м. Вінниця
25 червня 2025 р. Справа № 902/1392/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Маслоід О.С.,
за участю:
секретаря судового засідання: Бульківської О.В.,
представника відповідача: Дзигун О.Л.,
представника відповідача: Іванова Ю.В.,
представника третьої особи: Довбиша В.А.,
розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву про забезпечення позову, що подана в адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (вул. Володимирська, 91, м. Хмельницький, 29000),
Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня "Центр матері та дитини"" (пр. Коцюбинського, 50, м. Вінниця, 21001),
Національної професійної спілки "Прометей" (вул. Данила Щербаківського, 60, м. Київ, 04111)
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), Вінницької міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька міська клінічна лікарня "Центр матері та дитини"", Національна професійна спілка "Прометей" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Так, в межах цієї позовної заяви позивачем заявлено вимоги про:
- визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради № 1208 від 30.09.2022 "Про реорганізацію Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2";
- визнання протиправним та зобов'язання Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати в Єдиному державному реєстрі запис №1001741270007016480 про зміну відомостей про юридичну особу - Комунальне некомерційне підприємство "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", а саме: 05 жовтня 2022 року - в стані припинення внесення рішення засновників щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.
Ухвалою від 10.06.2024 дану адміністративну справу суддею Маслоід О.С. прийнято до свого провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 26.06.2024.
24.06.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову.
У вказаній заяві позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Вінницької міської ради №1208 від 30.09.2022 «Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що у разі невжиття відповідних заходів недобросовісна діяльність Вінницької міської ради унеможливить в подальшому виконання рішення суду та практично унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача та всіх працівників КНП «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» і членів територіальної громади міста Вінниці.
Ч. 1 ст. 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Водночас судом вирішено здійснити розгляд заяви про забезпечення позову у підготовчому засіданні, призначеному на 25.06.2025.
У підготовче засідання 25.06.2025 з'явилися представники відповідачів та третьої особи Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня "Центр матері та дитини"", водночас позивач не з'явилась, нею подано заяву про розгляд заяви про забезпечення позову без її участі. Представники відповідачів та третьої особи висловили заперечення проти задоволення заяви позивача.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов'язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Отже, обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Також при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 року у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 року у справі № 640/18007/18.
Суд також зауважує, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, враховується й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд зазначає наступне.
Заходи забезпечення позову є винятковим механізмом, який може бути застосований лише тоді, коли існує реальна і доведена загроза заподіяння істотної шкоди або унеможливлення виконання майбутнього судового рішення.
У справі, що розглядається, позивач обґрунтовує необхідність зупинення дії рішення Вінницької міської ради №1208 від 30.09.2022 складністю в отриманні медичних послуг після реорганізації КНП «ВМКПБ №2», а також неможливістю поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача та всіх працівників КНП «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» і членів територіальної громади міста Вінниці.
Водночас, як убачається з матеріалів справи, оцінка реальності таких наслідків, так само як і правомірності або протиправності дій відповідача, потребує детального дослідження доказів, пояснень сторін та встановлення обставин по суті спору.
З цього приводу суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 16.05.2019 у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19, де зазначено: очевидні ознаки протиправності повинні існувати поза обґрунтованим сумнівом, а суд, який застосовує забезпечення позову, має бути переконаний, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача, а вжиття заходів забезпечення позову є єдиним дієвим способом запобігання істотним негативним наслідкам.
Проте, на цьому етапі провадження у справі таких очевидних ознак не встановлено.
Питання правомірності оскаржуваного рішення міської ради, законності процедури реорганізації та її наслідків для позивача - є предметом розгляду справи по суті, і не можуть бути попередньо вирішені в рамках заяви про забезпечення позову, оскільки це фактично означало б наперед сформовану судом позицію по суті спору.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
У даному випадку, позивач не довела, що у разі винесення позитивного судового рішення, його виконання буде об'єктивно неможливим або настільки ускладненим, що матиме негативні правові наслідки.
Більше того, рішення, яке оскаржується, стосується організаційно-управлінських дій органу місцевого самоврядування щодо комунального закладу, яке саме по собі не позбавляє позивача права на медичну допомогу, не припиняє юридично її статус як пацієнтки, не створює нових обов'язків чи заборон особисто для неї.
Крім цього, суд зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок №2" внесено запис про припинення юридичної особи. У такій ситуації вжиття заходів забезпечення позову втрачає свій запобіжний зміст, оскільки не здатне вплинути на події, що вже відбулись у правовому полі.
Враховуючи наведене в сукупності, а також загальну мету інституту забезпечення позову - охорону прав заявника від реальної та доведеної загрози, суд дійшов висновку, що у даній справі відсутні підстави та умови, які б виправдовували застосування такого попереднього захисту, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Повний текст ухвали складено та підписано судом 30.06.2025.
Суддя Маслоід Олена Степанівна