Справа № 163/790/24 Провадження №11-кп/802/372/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
24 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції)
захисника - ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12024035560000004 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_7 ,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків Харківської області, українця, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , вищої освіти, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України - 2 (два) роки 4 (чотири) місяці обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 358 КК України - 1 (один) рік пробаційного нагляду.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_7 визначено у виді 2 (двох) років 4 (чотирьох) місяців обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає такі обов'язки: періодично з'являтиметься для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вироком суду вирішено долю речових доказів, арештованого майна та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду обвинувачений ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він приблизно на початку жовтня 2023 року, більш точних дати і часу в ході досудового розслідування не встановлено, знаходячись за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , будучи особою призовного віку, яка підлягає мобілізації та не має права перетину державного кордону України під час дії запровадженого воєнного стану, переслідуючи мету виїзду за межі території України, діючи умисно, через месенджер «Телеграм», шляхом листування вступив у змову із невстановленою досудовим розслідуванням особою, з якою домовився про виготовлення на своє ім'я документів, які надають право безперешкодного перетину державного кордону України для виїзду за межі України, зокрема, розпорядження про службове відрядження за кордон, наказ про службове відрядження за кордон, посвідчення видане Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області, тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час.
В подальшому, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, розуміючи, що вказані документи будуть підробленими, діючи за попередньою змовою в групі осіб з невстановленою досудовим розслідуванням особою, вчинив пособництво у вчиненні злочину, а саме безпосередньо надав свій паспорт громадянина України у формі ID картки та дав себе сфотографувати для подальшого використання під час виготовлення підроблених документів.
В подальшому, невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , використовуючи анкетні дані останнього, у невстановлених досудовим розслідуванням часі та місці, за допомогою комп'ютерної техніки, умисно виготовила підроблені офіційні документи на ім'я ОСОБА_7 , а саме: розпорядження №506-в від 04.01.2024 видане Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області, в яке внесла недостовірні відомості про службове відрядження за кордон у зв'язку з господарською необхідністю та з метою пошуку і проведенням переговорів щодо укладання договору поставки обладнання для забезпечення діяльності критичної інфраструктури громади ОСОБА_7 до міста Хелм (Польща) строком на три дні з 08.01.2024 по 11.01.2024 р., яке завірила відтиском печатки «Україна Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області Ідентифікаційний код 43981456», підробивши підпис сільського голови.
Крім того, виготовила підроблений наказ №505-в від 04.01.2024 виданий Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області, в який внесла недостовірні відомості про службове відрядження за кордон у зв'язку з господарською необхідністю та з метою пошуку і проведенням переговорів щодо укладання договору поставки обладнання для забезпечення діяльності критичної інфраструктури громади ОСОБА_7 до міста Хелм (Польща) строком на три дні з 08.01.2024 по 11.01.2024 р., який завірила відтиском печатки «Україна Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області Ідентифікаційний код 43981456», підробивши підпис сільського голови.
Крім того, виготовила підроблене посвідчення №БСР306 від 21.04.2022 видане Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області в яке внесла недостовірні відомості про те, що ОСОБА_7 дійсно являється спеціалістом ІІ категорії відділу по забезпеченню діяльності Білогородської сільської ради, яке завірила відтиском печатки «Україна Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області Ідентифікаційний код 43981456», підробивши підпис керівника.
Крім того, виготовила підроблене тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 13.05.2021 на ім?я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в яке вклеїла фотокартку останнього та внесла недостовірні відомості про те, що він не придатний до військової служби в мирний час, та обмежено придатний у військовий час, та яке завірила відтисками печатки « ІНФОРМАЦІЯ_3 Код НОМЕР_2 », підробивши підпис керівника вказаної установи.
Крім того, виготовила підроблене посвідчення № БСР 306 від 28.07.2023 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, в яке внесла недостовірні відомості про те, що ОСОБА_7 надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та воєнний час на шість місяців з дня оголошення мобілізації, яке завірила відтисками печатки « ІНФОРМАЦІЯ_4 Код НОМЕР_3 », підробивши підпис керівника вказаної установи.
Вищевказані дії надали ОСОБА_7 можливість використання таких документів як офіційних, тобто таких, що мають усі необхідні реквізити та юридично значущий характер, як особі, котра відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» є особою призовного віку, яка не має права перетину державного кордону України у військовий час, з метою незаконного перетину державного кордону України в Республіку Польща.
Крім цього, ОСОБА_7 , 09 січня 2024 року о 08 год. 00 хв., під час проходження прикордонного контролю, перебуваючи в пункті пропуску для міжнародного залізничного сполучення «Ягодин» Волинської митниці, що за адресою: вул. Призалізнична, 14 в с. Римачі, Ковельського району Волинської області, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно, будучи особою призовного віку, яка не має права перетину державного кордону України у військовий час, з метою незаконного перетину державного кордону України, як підставу для перетину державного кордону України у військовий час надав працівникам Державної прикордонної служби України завідомо підроблені документи, а саме - розпорядження № 506-в від 04.01.2024 видане Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області, наказ № 505-в від 04.01.2024 виданий Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області, підроблене посвідчення № НОМЕР_4 від 21.04.2022 видане Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 13.05.2021, посвідчення №БСР 306 від 28.07.2023 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, які зазначеними установами не видавались та не посвідчувались, чим використав завідомо підроблені документи.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 вказує про незаконність та необґрунтованість вироку Любомльського районного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року, просить його скасувати та постановити новий, яким кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України закрити на підставі ч. 1 ст. 417 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд не надав відповідей на всі доводи сторони захисту, не навів у вироку обґрунтованих мотивів для їх відхилення, а виклав по суті зміст обвинувального акту. На думку апелянта, матеріали кримінального провадження не містять достатніх та достовірних доказів на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. Не містять матеріали справи і належних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.
Акцентує увагу захисник й на тому, що ОСОБА_7 взагалі не підлягав мобілізації в силу свого віку та на момент вчинення інкримінованих йому дій навчання у вищому навчальному закладі.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу сторони захисту підтримали, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити судове рішення без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд доходить такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, яке ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Перевіркою наявних матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції ухвалюючи вирок, в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Колегія суддів в ході апеляційного розгляду з'ясувала, що оскаржений вирок суду ухвалений на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У вироку суду наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, кваліфікація його дій за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, за наведених у вироку обставин, підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав обґрунтовану оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
Дії ОСОБА_7 суд першої інстанції правильно кваліфікував за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, як умисні дії, які виразились в пособництві підроблення документів, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, а також за ч. 4 ст. 358 КК України як умисні дії, які виразились у використанні завідомо підробленого документа.
Що стосується доводів захисника про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України на ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, то вони не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Перш за все, як згаданий вище апеляційний довід так і деякі інші твердження захисника є взаємовиключними. В апеляційній скарзі захисник одночасно клопоче про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 3 на ч. 1 ст. 358 КК України, тобто фактично визнаючи вчинення ОСОБА_7 протиправних дій просить їх перекваліфікувати на іншу частину з підстав відсутності доказів, що злочин вчинений за попередньою змовою групою осіб. Водночас в резолютивній частині апеляційної скарги захисник просить закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 у зв'язку з відсутністю в його діях складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Що стосується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України за попередньою змовою групою осіб, то слід вказати, що воно визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб, які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. При цьому така домовленість повинна стосуватися спільності вчинення кримінального правопорушення (узгодження об'єкта кримінальне правопорушення, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо) та може відбутися у будь-якій формі. Учасники вчинення кримінального правопорушення такою групою діють як співвиконавці. Зокрема, можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль.
Судом першої інстанції належним чином перевірено питання про можливість перекваліфікації дій обвинуваченого на ч. 1 ст. 358 КК України та правильно констатовано, що підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_7 відсутні. Зокрема через показання самого обвинуваченого, в яких він вказав про надання свого паспорта та дозволу на фотографування невідомій особі у військові формі - « ОСОБА_9 ».
Наведе в сукупності із встановленими обставинами кримінального провадження, наявними у матеріалах справи доказами як, на думку колегії суддів, так і об'єктивного спостерігача свідчить, що ОСОБА_7 сам не здійснював підробку документів, а здійснював пособництво в групі осіб, тому підстав для перекваліфікації його дій на ч. 1 ст. 358 КК України не здобуто.
Слід зауважити, що як встановлено під час судового розгляду та правильно акцентовано увагу судом першої інстанції ОСОБА_7 є особою молодого віку, здобуває вищу освіту у Харківському національному університеті внутрішніх справ за спеціальністю правоохоронна діяльність, що в силу рівня розвитку та обраної спеціальності давало можливість обвинуваченому розуміти елементарні поняття порядку, процедури прийняття на роботу до органів місцевого самоврядування.
Крім того, районним судом обґрунтовано установлено, що враховуючи відомості, встановлені судовою експертизою документів від 15.01.2024 №СЕ-19/103-24/516-ДД; з листа голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області №251/02-26 від 30.01.2024; з листа заступника голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області №92/02-26 від 11.01.2024; листів начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №413 від 11.01.2024 та начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №7/236 від 16.01.2024, розпорядження про службове відрядження за кордон, наказ про службове відрядження за кордон, посвідчення видане Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області, тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на ім'я ОСОБА_7 є підробленими офіційними документами.
З встановлених судом фактичних обставин вбачається, що обвинувачений фактично не заперечує використання згаданих вище документів, а саме він в суді першої інстанції показав, що прибувши 09.01.2024 близько 02 год ночі на міжнародний пункт пропуску для залізничного сполучення «Ягодин», під час проходження прикордонного контролю надав працівнику, особі чоловічої статі, прикордонної служби паспорт для виїзду за кордон. Прикордонник запитав підстави для виїзду у військовий час. На це відповів, що відрядження по роботі та надав усі документи, що отримав в с. Білогородка.
Такий характер дій і пояснення ОСОБА_7 щодо обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень очевидно свідчить, що в нього був намір на підробку офіційних документів (розпорядження про службове відрядження за кордон, наказ про службове відрядження за кордон, посвідчення видане Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області, тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний) з метою подальшого їх використання.
Таким чином в суді першої інстанції та колегією суддів повною мірою перевірено висловлену обвинуваченим версію щодо обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та, на переконання апеляційного суду, такі твердження ОСОБА_7 вказують про його намагання уникнути настання відповідальності за вчинене.
В свою чергу, маючи злочинний умисел, направлений на підроблення офіційних документів, надаючи свої особисті анкетні дані, свій паспорт громадянина України, можливість себе сфотографувати невстановленій досудовим розслідуванням особі, а не офіційним державним службовцям, він не міг не усвідомлювати своїх дій чи недостовірності згаданих вище документів, які отриманні у непередбачений законодавством України спосіб.
Важливим є той момент, що події які інкримінуються ОСОБА_7 , відбулися в кінці 2023 року та 2024 році, а документи, отримані ним для працевлаштування, датовані 2021, 2022 роком, липень 2023 року, що не могло не викликати у обвинуваченого сумнівів у достовірності таких документів, при їх отриманні чи подальшому використанні.
Зважаючи на наведене спростовуються апеляційні доводи сторони захисту про неусвідомлення обвинуваченим тієї обставини, що документи, які він отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи та надалі використав такі офіційні документи, були підробленими і містили недостовірну інформацію.
Голослівними є доводи захисника про визнання недопустимим доказом пояснень ОСОБА_7 від 09.01.2024, оскільки такі ґрунтуються на суб'єктивній думці апелянта.
По-перше, докази на підтвердження наявності будь-яких порушень, при отриманні від ОСОБА_7 пояснень 09.01.2024, зокрема, й права на професійну правничу допомогу в матеріалах справи відсутні, По-друге, суд першої інстанції за результатами судового розгляду не досліджував пояснення ОСОБА_7 від 09.01.2024 та такому доказу не надавав оцінки.
Необґрунтованими є й посилання захисника, що судом не встановлено кому саме обвинувачений надав підроблені документи, оскільки злочин, передбачений ч. 4 ст. 258 КК України, є закінченим за наявності факту пред'явлення завідомо підробленого документа. Факт пред'явлення ОСОБА_7 завідомо підроблених документів прикордонникам (працівникам прикордонної служби) на міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Ягодин», під час проходження прикордонного контролю, стверджується насамперед самим обвинуваченим в його показаннях, наданих у суді першої інстанції. Також саме факт надання ОСОБА_7 завідомо підроблених офіційних документів та виявлення в них під час поглибленої перевірки ознак підробки і став підставою для повідомлення до поліції про виявлення кримінального правопорушення, подальше внесення відомостей до ЄРДР за виявленим фактом.
Доводи сторони захисту, що обвинувачений в силу свого віку і навчання у вищому навчальному закладі не підлягав мобілізації колегія суддів до уваги не бере, враховуючи що для кваліфікації дій особи за ч. 4 ст. 358 КК України мотив і мета вчинення кримінального правопорушення не має значення. В даному випадку належним чином встановлено та доведено як факт пособництва у підробці офіційного документу (ч. 5 ст. 27 ч. 358 КК України), так і факт використання завідомо підробленого документа.
Поміж тим, обвинувачений беззастережно розуміючи свої дії і можливі наслідки не відступив від задуманого і виконав усі дії до кінця, як у випадку пособництва у підробленні документів, так і використанні підроблених документів.
Покликання про наявність у висновку експерта від 15.01.2024 №СЕ-19/103-24/516-ДД, на думку захисника, суперечностей не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Як судом першої інстанції, так і колегією суддів не встановлено, що висновок експерта є незрозумілим чи містить суперечності, експертом надано усі відповіді та вони є чіткі.
При цьому факт підроблення документів стверджується не лише висновком згаданої експертизи, а зокрема із листа голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області №251/02-26 від 30.01.2024 встановлено, що гербова печатка з написом "Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області *Ідентифікаційний код 43981456" у сільській раді відсутня.
Із листа заступника голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області №92/02-26 від 11.01.2024 встановлено, що запитувані дізнавачем документи головою сільської ради ОСОБА_10 не видавались: ОСОБА_7 на посаді спеціаліста ІІ категорії відділу по забезпеченню діяльності Білогородської сільської ради не перебуває і у службове відрядження не направлявся. Також вказано, що сільський голова в межах своїх повноважень видає виключно розпорядження.
Дослідженням листів начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №413 від 11.01.2024 та начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №7/236 від 16.01.2024 стверджено, що ОСОБА_7 не перебував та не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , а відповідні документи на його ім'я не видавалися.
Необґрунтованими є твердження захисника про необхідність допиту свідків, а саме Білогородського сільського голови ОСОБА_10 та інших посадових осіб Білогородської сільської ради Бучанського району, посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_8 , посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 на предмет обізнаності з обставинами, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 . Зокрема вказані посадові особи не були очевидцями подій, які інкримінуються ОСОБА_7 , а враховуючи, що документи які є доказами у цьому кримінальному провадженні фактично згаданими вище установами не видавалися, то їх допит не є необхідним.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований кримінальне правопорушення був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінальне правопорушення.
На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, районний суд обґрунтовано взяв показання свідків, дані протоколів слідчих дій, висновок експерта, а також інші письмові докази, які узгоджуються між собою, а відтак у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, доводено вину обвинуваченого у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
На думку колегії суддів висновки суду не містять протиріч, а твердження в апеляційній скарзі захисника про те, що висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають обставинам кримінального провадження чи доказам не надано належної оцінки, є безпідставні і спростовуються матеріалами провадження.
Суд першої інстанції перевіряв в судовому засіданні доводи обвинуваченого та його захисника, у тому числі і зазначені в апеляційній скарзі, які свого підтвердження не знайшли.
Стороною захисту під час апеляційного розгляду не зазначено обґрунтованих доводів щодо недоведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, окрім формального заперечення висновків суду першої інстанції. Не надано захисником й доказів або логічних пояснень щоб спростувати версію сторони обвинувачення щодо обставин вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, яка належним чином перевірена в суді першої та апеляційної інстанції.
Зважаючи на наведене вище, поза розумним сумнівом доводиться те, що ОСОБА_7 діяв у співучасті, вчиняючи кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, оскільки виконав свою роль з іншою невстановленою досудовим розслідуванням особою у вчиненні кримінального правопорушення, а саме у виготовленні підроблених документів за попередньою змовою групою осіб, та надалі використав їх, що спростовує твердження захисника про недоведеність вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Отже, встановлені органом досудового розслідування та перевірені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності свідчать про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги захисника в інтересах ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі захисник оскаржує рішення суду й в частині призначеного ОСОБА_7 покарання яке, на думку колегії суддів, повністю відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, встановленим обставинам справи та особі обвинуваченого, а також, сприятиме меті покарання, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження в подальшому вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Питання призначення покарання та звільнення від його відбування визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про особу обвинуваченого, його молодий вік та позитивна характеристика приймаються колегією суддів до уваги, однак не є тими істотними обставинами, які можна було б вважати такими, що дають можливість призначення більш м'якого виду покарання, ніж призначене судом першої інстанції із звільненням від його відбування з випробувальним строком.
На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно враховано в якості обставини, що обтяжує покарання, використання умов воєнного стану, необґрунтовані враховуючи наступне.
У зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2024 року № 2102-ІХ, було введено воєнний стан на всій території України.
Крім того, у зв'язку із введенням воєнного стану на законодавчому рівні запроваджено обмеження щодо перетину державного кордону. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються, зокрема вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій.
Оскільки ОСОБА_7 використав завідомо підроблені документи під час дії воєнного стану для перетину державного кордону з метою уникнути мобілізації, тому доводи захисника в цій частині не є слушними.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого слід залишити без задоволення, а оскаржений вирок суду - без змін.
На підставі наведеного і керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Любомльського районного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді