Справа № 552/6865/24 Номер провадження 22-ц/814/1687/25Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
23 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Триголова В.М.
суддів: Дорош А.І., Лобов О.А.
секретар: Грицак А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Комаренко Оксани Валеріївни на додаткове рішення Київського районного суду міста Полтави від 31 січня 2025 року по справі за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, -
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 09 січня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третя особа Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Полтаві ради про визначення місця проживання дитини, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
У січні 2025 року представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Полтаві ради про визначення місця проживання дитини посилаючись на те, що 09 січня 2025 року Київський районним судом м. Полтави ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 визначення місця проживання дитини задоволені в повному обсязі. Представник позивача надав до суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу визначену у розмірі 15 000 грн. та гонорар перемоги у розмірі 7 500 грн., які просить стягнути на користь позивача.
Представник відповідача ОСОБА_5 надала суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, де зазначила, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Додатковим рішенням Київського районного суду міста Полтави від 31 січня 2025 року заяву задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. 00 коп.У задоволенні інших вимог відмовлено.
В апеляційному порядку рішення оскаржив відповідач. Скарга мотивована тим , що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права , без урахування обставин справи.
Скаржник вказує , що судове засідання для ухвалення додаткового рішення не призначалось , у зв'язку із чим відповідач та його представник не були повідомлені.
Також зазначає, що районним судом не враховано складність справи , об'єм наданих представником позивача послуг та час витрачений на їх надання. Окрім того не враховано реальність та співмірність таких витрат.
Скаржник просить скасувати додаткове рішення Київського районного суду міста Полтави від 31 січня 2025 року , та відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 3 ст. 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Як вбачається із матеріалів справи, розгляд заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення здійснювався у відкритому судовому засіданні та за результатами розгляду даної заяви 31 січня 2025 року Київським районним судом ухвалено додаткове рішення у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про повідомлення ОСОБА_1 у спосіб, визначений ст. 128 ЦПК України, про судовий розгляд.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Суд першої інстанції розглянув заяву, не маючи відомостей про те, що ОСОБА_1 повідомлений належним чином про дату, місце та час судового засідання.
Доводи апеляційної скарги в цій частині підтверджуються матеріалами справи, тому на підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України оскаржуване додаткове рішення підлягає скасуванню.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції з огляду на надані адвокатом Оніпко Є.А. процесуальні документи, доказове наповнення матеріалів справи та їх обсяг, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, затрачений час та фінансовий стан сторін, дійшов висновку про обґрунтованість витрат на правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів, вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).
Згідно матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача Оніпко Є.А. надав суду :
договір № 01/09 про надання правової допомоги від 09 вересня 2024 року , який укладений між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Євгена Оніпко» в особі керуючого бюро Оніпко Є.А. Відповідно до п.4.1. якого визначено, що юридичну допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях, шляхом безготівкого переказу суми, що дорівнює 15 000 грн. Пункт 4.1.1. передбачає , що за досягнення позитивного результату по справі, яким є винесення судового рішення щодо визначення місця проживання дитини разом з матір'ю ОСОБА_2 , клієнт сплачує на користь адвокатського бюро «гонорар перемоги», що дорівнює 50% суми, що зазначена в п.4.1. даного договору;
платіжну інструкцію від 10.09.2024 року щодо сплати ОСОБА_2 згідно договору про надання правової допомоги № 01/09 від 09.09.2024 року у сумі 15 000 грн.;
розрахунок вартості наданої ОСОБА_2 правової допомоги, відповідно до якого обсяг наданої професійної правничої допомоги складається з:
аналітика матеріалів наданих Клієнтом,
аналіз існуючої судової практики з урахуванням матеріалів Клієнта,
підготовка адвокатського запиту та звернення з адвокатським запитом з метою збирання доказів по справі до органів ДВС,
підготовка до складання та складання позовної заяви до суду першої інстанції,
підтримання поданого позову в суді першої інстанції та представництво інтересів ОСОБА_2 в суді першої інстанції.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На переконання колегії суддів, розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу , є таким, що не відповідають критерію розумності, реальності та обґрунтованості їхнього розміру, є непропорційні складності справи, часу, витраченому на їх підготовку та розміру виконаної адвокатом роботи.
Колегія суддів оцінивши подані стороною позивача докази щодо фактично понесених витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, реальність (дійсність та необхідність), обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу розміру виконаної адвокатом роботи, врахувавши заперечення відповідача щодо не співмірності витрат на правничу допомогу з обсягом виконаної адвокатом роботи, зважаючи на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Відповідно до ч.1 п.п.1,3 4 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що відповідно до ч.1 п.п.1,3, 4 , ч.3 п.3 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування додаткового рішення Київського районного суду м.Полтави від 31 січня 2025 року з ухваленням нового рішенням, яким заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Керуючись ст. ст, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Комаренко Оксани Валеріївни - задовольнити частково.
Додаткове рішення Київського районного суду міста Полтави від 31 січня 2025 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.
Заяву представника ОСОБА_2 , адвоката Оніпко Євгена Анатолійовича задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А.Лобов