Справа № 545/3872/24 Номер провадження 33/814/405/25Головуючий у 1-й інстанції Цибізова С. А. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
27 червня 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Бибика В.А розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
За постановою судді, ОСОБА_1 , 29.08.2024 о 23 год 13 хв на автодорозі Київ-Харків-Довжанський, 343 км керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на відсутність у матеріалах справи доказів факту порушення водієм ОСОБА_1 положень Правил дорожнього руху, які б давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під його керуванням. А тому всі подальші вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати.
Вказує те, що працівники поліції не відсторонили водія від керування транспортним засобом.
Звертає увагу суду, що він відмовився від пропозиції працівника поліції пройти перевірку на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного, однак неодноразово висловлював згоду на проведення огляду в медичному закладі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Бибика В.А., які підтримали подану апеляційну скаргу, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя районного суду вказаних вимог закону дотримався та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Висновок судді ґрунтується на об'єктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.
Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується, зібраними та дослідженими доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення від 09.06.2024 року серії ААД № 775651 від 30.08.2024; - актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де вказано про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, де вказано про ознаки виявлені у ОСОБА_1 алкогольного сп'яніння від 30.08.2025; відеозаписом наявним у матеріалах справи.
Відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського зафіксовано момент зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 та подальшу пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у зв'язку з виявленими ознаками сп'яніння та відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння внаслідок виявлення передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак. Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення.
Ознаки алкогольного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, доведені до його відома в ході спілкування під час зупинки транспортного засобу поліцейськими та викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд зауважує, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак.
Суд зважає на те, що відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського.
На відеозапису події об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність складу та події передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття.
Також з відеозапису вбачається, що після чергової відповіді, працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак і після цього ОСОБА_1 хоча й висловив згоду на проходження такого огляду у медичному закладі, однак вимог працівника поліції зачинити автомобіль та проїхати на службовому транспортному засобі до медичної установи не виконав.
Слід звернути увагу, що поліцейський неодноразово пропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру «Drager» або в медичному закладі, але обраний водієм спосіб поведінки та реагування на вимогу поліцейського надало поліцейському обґрунтовані підстави для висновку, що водій відмовляється від проходження такого огляду.
Твердження апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, оскільки не хотів залишати транспортний засіб на узбіччі автодороги, апеляційний суд оцінює критично.
Згідно з п. 9 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
За таких підстав, бажання ОСОБА_1 самостійно дістатися медичного закладу для проведення огляду не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.
Таким чином, Інструкція від 09.11.2015 №1452/735 не звільняє особу, яка реалізувала своє право керувати автомобілем, виконувати і додаткові обов'язки у правовому полі, зокрема разом з поліцейським, який забезпечує доставку до медичного закладу, дістатися цього закладу та пройти відповідний огляд, а тому твердження про побоювання за перебування власного транспортного засобу на автодорозі, апеляційний суд оцінює як безпідставні.
Відсутність доказів відсторонення працівниками поліції водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовує самого факту відсторонення особи від керування транспортним засобом і не спростовує правильності висновків, викладених у постанові судді.
Більше того, з відеозапису вбачається, що про те, що він має ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим не може їхати за кермом автомобіля ОСОБА_1 був попереджений працівниками поліції.
Доводи ОСОБА_1 щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції є безпідставними, оскільки причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не може свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були беззаперечними підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33,34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення.
Постанова судді суду першої інстанції відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.М. Герасименко