м. Вінниця
30 червня 2025 р. Справа № 120/430/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Вінницького міського суду Вінницької області про визнання дій протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вінницького міського суду Вінницької області про визнання дій протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо незастосування п. 4 постанови КМ України №704 (в редакції з 29.01.2020) при обчисленні позивачу розмірів її посадового окладу та окладу за військове звання в період з 29.01.2020 по 05.07.2023.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем наказу №80 від 19.07.2022 "Про зміну в умовах виплати середнього заробітку ОСОБА_1 ", згідно з яким з 19.07.2022 позивачу припинено нарахування та виплату середнього заробітку консультанту суду відділу узагальнення судової практики, аналітично-статистичної роботи та надання інформаційних послуг Вінницького міського суду Вінницької області.
Ухвалою від 17.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом:
- подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
21.01.2025, на виконання вимог ухвали суду від 17.01.2025, від позивача отримано клопотання про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, позивач покликався на сформований Верховним Судом у справі №120/359/24 правовий висновок щодо застосування положень статей 122, 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний з призовом по мобілізації до Збройних Сил України, згідно з яким проходження особою військової служби, призваного по мобілізації до Збройних Сил України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду. Позивач звернув увагу суду на те, що до матеріалів позовної заяви ним долучені докази на підтвердження того, що він був призваний на військову службу по мобілізації та проходить службу на час звернення до суду з даним позовом, в зв'язку з чим просив поновити строк звернення до суду в адміністративній справі №120/430/25.
Ухвалою від 27.01.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Також, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено такий строк.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про розгляд справи повідомлявся завчасно та належним чином за допомогою підсистеми "Електронний суд".
Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для вирішення даної справи за наявними у ній матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач працював у Вінницькому міському суді Вінницької області на посаді консультанта відділу узагальнення судової практики, аналітично-статистичної роботи та надання інформаційних послуг Вінницького міського суду Вінницької області.
На підставі наказу керівника апарату Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2022 за №19 ОСОБА_1 увільнено з займаної посади для прибуття до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за контрактом - з 17.02.2022 по 17.02.2025 включно зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку.
В якості підстав для прийняття вищезазначеного наказу вказано: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №29 від 17.02.2022, припис військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №30 від 15.02.2022, погодження в установленому порядку.
Як слідує з витягу з особової справи старшого солдата ОСОБА_1 , сформованого 22.11.2024, позивач з 17.02.2022 по 14.07.2022 займав посаду спеціаліста-оператора служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 , з 15.07.2022 по дату формування витягу займав посаду спеціаліста-оператора відділення обробки і доведення інформації військової частини НОМЕР_2 .
19.07.2022 керівником апарату Вінницького міського суду Вінницької області прийнято Наказ №80, яким наказано припинити нарахування та виплату середнього заробітку консультанту відділу узагальнення судової практики, аналітично-статистичної роботи та надання інформаційних послуг Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 з 19.07.2022.
Не погоджуючись із прийнятим наказом від 19.07.2022 та вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
У листі Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року «Щодо особливого періоду» зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації на Сході України.
Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014 року) відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов'язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування у умовах мирного часу.
Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Кодексом законів про працю України надано визначення трудового договору.
Так, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Глава VII Закону № 2232-ХІІ врегульовує особливості призову під час мобілізації.
Згідно з частиною другою статті 39 Закону громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».
Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі також - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".
Таким чином, із набранням чинності Закону № 2352-IX відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участі працівників призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом тобто з 19 липня 2022 року роботодавець звільнений від обов'язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади.
Відтак, обов'язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом (18 липня 2022 року). З 19 липня 2022 року правові підстави для збереження середнього заробітку за таким працівником відсутні.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 753/12209/22 (провадження № 61-5606св23), постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 500/3844/22 (провадження № К/990/27181/23).
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне положення закріплені в статті 21 КЗпП України, відповідно до якої роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату на виконану ним роботу, визначену трудовою угодою.
Суд враховує, що позивач наразі не виконує роботу, визначену трудовим договором між ним та відповідачем, унаслідок призову на військову службу, а отримує грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.
Звільнивши з 19 липня 2022 року роботодавців від обов'язку з виплати щомісячного забезпечення мобілізованим працівникам, 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", згідно з якою компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.
Вінницький міський суд Вінницької області, видаючи 19 липня 2022 року наказ №80 "Про зміну в умовах виплати середнього заробітку ОСОБА_1 " в частині припинення з 19.07.2022 нарахування та виплати середнього заробітку консультанту відділу узагальнення судової практики, аналітично-статистичної роботи та надання інформаційних послуг Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , діяв відповідно до вимог трудового законодавства.
Починаючи з 19 липня 2022 року, відповідач був позбавлений обов'язку зберігати за позивачем середній заробіток, оскільки відповідні положення частини третьої статті 119 КзпП України були виключені. При цьому, припинення відповідачем нарахування та виплати середнього заробітку позивачу було спрямовано на приведення трудових правовідносин з позивачем у відповідність до вимог Закону.
Суд вважає, що позивачем не доведена протиправність наказу Вінницького міського суду Вінницької області № 80 від 19 липня 2022 року та невідповідність його вимогам чинного законодавства.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору не має.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Вінницький міський суд Вінницької області (вул. Грушевського, 17, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 38328720)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна