Справа №766/650/23
н/п 1-кп/766/933/25
про продовження строку дії запобіжного заходу
30.06.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області колегіально судом в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря: ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого: ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника: ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
під час відкритого судового засідання, з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62023080030000163 від 02.05.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
На розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово судом продовжувався.
Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор під час розгляду клопотання вважав за доцільне продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 . В обґрунтування клопотання зазначено, що ризики, які існували на момент обрання найбільш суворого запобіжного заходу не зменшились.
Захисник ОСОБА_7 проти клопотання прокурора заперечила, оскільки ризики відсутні, просила відмовити у задоволенні клопотання та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали клопотання, суд, враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження тримання ОСОБА_6 під вартою, виходячи з наступного.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України»).
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавленням волі, з конфіскацію майна. За своєю правовою природою та об'єктом спрямування злочин направлений проти основ національної безпеки України. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти Української Держави та Українського Народу, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності цього злочину. Усвідомлюючи, що за результатами судового розгляду його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, що тягне за собою негативні наслідки у вигляді застосування санкції, передбаченої ч. 2 ст. 111 КК України, останній може умисно ухилятися від явки до суду або переховуватись від суду. 3 метою створення перешкод встановленню істини у справі, ОСОБА_6 матиме можливість спробувати опинитись на території громади, яка перебуває в тимчасовій окупації, відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані), що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75, що унеможливить подальше проведення судового розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням. Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від суду.
Крім того, як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_6 працював у Дар'ївській виправній колонії (№ 10), у зв'язку з чим добре знайомий з працівниками вказаної державної установи, знає їх повні анкетні дані, засоби зв'язку, адреси проживання. Тому перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб, обвинувачений може здійснювати вплив на інших працівників пенітенціарної служби, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі та допитані в цьому статусі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань під часу допиту в суді, з метою створення собі «алібі» щодо непричетності до вчинення інкримінованого злочину, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні. Своїми діями ОСОБА_6 може також перешкоджати прибуттю свідків до суду. Таким чином, наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Окрім викладеного, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_6 у травні 2022 року перейшов на бік ворога, зайнявши посаду молодшого інспектора 1 категорії відділу охорони установи ВК «Дар?ївська виправна колонія (№ 10)», яка увійшла до складу незаконно створеного окупаційною адміністрацією РФ органу - Управління служби виконання покарань по Херсонській області, чим сприяв становленню та дії правоохоронної гілки окупаційної влади РФ на території Херсонської області.
Вочевидь, що за період співпраці з окупаційною владою обвинувачений набув відповідні зв'язки та контакти з кола окупантів та інших державних зрадників, чиї дані наразі встановлюються, серед яких є такі, які продовжують вчиняти дестабілізаційні заходи та зрадницькі дії на деокупованій території, та ті, які після деокупації Збройними Силами України правобережної частини Херсонської області втекли на окуповане лівобережжя. У зв'язку з цим, існує ризик, що ОСОБА_6 , опинившись на волі, продовжить вчиняти діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, у тому числі й у взаємодії з іншими зрадниками та колаборантами. Крім того, за сприяння вказаних осіб ОСОБА_6 матиме можливість перетину ділянок місцевості з метою потрапляння на лівий берег, який тимчасово знаходиться в окупації, де зможе продовжити вчинення кримінальних правопорушень або вчинить нові злочини. Таким чином, наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність достовірних відомостей про наявність міцних соціальних зв'язків; приймається до уваги той факт, що з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк дії якого продовжено по теперішній час та Херсонська область є територією можливих бойових дій, тобто запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про запобіжний захід; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Перелічені відомості вагомо свідчать про продовження існування ризиків переховування від суду, можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, впливати на свідків.
Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
Суд вважає, що відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави з урахуванням обставин та приписів, встановлених ч.4 ст.183, 197 КПК України.
Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на домашній арешт, оскільки зазначені в клопотанні прокурора ризики переважають дані обставини і виправдовують тримання його під вартою.
При цьому суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання ним процесуальних рішень, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб (до 28.08.2025 року).
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 199, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» відносно ОСОБА_6 до 28 серпня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Повний текст ухвали оголошено у приміщенні суду 30.06.2025 р. о 15:00 годині.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3