Справа №766/10636/23
н/п 1-кп/766/21/25
26.06.2025
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023231020001277 від 24.08.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України -
встановив:
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті(частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.08.2023 близько 02:30 години, перебуваючи в жилій кімнаті квартири АДРЕСА_2 , разом із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неодноразово наказав йому покинути його квартиру, однак останній відмовився і в цей час, у ОСОБА_3 на ґрунті вказаної відмови з ОСОБА_6 раптово виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині наніс ОСОБА_6 двома ударами ножом, а саме: його металевою частиною (лезом) в ліву частину грудної клітки, спричинивши такими діями ОСОБА_6 відповідно до висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани грудної клітки зліва на рівні 3-го ребра, яка проникає в ліву плевральну порожнину з пошкодженням лівої легені та 3-го ребра, яка виникла від однієї травматичної дії колюче-ріжучим предметом, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою для небезпеки для життя, та колото-різаних ран грудної клітки зліва (не проникаюча) , лівого плеча, 2-го пальця лівої кисті, які виникли від трьох травматичних дій колюче-ріжучим предметом, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
ІІ. Позиція учасників кримінального провадження.
Прокурор під час судових дебатів просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення згідно пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у мінімальному розмірі - 7 (семи) років позбавлення волі.
Потерпілий давав двічі пояснення у суді, при цьому пояснив, що ввечері 23 серпня 2023 року вони з обвинуваченим та знайомою ОСОБА_7 , спочатку на вулиці, а потім у квартирі обвинуваченого вживали спиртні напої, після чого залишились у обвинуваченого ночувати. Вночі обвинувачений почав вимагати, щоб він з ОСОБА_7 покинув квартиру. Такі вимоги він ставив 3-4 рази, але вони продовжували залишатися в квартирі. На 4-й раз обвинувачений підійшов з ножом. Коли потерпілий побачив ножа, він різко встав з ліжка і в цей час обвинувачений ударив його в руку - в біцепс, і удар пройшовся в грудну клітку, а можливо, коли вставав наткнувся на ніж. Після удару потерпілий залишився на ліжку, а обвинувачений побіг до сусіда викликати швидку допомогу. Просив суворо не карати обвинуваченого.
Захисник у судових дебатах просив кваліфікувати дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.121 КК України як спричинення тяжких тілесних ушкоджень і призначити обвинуваченому мінімальне покарання із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні поставленого йому в вину обвинувачення за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України - замах на вбивство, не визнав, пояснив, що не мав ні наміру, ні умислу позбавляти життя потерпілого, але визнав ненавмисне спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, пояснив суду, що 23 серпня 2023 року, ввечері, він разом із потерпілим та сусідкою ОСОБА_7 , відпочиваючи в квартирі обвинуваченого, вживали разом алкогольні напої. Потерпілий із ОСОБА_7 залишились ночувати в квартирі обвинуваченого. Обвинувачений спав на одному ліжку, а потерпілий з ОСОБА_7 - на дивані, в одній кімнаті. З часом, після першої години ночі, обвинувачений проснувся від того, що потерпілий та ОСОБА_7 голосно шуміли, і він неодноразово просив їх покинути квартиру, але вони не піддалися на умовляння і залишалися в квартирі, при цьому потерпілий грубив обвинуваченому. Обвинувачений пішов на кухню і взяв ножа, щоб налякати потерпілого. Стався конфлікт, в ході якого обвинувачений при падінні на ліжку вдарив потерпілого ножом один раз у грудну клітину, можливо було два удари, але він точно не пам'ятає. Коли побачив у потерпілого кров, то зразу ж спустився до сусіда, попрохавши викликати швидку допомогу. В останньому слові просив змінити кваліфікацію злочину та не позбавляти його волі.
IІІ. Докази, досліджені судом на підтвердження обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Окрім визнання вини ОСОБА_3 , пояснень потерпілого, показань свідка, винуватість ОСОБА_3 також підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
Свідок ОСОБА_8 показав суду, що в ніч з 23 на 24 серпня 2023 року він, перебуваючи вдома (квартира АДРЕСА_3 ), почув стук у двері. Вийшовши побачив сусіда ОСОБА_9 з ножом у руках, який при цьому сказав, щоб свідок викликав швидку допомогу, бо він підрізав людину. Свідок, піднявся в квартиру обвинуваченого і побачив, що потерпілий лежав з пораненням грудної клітини, а жінка-інвалід прикривала йому рану; після чого зразу ж викликав швидку. Показання свідка ОСОБА_8 є доказом того, що обвинувачений чітко розумів, що він наніс тілесні ушкодження потерпілому, мав можливість продовжити свої дії по нанесенню тілесних ушкоджень, але не зробив цього, тобто у обвинуваченого не було наміру вбивати потерпілого.
В судове засідання була доставлена свідок ОСОБА_10 , яка є інвалідом першої групи, проте свідок через фізичну неспроможність не могла говорити та надати жодних свідчень.
Окрім, показів ОСОБА_3 у спричиненні потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, пояснень потерпілого, показань свідка, винуватість ОСОБА_3 також підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
- рапортом, відповідно до якого 24.08.2023 надійшло повідомлення про те, що 24.08.2023 о 02:54 за адресою: АДРЕСА_1 сусід ОСОБА_11 , який живе по сусідству, повідомив, що під час відпочинку з друзями одному із знайомих ножом нанесли тілесні ушкодження. Заявник ОСОБА_8 . Даним рапортом підтверджується те, що станом на час 02:54 год 24 серпня 2023 року тілесні ушкодження ОСОБА_12 вже були нанесені, а швидку допомогу викликав свідок ОСОБА_8
- рапортом, відповідно до якого 24.08.2023 отримано заяву та зареєстровано за №21072 про тілесні ушкодження, а саме: повідомляє черговий лікар ЕМД про те, що до лікарні ними був доставлений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом- проникаюче ножове поранення грудної клітини зліва та лівого плеча, алкогольне сп'яніння, зі слів потерпілого впав на ножа по АДРЕСА_1 ;
- заявою ОСОБА_3 , написаною 24.08.2023 начальнику ОП 2 ХРУП ГУНП ОСОБА_13 , в якій він зазначає, що щиро розкаюється і признається у спричиненні тілесних пошкоджень ОСОБА_6 ;
- протоколом огляду місця події від 24.08.2023 з додатком (диск з відеозаписом), відповідно до якого у житловій кімнаті квартири АДРЕСА_2 на розташований на дивані двох подушках та ковдрі є нашарування (плями бурого кольору), схожі на кров, а на кухні квартири виявлено ножі з речовиною бурого кольору, схожою на кров. На відеозапису під час огляду квартири ОСОБА_3 пояснює, що разом з потерпілим та ОСОБА_7 , (яка на час огляду знаходиться в квартирі), вживали алкогольні напої, приблизно з 9 до 12 години вжили 3-4 літри коньяку, після чого лягли спати. Прокинувшись вночі, побачив оголеним потерпілого на ОСОБА_7 , він почав вимагати ОСОБА_12 покинути квартиру, але наткнувся на грубість, а тому взяв ножа. Потерпілий, встаючи з дивана, почав кидатись на нього і наткнувся на ніж. Під час огляду слідчий ОСОБА_14 зазначає, що в кімнаті знаходиться дівчина, але вона інвалід і «трохи не спілкується». Зазначення слідчого під час огляду місця події щодо неможливості дівчини спілкуватись узгоджується з тим, що свідок ОСОБА_10 не могла говорити і давати свідчення в суді. Даний доказ підтверджує місце вчинення злочину - кімната у квартирі АДРЕСА_2 , вилучення знаряддя злочину з місця події, а також те, що безпосередньо нанесення тілесних ушкоджень відбувалося на ліжку, як пояснював обвинувачений, оскільки в інших місця кімнати слідів плям бурого кольору, схожих на кров, немає;
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.08.2023, відповідно до якої заявник - потерпілий ОСОБА_6 , про обставини вчинення кримінального правопорушення зазначає, що «24.08.2023 приблизно о 03:00 за адресою: АДРЕСА_1 мій друг на ім'я ОСОБА_15 під час розпивання спиртних напоїв з ним, наніс мені ножові поранення в область грудної клітки та лівої руки. Вказана заява підтверджує час, місце вчинення злочину, те, що обвинувачений та потерпілий під час конфлікту перебували у стані алкогольного сп'яніння.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.09.2023 (з додатком - DVDдиском), проведеного з потерпілим ОСОБА_6 , відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 розповів і показав спосіб нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 24.08.2023; а саме: ОСОБА_12 пояснює, що він, його друг ОСОБА_16 та знайома ОСОБА_7 приблизно з 20-ї години 23 серпня відпочивали у квартирі ОСОБА_16 , розпиваючи спиртні напої, після чого пізно лягли спати, зокрема ОСОБА_12 з ОСОБА_7 на диванчику, при цьому ОСОБА_12 лежав до стіни, а ОСОБА_16 - на ліжку, в тій же кімнаті. Вночі ОСОБА_16 заходив тричі до кімнати, вимагаючи покинути його квартиру, але ОСОБА_12 квартиру не покидав, оскільки була ніч, а ОСОБА_7 в інвалідному візку. ОСОБА_16 зайшов до кімнати в четвертий раз з ножом. Побачивши обвинуваченого з ножом, ОСОБА_12 швидко переліз через ОСОБА_17 і опинився перед ОСОБА_16 , і в цей час ОСОБА_16 наніс йому удар ножом в руку, який через руку пройшовся в грудну клітину. ОСОБА_18 був один. Після удару потерпілий присів. Перед ударом конфліктів з обвинуваченим не було, погроз від нього потерпілому не надходило. Потерпілий залишився в кімнаті, а обвинувачений пішов викликати «швидку допомогу». Цей доказ підтверджує те, що потерпілому ОСОБА_19 був нанесений удар в руку (передпліччя), який, проткнувши тканини руки, дістався грудної клітки, і те, що ОСОБА_16 не цілився у місце розташування життєво важливих органів потерпілого;
- протоколом слідчого експерименту від 02.11.2023, проведеного з підозрюваним ОСОБА_3 на місці події - у квартирі АДРЕСА_2 , відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_3 розповів і показав місце та спосіб нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , а саме: ОСОБА_3 пояснив, що він з потерпілим ОСОБА_12 та знайомою ОСОБА_7 в його квартирі вживали алкогольні напої, після чого лягли спати - ОСОБА_12 з ОСОБА_7 на дивані, а він на ліжку в цій же кімнаті. ОСОБА_20 прокинувся від того, що ОСОБА_12 з ОСОБА_7 займалися інтимом, а тому він попросив їх покинути квартиру, проте вони не послухались. Окрім того, ОСОБА_12 почав грубити, на подальші ті ж вимоги ОСОБА_21 не реагував, після чого ОСОБА_16 пішов на кухню і взяв ножа з тим, щоб змусити ОСОБА_12 покинути квартиру, але ОСОБА_12 почав штовхатись, в результаті чого обоє впали на ліжко. При падінні ОСОБА_16 виявися зверху з ножом в правій руці, а ОСОБА_12 знизу. Падаючи, ОСОБА_16 наніс удар ножом Макоєву в ліву сторону. ОСОБА_16 не впевнено пояснив, що ніби-то вони двічі падали на ліжко, а тому міг двічі в такий же спосіб нанести удар. Після цього зразу ж вирішив викликати швидку допомогу, але не зміг знайти свій телефон, а тому побіг до сусіда, який переконавшись про необхідність цього, викликав швидку допомогу. Вказаний слідчий експеримент є доказом того, що причиною конфлікту між обвинуваченим та потерпілим стала неетична поведінка потерпілого та спільної знайомої обвинуваченого і потерпілого ОСОБА_7 , а також того, що обвинувачений ОСОБА_16 мав намір тільки налякати ОСОБА_12 та змусити покинути квартиру, а удар був здійснений в ході падіння обох в ліву сторону в силу того, що при падінні ОСОБА_16 виявився зверху з ножом у правій руці і удар в ліву сторону він спеціально не спрямовував;
- висновком експерта №279 від 03.10.2023 за судово-медичною експертизою по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , відповідно до якої у ОСОБА_6 колота-різана рана грудної клітки зліва на рівні 3-го ребра, проникаюча в ліву плевральну порожнину з пошкодженням лівої легені та 3-го ребра, виникла від травматичної дії колюче-ріжучим предметом, не виключено 24.08.2023, відноситься до тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпеки для життя. Висновок експерта підтверджує, що нанесені ОСОБА_6 тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних;
Колото-різані рани грудної клітки зліва на рівні 2-го ребра (не проникаючого, лівого плеча, 2-го пальця лівої кисті виникли від трьох травматичних дій колюче - ріжучим предметом (предметами), не виключено, 24.08.2023, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
- висновком експерта від 06.11.2023 №338/279-МС додаткової судово-медичної експертизи за матеріалами справи по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , відповідно до якої експерт вважає, що з урахуванням характеру та розташування тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та за обставин, вказаних у протоколах допитів потерпілого ОСОБА_6 від 4.08.2023, свідка ОСОБА_22 від 24.08.2023, підозрюваного ОСОБА_3 від 02.11.2023, протоколі додаткового допиту потерпілого ОСОБА_6 від 13.09.2023, протоколах проведення слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_6 від 13.09.2023, підозрюваного ОСОБА_3 від 02.11.2023, а саме: не менше двох ударів ножом, при умові, що ці два удари ножом одночасно спричинили рани на лівій руці та грудній клітині зліва та дві на лівій руці та грудній клітині зліва - не виключається. Загалом у ОСОБА_6 чотири рани: дві на грудній клітині спереду зліва та дві на лівій руці. ОСОБА_6 вказав, що точно не пам'ятає кількість ударів: їх було один чи два. Цей доказ підтверджує те, що ударів було два, які були нанесені одночасно,
- висновком експерта від 24.10.2023 № СУ-19/115-23/12758-БД, відповідно до якого генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові людини, виявлених на ножі «2» (об'єкти №№4.11, 4.2) збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразками букального епітелію потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об'єкт №2.10 та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Походження генетичних ознак клітин з ядрами з домішкою крові людини, виявлених на ножі «1» (об'єкти №№ 3.1, 3.3, 3.4) від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виключається. Цей доказ вказує на те, що удар було нанесено тільки одним ножом, на якому є зразки епітелію потерпілого ОСОБА_6 .
ІV. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленої в постанові від 11.02.2020 у справі №761/33311/15-к, під час розгляду кримінального провадження, даючи оцінку допустимості доказу, суд має проаналізувати критерії допустимості таких доказів, як: законність джерела, законність способу отримання, процесуальне оформлення перебігу й результатів слідчої дії.
Так, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази та покази свідків та надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, враховуючи, що показання свідків є послідовними, відповідають іншим обставинам справи, узгоджуються з іншими доказами щодо місця, часу та способу вчинення кримінального правопорушення, які, на переконання суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв'язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення, на підставі яких суд приймає рішення у справі. Жодної із передбачених законом обставин для визнання зазначених доказів недопустимими судом при проведенні досудового розслідування та збиранні і оформленні доказів стороною обвинувачення, не встановлено.
Надані докази суд визначає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України, будь-яких порушень вимог діючого законодавства під час розгляду кримінального провадження не встановлено, достовірними, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Суд не приймає висновки експертів № 122/ім, № 123/ім, № 124/ім, № 125/ім оскільки ними не встановлено жодної обставини кримінального правопорушення, незрозуміла мета призначення вказаних експертиз.
За викладених обставин суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у спричиненні ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, а тому дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Під час судового слідства не знайшло свого підтвердження поставлене в провину ОСОБА_3 вчинення кримінального правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч. ст.115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинений особою, яка виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
І такий висновок суд обґрунтовує наступним.
Відповідно до ч.1 ст.15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Згідно частини 2 ст.15 КК України замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Стороною обвинувачення не було надано доказів прямого умислу обвинуваченого ОСОБА_3 на вбивство потерпілого, що він бажав його смерті, а всі досліджені судом докази вказують на відсутність у обвинуваченого такого умислу і настання таких наслідків як смерть потерпілого. Обвинувачений протягом досудового розслідування та в суді постійно, логічно і послідовно давав пояснення, що він через неетичну поведінку потерпілого та їх спільної знайомої ОСОБА_7 неодноразово вимагав, щоб вони покинули його квартиру, натомість потерпілий квартиру не покинув та ще й почав грубити, після чого ОСОБА_16 взяв ножа, щоб залякати потерпілого і спонукати його покинути квартиру. Наміри ОСОБА_16 у своїх поясненнях підтверджує і потерпілий, зазначаючи, що ОСОБА_16 неодноразово вимагав від нього покинути квартиру, на що той не погодився і стався конфлікт.
В обвинуваченні зазначено, що «після цього ОСОБА_3 , вважаючи, що досяг своєї злочинної мети та виконав усі дії, які на його думку, необхідні були для доведення злочину до кінця, а саме: смерті ОСОБА_6 , припинив подальше спричинення йому ударів ножом, однак наслідки у вигляді смерті останнього не настали завдяки наданню йому своєчасної медичної допомоги, тобто, злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі».
За змістом ч.2 ст.15 КК України наслідки злочину не настають не з причини того, що надана медична допомога, а внаслідок того, що особа припинила дію чи бездіяльність по доведенню умислу до кінця не з власної волі, а з причин того, що їй не дозволили вчинити всі необхідні дії різні обставини - сильний спротив потерпілого, дія третіх осіб тощо. Що перешкоджало ОСОБА_3 продовжувати спричиняти потерпілому тілесні ушкодження в обвинувальному акті не зазначено. Лікарі швидкої допомоги прибули вже після того, як ОСОБА_3 припинив свої дії і з його ініціативи була викликана швидка допомога, тобто «надана медична допомога» не була тією силою, яка зашкодила продовженню дій ОСОБА_3 .
В ході судового слідства було встановлено, що ОСОБА_3 фактично наносив удари, що були спрямовані на руку, але пройшовшись по руці, дістались грудної клітки, що підтверджується поясненнями потерпілого, даними в суді, його поясненнями під час слідчого експерименту, висновками експертів, показаннями обвинуваченого. Тобто, ОСОБА_3 не цілився ножом в місце розташування життєво важливих органів.
Дії ОСОБА_3 були короткочасними, він мав можливість продовжити дії відносно ОСОБА_6 , перешкод цьому у нього не було, але побачивши кров у потерпілого, він припинив дії і побіг до сусіда, щоб той викликав швидку допомогу.
Суду не надано жодних доказів існування мотиву ОСОБА_3 на вбивство потерпілого. До того ж характер відносин між обвинуваченим та потерпілим, які один одного називають «другом», свідчить про відсутність такого мотиву.
Обвинувачений, потерпілий стверджують, що під час конфлікту перебували у стані алкогольного сп'яніння, а тому кожний з них не міг згадати про кількість нанесених ударів. З урахуванням їх пояснень, висновків експертів, протоколів слідчих експериментів, суд приходить до висновку, що обвинувачений міг нанести два удари ножом в ліву сторону потерпілого.
VI Призначення покарання.
У відповідності до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з визначеної законом мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого діяння, та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, а також особу обвинуваченого, а саме: те, що він раніше не судимий, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, не працює.
До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обвинувачений активно приймав участь у всіх слідчих діях, зокрема, зразу ж надав слідчим згоду на проведення огляду його квартири після вчинення кримінального правопорушення, добровільно надавав зразки для проведення судових експертиз.
Обвинувачений вперше вчинив кримінальне правопорушення.
За вказаних обставин обвинуваченому має бути призначене покарання у мінімальному розмірі відповідно до санкції ч.1 ст.121 КК України.
З урахуванням вищезазначених обставин суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, із застосуванням до ОСОБА_3 положення ст.75 КК України й звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покласти обов'язки, передбачені ст.76 КК України, які сприятимуть його виправленню.
ОСОБА_23 був затриманий 24 серпня 2023 року, взятий під варту Херсонським міським судом Херсонської області 25 серпня 2023 року, 21 серпня 2024 року Херсонським міським судом Херсонської області запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому був змінений на домашній арешт і ОСОБА_3 в цей день звільнений з-під варти.
VI. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області 28 серпня 2023 року на речові докази у справі накладався арешт, який підлягає скасуванню.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Під час досудового розслідування залучалися експерти: для проведення судово-медичної експертизи (висновок експерта №279), вартість проведення якої склала 451,68 грн., і якою встановлено тяжкість тілесних ушкоджень потерпілому; для проведення експертизи за матеріалами справи щодо отримання тілесних ушкоджень певним способом (висновок експерта № 338/279), вартість якої склала 451,08 грн.; для проведення судово-медичної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/115-23/12758-БД від 24.10.2023), вартість якої склала 11004,86 грн, якою встановлено, що зразки букального епітелію потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію, виявлених на вилученому на місці події ножі.
Вартість вказаних експертиз відповідно до ст.122 КПК України є процесуальними витратами і відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Висновками експертів №122/ім, №123/ім, № 124/ім, №125/ім не встановлено жодної обставини кримінального правопорушення, незрозуміла мета призначення вказаних експертиз, а тому їх вартість не підлягає стягненню з обвинуваченого, і покладається на державу.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 323, 368, 370, 373, 381, 382, 394, 615 Кримінального процесуального Кодексу України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обв'язки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В разі звернення вироку до реального виконання на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_3 підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення з 24 серпня 2023 року до 21 серпня 2024 року.
Стягнути із ОСОБА_3 процесуальні витрати на користь держави у розмірі 11908 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісім) гривень 22 коп.
Скасувати арешт речових доказів, накладений ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області 28 серпня 2023 року, а саме: на 2 ножі зі слідами речовини бурого кольору, котрі упаковано до 2 паперових конвертів; фрагмент ковдри зі слідами речовини бурого кольору, котрий упаковано до 2 паперових конвертів; фрагмент ковдри зі слідами речовини бурого кольору, котрий упаковано до паперового конверту; зіскоб зі стіни речовини бурого кольору, який упаковано до паперового конверту; шорти темно-синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, які упаковано до паперового конверту; футболку сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, яку упаковано до паперового конверту.
Речові докази: 2 ножі зі слідами речовини бурого кольору, котрі упаковано до 2 паперових конвертів; фрагмент ковдри зі слідами речовини бурого кольору, котрий упаковано до 2 паперових конвертів; фрагмент ковдри зі слідами речовини бурого кольору, котрий упаковано до паперового конверту; зіскоб зі стіни речовини бурого кольору, який упаковано до паперового конверту; шорти темно-синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, які упаковано до паперового конверту; футболку сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, яку упаковано до паперового конверту - знищити.
Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Херсонський міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СуддяОСОБА_1