м. Вінниця
30 червня 2025 р. Справа № 120/266/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення даних відносно позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; зобов'язання відповідача привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо позивача шляхом зазначення статусу військового обліку «Виключений з військового обліку» відповідно військово-обліковим документам.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою, в якій просив привести у відповідність дані щодо нього у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом зазначення статусу військового обліку: «виключений з військового обліку», відповідно військово-обліковим документам; надати відповідь про внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. За результатами розгляду вказаної заяви відповідач повідомив, що для виключення з військового обліку у зв'язку з непридатністю до військової служби позивачеві необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду з метою поновлення висновку ВЛК та його затвердження ВЛК регіону. Водночас позивач вважає, що такі вимоги відповідача є безпідставними та відповідач повинен привести інформацію щодо нього у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідність без вчинення вищевказаних дій.
Ухвалою суду від 14.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
17.01.2025 за вх.№3330/25 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 22.01.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03.02.2025 за вх.№7058/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що постанова ВЛК від 09.07.2020 , якою позивач визнаний непридатним, не була затверджена ВЛК регіону у п'ятиденний строк, як це передбачено Наказом МО №490 від 18.08.2023 року. Позивач після 2020 року не з'являвся особисто до ТЦК та СП для проходження повторного огляду чи завершення процедури виключення, адже згідно з Порядком №1487, виключення з військового обліку можливе тільки за особистої присутності військовозобов'язаного в ТЦК та СП. Відповідач зауважує, що після внесення змін до Положення №402 ВЛК ТЦК та СП зобов'язані подавати постанови про непридатність на затвердження ВЛК регіону. Без повторного медогляду та затвердження - виключення з обліку є юридично неможливим. Враховуючи наведене, відповідач наполягає, що виключення позивача з військового обліку є неможливим без оновленого висновку ВЛК та дотримання нового порядку, а тому правових підстав для внесення запису про виключення до реєстру немає.
Правом на поданні відповіді на відзив позивач не скористався.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
09.07.2020 позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 60а Графи ІІ Розкладу хвороб до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби), затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України» , що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 09.07.2020 № 41/7.
09.07.2020 позивачеві видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 09.07.2020, в якому міститься запис про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та, власне, запис про зняття з військового обліку військовозобов'язаних.
Водночас, при формуванні військово - облікового документа через застосунок «Резерв +» позивачем встановлено, що стосовно нього внесено відомості як про військовозобов'язаного та такого, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У зв'язку з наведеним позивач 02.12.2024 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив привести у відповідність дані щодо нього у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом зазначення статусу військового обліку: «Виключений з військового обліку», відповідно військово-обліковим документам.
Листом від 12.12.2024 відповідач повідомив позивачеві, що у зв'язку з внесенням змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України щодо необхідності затвердження постанов ВЛК ТЦК та СП про непридатність військовозобов'язаних до військової служби ВЛК регіону не пізніше 5-денного строку після закінчення медичного огляду позивачеві необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду з метою поновлення висновку ВЛК для подальшого затвердження ВЛК регіону в порядку, визначеному Положенням №402 (зі змінами) та внесення актуальної інформації, щодо придатності до військової служби до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Однак позивач вважає, що такі вимоги відповідача є безпідставними та відповідач повинен привести інформацію щодо нього у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідність без вчинення вищевказаних дій.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 3 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено і який триває дотепер.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У розумінні ст.1 Закону №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Ст. 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Положеннями абз. 1-5 ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII передбачено, що щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Приписами п. 11 ст. 38 згаданого вище Закону №2232-XII визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Відповідно до п. 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Водночас, відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністерства оборони України затверджено Положення № 402 (далі - Положення №402, в редакції, чинній на час видачі довідки ВЛК про непридатність позивача до військової служби).
Згідно з абз. 1 п. 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
Так, приписами абзацу 2 підпункту "б" пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ згаданого вище Положення передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова такого змісту: «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Як встановлено з матеріалів справи, рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.07.2020 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку.
В розвиток вказаного, положеннями ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено підстави виключення з військового обліку.
Так, відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
На час виключення позивача з військового обліку був чинним Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 (далі - Порядок № 921).
Відповідно до п. 56 Порядку № 921 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у випадках, передбачених законодавством. Про взяття призовників і військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
На підставі довідки ВЛК від 09.07.2020 №41/7 та на виконання вищенаведених вимог Порядку № 921, ІНФОРМАЦІЯ_5 внесено до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного запис про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку та проставлено відмітку про зняття з військового обліку 09.07.2020.
В подальшому Порядок № 921 втратив чинність у зв'язку з прийняттям Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Таким чином, визначена Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" підстава для виключення позивача з військового обліку, а саме визнання його непридатним до військової служби ВЛК, була дотримана.
Варто зауважити, що відповідно до приписів п. 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що постанова ВЛК ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби, прийнята в облікових цілях в мирний час, дійсна протягом п'яти років з дня закінчення медичного огляду.
Тобто, постанова ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.07.2020 є дійсною до 09.07.2025.
Водночас відповідач наполягає, що, у зв'язку з внесенням змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України щодо необхідності затвердження постанов ВЛК ТЦК та СП про непридатність військовозобов'язаних до військової служби ВЛК регіону, не пізніше 5-денного строку після закінчення медичного огляду позивачеві необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду з метою поновлення висновку ВЛК для подальшого затвердження ВЛК регіону в порядку, визначеному Положенням №402 (зі змінами) та внесення актуальної інформації щодо придатності до військової служби до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд критично оцінює такі аргументи відповідача, з огляду на наступне.
Постанова ВЛК від 09.07.2020, згідно з якою позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, є чинною та була прийнята відповідно до діючого на той час Положення № 402, яке не передбачало затвердження регіональною ВЛК. Таким чином, процедура виключення з військового обліку завершена у повній відповідності до чинного на той момент законодавства, і запис про виключення внесено у військово-обліковий документ (тимчасове посвідчення).
Посилання відповідача на необхідність нового огляду є безпідставним і юридично необґрунтованим, оскільки така вимога суперечить нормам Положення №402.
Суд також наголошує на неприпустимості зворотної дії нормативно-правових актів. Так, зміни до Положення №402, внесені Наказом МО №490 від 18.08.2023, зокрема щодо обов'язкового затвердження постанов ВЛК регіональними комісіями, не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності. Це прямо заборонено ст. 58 Конституції України, яка гарантує незворотність дії в часі законів, що погіршують становище особи. Конституційний Суд України (рішення №1-зп/1997, №5-р/2018) наголосив, що нові обов'язки не можуть покладатися на особу заднім числом, а стабільність правовідносин є складовою верховенства права.
У зв'язку з тим, що позивача вже було правомірно виключено з військового обліку на підставі постанови ВЛК, запис у Реєстрі призовників має бути приведений у відповідність на підставі цієї постанови і запису у тимчасовому посвідченні, без потреби у додаткових діях або повторному огляді.
Відмова у внесенні таких змін на підставі того, що постанова не була затверджена згідно нових вимог, є неприпустимою ретроактивною вимогою, що суперечить Конституції, та створює недопустиме обмеження прав позивача, яке не передбачено чинним законодавством на момент виникнення первинних правовідносин.
Крім того, посилання відповідача на необхідність особистої присутності позивача для вирішення питання про виключення з військового обліку суперечить положенням п. 81 Порядку №1487, за змістом якого особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Відтак, приймаючи до уваги наведене, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не внесено дані відносно позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а тому з метою поновлення прав позивач суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо позивача шляхом зазначення статусу військового обліку «Виключений з військового обліку» відповідно військово-обліковим документам.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.
Таким чином поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись Конституцією України, Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про правовий режим воєнного стану", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 139, 143, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення даних відносно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 шляхом зазначення статусу військового обліку «Виключений з військового обліку» відповідно військово-обліковим документам.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.06.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна