстрочку (заява про відстрочку) відповідно до положень законодавства України.
Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України.
Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з частинами першою, третьою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Суд зауважує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 по справі №580/5656/21.
При цьому Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 у справі №380/14241/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Отже, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Із змісту заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви слідує, що позивач вважає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі №140/8658/24, яким зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення з даного питання, оскільки рішення суду набрало законної сили 19.12.2024, однак не виконане.
Таким чином, ОСОБА_1 не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо невиконання рішення суду у справі №140/8658/24, проте цей юридичний конфлікт не є підставою для застосування заходів, передбачених статтею 150 КАС України.
Суд зауважує, що спір між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 вирішений в судовому порядку, рішення суду набрало законної сили та підлягає виконанню в порядку, визначеному чинним законодавством.
Оскільки ОСОБА_1 не доведено наявність нових спірних правовідносин із ІНФОРМАЦІЯ_2 , які вказують на протиправність рішень, дій чи бездіяльності останнього, що є підставою для звернення до суду з відповідним позовом, тобто предмет позову відсутній, тому звернення заявника із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви є необґрунтованим.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність передбачених пунктом 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову, у зв'язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.Б.Плахтій