м. Вінниця
30 червня 2025 р. Справа № 120/17003/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до виконавчого комітету Могилів - Подільської міської ради Вінницької області (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказує, що до обрання на виборну посаду перебувала в трудових відносин і була призначена на посаду завідуючої Карпівським дошкільним виховним закладом та в жовтні 2003 року звільнена з цієї посади.
В листопаді 2020 року позивачку було звільнено з посади голови Карпівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, у зв'язку із чим вона звернулась до роботодавця за попереднім місцем працевлаштування, проте відповідної чи рівнозначної посади не запропоновано через їх відсутність. Посилаючись на ст.118 КЗпП України та ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" позивачка звернулась до відповідача із заявою про необхідність збереження середньої заробітної плати на період працевлаштування. Однак рішенням відповідача їй відмовлено у виплаті середньої заробітної плати.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 24.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про розгляд справи повідомлявся завчасно та належним чином за допомогою підсистеми "Електронний суд".
Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для вирішення даної справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 10.04.2001 призначена на посаду завідуючої Карпівського дошкільного виховного закладу; 07.10.2003 - звільнена з посади завідуючої Карпівського дошкільного виховного закладу, в зв'язку з обранням сільським головою.
07.10.2003 позивачка була обрана сільським головою Карпівської сільської ради Могилів- Подільського району Вінницької області.
12.11.2020 р. підпунктом 1.9 пункту 1 рішення Могилів - Подільської міської ради Вінницької області №10 визнано такими, що закінчились повноваження голови Карпівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області ОСОБА_1 .
23.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до міського голови ОСОБА_2 із заявою про здійснення нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку за останнім місцем роботи на виборній посаді сільського голови протягом 6-ти місяців.
До заяви додала копію паспорта, РНОКПП, копію трудової книжки, довідку про відсутність місця роботи за попередньою посадою, довідку Центру зайнятості про те, що не перебуває на обліку.
01.02.2021 виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради листом за вих. №12-07/38 повідомлено, що в задоволенні заяви відмовлено оскільки наявність іншої працевлаштованої особи на попередньому місці роботи ОСОБА_1 не є належною підставою для здійснення виплати. Окрім цього, в листі від 18.12.2020 р. № 1130/01-17 відсутня інформація чи пропонувалась інша рівноцінна робота (посада) на тому ж самому або, за згодою заявниці, на іншому підприємстві, в установі, організації..
Не погоджуючись із такою позицією суб'єкта владних повноважень, позивачка звернулась до суду із позовом.
Рішенням Вінницького окружного суду від 15.12.2022 у справі №120/1770/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.12.2020 та зобов'язано виконавчий комітет Могилів - Подільської міської ради розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 23.12.2020 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позовних вимог відмовити.
27.01.2022 рішенням Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , керуючись ст.52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на виконання рішення суду у справі №120/1770/21, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимог викладених у заяві від 23.12.2020 щодо виплати середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді у Карпівській сільській раді, за період працевлаштування з 13.11.2020 по 13.05.2021, але не більше шести місяців.
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивачка звернулась до суду із позовом.
Рішенням Вінницького окружного суду від 07.12.2022 у справі №120/6029/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 27.01.2022 №37.
Як зазначає позивач, у зв'язку з прийнятим рішенням суду у справі № 120/6029/22 вона звернулась до відповідача з заявою від 10.02.2023 № 02-10/116-з щодо необхідності розгляду її заяви від 23.12.2020 № 12-08/1260-з так, як рішення виконавчого комітету за результатами розгляду такої заяви було скасовано в судовому порядку та відповідно така заява на виконання Закону України «Про звернення громадян» є нерозглянутою.
Листом виконавчого комітету Могилів - Подільської міської ради Вінницької області від 01.03.2023 № 02-11/90 на її заяву від 10.02.2023 № 02-10/116- з позивачу було відмовлено в розгляді заяви від 23.12.2020 № 12-08/1260-з у зв'язку з тим, що рішенням суду в справі №120/6029/22-а зобов'язальних дій щодо повторного розгляду такої заяви не встановлено.
Вважаючи таку поведінку відповідача, як протиправну бездіяльність позивач звернулась до суду з позовом.
Рішенням Вінницького окружного суду від 17.01.2024 у справі №120/13625/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Могилів-Подільської міської ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.12.2020, вхідний № 12-08/1260-з та зобов'язано Могилів-Подільську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2020, вхідний № 12-08/1260-з, прийнявши рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
12.11.2024 рішенням Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , враховуючи рішення суду від 17.01.2024 по справі №120/13625/23, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 23.12.2020 №12-06/1260-з про виплату середньої заробітної плати за 6 місяців, яку вона одержувала на виборній посаді - Карпівського сільського голови у Карпівській сільській раді.
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, гарантії депутатської діяльності визначено в Законі України від 11.07.2002 №93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93-IV).
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону № 93-IV депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю. Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 118 Кодексу законів про працю України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Частиною першою статті 33 Закону № 93-IV передбачено, що в разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.
З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.
Відповідно до частини другої статті 33 Закону № 93-IV депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що законодавством гарантується право депутата місцевої ради на надання йому, після закінчення повноважень за виборною посадою, попередньої роботи (посади). У той же час, це право може бути реалізовано за умови наявності посади, або іншої рівноцінної посади.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 13.08.2020 по справі № 174/445/16-а, від 26.12.2019 по справі № 570/3880/16-а.
Тобто, саме перебування у трудових відносинах безпосередньо до обрання на виборну посаду і є підставою для реалізації гарантій, передбачених статтею 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
При цьому, під відсутністю посади/роботи необхідно розуміти лише об'єктивну неможливість надати депутату місцевої ради, звільненому з виборної посади, попередньої посади через ліквідацію підприємства, установи, організації, її скорочення тощо, а не відсутність вакансії у зв'язку з тим, що посаду, яку до обрання на виборну посаду обіймав депутат місцевої ради, було запропоновано іншій особі.
Якщо посаду, яку обіймав депутат місцевої ради до обрання його на виборну посаду у раді, займає інша особа, трудовий договір з нею, у тому числі укладений безстроково, розривається з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України, частиною другою статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
Отже, та обставина, що на момент закінчення повноважень позивача як завідуючого Карпівським дошкільним закладом посада, яку вона обіймала до обрання на виборну посаду в Карпівській сільській раді, не є вакантною, не може бути перешкодою для надання їй попередньої посади (роботи).
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 635/1071/17.
Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №219/2204/2016-ц зробив висновок, що гарантії, передбачені частиною другою статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» поширюються на колишніх секретарів сільської ради, які безпосередньо перед обранням на виборну посаду були працевлаштовані на іншій посаді і були звільнені з такого місця роботи згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП України (перехід на виборну посаду). Як наголосив суд касаційної інстанції, трудовий договір має бути припинено саме на підставі, передбаченій пунктом 5 статті 36 КЗпП. Якщо звільнення буде оформлено за іншою підставою (наприклад статті 38 КЗпП), то особа не може претендувати на гарантії частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Саме ці обставини, а не кількість каденцій на які було обрано посадову особу, визначають її право повернутися на місце роботи, де та працювала до обрання на зазначену виборну посаду.
На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом (частина п'ята статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Суд підсумовує, що передбачена частиною другою статті 33 Закону № 93-IV гарантія полягає у тому, що одразу після закінчення повноважень особи на виборній посаді вона буде працевлаштована на попередній роботі (посаді) або іншій рівноцінній роботі (посаді), водночас у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) такій особі виплачується середня заробітна плата на період працевлаштування, але не більше шести місяців.
Сторонами не заперечується той факт, що після закінчення повноважень як сільського голови ОСОБА_1 23.12.2020 зверталась до сільського голови Могилів-Подільської міської ради для працевлаштування на попередній посаді (яку вона обіймала до працевлаштування до зайняття виборної посади), на що отримала відповідь про неможливість реалізації вказаного права через прийняття на роботу на посаду завідуючого Карпівським дошкільним закладом іншої особи на умовах безстрокового трудового договору.
Суд зауважує, що наведена в спірному рішення обставина відсутності можливості поновлення позивачки за попереднім місцем роботи пов'язана, як то визнає відповідач у спірному рішенні, із невиконанням Відділом освіти Могилів-Подільської РДА гарантій охорони трудових прав ОСОБА_1 , а тому працівник не може нести і негативних наслідків незабезпечення роботодавцем відповідних гарантій.
Відтак, на переконання суду, відповідачем фактично покладено тягар на позивача щодо невиконанням Відділом освіти Могилів-Подільської РДА гарантій охорони трудових прав ОСОБА_1 .
Таким чином, суд констатує, що відповідачем не була дотримання гарантія працевлаштування особи, передбачена частиною другою статті 33 Закону № 93-IV, оскільки особі не було запропоновано працевлаштування на попередній роботі (посаді) або іншій рівноцінній роботі (посаді), крім того, середня заробітна плата на період працевлаштування виплачена не була.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачка має право на отримання середньої заробітної плати, яку вона одержувала раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу середньої заробітної плати, обчисленої у відповідності до конкретної довідки, адже посилання на таку відсутні в заяві від 23.12.2020, а також така відсутня в матеріалах справи
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, будучи суб'єктом владних повноважень, відповідач відзиву на позовну заяву не подав, належними й допустимими доказами правомірності своїх рішень та дій не обґрунтував, доводів позивача не спростував.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи з'ясовані обставини справи, беручи до уваги факт неподання відзиву без поважних причин (про такі причин суд не повідомлено), в цьому випадку відсутність відзиву
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.
При цьому, оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 12.11.2024 №1218.
Зобов'язати Могилів-Подільську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 із місцевого бюджету середню заробітну плату, яку вона одержувала на посаді сільського голови Карпівської сільської ради, за шість місяців.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Могилів-Подільської міської ради.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Могилів-Подільська міська рада (площа Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04051052)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна