Справа № 954/214/25
Номер провадження 2/954/872/25
27 червня 2025 рокус-ще Нововоронцовка
Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судового засідання Гром О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Нововоронцовка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововоронцовської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок,
встановив:
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Нововоронцовської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок. В обґрунтування поданого позову вказано, що він проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з лютого 2001 року. Вказаний будинок запропонував придбати йому ОСОБА_2 , якому він у 2001 році віддав 20000грн. Після цього ОСОБА_2 виїхав до Російської Федерації на заробітки, де в подальшому отримав громадянство Російської Федерації. На сьогодні позивачу не відоме місце перебування відповідача ОСОБА_2 . При вивченні документів на будинок ним було з'ясовано, що будинок на праві власності на 3/4 належав батьку ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 право власності на будинок ніхто не оформлював. Власник іншої 1/4 частини будинку була ОСОБА_5 , яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2001 року позивачем багато зроблено для відновлення будинку, він проводив капітальні і поточні ремонти, у 2007 році підключив будинок до централізованого водопостачання, облаштував в будинку санвузол, зробив каналізацію, обладнав металопластиковими вікнами та дверима, сплачував кошти за комунальні послуги, користувалася земельною ділянкою. Позивач зазначає, що добросовісно та відкрито користується будинком більше 23 років, тому просить визнати за ним право власності на вказаний будинок за набувальною давністю.
Ухвалою суду у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду підготовче судове засідання у справі закрито та призначено судовий розгляд.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 після допиту свідків позов підтримав, просив задовольнити та розглядати справу у подальшому у його відсутність.
Представник відповідача - Нововоронцовської селищної ради позов визнав у повному обсязі, просив розглянути справу у його відсутність.
Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені у порядку, передбаченому ЦПК України. До суду надійшли їх заяви про визнання позовних вимог. Також інформують суд, що відмовилися від будинку по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ; вказаний будинок, належав їх батьку, який помер у 1994 році; будинок був напівзруйнований, в ньому ніхто у 2001 році не проживав, документи на будинок після смерті батька вони не оформляли; вважають власником будинку ОСОБА_1 .
Заслухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.08.1993 року, зареєстрованого в реєстрі за № 67/93, виданого державним нотаріусом Нововоронцовської державної нотаріальної контори Мясоєдовою В.К., ОСОБА_4 належало 3/4 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті дружини ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Власником іншої 1/4 частини будинку була ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємницею якої була ОСОБА_6 , яка прийняла спадкове майно, але не оформила спадкових прав. Тобто власником всього будинку за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.01.1994 року.
Відповідно до Інформаційної з Державного нотаріального архіву Херсонської області від 07.05.2025 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 5/1994. Спадкова справа містить один аркуш із заявою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 19.01.1994 року про прийняття спадщини. Будь-яких інших дій з 1994 року нотаріусом та спадкоємцями не вчинялося.
Згідно наданих даних, зокрема, паспорту громадянина Російської Федерації серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 з 27.10.2001 року є громадянином РФ. ОСОБА_3 також є громадянином Російської Федерації, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий ОВД м. Воркута, Республіка Комі.
Згідно із договором купівлі-продажу житлового будинку від 12.02.2001 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбав житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено у простій письмовій формі, тому він є нікчемним правочином, але сприймається судом як факт існування домовленості між вказаними особами щодо купівлі-продажу вказаного житлового будинку.
З довідки Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області № 235 від 18.02.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , у період з 07.10.2002 року фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Також згідно із довідки Нововоронцовської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області № 61/01-23 від 18.02.2025 року відомості про власника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у Нововоронцовській селищній раді - відсутні.
Окрім того, в судовому засіданні у якості свідків були допитані: ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які повідомили, що проживають по сусідству із позивачем по АДРЕСА_1 багато років. Зазначили, що позивач дійсно десь з початку 2000 років проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Раніше будинок був занедбаний і хто саме до ОСОБА_1 в ньому проживав їм не відомо. За час свого проживання позивач значно покращив та відремонтував цей будинок.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК Україниправо власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
При вирішенні спорів про набувальну давність необхідно враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися у повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Така правова позиція викладена у п. 6 Постанови спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» за №24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 вищезазначеної постанови Пленуму, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди мають враховувати, що для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.
Таким чином, ознаками володіння, необхідними для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне, відкрите та безперервне володіння, які повинні мати місце одночасно.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1ст. 344 ЦК України(особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, прийшов до висновку, що виходячи зі змістуст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести позивач, є такі: 1) майно може бути об'єктом набувальної давності; 2) добросовісність володіння; 3) відкритість володіння; 4) давність володіння та його безперервність; 5) відсутність інших осіб, які претендують на це майно; 6) відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Безтитульність володіння передбачає, що право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено. Тобто, під безтитульністю володіння слід розуміти фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18, від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 , від 23 вересня 2021 року у справі № 206/1759/20 , від 05 квітня 2022 року у справі № 642/3930/20
Таким чином, дослідивши матеріали справи та заслухавши свідків, суд вважає встановленим, що попередній власник вказаного будинку ОСОБА_4 помер, спадкоємці відмовилися від отримання будинку у спадщину та у оформленні права власності на будинок на користь позивача, селищна рада не зверталась до суду із позовами про визнання спадщини відумерлою, чи про визнання будинку безхазяйним майном, чи про визнання права власності на вказаний будинок та не перешкоджала позивачу проживати у ньому. Крім того, як зазначено вище орган місцевого самоврядування визнав позовні вимоги. Тому, оскільки позивач більше десяти років добросовісно, відкрито і безперервно володіє житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і продовжує це робити і надалі, тому суд вважає за можливе визнати право власності за позивачем на вказаний будинок за набувальною давністю.
Керуючись ст.4-13,17,18,263,265,352-355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Нововоронцовської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на житловий будинок - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду.
СуддяО.В. Гончаренко