Справа № 675/1016/25
Провадження № 2-о/675/60/2025
30 червня 2025 року м. Ізяслав
Суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Король О.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа - Ізяславська міська рада Шепетівського району Хмельницької області про оголошення фізичної особи померлою,
ОСОБА_1 (по тексту ухвали - ОСОБА_1 , заявник) звернулася до суду із заявою про оголошення свого брата ОСОБА_2 померлим.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, приходжу до висновку, що заяву необхідно залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою, а також обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісті, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Відповідно до ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 307 ЦПК України, суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.
Визнання особи померлою є крайньою мірою та потребує встановлення всіх об'єктивних обставин, що стали передумовою для такого звернення, з метою уникнення в подальшому негативних наслідків щодо переходу майнових прав особи, оголошеної померлою, у разі її появи. Обов'язок щодо доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, покладається чинним законодавством України саме на заявника.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 638/18251/16-ц.
У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що її брат ОСОБА_3 в 1995 році поїхав на пошуки заробітку до м. москва рф, з того часу ніяких відомостей від нього не надходило і про місце перебування нічого не відомо
Однак заявником не зазначено обставини того, що саме у місці постійного проживання (перебування) її брата, тобто в місце куди він виїхав за кордоном немає відомостей про місце його перебування протягом трьох років, а також не зазначено та не надано доказів, які цю обставину підтверджують.
Також заявником не вказано відомого їй кола осіб (дружина, діти, сусіди, знайомі зниклого), які можуть надати суду під час судового розгляду свідчення про ОСОБА_2 , місцеперебування якого не відоме.
Крім того, не конкретно вказано обґрунтування щодо того, що спроби розшукати ОСОБА_2 виявились безрезультатними, зокрема чи оголошувався органами внутрішніх справ розшук останнього, у тому числі міжнародний, які конкретно тривалість та час розшукових дій та в чому вони полягали.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно до ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку встановленому чинним законодавством.
Однак, всупереч вимог ст. 95 ЦПК України копії документів, додані до заяви, не засвідчені належним чином, визначеним законом.
Абзацом другим ч. 5 ст. 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, вважаю, що заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою слід залишити без руху та надати строк для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 95, 175, 177, 185, 260, 294, 306, 307 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 ; заінтересована особа - Ізяславська міська рада Шепетівського району Хмельницької області про оголошення фізичної особи померлою - залишити без руху.
Надати заявнику для усунення недоліків заяви строк, що складає 7 (сім) днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити заявнику, що в разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута. Залишення заяви без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повна ухвала складена 30.06.2025.
Суддя Олександр Король