Житомирський апеляційний суд
Справа №278/6849/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/670/25
Категорія ч.1 ст.369 КК України Доповідач ОСОБА_2
23 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретарів ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12024060410000688 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Нова Маячка Олешківського району Херсонської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених судом, кваліфікації дій, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 та призначеного йому покарання, просить вирок суду змінити в частині вирішення питання про речові докази, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши про застосування спеціальної конфіскації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України до предмета неправомірної вигоди - 4000 грн., купюрами номіналом по 1000 гривень у кількості 4 штуки, серії з номерами БА9819170, ВТ0058395, АУ4881794, АТ6383896, які конфіскувати у власність держави. В решті вирок залишити без змін. Зазначає, що при стягненні в дохід держави предмета неправомірної вигоди - грошових коштів в сумі 4000 гривень, арешт на які накладено ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 27.09.2024 року, суд першої інстанції застосував положення ст.100 КПК України, не застосувавши закон, який підлягає застосуванню, а саме ст.ст.96-1, 96-2 КК України, які регламентують застосування спеціальної конфіскації.
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу розміром 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні, в сумі 3183 грн 60 коп..
Скасовано арешт, накладений ухвалою Богунського районного суду м. Житомира у справі 295/14307/24 від 27.09.2024 року на грошові кошти, а саме: купюри номіналом по 1000 грн у кількості 4 штук серії з номерами БА9819170, ВТ0058395, АУ4881794, АТ6383896 - стягнувши їх в дохід держави.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, 23.09.2024 року близько 10 год. 50 хв. працівниками поліції, а саме інспекторами СРПП відділу поліції № 1 Житомирського РУП ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по вул. Київській у с. Глибочиця Житомирського району Житомирської області був зупинений транспортний засіб «Opel Vectra» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 .
Після зупинки вказаного транспортного засобу під час спілкування з ОСОБА_8 , працівники поліції виявили у останнього ознаки наркотичного сп'яніння. При цьому, ОСОБА_8 підтвердив факт вживання наркотичних засобів, однак проходити огляд на стан сп'яніння відмовився.
В цей час у ОСОБА_8 виник протиправний умисел, спрямований на висловлення пропозиції службовій особі, а саме працівникам поліції - інспекторам СРПП відділу поліції № 1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надати їм неправомірну вигоду за невчинення в його інтересах дій з використанням наданих цим службовим особам влади, а також на надання такої неправомірної вигоди за нескладання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване на в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також за непритягнення до адміністративної відповідальності за порушення ним Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Діючи умисно, з метою уникнення адміністративної відповідальності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_8 близько 11 год. 05 хв. 23.09.2024 року, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні в салоні службового автомобіля поліції «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 , висловив пропозицію (намір) працівникам поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надати їм неправомірну вигоду за нескладання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також за непритягнення до адміністративної відповідальності за порушення ним Правил дорожнього руху України. Після цього, будучи неодноразово попередженим про незаконність таких дій, ОСОБА_8 надав таку неправомірну вигоду, поклавши грошові кошти в сумі 4000 грн. за нескладання адміністративних матеріалів відносно нього та непритягнення його до адміністративної відповідальності, в правий підстаканник біля ручки перемикання передач службового автомобіля поліції «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 .
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.369 КК Украни, а саме висловив пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, а також у наданні неправомірної вигоди службовій особі за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Обвинувачений ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційного суду не з'явився. В телефонному режимі повідомив, що перебуває на службі в ЗСУ та просив проводити апеляційний розгляд без його участі.
З'ясувавши думку прокурора, враховуючи, що участь обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційному розгляді не є обов'язковою та він належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає за можливе проводити розгляд апеляційної скарги прокурора за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора в підтримання апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У вироку суду зазначено, що на підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом першої інстанції було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким із учасників процесу не оспорювалися. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції не було, йому роз'яснено, що у даному випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, а також у наданні неправомірної вигоди службовій особі за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та в апеляційній скарзі не оспорюється. Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст.369 КК України кваліфіковані правильно.
Вина обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується матеріалами кримінального провадження, які були перевірені судом першої інстанції та яким була надана належна оцінка.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в апеляційній скарзі не оспорюється.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо необхідності застосування спеціальної конфіскації на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України при вирішення питання щодо речових доказів, то колегія суддів вважає їх слушними з огляду на наступне.
Відповідно до ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, суд має зазначити мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд, а в резолютивній частині вироку рішення щодо речових доказів, документів та спеціальної конфіскації.
Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а згідно п.1 ч.2 цієї норми закону спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
Згідно п.3 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику /законному володільцю/, а у разі, коли його не встановлено - переходять у власність держави.
Згідно ч.9 ст.100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому гроші, цінності та інше майно, які були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю).
Даним вироком, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, а враховуючи, що санкція вказаної частини статті Особливої частини КК України передбача покарання у виді позбавлення волі, виходячи з положень ч.1 ст.96-1 КК України, то у цьому випадку може бути застосована спеціальна конфіскація, тобто виключається альтернативна можливість вирішення питання про вилучення вказаних коштів у власність держави в порядку інших правових процедур, зокрема й тих, що стосуються долі речових доказів.
Таким чином, грошові кошти в сумі 4000 гривень, а саме: купюри номіналом по 1000 грн у кількості 4 штук серії з номерами БА9819170, ВТ0058395, АУ4881794, АТ6383896, які ОСОБА_8 надав працівникам поліції, є предметом кримінального правопорушення, а отже, згідно п.3 ч.1 ст.96-2 КК України підлягають спеціальній конфіскації.
Однак, вирок суду не містить посилань на положення ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, тобто не містить вказівки на необхідність застосування положень матеріального закону щодо спеціальної конфіскації, а містить натомість виключно загальні посилання на необхідність вилучення цих коштів в порядку положень ст. 100 КПК України.
Отже, суд першої інстанції через незастосування спеціальної конфіскації на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, чим також істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а саме ст.374 КПК України, яка вимагає вирішення відповідних питань під час винесення вироку, що є підставою для зміни вироку в частині вирішення питання щодо речових доказів.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок суду першої інстанції, якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.
Згідно з правовим висновком Об'єднаної палати ККС у складі ВС, викладеному в постанові від 16.09.2024 року ( справа №183/4229/23) спеціальна конфіскація не є видом кримінального покарання, тому її застосування на підставі судового рішення (вирок, ухвала), не є притягненням до кримінальної відповідальності.
Таким чином, застосування спеціальної конфіскації не тягне за собою збільшення обсягу обвинувачення та не погіршує становище обвинуваченого, а тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суд зміні в частині вирішення питання про речові докази.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 змінити в частині вирішення питання про речові докази.
Змінити мотивувальну частину вироку, зазначивши про застосування спеціальної конфіскації на підставі п.3 ч.1 ст.96-2 КК України до предмета неправомірної вигоди - 4000 грн.
Змінити абзац третій резолютивної частини вироку, зазначивши про скасування арешту, накладеного ухвалою Богунського районного суду м.Житомира у справі №295/14307/24 від 27.09.2024 на грошові кошти, а саме : купюри номіналом по 1000 гривень у кількості 4 штуки, серії з номерами БА9819170, ВТ0058395, АУ4881794, АТ6383896.
На підставі п.3 ч.1 ст.96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до предмета неправомірної вигоди - 4 000 гривень, купюрами номіналом по 1000 гривень в кількості 4 штуки, серії з номерами БА9819170, ВТ0058395, АУ4881794, АТ6383896, які конфіскували у власність держави.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: