Житомирський апеляційний суд
Справа №296/10162/24 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.
Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С.
23 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Борисюка Р.М.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/10162/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Перегуда Анатолій Павлович
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пилипюк Л.М.
У листопаді 2024 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з навчанням, в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, з дня пред'явлення позову й до припинення дочкою навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому в них народились діти: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюб між сторонами розірвано в 2016 році за рішенням суду. Крім того, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 04 жовтня 2019 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі по 1300,00 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_4 старшій дочці сторін Євгенії виповнилось 18 років, однак вона продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги батьків. ОСОБА_3 є студенткою першого курсу денної форми навчання Державного університету «Житомирська політехніка», а батько має можливість надати допомогу на період її навчання.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2025 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно на період навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23 років, починаючи стягнення з 01 листопада 2024 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Перегуди А.П, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач з моменту зарахування дочки як студентки до навчального закладу в 2024 році, забезпечує її всім необхідним під час навчання, в тому числі сплачує кошти на рахунок Державного університету «Житомирська політехніка», а також постійно перераховує на картковий рахунок дочки кошти для можливості купувати необхідні речі для навчання та проживання у м. Житомирі, про що свідчить особиста заява доньки ОСОБА_5 . Таким чином вважає, що позивач передчасно звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів, оскільки відповідач повністю дотримується своїх обов'язків щодо утримання повнолітньої дочки.
Звертає також увагу, що районний суд задовольняючи частково позовні вимоги в порушення вимог ст. 263 ЦПК України не обґрунтував жодним чином своє рішення щодо розміру аліментів саме в розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку (доходу), який не відповідає вимогам справедливості та необхідності, а також не звернув увагу, що з урахуванням сплати аліментів на неповнолітню дочку ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини його заробітку, сукупний розмір присуджених аліментів за двома рішеннями буде становити більше 1/3 частини його заробітку на двох дітей, що не відповідає вимог ч.5 ст. 183 СК України.
Таким чином, враховуючи, що позивач не надала суду доказів факту реального проживання дочки разом з нею під час навчання в м. Житомирі та повне її утримання, конкретні потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а також ухилення відповідача від обов'язку утримувати повнолітню донку, яка продовжує навчання, тому відсутні підстави для стягнення з нього аліментів на користь позивача у визначеному судом розмірі.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Войтович М.С. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи щодо спроможності відповідача сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка проживає разом з матір'ю та продовжує навчання, правильно визначив розмір аліментів на підставі поданих сторонами доказів, вірно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він також просив врахувати заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися до суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 03 червня 2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.6).
Від шлюбу сторони мають повнолітню дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7,8).
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 27 квітня 2016 року (справа № 296/12172/15-ц) шлюб між сторонами розірвано, а також ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі по 700 грн. на кожну дитину. Крім того, вказаним рішення суду місце проживання дітей визначено разом з матір'ю (а.с.9-10).
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 04 червня 2019 року (справа № 296/5210/18) збільшено розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання неповнолітніх дітей, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі по 1 300,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 06 листопада 2024 року (справа № 296/6392/24) змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 04 червня 2019 року в справі №296/5210/18, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_4 старша дочка сторін ОСОБА_5 досягла повноліття.
З довідки навчального закладу № 192/24 від 24 вересня 2024 року вбачається, що ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу навчання Державного університету «Житомирська політехніка» 4-го рівня акредитації, факультету педагогічних технологій та освіти впродовж життя, денної форми навчання, освітнього ступеня бакалавр, спеціальності 053 «Психологія» (Клінічна та реабілітаційна психологія). Навчання здійснюється на контрактній основі (а.с.14).
15 серпня 2024 року між Державним університетом «Житомирська політехніка» та вступником ОСОБА_3 , її законним представником - ОСОБА_1 укладено Договір про навчання у закладі вищої освіти № 31.01-0306/Д-163-2024 (а. с. 67).
Крім того, 15 серпня 2024 року між навчальним закладом - Державним університетом «Житомирська політехніка» та ОСОБА_1 укладено Договір про оплату освітніх послуг, відповідно до умов якого загальна вартість навчання становить 120 000,00 грн, тобто по 30 000 грн. за кожен навчальний рік за період з 2024 рік по 2028 рік. Відповідно до п. 2.5 цього договору замовних вносить плату за надання освітньої послуги помісячно (а.с.68).
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи аліменти в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача, суд першої інстанції, врахувавши матеріальне положення сторін у справі, вартість навчання дочки, виходив з того, що відповідач спроможний надавати допомогу своїй повнолітній дочці, яка потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку зі сплати аліментів на утримання своєї повнолітньої дочки, на період її навчання, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Разом з тим, із висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру аліментів, який підлягає стягненню в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу), погодитись не можна з огляду на наступне.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Аналогічний висновок по застосуванню ст.199 СК України міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17.
З матеріалів справи вбачається, що спільна дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягла 23 років, продовжує навчання у Державному університеті «Житомирська політехніка», не працює (доказів іншого суду не надано), навчається на денній формі на платній основі, стипендії не отримує, загальна вартість навчання становить 120 000,00 грн., тобто по 30 000,00 грн. за кожен навчальний рік за період з 2024 рік по 2028 рік, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги від свого батька. Отже, повнолітня ОСОБА_5 продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 27.11.1992, статус рішення - остаточне), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen. v. Norway) від 07.08.1996 року, статус рішення - остаточне).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Встановленим є той факт, що у зв'язку з навчанням ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати батьки, в тому числі і відповідач.
В той же час відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, отримує регулярний дохід (грошове забезпечення) як військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , який за І квартал 2024 року становив 178 197,80 гривень, за ІІ квартал 2024 року - 109 187,83 гривень, за ІІІ квартал 2024 року - 80 963,19 гривень. Наведене підтверджено відповіддю на запит державного виконавця від 28 січня 2025 року у виконавчому провадженні № 60384639 (а.с.124). Також установлено, що відповідач ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини свого заробітку щомісячно.
Отже відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання доньки; будь-яких доказів щодо суттєвих проблем зі здоров'ям суду не надано. Також відповідачем не надано будь-яких доказів неналежного матеріального стану та неможливість надавати таку допомогу дочці, яка продовжує навчання.
Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Свою незгоду з ухваленим по справі рішенням відповідач обґрунтовує насамперед тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що позивач не довела своє право на звернення з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та не надала доказів спільного проживання дочки разом з нею під час навчання в м. Житомирі. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими твердженнями відповідача, оскільки відповідно до ч.3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Так під час розгляду справи було встановлено, що станом на дату звернення до суду з цим позовом ОСОБА_3 не мала зареєстрованого місця проживання. Копією довідки Олевської міської ради № 2467 від 10 липня 2024 року підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації разом з дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13). Крім того, витягом з реєстру територіальної громади від 31 січня 2025 року підтверджено, що ОСОБА_3 31 січня 2025 року зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.123). Також установлено, що ОСОБА_3 тимчасово проживала у період з 29 серпня 2024 року до 17 грудня 2024 року за адресою місця проживання батька відповідача (дідуся ОСОБА_5 ): АДРЕСА_2 . Отже відповідачем не спростовано, що їх спільна дочка проживає з матір'ю, тому у відповідності до вимог ч. 3 ст. 199 СК України, позивач також наділена правом на звернення з відповідним позовом до суду.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для присудження аліментів через те, що дочка ОСОБА_5 перебуває на повному матеріальному утриманні батька.
Так сторонами під час розгляду справи були надані докази, які в своїй сукупності підтверджують, що кожен з батьків бере участь у матеріальному утриманні дочки ОСОБА_5 . Зокрема, кожна зі сторін надала докази перерахування власних коштів на картковий рахунок дочки. Копією платіжної інструкції від 21 серпня 2024 року підтверджено, що ОСОБА_2 сплатив ДУ «Житомирська політехніка» 9 000,00 грн. за навчання ОСОБА_3 (а.с.41). Відповідно до копії платіжної інструкції від 11 січня 2025 року ОСОБА_2 сплатив ДУ «Житомирська політехніка» 3 000,00 грн. за навчання ОСОБА_3 (а.с.53). В свою чергу, копією платіжної інструкції від 04 грудня 2024 року підтверджено, що ОСОБА_1 сплатила навчальному закладу 3 000 грн. за навчання ОСОБА_3 (а.с.96).
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача в частині неврахування судом добровільної сплати ним аліментів у 2024 році, оскільки для прийняття рішення має значення наявність домовленості між батьками про порядок та розмір аліментів, однак будь-яких доказів на підтвердження наявності такої домовленості між сторонами відповідачем представлено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак під час розгляду справи доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних з навчанням (придбання необхідної учбової літератури, канцелярського приладдя, продуктів харчування, вартості проїзду, одягу, взуття та іншого), позивач не надала.
Таким чином висновок суду першої інстанції про присудження аліментів на повнолітню дочку яка продовжує навчання в розмірі 1/5 частини, є безпідставним, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність стягнення аліментів саме в такому розмірі, позивачем представлено не було.
Враховуючи, що повнолітня дочка сторін продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати таку матеріальну допомогу, враховуючи доводи апеляційної скарги, що позивач не довела вартості витрат, пов'язаних з навчанням, колегія суддів з урахуванням того, що розмір призначених аліментів у цьому випадку має бути не більш як достатнім для розумного задоволення потреб дочки, яка вже досягла повноліття, і не повинен призводити до збагачення, вважає, що аліменти у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно будуть достатніми для належного утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , яка продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню,крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Малозначними є справи про стягнення аліментів (п.3 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Перегуда Анатолій Павлович, задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, змінити, зменшивши розмір стягнутих аліментів з 1/5 частини до 1/8 частини.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 30 червня 2025 року.
Головуючий Судді